Маргарет Сенгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маргарет Сенгер
Ім'я при народженніангл. Margaret Louise Higgins
Народилася14 вересня 1879(1879-09-14)[1][2][…]
Корнінг, Стубен, Нью-Йорк, США[4]
Померла6 вересня 1966(1966-09-06)[1][2][…] (86 років)
Тусон, Аризона, США
·серцева недостатність
ПохованняГрін-Вудський цвинтар
Країна США
Діяльністьмедична сестра, sex columnist, активістка, профспілкова діячка, активістка за права жінок, кінорежисерка, письменниця, вихователька
Галузьreformismd і контрацепція
Alma materClaverack Colleged
ПартіяСоціалістична партія Америки
Брати, сестриEthel Byrned
Нагороди
IMDbID 0762676

Маргарет Луїз Гіггінс, у шлюбі Сенгер (Зангер, Санджер, Сенджер) Слі (англ. Margaret Higgins Sanger Slee; 14 вересня 1879 — 6 вересня 1966) — американська активістка контрацепції, а також профспілкова активістка, письменниця, освітянка, кінорежисерка, колумністка й медична сестра.

У 1914 виступила проти абортів у домашніх умовах і запустила газету, де ввела термін «контрацепція». Відкрила першу в США контрацептивну клініку (1916) з лікарками всіх спеціальностей, клініку в Гарлемі з афроамериканським персоналом та заснувала «Міжнародну асоціацію планування сім'ї» (1921). За свою діяльність була заарештована, але отримала шалену підтримку суспільства. Послідовними зусиллями домоглася, щоб Верховний суд США врешті легалізував контрацепцію у 1936 році.

Невтомно боролася за репродуктивне здоров'я та права жінок власноруч приймати рішення про народження дітей, не будучи покараними за здорову сексуальність небажаною вагітністю.[5] Присуджується премія імені Маргарет Сенгер. В 1981 внесена до Національної зали слави жінок.

Біографія

[ред. | ред. код]

Маргарет Луз Гіггінс народилася в Конінгу, штат Нью-Йорк. Її мати, Анна Персел Гіггінс, переконана католичка, за 22 роки вагітніла 18 разів і народила 11 дітей[6] перед тим, як померла у 45 років від туберкульозу і раку шийки матки.[7] Батько, Майкл Геннесі Гіггінс, був атеїстом і активістом руху за рівноправність жінок і безкоштовну народну освіту.[8] Маргарет, шоста з одинадцяти дітей[9], провела більшу частину юності, допомагаючи матері з господарством і вихованням молодших.

Сестри Маргарет сплачували за її навчання у Коледжі Клейверіка, при пансіоні Клейверіка, штат Нью-Йорк, протягом двох років.[10] Однак у 1896 році батько попросив її повернутись, щоб доглядати за хворою матір'ю, яка померла 31 березня 1899 року.[11]

Наприкінці століття мати одного з її друзів з Клаверіка запропонувала їй працювати в госпіталі в Вайт Плейнс, передмісті Нью-Йорка.[12] У 1902 році 23-річна Маргарет Гіггінс одружилася з архітектором Вільямом Сенгером і переїхала з ним до Нью-Йорку.[13] Однак вона заразилася туберкульозом від матері і під час роботи в госпіталі, і пара переїхала в Саранак, штат Нью-Йорк.[14]

Газети про контрацепцію

[ред. | ред. код]
1-й випуск Жіночого бунту, 1914

У 1912 році, після того, як їхній будинок у Гастингсі-на-Гудзоні згорів, Сенгер з чоловіком знову переїхала до Нью-Йорку, де почала працювати медсестрою в Іст-Сайді на Мангеттені. Пара занурилась у радикальну богемну культуру, котра процвітала у Гринвіч-Вілледж,[15] і були залучені до середовища місцевих інтелектуалів, артистів та активістів, таких як Джон Рід, Ептон Сінклер, Мебел Додж і Емма Гольдман.[15] Натхненна оточенням, Маргарет Сенгер написала серії статей з жіночої статевої гігієни «Що повинна знати кожна мати» і «Що повинна знати кожна дівчина» для соціалістичного журналу «Нью-Йоркський заклик» (New York Call).[16]

Обмеження сім'ї, 1917, опис маткового ковпачка
Огляд контрацепції виходив з 1917 по 1929.[note 1]

З 1914 року Маргарет Сенгер почала випускати «Жіночий бунт» (The Woman Rebel), газету на восьми сторінках, яка пропагувала контрацепцію, використовуючи слоган «Ні богів, ні панів» («No Gods, No Masters»).[17][note 2] Сенгер, співпрацюючи з друзями-анархістами, увела термін «контрацепція» (birth control) як більш щиру альтернативу евфемізму «обмеження сім'ї» (family limitation) і оголосила, що «кожна жінка повинна стати абсолютною господинею свого тіла».[18] Однією з цілей «Жіночого бунту» було викликати суспільний резонанс проти законів, що забороняли поширення інформації про контрацепцію.[19] Сенгер також хотіла опублікувати книгу, яка безпосередньо розповість про методи контрацепції (на відміну від «Жіночого бунту», де контрацепція обговорювалася опосередковано), інформація про які була зібрана переважно з європейських видань, і опублікувала памфлет «Обмеження сім'ї» (Family Limitation), прямо порушивши «закони Комстока».[20] «Закони Комстока» забороняли пересилання поштою матеріалів, що містять інформацію, визнану непристойною. До такої належала, зокрема, інформація про протизаплідні засоби, самі протизаплідні засоби і інформація про аборти.[21]

Суфражистка і мисткиня Кітті Меріон[en] продає «Огляд контрацепції», США, 1915

Сенгер досягла мети, коли в серпні 1914 року її засудили, але обвинувачувачі зосередили увагу на статтях «Жіночого бунту», де Сенгер більше писала про політичні вбивства і шлюби, ніж про контрацепцію.[22] Остерігаючись ув'язнення, де вона втратила б можливості боротьби, вона переїхала до Англії під ім'ям Берта Ватсон, щоб запобігти арешту.[23] У Європі ідеями Гевлока Елліса розширила погляд на жіночу сексуальність[24] без небажаної вагітності[25] [26] як здорову і звільнюючу, на противагу фрейдистським поглядам. Поки Сенгер жила у Європі, її чоловік поширював копії «Обмеження сім'ї», будучи на посаді нелегального поштового службовця, у результаті чого був у в'язниці 30 діб.[15] За час відсутності Сенгер на батьківщині росла її підтримка, і в жовтні 1915 вона повернулася у США.[27] Відомий адвокат Клеренс Дерроу запропонував виступити на захист Сенгер безкоштовно, але, боячись тиску громадськості, уряд припинив переслідування на початку 1916 року.[28]

Контрацептивна клініка

[ред. | ред. код]

У Європі був ліберальніший погляд на контрацепцію, ніж у США, і коли Сенгер відвідала Голландську клініку з контрацепції в 1915 році, вивчаючи діафрагму, вона переконалася, що це більш ефективний засіб контрацепції, ніж супозиторії, і вона захотіла поширювати їх у США. Діафрагм не було в США, і Сенгер зі своїми прибічниками почала їх імпортувати з Європи, порушуючи закони.[15]

У 1916 році Сенгер опублікувала статтю «Що повинна знати кожна дівчина» (What Every Girl Should Know), яка зачіпала такі теми, як менструація і сексуальність. У 1917 році вона почала публікувати щомісячне видання «Огляд контрацепції» (The Birth Control Review).[note 3]

Арешт Маргарет Сенгер у її Браунсвільській клініці, 1916
Жінки біля клініки Сенгер через 10 днів після її відкриття, 27 жовтня 1916
Маргарет Сенгер та Фанія Мінделл[en] у клініці, жовтень 1916

16 жовтня 1916 року Сенгер відкрила клініку планування сім'ї та контрацепції на вулиці Амбой 46 у передмісті Браунсвіль у Брукліні, першу у своєму роді на території США.[29] Через 9 днів після відкриття клініки Сенгер заарештували за порушення закону штату Нью-Йорк, що забороняв поширення контрацептивів. Суд відбувся в січні 1917 року.[30] Її засудили, і суддя запропонував винести м'якший вирок, якщо вона пообіцяє не порушувати закон знову, на що Сенгер відповіла: «Я не можу поважати закон, який існує сьогодні».[31] Її засудили до 30 днів виправних робіт. Перша апеляція була відхилена, другий суд відбувся в 1918 році, і рух контрацепції здобув перемогу, коли суддя Нью-Йоркського Апеляційного суду Фридерик Крейн видав закон, що дозволяє лікарям приписувати контрацепцію.[32] Показовість, якою був оточений арешт Сенгер, її суд, повторний розгляд справи сприяли підвищенню активності руху. Рух здобув підтримку безлічі добровольців, які підтримали Сенгер і стали для неї надійною підтримкою у майбутньому.[33]

Сенгер віддалилася від свого чоловіка в 1913 році, офіційне розлучення відбулося в 1921 році.[34] Під час розриву стосунків вона мала зв'язки з Еллісом Гевлоком і Г. Велзом.[35] У 1922 році Сенгер пошлюбила нафтового магната Ноа Слі (Noah Slee) і залишалася в цьому шлюбі до 1943 року. Капітал Слі допоміг Сенгер здійснювати свою діяльність.[36]

Масштабування організацій. Книги

[ред. | ред. код]

У 1921 році Сенгер заснувала Американську лігу контрацепції (American Birth Control League) з метою розширення числа своїх прибічників, включаючи середній клас.[37] Основоположними принципами Ліги було:[38] Ми хочемо, щоб діти 1) були зачаті з коханням; 2) народжені матір'ю по усвідомленому бажанню; 3) для їх народження були б забезпечені умови здорової спадковості. Таким чином, ми стоїмо за те, що кожна жінка повинна володіти силою і свободою запобігти зачаттю, за винятком випадків, коли ці умови будуть задоволені.

Після того, як Сенгер виявила, що закон звільнив лікарів від заборони на поширення контрацепції для жінок, якщо вона запропонована за медичними показаннями, у 1923 році вона заснувала Клінічне дослідницьке бюро (Clinical Research Bureau), використовуючи дану лазівку у законі.[39] Бюро стало першою легальною клінікою з контрацепції в США, воно було повністю укомплектоване жіночим персоналом лікарок і соціальних працівниць.[40] Клініка отримувала фінансування від сім'ї Рокфеллерів, які продовжували фінансування справи Сенгер протягом десятиліття, проте робили це анонімно, щоб уникнути соціального вибуху проти їх прізвища.[41] У 1922 році Сенгер здійснила поїздки до Китаю, Кореї і Японії. Згодом, працюючи з Перл Бак, відкрила клініку планування сім'ї у Шанхаї.[42] Сенгер відвідувала Японію шість разів, співпрацюючи з японською феміністкою Като Шидзю, просуваючи ідею контрацепції.[43]

У 1926 році Сенгер прочитала лекцію з контрацепції для жіночого відділення Ку-клукс-клану в Сілвер-Лейк (Silver Lake), штат Нью-Джерсі. Вона згадує цю подію як «один з найбільш химерних експериментів серед своїх виступів» і додає, що використовувала тільки «найпростіші терміни, зрозумілі навіть дитині». Виступ Сенгер було добре сприйнято групою, і в результаті «були отримані пропозиції від дюжини подібних груп».[44]

Сенгер багато працювала з громадськістю. З 1916 року вона часто виступала в церквах, жіночих клубах, будинках, театрах — для робітників, священнослужителів, лібералів, соціалістів, вчених і жінок — представниць вищого класу.[45]

У 1920-х вона написала кілька книг, які мали загальнонаціональне значення для просування ідеї котрацепції. Між 1920 і 1926 роками був проданий тираж у 567000 примірників книг «Жінка і нова раса» (Woman and the New Race) та «Поворот цивілізації» (The Pivot of Civilization).[46]

У 1928 році виник конфлікт у керівництві руху, який привів Сенгер до відмови від посади президента Американського бюро контрацепції, перебуваючи на посаді голови Клінічного дослідницького бюро, вона перейменувала його в Клінічне дослідницьке бюро з контрацепції, було покладено початок розколу в русі, який тривав аж до 1938 року.[47]

У 1929 році Джеймс Х. Хаберт, чорношкірий соціальний працівник і лідер Нью-Йоркської Міської Ліги (Urban League) попросив Сенгер відкрити клініку в Гарлемі.[48] У 1930 році Сенгер, використавши кошти фонду Джуліуса Розенвальда, відкрила клініку, укомплектовану афроамериканськими лікарями. Клінікою керувала дорадча колегія з 15 членів, які були афроамериканськими лікарями, медсестрами, клерками, журналістами і соціальними працівниками. Клініка рекламувалася в афроамериканській пресі і в афроамериканських церквах.[49]

Декриміналізація контрацепції. Ера планування сім'ї

[ред. | ред. код]
Відвідуючи Нью-Йорк із лекціями про контрацепцію, 1928
Конференція з контрацепції в Цюриху, 1930

У 1929 році Сенгер заснувала Національний комітет Федерального законодавства з контрацепції для лобіювання в законодавстві скасування обмежень на контрацепцію.[50] Ця спроба зазнала невдачі. Тоді Сенгер у 1932 році замовила діафрагму в Японії з метою провокувати вирішальну битву в судах. Діафрагма була конфіскована урядом США, і подальша тяжба Сенгер до законодавства призвела в 1936 році до рішення суду, який скасував закон Комстока, що забороняв лікарям використовувати контрацептиви.[51] Ця перемога в суді послужила причиною того, що в 1937 році Американська Медична Асоціація схвалила контрацепцію у якості звичайної медичної послуги і ключового компонента програми медичної школи.[52] Ця перемога в суді в 1936 році була кульмінацією у боротьбі Сенгер і дала їй можливість у віці 50 років переїхати до Тусона, штат Аризона, де вона намагалася грати менш важливу роль у русі за контрацепцію. Однак, всупереч своїм намірам, вона залишалася в активі руху до 1950-х років.

У 1937 році Сенгер стає головою щойно створеної Американської ради з контрацепції (Birth Control Council of America) і намагається згладити розкол між Американським бюро з контрацепції і Клінічним дослідницьким бюро з контрацепції.[53] Її спроба увінчалася успіхом, і дві організації об'єдналися в 1939 році як Американська федерація з контрацепції (Birth Control Federation of America).[54][note 4] Продовживши роботу на посаді президента, вона більше не мала тієї влади, яку мала в роки зародження руху, і в 1942 році більш консервативні сили організації перейменували її в Американську федерацію планування сім'ї (Parenthood Federation of America). Назва, проти якої Сенгер заперечувала, як проти надто евфемістичної.[55]

Міжнародна федерація планування сім'ї, 1952. Маргарет Сенгер та Індіра Ганді

З 1939 по 1942 роки Сенгер була почесною делегаткою на «Birth Control Federation of America», граючи керівну роль, поряд з Мері Ласкер і Кларенс Гембл (Clarence Gamble), беручи участь у «Чорному Проєкті» (Negro Project) — спробі контролювати народжуваність бідних афроамериканців.[56] Для його здійснення було залучено кілька чорношкірих священників, які їздили півднем США і проповідували контрацепцію серед афроамериканців.[57]

У 1946 році Маргарет Сенгер заснувала Міжнародний комітет планування сім'ї (International Committee on Planned Parenthood), у 1956 році перетворений у Міжнародну федерацію планування сім'ї, яка незабаром стала найбільшою у світі міжнародною неурядовою організацією з планування сім'ї. Сенгер очолювала організацію до 80-річного віку.[58]

На початку 1950-х Сенгер схвалила філантропку Кетрін Мак-Комік у її намірі субсидувати біолога Грегорі Пінкуса для розробки протизаплідних пігулок.[59]

Маргарет Сенгер померла в 1966 році від гострої серцевої недостатності в Туксоні, штат Аризона, у 86 років, у рік, відзначений піком її 50-річної кар'єри: Верховний Суд США у справі Грісвольда проти Коннектикуту легалізував контрацепцію.[note 5] Похована в Фішкіллі, поруч зі своєю сестрою Нана Гіггінс і другим чоловіком Ноа Слі.[60]

Вона відійшла, отримавши широку популярність як засновниця сучасного руху контрацепції.

Спадок

[ред. | ред. код]
Клінічне дослідницьке бюро контрацепції, яким керувала Сенгер з 1930 по 1973
Площа Маргарет Сенгер, на перетині Мотт Стріт і Блікер стріт

Історію Маргарет Сенгер описували багато біографів, серед яких робота Девіда Кеннеді 1970 року, за яку була присуджена премія. Було знято фільми, зокрема, «Вибір серця: Історія Маргарет Сенгер».[61] Праці Сенгер зберігаються в двох університетах[62] і Коледжі Сміта.[63] Уряд та інші організації увічнили ім'я Маргарет Сенгер назвою її ім'ям кількох об'єктів, таких як житловий комплекс Університету Стоуні-Брук, читальний зал бібліотеки Коледжу Веллеслі (Wellesley College's),[64] і сквер Маргарет Сенгер у Грінвіч-Віллідж у Нью-Йорку.[65]

У 1993 році клініка Маргарет Сенгер (Margaret Sanger Clinic), де вона почала надавати послуги в Нью-Йорку в середині ХХ століття, була відзначена Національною Парковою службою як національна пам'ятка.[66]

У 1966 році Міжнародна асоціація планування сім'ї стала присуджувати щорічну премію імені Маргарет Сенгер «особистості, що відзначилася і визнана лідером у боротьбі за репродуктивне здоров'я та репродуктивні права». Премією були нагороджені Джон Д. Рокфеллер III, Кетрін Гепберн, Джейн Фонда, Гілларі Клінтон і Тед Тернер.[5]

Погляди

[ред. | ред. код]

Маргарет Сенгер вважала, що оскільки жінки стали займати рівне становище в суспільстві з чоловіками, вони у змозі самостійно ухвалювати рішення про народження дітей.

Жіноча сексуальність

[ред. | ред. код]

Під час подорожі Європою у 1914 році Сенгер познайомилася з сексологом Гевлоком Еллісом.[24] Під його впливом Сенгер відкинула погляд Фрейда на сексуальність в обмін на погляд, що сексуальність — це потужна сила, яка звільняє. Це дало Сенгер ще один аргумент на підтримку контрацепції: жінкам необхідно реалізовувати найважливішу психологічну потребу в задоволенні сексуальних бажань, не боячись небажаної вагітності.[25] Сенгер вірила, що жіноча сексуальність обговорюватиметься з більшою відкритістю.[26]

Аборти

[ред. | ред. код]

Сенгер була прихильницею планування сім'ї будь-якими методами, що дуже докладно описується в її книзі «Woman and the New Race». Вона прямо пише: «Наймилосердніше, що велика сім'я може зробити для свого немовляти — це вбити його».[67] Вона зазначає, що аборти є більш шкідливими для здоров'я жінки, ніж контрацепція, але вважає, що жінка повинна вживати будь-яких заходів, щоб обмежити кількість своїх дітей заради свого прагнення до свободи і захисту вже наявних дітей.[68]

Рух проти абортів часто звинувачує Сенгер за її погляди на расу, аборти та євгеніку.[69][70][note 6]

Євгеніка та раса

[ред. | ред. код]

Євгенічні погляди були поширені в суспільстві того часу. Сенгер вважала, однак, що сама по собі євгеніка неефективна і тільки з контрацепцією може досягти своїх цілей[71].[72] Вона пропонувала вирішувати проблеми євгеніки через жорстку імміграційну політику, вільне використання контрацепції, повне право на планування сім'ї для вільно-розумних і сегрегацію, стерилізацію або примусову контрацепцію для верств населення, які вважалися непридатними для відтворення. До них вона в різних своїх роботах відносила людей з невиліковними спадковими захворюваннями[73][74][75], розумово відсталих,[73][74] [76] [77] жителів бідних районів, уражених соціальними хворобами.[78] Сенгер також вважала, що світлошкіра раса має перевагу над «кольоровими» расами, і пропонувала примусову стерилізацію для чорних, євреїв, іммігрантів з Південної Європи і слов'ян.[79]

Праці

[ред. | ред. код]
Книги і памфлети
Періодичні видання
  • The Woman Rebel — Seven issues published monthly from March 1914 to August 1914. Sanger was publisher and editor.
  • Birth Control Review — Published monthly from February 1917 to 1940. Sanger was Editor until 1929 року, when she resigned from the ABCL.[81] Not to be confused with Birth Control News, published by the London-based Society for Constructive Birth Control and Racial Progress.
Збірники та антології
  • Sanger, Margaret, The selected papers of Margaret Sanger, Volume 1: The Woman Rebel, 1900—1928, Esther Katz, Cathy Moran Hajo, Peter Engelman (Eds.), University of Illinois Press, 2003
  • Sanger, Margaret, The selected papers of Margaret Sanger, Volume 2: Birth Control Comes of Age, 1928—1939, Esther Katz, Cathy Moran Hajo, Peter Engelman (Eds.), University of Illinois Press, 2007
  • Sanger, Margaret, The selected papers of Margaret Sanger, Volume 3: The Politics of Planned Parenthood, 1939—1966, Esther Katz, Cathy Moran Hajo, Peter Engelman (Eds.), University of Illinois Press 2010
  • Праці Маргарет Сенгер у проекті «Гутенберг»
  • The Margaret Sanger Papers at Smith College [Архівовано 27 травня 2011 у Wayback Machine.]
  • The Margaret Sanger Papers Project at New York [Архівовано 3 жовтня 2019 у Wayback Machine.] University
  • McElderry, Michael J. (1976). Margaret Sanger: A Register of Her Papers in the Library of Congress. Manuscript Division, Library of Congress. Архів оригіналу за 3 квітня 2005. Процитовано 30 березня 2009.
  • Correspondence between Sanger and McCormick, from The Pill documentary movie; supplementary material, PBS, American Experience (producers). online [Архівовано 28 лютого 2017 у Wayback Machine.].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Внизу сторінки: „Чому вона завжди повинна благати даремно? 'Ви ж медсестра — Ви можете мені розповісти? Для користі дітей — допоможіть мені!'“
  2. ↑ Слоган „Ні богів, ні панів“ вперше був використаний на транспаранті Індустріальними робітниками світу під час забастовки працівників текстильної фабрики в Лоуренсі в 1912 році
  3. ↑ Перше видання „Огляду контрацепції“ (Birth Control Review) було опубліковане у лютому 1917 року
  4. ↑ Дата об'єднання організацій зареєстрована в 1938 році (не 1939) в: O'Conner, Karen, Gender and Women's Leadership: A Reference Handbook, p 743. O'Conner cites Gordon (1976)
  5. ↑ В 1965 році суд скасував один з законів про контрацепцію — закон Комстока в Коннектикуті й Массачусетсі. Але тільки щодо шлюбних стосунків. Пізніше, у справі проти Бейрда (1972), Грісвольд торкнувся також людей, які не перебувають у шлюбі.
  6. ↑ Типові публікації пролайф-руху: Franks, Angela, Margaret Sanger's eugenic legacy: the control of female fertility, McFarland, 2005

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в FemBio database
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 946.
  5. ↑ а б Rockefeller 3d Wins Sanger Award. New York Times. Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 14 лютого 2011.

    «Planned Parenthood Salutes Visionary Leaders in the Fight for Reproductive Freedom.» Press release in Business Wire 29 Mar. 2003: 5006. General OneFile. Web. 11 Feb. 2011.

    Lozano, Juan (27 березня 2009). Clinton champions women's rights worldwide. Houston Chronicle. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 14 лютого 2011.
  6. ↑ Cox, p 4; Steinem, Gloria (13 квітня 1998). Time's 100 Most Important People of the Century: Margaret Sanger. Time. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 9 березня 2020.
  7. ↑ Buchanan, p 121
  8. ↑ Rosalind Rosenberg, Divided lives: American women in the twentieth century, p 82; Sanger, Autobiography, p 13.
  9. ↑ Cooper, James L.; Cooper, Sheila M. The Roots of American Feminist Thought. — Alvin and Bacon, 1973. — С. 219.
  10. ↑ Baker, p 23
  11. ↑ The selected papers, Vol 1, p 4
  12. ↑ The selected papers, Vol 1, pp 4-5
  13. ↑ Baker, pp 33-36
  14. ↑ Baker, p 33-38
  15. ↑ а б в г Chesler, Ellen. Woman of valor: Margaret Sanger and the birth control movement in America. — New York : Simon Schuster, 1992. — ISBN 0-671-60088-5.
  16. ↑ Blanchard, Revolutionary sparks: freedom of expression in modern America , p 50. Baker, p 69. Coates p 49
  17. ↑ Kennedy, pp 1,22.
  18. ↑ Engelman, Peter C, „Margaret Sanger“, article in Encyclopedia of leadership, Volume 4, George R. Goethals, et al (Eds), SAGE, 2004, p 1382
    Engelman cites facsimile edited by Alex Baskin, Woman Rebel, New York: Archives of Social History, 1976. Facsimile of original.
  19. ↑ McCann 2010 pp 750-1
  20. ↑ Engelman p 34; Rosenbaum, p 252
  21. ↑ «Аморальність». Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 17 лютого 2012.
  22. ↑ Engelman, p 43
  23. ↑ Baker, p 89
  24. ↑ а б Cox, p 55
  25. ↑ а б Chesler
    Kennedy, p 127
  26. ↑ а б Chesler, pp 13-14
  27. ↑ Kennedy, David M.[en]. 3 // Birth Control in America. — Yale University Press, 1970. — С. 77. — ISBN 0300014953.
  28. ↑ Sanger, Autobiography, pp 183-9
  29. ↑ Selected Papers, vol 1, p 199
    Baker, p 115
  30. ↑ Engelman, p 101
  31. ↑ Cox, p 65
  32. ↑ Engelman, pp 101-3
  33. ↑ McCann 2010, p 751
  34. ↑ Cox, p 76
  35. ↑ Chesler, pp 182, 186
  36. ↑ Cohen, p 64
  37. ↑ Freedman, Estelle B., The essential feminist reader, Random House Digital, Inc., 2007 p 211.
  38. ↑ What it is, How it works, What it will do», The Proceedings of the First American Birth Control Conference, Nov 11,12 1921, pp 207-8
    The Birth Control Review, Vol V. Num 12, December 1921, Margaret Sanger (Ed), p 18.
    Sanger, Pivot of Civilization, 2001 reprint edited by Michael W. Perry, p 409
    These principles were adopted at the first meeting of the ABCL in late 1921
  39. ↑ Baker, p 196
  40. ↑ Baker, pp 196—197
    The Selected Papers, Vol 2, p 54
  41. ↑ Chesler, pp 277, 293, 558

    Harr, John Ensor; Johnson, Peter J. The Rockefeller Century: Three Generations of America's Greatest Family (англ.). — New York : Charles Scribner and Sons, 1988. — С. 191, 461—62. — crucial, anonymous Rockefeller grants to the Clinical Research Bureau and support for population control
  42. ↑ Cohen, pp 64-5
  43. ↑ Baker, p 275
    Katō, Shidzue, Facing two ways: the story of my life, Stanford University Press, 1984, p xxviii
    D'Itri, Patricia Ward, Cross currents in the international women's movement, 1848—1948, Popular Press, 1999pp 163—167
  44. ↑ Sanger, Margaret. Margaret Sanger, An Autobiography. — New York : W. W. Norton[en], 1938. — С. 361, 366—7.
  45. ↑ Sanger, Margaret. The Autobiography of Margaret Sanger. — Courier Dover Publications, 2004. — С. 366. — ISBN 0486434923.
  46. ↑ Baker p 161
    Cohen, p 63
  47. ↑ McCann (1994), pp 177-8

    MSPP > About > Birth Control Organizations > Birth Control Clinical Research Bureau. Nyu.edu. 18 жовтня 2005. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 7 жовтня 2009.
  48. ↑ Hajo, p. 85
  49. ↑ Hajo, p. 85

    From Planned Parenthood: The Truth about Margaret Sanger. Planned Parenthood Federation of America. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 17 лютого 2012.:
  50. ↑ NYU Margaret Sanger Papers Project «National Committee on Federal Legislation on Birth Control» [Архівовано 14 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  51. ↑ Rose, Melody, Abortion: a documentary and reference guide, ABC-CLIO, 2008, p 29
  52. ↑ «Biographical Note», Smith College, Margaret Sangers Papers. Архів оригіналу за 12 вересня 2006. Процитовано 9 березня 2020.
  53. ↑ NYU Margaret Sanger Papers Project «Birth Control Council of America» [Архівовано 22 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  54. ↑ The Margaret Sanger Papers (2010 [last update]). MSPP > About > Birth Control Organizations > PPFA. nyu.edu. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 17 жовтня 2011.
  55. ↑ Chesler, p 393
    NYU [Архівовано 2012-10-17 у Wayback Machine.]
  56. ↑ Engelman, p 175

    Birth Control Federation of America [Архівовано 1 грудня 2008 у Wayback Machine.], The Margaret Sanger Papers Project

