Перейти до вмісту

Населення Білорусі

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Населення Білорусі M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність9,450 млн осіб
Густота46,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції0,4 ‰
Природний рух
Природний приріст▼-0,1 %
Народжуваність10,8 ‰
Фертильність1,48 дітей на 1 жінку
Смертність13,37 ‰
Смертність немовлят3,60 ‰
Вікова структура
 • до 14 років15,89 %
 • 15–64 років70,02 %
 • старіші за 65 років14,49 %
Середня тривалість життя73,1 року
 • чоловіків66,97 року
 • жінок78,97 року
Статева структура
загалом0,89 чол./жін.
при народженні1,20 чол./жін.
до 15 років1,07 чол./жін.
15–64 років0,85 чол./жін.
після 65 років0,48 чол./жін.
Етнічні групи
Націябілоруси
Найбільший етносбілоруси
Нацменшиниросіяни, поляки, українці
Мови
Офіційнаросійська, білоруська
Також у побутіпольська, українська

Населення Білорусі. Чисельність населення країни на липень 2020 року становила 9,477 млн осіб (93-тє місце у світі)[1]. Чисельність білорусів стабілізувалась і незначно зменшується, народжуваність 2015 року становила 10,7 ‰ (184-те місце у світі), смертність — 13,36 ‰ (16-те місце у світі), природний приріст — -0,2 % (215-те місце у світі) .

Природний рух

[ред. | ред. код]

Чисельність населення республіки знижується, при цьому основним фактором, що впливає на ситуацію, залишається перевищення числа померлих над числом народжених. Однак наприкінці 2010-х років намітилася тенденція скорочення смертності та збільшення народжуваності. У 39 % міст і 21 % селищ міського типу відзначається природний приріст населення, в сільській місцевості навпаки йде природний спад.

Відтворення

[ред. | ред. код]

Народжуваність у Білорусі, станом на 2015 рік, дорівнює 10,7 ‰ (184-те місце у світі)[1]. Показник народжуваності в січні-березні 2008 року показник народжуваності 10,5 ‰, проти 10,3 ‰ за аналогічний період 2007, 9,8 ‰ — 2006 і 9,2 ‰ — 2005 років.

Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,47 дитини на одну жінку (199-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 63,1 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 25,1 року (оцінка на 2011 рік); 2009 року — 24 роки[1].

Смертність у Білорусі 2015 року становила 13,36 ‰ (16-те місце у світі)[1]. Показник смертності в січні-березні 2008 року становив 14,5 ‰, 14,9 ‰ за аналогічний період 2007, 14,3 ‰ — 2006 і 14,5 ‰ — 2005.

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,2 % (депопуляція) (215-те місце у світі)[1].

  • Народжуваність (‰), 2010 рік
    Народжуваність (‰), 2010 рік
  • Смертність (‰), 2010 рік
    Смертність (‰), 2010 рік
  • Природний приріст (‰), 2010 рік
    Природний приріст (‰), 2010 рік
  • Динаміка населення Білорусі у 1970-1989 роках
    Динаміка населення Білорусі у 1970-1989 роках
  • Динаміка населення Білорусі у 1970-2009 роках
    Динаміка населення Білорусі у 1970-2009 роках
  • Динаміка населення Білорусі у 1999-2009 роках
    Динаміка населення Білорусі у 1999-2009 роках
Природний рух населення Білорусі в 1950—2015 роках[2]

Вікова структура

[ред. | ред. код]
Віково-статева піраміда населення Білорусі, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Білорусі становить 39,8 року (50-те місце у світі): для чоловіків — 36,8, для жінок — 42,9 року[1]. За переписом 2009 року він становив 39,5 року, у чоловіків — 36,8 року, у жінок — 41,8 року. Середній вік сільського населення на 5,7 років перевищував відповідний показник міського населення (43,7 і 38,0 роківЗа переписом 2009 року він становив 39,5 року, у чоловіків — 36,8 року, у жінок — 41,8 року. Середній вік сільського населення на 5,7 років перевищував відповідний показник міського населення (43,7 і 38,0 роки відповідно)[3]. відповідно)[3]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 72,48 року (139-те місце у світі), для чоловіків — 66,91 року, для жінок — 78,38 року[1]. 2008 року очікувана тривалість життя в Білорусі становила 70,5 року, у чоловіків — 64,7 року, у жінок — 75,6 року. У порівнянні з Росією і Україною це трохи вище, в порівнянні з іншими європейськими країнами — значно нижче. Проблемою залишається значна різниця в тривалості життя чоловіків і жінок. У 2008 році вона становила 12 років, тоді як за оцінкою Програми розвитку ООН природної різницею вважається 5 років. У міській місцевості різниця в тривалості життя чоловіків і жінок становить 11 років, у сільській — 14 років[4][5].

Вікова структура населення Білорусі, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 15,51 % (765 070 чоловіків, 722 540 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 11,12 % (548 487 чоловіків, 517 840 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 45,3 % (2 132 051 чоловік, 2 212 223 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,62 % (575 816 чоловіків, 730 431 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,44 % (439 257 чоловіків, 945 973 жінки)[1].

За переписом 2009 року, у працездатному віці знаходилось 5 852 826 осіб (61,6 %) населення, в тому числі у містах 4 550 212 (64,4 % міського населення) та у селах 1 302 614 (53,4 %). Найвища частка працездатного населення у Мінську (66,1 %), найнижча — у Брестській (59,7 %) та Гродненській (59,8 %)[3].

У віці, молодшому за працездатний, зафіксовано 1 511 379 осіб (15,9 % населення). З них у містах — 1 123 011 осіб, у селах — 388 368 осіб. Як серед міського, так і серед сільського населення частка цієї вікової групи становить 15,9 %. Найвища частка населення, молодшого за працездатний вік, спостерігається у Брестській області — 17,8 %, а найнижча у Вітебській області — 14,7 %.[3]

Осіб у віці, старшому за працездатний, налічувалось 2 139 306 (22,5 % населення), з них у містах 1 391 035 осіб, у селах 748 271 осіб. При цьому частка цієї вікової групи є набагато вищою у селах (30,7 %), ніж у містах (19,7). Найнижча частка населення, старше працездатного віку, зафіксована у Мінську — 19,6 %, а найвища — у Вітебській області — 24,6 %[3].

Шлюбність — розлучуваність

[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 9,2; коефіцієнт розлучуваності — 4,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 45 (дані за 2011 рік)[6][7]. За січень-жовтень 2010 року в порівнянні з відповідним періодом минулого року кількість зареєстрованих шлюбів зменшилася на 2 %, кількість розлучень збільшилася на 2,6 %. Погіршилося співвідношення між кількістю зареєстрованих шлюбів та розлучень: за січень-жовтень 2010 року на 1000 шлюбів припадало 429 розлучень, за аналогічний період минулого року — 410 розлучень.

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 27,1 року, жінки — 25 років, загалом — 26,1 року (дані за 2014 рік)[8].

Розселення

[ред. | ред. код]
Густота населення Білорусі за районами

Густота населення країни 2015 року становила 46,8 особи/км² (164-те місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, з дещо підвищеною густотою навколо великих обласних міст.

Урбанізація

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міста Білорусі

Білорусь високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 76,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,05 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Чисельність міського населення за 2008 рік зросла на 40 тис. і становила 7,2 млн осіб (міграція, природний приріст, адміністративно-територіальні перетворення).

Головні міста держави: Мінськ (столиця) — 1,915 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


 
№ Назва Область Населення № Назва Область Населення
Мінськ
Мінськ
Гомель
Гомель 		1 Мінськ Мінська 1 959 781 11 Орша Вітебська 116 552 Могильов
Могильов
Вітебськ
Вітебськ
2 Гомель Гомельська 521 452 12 Мозир Гомельська 112 003
3 Могильов Могильовська 378 077 13 Солігорськ Мінська 106 503
4 Вітебськ Вітебська 368 574 14 Новополоцьк Вітебська 102 394
5 Гродно Гродненська 365 610 15 Ліда Гродненська 100 443
6 Берестя Берестейська 340 141 16 Молодечно Мінська 94 922
7 Бобруйськ Могильовська 217 975 17 Полоцьк Вітебська 85 078
8 Барановичі Берестейська 179 122 18 Жлобин Гомельська 75 956
9 Борисов Мінська 143 919 19 Світлогорськ Гомельська 69 011
10 Пінськ Берестейська 138 415 20 Речиця Гомельська 66 172
  • Частка міського населення, 2009 рік
    Частка міського населення, 2009 рік
  • Динаміка населення білоруських, 1999-2009 роки
    Динаміка населення білоруських, 1999-2009 роки
  • Динаміка міського населення, 2005-2010 роки
    Динаміка міського населення, 2005-2010 роки
  • Динаміка сільського населення, 2005-2010 роки
    Динаміка сільського населення, 2005-2010 роки
  • Тренди міського та сільського населення Білорусі впродовж 1939—2012 років
    Тренди міського та сільського населення Білорусі впродовж 1939—2012 років
Динаміка населення великих[9] міст Білорусі за даними переписів[10][11]
Місто 1897 1926 1939 1959 1970 1979 1989 1999 2009 2013
Мінськ 90 912 123 613 237 495 515 975 916 949 1 275 798 1 612 472 1 680 500 1 836 808 1 901 059
Гомель 36 775 82 952 139 120 168 270 272 253 382 785 500 846 475 500 482 652 505 362
Могильов 43 119 46 562 99 428 121 712 202 314 290 361 359 188 356 500 358 279 366 839
Вітебськ 65 871 91 201 167 299 148 300 230 804 296 605 350 004 340 700 347 928 361 873
Гродно 46 919 49 200 72 943 132 471 194 775 270 535 301 600 327 540 352 485
Берестя 46 568 41 400 73 614 121 629 177 249 258 016 286 400 309 764 326 428
Бобруйськ 34 336 39 280 84 078 97 530 137 536 192 207 221 166 220 700 215 092 217 127
Барановичі 27 400 58 064 101 472 130 647 159 315 167 400 168 240 170 685
Борисов 15 063 23 954 49 108 59 280 84 112 111 672 143 792 150 700 147 381 145 659
Пінськ 28 368 29 500 41 548 61 752 89 847 118 636 129 900 130 355 135 619
Орша 13 061 21 311 53 754 64 537 100 642 112 397 123 128 123 900 117 225 116 611
Мозир 8 076 9 535 17 477 26 426 48 803 73 463 100 254 109 800 108 792 111 324
Солігорськ 46 38 255 65 148 92 742 100 900 102 297 104 745
Новополоцьк 1 211 40 114 67 110 92 699 105 600 98 138 101 307
Ліда 9 323 33 400 28 541 47 578 65 500 91 007 100 700 97 629 99 430
Молодечно 6 600 28 384 50 413 72 612 91 726 96 600 94 282 93 802
Полоцьк 20 294 21 455 29 577 44 978 64 182 71 152 76 837 82 500 82 547 84 786
Жлобин 10 718 19 301 19 216 25 359 35 422 56 695 71 200 75 866 75 377
Свєтлогорськ 5 772 40 265 54 772 69 475 71 600 69 995 69 028
Річиця 9 280 16 487 29 796 30 602 48 393 60 327 69 427 66 700 64 731 65 289
Жодино 6 591 22 083 33 926 53 744 59 300 61 724 62 696
Слуцьк 14 349 14 299 21 947 22 740 35 609 45 176 57 556 63 500 61 444 61 847
Кобринь 10 408 15 300 13 686 24 934 31 811 44 829 50 700 51 166 52 001

Сільське населення

[ред. | ред. код]

За 2008 рік чисельність сільського населення зменшилася на 58 тис. і становила 2,5 млн осіб. У сільській місцевості проживає 26 % усього населення Білорусі[12].

Міграції

[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 0,7 ‰ (69-те місце у світі); 2007 року сальдо міграції було позитивним — 2,3 на 1000 населення (до країни в'їжджало більше, ніж виїжджало)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 126,4 тис. осіб з України, що подали документи на легальне перебування.

Білорусь є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[13].

Громадянство

[ред. | ред. код]

Згідно з пунктом 3 Положення про паспорт громадянина Республіки Білорусь паспорт зобов'язаний мати кожен громадянин Республіки Білорусь, який досяг 16-річного віку. Документами, що підтверджують факт постійного проживання громадянина Республіки Білорусь в межах Республіки Білорусь, є:

У країні перебуває 5,6 тис. осіб без громадянства[1].

Расово-етнічний склад

[ред. | ред. код]
Етнічний склад (2009 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
білоруси
  
 83.7%
росіяни
  
 8.3%
поляки
  
 3.1%
українці
  
 1.7%
інші
  
 3.3%
Докладніше: Народи Білорусі

Білорусь — мононаціональна держава (відповідно до класифікації ООН). Головні етноси країни: білоруси — 83,7 %, росіяни — 8,3 %, поляки — 3,1 %, українці — 1,7 %, інші (євреї, литовці, вірмени, азербайджанці, латиші) — 3,3 % населення (перепис 2009 року)[1]. За даними перепису населення 2009 року, на території Білорусі проживали представники більше 130 націй і національностей. Серед них найбільш представленими етнічними групами є білоруси (7 957 252), росіяни (785 084), поляки (294 549), українці (158 723), євреї (12 926), вірмени (8 512), татари (7 316), цигани (7 079), азербайджанці (5 567), литовці (5087). Від 1 до 3,5 тис. осіб налічують молдовани, туркмени, німці, грузини, китайці, узбеки, латиші, казахи, араби, чуваші[14].

  • Розселення білорусів, 2019 рік
    Розселення білорусів, 2019 рік
  • Розселення росіян, 2019 рік
    Розселення росіян, 2019 рік
  • Розселення поляків, 2019 рік
    Розселення поляків, 2019 рік
  • Розселення українців, 2019 рік
    Розселення українців, 2019 рік

Протягом білоруської історії склалося так, що основним населенням сільської місцевості були білоруси, у містах і містечках — євреї, на північно-заході країни численні поляки, а на сході — росіяни, в тому числі старообрядці. Численний дворянський стан — шляхта — була сильно полонізована. На даний час у містах і селах — строкатий етнічний склад, хоча більшість населення (більше 80 %) належить до титульної нації[15]. Тоді як у радянський період частка білорусів у населенні республіки скорочувалася (з 81,1 % у 1959 до 77,9 % у 1989), а частка росіян і українців зростала (з 8,2 % у 1959 до 13,2 % у 1989 у росіян і з 1,7 % до 2,9 % в українців), то в період незалежності країни частка білорусів постійно зростала, досягнувши 83,7 % в 2009 р., а росіян і українців танула (до 8,3 % і 1, 7 % відповідно). Частка поляків і євреїв в післявоєнний період постійно скорочувалася (з 6,7 % у 1959 до 3,1 % в 2009 у поляків, з 1,9 % до 0,1 % у євреїв). Якщо скорочення частки євреїв пояснюється негативним сальдо зовнішньої міграції і асиміляцією, то основними причинами скорочення частки поляків, росіян і українців слід вважати зміну етнічної самоідентифікації на користь в першу чергу білорусів[16].

Історична динаміка етнічної картини (у %) населення Білорусі[14]
Національність 1959 1970 1979 1989 1999 2009 2019
Населення Білорусі
(тис. осіб)		 8 055,7 9 002,3 9 532,5 10 151,8 10 045,2 9 503,8 9 413,4
Білоруси 81,1 81,0 79,4 77,9 81,2 83,7 84,9
Росіяни 8,2 10,4 11,9 13,2 11,4 8,3 7,5
Поляки 6,7 4,3 4,2 4,1 3,9 3,1 3,1
Українці 1,7 2,1 2,4 2,9 2,4 1,7 1,7
Євреї 1,9 1,6 1,4 1,1 0,3 0,1 0,2
Вірмени 0,02 0,03 0,03 0,05 0,1 0,1 0,1
Татари 0,11 0,11 0,11 0,12 0,1 0,1 0,1
Цигани 0,06 0,08 0,09 0,11 0,1 0,1 0,1
Литовці 0,1 0,09 0,07 0,07 0,06 0,1 0,1
Інші 0,2 0,3 0,3 0,5 0,5 2,6 2,2
Див. також: Поляки у Білорусі, Литовці в Білорусі та Латиші в Білорусі

Українці Білорусі

[ред. | ред. код]
Докладніше: Українці Білорусі та Берестейщина

Мови

[ред. | ред. код]
Мови Білорусі (2009 рік)[1]
Мова: Відсоток:
російська
  
 70.2%
білоруська
  
 23.4%
польська
  
 2.0%
українська
  
 1.1%
інші
  
 3.3%
Докладніше: Мови Білорусі

Офіційні мови[17]: російська — розмовляє 70,2 % населення країни, білоруська — 23,4 %. Інші поширені мови: польська і українська — 3,1 %, інші — 3,3 % (оцінка 2009 року). Білорусь не є членом Ради Європи, тому вона не підписувала Європейську хартію регіональних мов[18].

  • Населення Білорусі за рідною мовою, 2009 рік
    Населення Білорусі за рідною мовою, 2009 рік
  • Населення Білорусі за розмовною мовою, 2009 рік
    Населення Білорусі за розмовною мовою, 2009 рік
Розподіл населення Білорус за рідною мовою[19]
Регіон Білоруська Російська Українська Польська
Берестейська 53,7 % 42,6 % 1,2 % <0,1 %
Вітебська 52,6 % 44,2 % 0,3 % 0,1 %
Гомельська 54,6 % 41,8 % 0,6 % <0,1 %
Гродненська 59,2 % 36,1 % 0,3 % 1,2 %
Мінськ 35,2 % 52,6 % 0,4 % <0,1 %
Мінська 69,4 % 27,5 % 0,4 % <0,1 %
Могильовська 55,1 % 41,9 % 0,3 % <0,1 %
Білорусь 53,2 % 41,5 % 0,5 % 0,2 %
Розподіл населення Білорус за основною розмовною мовою[20]
Регіон Білоруська Російська
Берестейська 26,7 % 70,1 %
Вітебська 22,4 % 73,2 %
Гомельська 22,7 % 72,0 %
Гродненська 35,1 % 56,5 %
Мінськ 5,8 % 82,1 %
Мінська 38,9 % 56,0 %
Могильовська 19,6 % 76,5 %
Білорусь 23,4 % 70,2 %

Білоруська мова

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2009 року, більшість населення — 5058,4 тис. (53,2 %) вказали рідною мовою білоруську, це більш ніж на 20 % менше, ніж під час перепису 1999 року, коли білоруську мову вказали рідною 73,6 %. Російську мову вказали рідною 41,5 % населення, що майже вдвічі більше, ніж у 1999 році (24,1 %). Серед міського населення білоруську назвали рідною 44,1 % населення, російську — 49,8 %. Серед сільського населення — 79,7 % та 17,7 % відповідно.

Частка населення, яке вказало, що спілкується білоруською мовою вдома за переписом 2009 року
  • Все населення
    Все населення
  • Міське населення
    Міське населення
  • Сільське населення
    Сільське населення

Російська мова

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російська мова в Білорусі

Більшість населення (70,2 %) вказали російську, як мову, якою вони розмовляють вдома. Це на 7,4 % більше, ніж під час минулого перепису. Кількість людей, які вказали основною розмовною мовою білоруську скоротилось з 36,7 % у 1999 до 23,4 % 2010 року. Серед міського населення російську, як основну розмовну мову, назвали 81,9 % населення і білоруську — 11,3 %. Серед сільського населення більшість назвала основною розмовною мовою білоруську — 58,7 % та російську — 36,2 %.

Частка населення, яке вказало, що спілкується російською мовою вдома за переписом 2009 року
  • Все населення
    Все населення
  • Міське населення
    Міське населення
  • Сільське населення
    Сільське населення

Релігії

[ред. | ред. код]
Релігії в Білорусі (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
 48.3%
католики
  
 7.1%
інші
  
 3.5%
атеїсти
  
 41.1%
Докладніше: Релігія в Білорусі

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я — 48,3 %, католицтво — 7,1 %, інші — 3,5 %, атеїсти — 41,1 % (станом на 2011 рік)[1]. Чисельність католиків у Білорусі, згідно з власною церковною статистикою Католицької церкви, зростає і становить (станом на 1 березня 2009 року) 1,4 млн осіб (14,8 % всього населення країни)[21], за даними на 2002 рік число католиків становило всього 1,2 млн або 12 % населення[22]. Католицька церква активно діє як у західних областях країни, де історично переважають католики, так і на сході країни, де історично переважають православні. Поляки і литовці у своїй переважній більшості є католиками, а іншу частину католиків становлять в основному етнічні білоруси (більшість яких традиційно дотримуються до православ'я). З урахуванням того, що чисельність поляків і литовців скорочується (близько 400 тис. 2002 року і 300 тис. осіб 2009 року), чисельність католиків-білорусів зросла у період 2002—2009 років з 800 тис. до 1,1 млн, а частка католиків серед етнічних білорусів — з 10 % до 14 %.

Освіта

[ред. | ред. код]
Докладніше: Освіта в Білорусі

Рівень письменності 2015 року становив 99,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,8 % — серед чоловіків, 99,7 % — серед жінок[1]. Станом на жовтень 2009 року, з 8 568 817 громадян Білорусі у віці 10 років і старше мали вищу освіту 1 530 561 особа, середню спеціальну — 2 190 357, професійно-технічну — 898 054, загальну середню — 1 914 055, загальну базову — 789 673, загальну початкову — 954 076[3]. Міське населення має більш високий рівень освіти. Вищу освіту мають 21,1 % міських жителів (у Мінську — 29,7 %) і лише 8,5 % сільських жителів. Натомість серед сільського населення значно вищою є частка осіб з загальною початковою освітою (20,1 % проти 8,0 % серед міського населення) та загальною базовою освітою (14,2 % серед сільського населення і 7,5 % серед міського населення)[3].

  • Частка населення Білорусі у віці від 10 років із вищою освітою, 2009 рік
    Частка населення Білорусі у віці від 10 років із вищою освітою, 2009 рік
  • Частка населення Білорусі у віці від 10 років із загальною початковою освітою, 2009 рік
    Частка населення Білорусі у віці від 10 років із загальною початковою освітою, 2009 рік

Державні витрати на освіту становлять 5 % ВВП країни, станом на 2014 рік (71-ше місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Відсоток осіб за типом освіти по областях Білорусі, 2009 рік
Регіон Вища освіта Середня
спеціальна 		Професійно-
технічна 		Загальна
середня 		Базова
середня 		Початкова
Берестейська 15,1 % 25,3 % 10,1 % 24,0 % 9,6 % 13,4 %
Вітебська 15,2 % 27,0 % 12,3 % 20,9 % 10,5 % 11,5 %
Гомельська 15,1 % 25,5 % 11,8 % 23,4 % 9,9 % 12,0 %
Гродненська 15,8 % 28,1 % 9,5 % 20,6 % 9,8 % 13,6 %
Мінськ 29,7 % 22,6 % 6,7 % 22,0 % 5,5 % 5,8 %
Мінська 14,3 % 25,1 % 11,8 % 23,4 % 10,6 % 12,6 %
Могильовська 14,7 % 27,3 % 12,8 % 21,2 % 10,3 % 11,4 %

Середня і професійна

[ред. | ред. код]

Вища

[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]
Докладніше: Охорона здоров'я в Білорусі

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,93 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 11,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,7 % ВВП країни (143-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,62 ‰ (202-ге місце у світі); хлопчиків — 4,04 ‰, дівчаток — 3,17 ‰[1]. Смертність дітей у віці до 1 року зменшилася з 5,7 випадків на 1000 народжених у першому кварталі 2007 року до 4 за аналогічний період 2008. Рівень материнської смертності 2015 року становив 4 випадків на 100 тис. народжень (181-ше місце у світі)[1]. 2008 року неповнолітні матері народили 1383 дитини[23].

Білорусь входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

[ред. | ред. код]

2014 року було зареєстровано 29,4 тис. хворих на СНІД (72-ге місце у світі), це 0,52 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (67-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,0 тис. осіб (67-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,2 % (65-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,3 % (оцінка на 2005 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,9 % населення в містах і 99,1 % в сільській місцевості; загалом 99,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 94,1 %, в сільській місцевості — 95,2 %, загалом по країні — 94,3 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 4,34 км³ на рік, або 435,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 32 % припадає на побутові, 65 % — на промислові, 3 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 43 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 23 %; частка осіб похилого віку — 20 %, або 5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 6,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 3,8 %, верхній дециль — 21,9 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,968 млн унікальних інтернет-користувачів (66-те місце у світі), що становило 62,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2013 року становили 4,546 млн осіб (89-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 9,3 %; промисловість і будівництво — 32,7 %; сфера послуг — 58 % (станом на 2014 рік)[1]. 54,21 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (5 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 0,7 % працездатного населення, 2013 року — 0,5 % (3-тє місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 12,5 %, серед юнаків — 12,4 %, серед дівчат — 12,6 % (88-ме місце у світі)[1]. Офіційна статистика відображає лише офіційно зареєстрованих безробітних, реальний рівень зайнятості набагато нижчий.

  • Частка населення, молодше працездатного віку, 2009 рік
    Частка населення, молодше працездатного віку, 2009 рік
  • Частка населення, старше працездатного віку, 2009 рік
    Частка населення, старше працездатного віку, 2009 рік

Кримінал

[ред. | ред. код]
Докладніше: Злочинність у Білорусі

Наркотики

[ред. | ред. код]
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Обмежене вирощування опійного маку й марихуани, переважно для внутрішнього ринку; перевалочний пункт для наркотиків, що прямують до Російської Федерації й Західної Європи. Законодавство з боротьби з відмиванням грошей не відповідає міжнародним стандартам, спроби його поліпшення в плані ідентифікації походження фінансів, були згорнуті 2008 року (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми

[ред. | ред. код]
Докладніше: Торгівля людьми в Білорусі

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Білорусі докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[24][25].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,46 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,87 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

[ред. | ред. код]
Населення Білорусі
Рік Населення Зміна
1950 7 745 000 —
1955 7 804 000 +0.8%
1960 8 190 000 +4.9%
1965 8 607 000 +5.1%
1970 9 038 000 +5.0%
1975 9 367 000 +3.6%
1980 9 658 000 +3.1%
1985 9 999 000 +3.5%
1990 10 190 000 +1.9%
1995 10 194 000 +0.0%
2000 9 988 000 −2.0%
2005 9 664 000 −3.2%
2010 9 491 000 −1.8%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[2].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац Belarus : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ а б ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. ↑ а б в г д е ж (рос.) Статистичний бюлетень: «Общая численность населения, его состав по возрасту, полу, состоянию в браке, уровню образования, национальностям, языку и источникам средств к существованию». — Національний статистичний комітет Республіки Білорусь.
  4. ↑ (рос.) Янушевская А. Продолжительность жизни в Беларуси — 70,5 лет. [Архівовано 2014-11-02 у Wayback Machine.] — Новости tut.by, 2 квітня 2009 року.
  5. ↑ (рос.) Носова М. В Беларуси женщины в среднем живут почти на 12 лет дольше мужчин. [Архівовано 2010-03-11 у Wayback Machine.] — Новости tut.by, 8 березня 2010 року.
  6. ↑ ' Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 25 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  7. ↑ ' Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 25 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  8. ↑ Mean age at first marriage by sex : [англ.] // United Nations Economic Commission for Europe. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — вік першого шлюбу за країною, за статтю.
  9. ↑ Більше 50 тис. мешканців.
  10. ↑ (рос.) Попередні підсумки перепису населення 2009 року. — Національний статистичний комітет Республіки Білорусь.
  11. ↑ (рос.) Беларусь / Biełaruś — дані населення міст світу від Pop-stat.mashke.org.
  12. ↑ (рос.) Янушевская А. В Беларуси продолжает сокращаться численность сельского населения. [Архівовано 2017-01-19 у Wayback Machine.] — Новости tut.by, 2 квітня 2009 року.
  13. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  14. ↑ а б (рос.) Предварительные итоги переписи населения Белоруссии 2009 г. — Белстат.
  15. ↑ (біл.) Насельніцтва Беларусі — нацыянальнасці, мовы, рамёствы і інш. [Архівовано 2015-03-16 у Wayback Machine.] — belarus.by, Афіцыйны сайт Рэспублікі Беларусь.
  16. ↑ (рос.) Розенблат Е., Еленская И. Динамика численности и расселения белорусских евреев в XX веке // «Диаспоры», 2002, № 4. — с. 27-52.
  17. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  18. ↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  19. ↑ (рос.) Населення Білорусі за національністю та рідною мовою.
  20. ↑ (рос.) Населення Білорусі за домашньою мовою в розрізі регіонів.
  21. ↑ (рос.) Дані про чисельність вірян-католиків у Білорусі станом на 2009 рік. [Архівовано 17 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
  22. ↑ (рос.) Дані про чисельність віруючих-католиків на 2002 рік. [Архівовано 28 грудня 2010 у Wayback Machine.] — Римско-католическая церковь в Беларуси.
  23. ↑ (рос.) Прус Елена В Беларуси почти 1,4 тыс. детей родились в 2008 году у несовершеннолетних матерей. [Архівовано 2015-04-14 у Wayback Machine.] — Новости tut.by, 21 травня 2009 року.
  24. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  25. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Білорусі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Білорусі&oldid=40206557