Гебрайська абетка
Гебрайська абетка אָלֶפבֵּית עִבְרִי | |
---|---|
Вид | |
Мови | Іврит, їдиш, татська, ладіно, бухорі |
Період | 3 ст. до н. е. — сьогодення |
Походження | Протосинайський алфавіт
|
Напрям | Справа наліво |
U+0590 to U+05FF U+FB1D to U+FB4F | |
Гебрайська абе́тка, Абе́тка мо́ви іври́т (івр. אָלֶף־בֵּית עִבְרִי, Алефбет Іврі), як і в більшості інших семітських мов, складається лише з літер, що позначають приголосні, тобто система письма є консонантною.
Голосні на письмі не позначаються, але в релігійних текстах, словниках і підручниках вони, так само як варіанти вимови приголосних, позначаються спеціальними діакритичними знаками (некудот — נקדות), розташованими над літерами, під ними або всередині. Крім того, напівголосні вав і йод можуть позначати відповідно звуки о(у) та і.
Також є знаки слабкий даґеш (який позначає перехід деяких щілинних приголосних у клацальні) та сильний даґеш (який позначає подвоєння приголосного), які позначаються як крапка у середині приголосної літери, та мапік, який позначає, що літера 'ге' на кінці слова позначає приголосний h, і позначається крапкою у середині 'ге'.
П'ять літер мають кінцеву форму
Хаф кінцевий | ך | ך | ך | ||
Мем (кінцевий) | ם | ם | ם | ||
Нун (кінцевий) | ן | ן | ן | ||
Фей (кінцевий) | ף | ף | ף | ||
Цади (кінцевий) | ץ | ץ | ץ |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гебрайська абетка
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |