Грецька абетка

Грецька абетка Ελληνικό αλφάβητο
Вид	алфавіт (абетка)
Мови	грецька, бактрійська (історично), албанська та інші
Період	800 р. до н. е.—сьогодення
Походження	протосинайське письмо фінікійське письмо Грецька абетка
Дочірні системи	староіталійські абетки латинська абетка кирилиця готська абетка коптська абетка
Напрям	зліва направо
Юнікод	U+0370–U+03FF грецька і коптська U+1F00–U+1FFF грецька розширена

Грецька абетка
Α α — альфа	Β β — бета
Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета
Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі
Ψ ψ — псі	Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Гре́цька абе́тка (грец. Ελληνικό αλφάβητο) — абетка, що використовується в грецькій мові для писемності з IX століття до н. е. Найперша абетка у вузькому сенсі, на її основі створено латинську та кириличну абетки.

Історія

Перші відомі нам записи давньою грецькою мовою (в часи мікенської культури, XV—XII ст. до н. е.) зроблено складовим лінійним письмом Б. Лінійне письмо Б постало з лінійного письма А, що слугувало для записів неіндоєвропейською мінойською мовою. Мінойська силабарія була погано пристосованою до запису текстів грецькою мовою. Після падіння мікенської цивілізації це письмо було забуте. Нові записи грецькою мовою з'явилися вже після закінчення темних століть і це були записи абетковим письмом.

Грецька абетка на чорнофігурному кіліксі, Національний археологічний музей Афін

Грецька абетка виникла у VIII столітті до н. е. як подальший розвиток фінікійської абетки. Фінікійська абетка являла собою консонантне письмо, тобто в ній записувалися тільки приголосні звуки. Така будова алфавіту менш придатна для грецької, ніж для семітських мов, тому декілька фінікійських приголосних були пристосовані для позначення голосних звуків. Таким чином, грецький алфавіт — перший у світі консонантно-вокальний алфавіт.

В епоху класичного розквіту грецька абетка існувала в полісах Еллади в більш ніж 20 варіантах, які відрізнялись передачею на письмі кількох символів. За географічним критерієм варіанти грецької абетки поділяють на 3 гілки:

• архаїчні алфавіти дорійських островів Егейського моря (Фера, Мілос, Крит);
• східна зона (поліси Малої Азії, Аттика, Арголіда, Коринф);
• західна зона (Лаконія, Аркадія, Беотія, Фессалія, грецькі колонії в Італії).

У західному варіанті літера Χ мала значення «ксі» (звідси пізніша латинська X), Ξ не використовувалась, а Ψ мала значення «хі». Архаїчні варіанти не мали літер Φ, Χ, Ψ, Ξ, послуговуючись натомість Π, Κ, ΠΣ, ΚΣ.

Подальшого розвитку набули тільки два варіанти: східно- та західногрецький. Східний варіант пізніше розвинувся в класичне давньогрецьке та візантійське письмо, яке в свою чергу стало основою коптського, готського, вірменського та грузинського письма, а також слов'янської кирилиці. Західний варіант став основою для етруської, а відтак латинської абетки та рунічного німецького письма.

На сьогодні грецька абетка складається із 24 літер. У грецькій абетці використовуються діакритичні знаки. Зокрема, умлаут (¨) використовується для того, аби розрізняти дифтонги «οι» та «οϊ», які вимовляються відповідно як «і» та «οі», а також «αι» та «αϊ», — як «е» та «аі».

Вплив і сучасне значення

Грецька абетка послужила базою, на якій розвинулося безліч алфавітів, що поширилися в Європі та на Близькому Сході, і використовуються в системах писемності більшості країн світу, в тому числі латиниця та кирилиця. Первісна кирилиця була по суті грецьким алфавітом з декількома додатковими літерами, тому у старослов'янській мові слова грецького походження писалися так само, як і в грецькій.

Крім використання для запису мови, літери грецького алфавіту використовуються як міжнародні символи в математиці та інших науках, для найменування елементарних частинок, зірок та інших об'єктів.

Літери

Α α — альфа	Β β — бета	Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета	Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа	Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі	Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма	Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі	Ψ ψ — псі	Ω ω — омега

Порівняння

Наведена нижче таблиця представляє літери сучасної грецької абетки з прототипами у фінікійській абетці, відповідниками в латиниці (вимова транскрипції відповідає вимогам МФА). Крім того подано відповідні значення літер у системі грецьких чисел.

Літера	Назва				Вимова		Фінікійський прообраз	Латинська транслітерація		Чисельне значення
	давньо- грецька	візан- тійська	сучасна грецька	українська	давньо- грецька	сучасна грецька		давньо- грецька	сучасна грецька
Α α	ἄλφα		άλφα	альфа	[a] [aː]	[a]	алеф	a		1
Β β	βῆτα		βήτα	бета (віта)	[b]	[v]	бет	b	v	2
Γ γ	γάμμα		γάμμα γάμα	гамма	[g]	[ɣ], [ʝ]	гімель	g	gh, g, j	3
Δ δ	δέλτα		δέλτα	дельта	[d]	[ð]	далет	d	d, dh	4
Ε ε	εἶ	ἒ ψιλόν	έψιλον	епсилон	[e]		хе	e		5
Ζ ζ	ζῆτα		ζήτα	дзета (зіта)	[dz], пізніше [zː]	[z]	заїн	z		7
Η η	ἦτα		ήτα	ета (іта)	[ɛː]	[i]	хет	e, ē	i	8
Θ θ	θῆτα		θήτα	тета (фіта)	[tʰ]	[θ]	тет	th		9
Ι ι	ἰῶτα		ιώτα γιώτα	йота	[i] [iː]	[i], [j]	йод	i		10
Κ κ	κάππα		κάππα κάπα	каппа	[k]	[k], [c]	каф	k		20
Λ λ	λάβδα	λάμβδα	λάμδα λάμβδα	лямбда (лямда)	[l]		ламед	l		30
Μ μ	μῦ		μι μυ	мю (мі)	[m]		мем	m		40
Ν ν	νῦ		νι νυ	ню (ні)	[n]		нун	n		50
Ξ ξ	ξεῖ	ξῖ	ξι	ксі	[ks]		самех	x	x, ks	60
Ο ο	οὖ	ὂ μικρόν	όμικρον	омікрон	[o]		аїн	o		70
Π π	πεῖ	πῖ	πι	пі	[p]		пе	p		80
Ρ ρ	ῥῶ		ρω	ро	[r], [r̥]	[r]	реш	r (ῥ: rh)	r	100
Σ σ ς	σῖγμα		σίγμα	сигма	[s]		шин	s		200
Τ τ	ταῦ		ταυ	тау (таф)	[t]		тав	t		300
Υ υ	ὖ	ὖ ψιλόν	ύψιλον	іпсилон	[y], [yː] (раніше [u], [uː])	[i]	вав	u, y	y, v, f	400
Φ φ	φεῖ	φῖ	φι	фі	[pʰ]	[f]	походження невстановлене	ph	f	500
Χ χ	χεῖ	χῖ	χι	хі	[kʰ]	[x], [ç]		ch	ch, kh	600
Ψ ψ	ψεῖ	ψῖ	ψι	псі	[ps]			ps		700
Ω ω	ὦ	ὦ μέγα	ωμέγα	омега	[ɔː]	[o]	—	o, ō	o	800

Застарілі літери

Наведені нижче літери не входять у класичну грецьку абетку, проте три з них (дигамма, коппа та сампі) застосовувалися в системі грецьких чисел, а дві (коппа та сампі) застосовуються й нині (дигамму у візантійську добу заміняла стигма).

Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма	Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі	Ϸ ϸ — шо

Порівняння

У деяких архаїчних грецьких діалектах усі літери, нині віднесені до застарілих, мали звукове значення і їх вживали для запису слів.

Літера	Фінікій- ський прообраз	Назва			Латинська транслітерація	Вимова	Чисельне значення
		українська	архаїчна	класична
* варіант — Ϝ ϝ	вав	дигамма, памфілійська дигамма	ϝαῦ	δίγαμμα	w	[w]	6
		стигма	–	στῖγμα	st	[st]	6
*		хета	ͱήτα	ἧτα	h	[h]	–
	цаде	сан	ϻάν	σάν	s	[s]	–
	коф	коппа	ϙόππα	κόππα	q	[k]	90
	цаде	сампі	–	σαμπῖ	ss	[ts], [sː], [ks],	900
	цаде	шо	–	–	š	[ʃ]	–

Грецька абетка в Unicode

Unicode досить добре підтримує політонічну та сучасну орфографію і навіть багато архаїчних форм для епіграфіки. За допомогою поєднання символів Unicode також підтримує грецьку філологію та діалектологію, інші спеціальні вимоги. Однак більшість сучасних рушіїв відтворення тексту не підтримують поєднання символів і, таким чином, хоча α з макроном і акутом може бути представлена як U+03B1 U+0304 U+0301, це рідко дає відтворення ᾱ.

Код	Літера	Unicode		Код	Літера	Unicode
α	α	U+03B1		Α	Α	U+0391
β	β	U+03B2		Β	Β	U+0392
γ	γ	U+03B3		Γ	Γ	U+0393
δ	δ	U+03B4		Δ	Δ	U+0394
ε	ε	U+03B5		Ε	Ε	U+0395
ζ	ζ	U+03B6		Ζ	Ζ	U+0396
η	η	U+03B7		Η	Η	U+0397
θ	θ	U+03B8		Θ	Θ	U+0398
ι	ι	U+03B9		Ι	Ι	U+0399
κ	κ	U+03BA		Κ	Κ	U+039A
λ	λ	U+03BB		Λ	Λ	U+039B
μ	μ	U+03BC		Μ	Μ	U+039C
ν	ν	U+03BD		Ν	Ν	U+039D
ξ	ξ	U+03BE		Ξ	Ξ	U+039E
ο	ο	U+03BF		Ο	Ο	U+039F
π	π	U+03C0		Π	Π	U+03A0
ρ	ρ	U+03C1		Ρ	Ρ	U+03A1
σ	σ	U+03C3		Σ	Σ	U+03A3
ς	ς	U+03C2
τ	τ	U+03C4		Τ	Τ	U+03A4
υ	υ	U+03C5		Υ	Υ	U+03A5
φ	φ	U+03C6		Φ	Φ	U+03A6
ψ	ψ	U+03C8		Ψ	Ψ	U+03A8
χ	χ	U+03C7		Χ	Χ	U+03A7
ω	ω	U+03C9		Ω	Ω	U+03A9

Розширена грецька абетка (політонічна)

	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	A	B	C	D	E	F
1F00	ἀ	ἁ	ἂ	ἃ	ἄ	ἅ	ἆ	ἇ	Ἀ	Ἁ	Ἂ	Ἃ	Ἄ	Ἅ	Ἆ	Ἇ
1F10	ἐ	ἑ	ἒ	ἓ	ἔ	ἕ			Ἐ	Ἑ	Ἒ	Ἓ	Ἔ	Ἕ
1F20	ἠ	ἡ	ἢ	ἣ	ἤ	ἥ	ἦ	ἧ	Ἠ	Ἡ	Ἢ	Ἣ	Ἤ	Ἥ	Ἦ	Ἧ
1F30	ἰ	ἱ	ἲ	ἳ	ἴ	ἵ	ἶ	ἷ	Ἰ	Ἱ	Ἲ	Ἳ	Ἴ	Ἵ	Ἶ	Ἷ
1F40	ὀ	ὁ	ὂ	ὃ	ὄ	ὅ			Ὀ	Ὁ	Ὂ	Ὃ	Ὄ	Ὅ
1F50	ὐ	ὑ	ὒ	ὓ	ὔ	ὕ	ὖ	ὗ		Ὑ		Ὓ		Ὕ		Ὗ
1F60	ὠ	ὡ	ὢ	ὣ	ὤ	ὥ	ὦ	ὧ	Ὠ	Ὡ	Ὢ	Ὣ	Ὤ	Ὥ	Ὦ	Ὧ
1F70	ὰ	ά	ὲ	έ	ὴ	ή	ὶ	ί	ὸ	ό	ὺ	ύ	ὼ	ώ
1F80	ᾀ	ᾁ	ᾂ	ᾃ	ᾄ	ᾅ	ᾆ	ᾇ	ᾈ	ᾉ	ᾊ	ᾋ	ᾌ	ᾍ	ᾎ	ᾏ
1F90	ᾐ	ᾑ	ᾒ	ᾓ	ᾔ	ᾕ	ᾖ	ᾗ	ᾘ	ᾙ	ᾚ	ᾛ	ᾜ	ᾝ	ᾞ	ᾟ
1FA0	ᾠ	ᾡ	ᾢ	ᾣ	ᾤ	ᾥ	ᾦ	ᾧ	ᾨ	ᾩ	ᾪ	ᾫ	ᾬ	ᾭ	ᾮ	ᾯ
1FB0	ᾰ	ᾱ	ᾲ	ᾳ	ᾴ		ᾶ	ᾷ	Ᾰ	Ᾱ	Ὰ	Ά	ᾼ	᾽	ι	᾿
1FC0	῀	῁	ῂ	ῃ	ῄ		ῆ	ῇ	Ὲ	Έ	Ὴ	Ή	ῌ	῍	῎	῏
1FD0	ῐ	ῑ	ῒ	ΐ			ῖ	ῗ	Ῐ	Ῑ	Ὶ	Ί		῝	῞	῟
1FE0	ῠ	ῡ	ῢ	ΰ	ῤ	ῥ	ῦ	ῧ	Ῠ	Ῡ	Ὺ	Ύ	Ῥ	῭	΅	`
1FF0			ῲ	ῳ	ῴ		ῶ	ῷ	Ὸ	Ό	Ὼ	Ώ	ῼ	´	῾

Діакритичні знаки

Злиті та незлиті діакритичні знаки, що вживаються у грецькій мові:

Злиті	Незлиті	Приклад відтворення	Опис
U+0300	U+0060	( ̀)	варіа/гравіс
U+0301	U+00B4, U+0384	( ́)	охіа/тонос/акут
U+0304	U+00AF	( ̄)	макрон
U+0306	U+02D8	( ̆)	врахі/бревіс
U+0308	U+00A8	( ̈)	діалітіка/умлаут
U+0313	U+02BC	( ̓)	псилі/верхня кома (псилі)
U+0314	U+02BD	( ̔)	дасія/перевернута верхня кома (дасія)
U+0342		( ͂)	периспомені (циркумфлекс)
U+0343		( ̓)	короніс (= U+0313)
U+0344	U+0385	( ̈́)	діалітіка тонос (застарілий, = U+0308 U+0301)
U+0345	U+037A	( ͅ)	іпогеграммені/нижня йота

Див. також

• Грецька мова
• Грецькі числа

• Кирилиця
• Латиниця

Посилання

• Числове значення грецьких літер // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 544. — ISBN 978-966-439-921-7.

• Греческий алфавит, греческая письменность [Архівовано 21 серпня 2010 у Wayback Machine.]

Стандарт Unicode

• Unicode — Грецька абетка [Архівовано 5 вересня 2012 у WebCite]
• Unicode FAQ — Greek Language and Script [Архівовано 23 червня 2010 у Wayback Machine.]
• Unicode test for all Greek-related Unicode ranges [Архівовано 20 вересня 2017 у Wayback Machine.]

Типографіка

• Колекція вільних шрифтів для грецької абетки
• Колекція вільних truetype політонічних шрифтів