     // Margaret Sanger Papers Project Newsletter : journal. — Margaret Sanger Papers Project, 2002. — No. 28. — (11). Процитовано 2009-01-25.
  57. ↑ «Smear n Fear», New York University, History Department, Margaret Sanger Papers Project, 2010, br/> // Margaret Sanger Papers Project Newsletter : journal. — Margaret Sanger Papers Project, 2002. — No. 28. — (11). Процитовано 2009-01-25.
  58. ↑ Ford, Lynne E., Encyclopedia of women and American politics, p 406
    Esser-Stuart, Joan E., «Margaret Higgins Sanger», in Encyclopedia of social welfare history in North America, Herrick, John and Stuart, Paul (Eds), SAGE, 2005 p 323
  59. ↑ Engelman, Peter, «McCormick, Katharine Dexter», in Encyclopedia of Birth Control, Vern L. Bullough (Ed.), ABC-CLIO, 2001, pp 170-1
    Marc A. Fritz, Leon Speroff, Clinical Gynecologic Endocrinology and Infertility, Lippincott Williams & Wilkins, 2010, pp 959—960
  60. ↑ Baker, p 307
  61. ↑ Choices of the Heart: The Margaret Sanger Story (1995). IMDb. 8 березня 1995. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 29 липня 2009.]
  62. ↑ Нью-Йоркскім Університеті. Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  63. ↑ Smith College collection web site. Архів оригіналу за 27 травня 2011. Процитовано 9 березня 2020.
  64. ↑ Friends of the Library Newsletter
  65. ↑ Kayton, Bruce. Radical Walking Tours of New York City. — New York : Seven Stories Press[en], 2003. — С. 111. — ISBN 1583225544.
  66. ↑ National Historic Landmark Program. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 17 лютого 2012.
  67. ↑ «Woman and the New Race», V. The Wickedness of Creating Large Families. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  68. ↑ «Woman and the New Race», X. Contraceptives or Abortion?. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 9 березня 2020.
  69. ↑ Marshall, Robert G.[en]; Donovan, Chuck. Donovan, Chuck. Blessed Are the Barren: The Social Policy of Planned Parenthood (англ.). — Fort Collins, CO : Ignatius Press[en], 1991. — ISBN 0898703530; ISBN 978-0-89870-353-5.
  70. ↑ Minority Anti-Abortion Movement Gains Steam. NPR. 24 вересня 2007. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 17 січня 2009.
  71. ↑ Engelman, p. 132.
  72. ↑ Franks, A. Margaret Sanger's eugenic legacy: the control of female fertility (англ.). — 1971. — С. 49. — ISBN 978-0-7864-2011-7.
  73. ↑ а б Porter, N. S.; Bothne N.; Leonard, J. Public Policy Issues Research Trends / Evans, S. J. — Nova Science, 2008. — С. 126. — ISBN 9781600218736.
  74. ↑ а б «The Sanger-Hitler Equation» [Архівовано 21 вересня 2011 у Wayback Machine.], Margaret Sanger Papers Project Newsletter, #32, Winter 2002/3. New York University Department of History
  75. ↑ Sanger, «A Plan For Peace», Birth Control Review, April 1932, p. 106. Online [Архівовано 5 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  76. ↑ Sanger, Pivot, p. 181; quoted in Charles Valenza: «Was Margaret Sanger a Racist?» Family Planning Perspectives, January-February 1985, p. 44.
  77. ↑ Freedman, E. B. The essential feminist reader. — Modern Library[en], 2007. — С. 211.
  78. ↑ Sanger, M. «The Pivot of Civilization», 1922. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 9 березня 2020.
  79. ↑ E. Drogin, Margaret Sanger, Father of Modern Society CUL Publications, 1980, Section 1, p. 18-24
  80. ↑ Coates, p 48
    Hoolihan, Christopher (2004), An Annotated Catalogue of the Edward C. Atwater Collection of American Popular Medicine and Health Reform, Vol 2 (M-Z), University Rochester Press, p 299
  81. ↑ «Birth Control Review», Margaret Sanger Papers Project, NYU. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 17 лютого 2012.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Baker, Jeah H. (2011), Margaret Sanger: A Life of Passion, Macmillan
  • Buchanan, Paul D. (2009), American Women's Rights Movement: A Chronology of Events and of Opportunities from 1600 to 2008, Branden Books
  • Chesler, Ellen. Woman of valor: Margaret Sanger and the birth control movement in America (англ.). — New York : Simon Schuster, 1992. — ISBN 0-671-60088-5.
  • Coates, Patricia Walsh (2008), Margaret Sanger and the origin of the birth control movement , 1910—1930: the concept of women's sexual autonomy, Edwin Mellen Press, 2008
  • Cohen, Warren I. (2009), Profiles in humanity: the battle for peace, freedom, equality, and human rights, Rowman & Littlefield
  • Coigney, Virginia (1969), Margaret Sanger: rebel with a cause, Doubleday
  • Cox, Vicki. Margaret Sanger: Rebel For Women's Rights. — Chelsea House Publications, 2004. — ISBN 0791080307.
  • Engelman, Peter C. (2011), A History of the Birth Control Movement in America, ABC-CLIO, ISBN 978-0-313-36509-6
  • Franks, Angela (2005), Margaret Sanger's eugenic legacy: the control of female fertility, McFarland
  • Gordon, Linda. Woman's Body, Woman's Right: A Social History of Birth Control in America (англ.). — New York: Grossman Publishers, 1976.
  • Gray, Madeline. Margaret Sanger: A Biography of the Champion of Birth Control (англ.). — New York City, NY : Richard Marek Publishers, 1979. — ISBN 0-399-90019-5.
  • Hajo, Cathy Moran (2010), Birth Control on Main Street: Organizing Clinics in the United States, 1916—1939, University of Illinois Press ISBN 978-0-252-03536-4
  • Kennedy, David[en]. Birth Control in America: The Career of Margaret Sanger (англ.). — Yale University Press, 1970.
  • Lader, Lawrence (1955), The Margaret Sanger Story and the Fight For Birth Control, Doubleday. Reprinted in Westport, Connecticut: Greenwood Press, 1975 ISBN 978-0-8371-7076-3.
  • Lader, Lawrence and Meltzer, Milton (1969), Margaret Sanger: pioneer of birth control, Crowell
  • McCann, Carole Ruth (1994), Birth control politics in the United States, 1916—1945, Cornell University Press
  • McCann, Carole Ruth (2010), «Women as Leaders in the Contraceptive Movement», in Gender and Women's Leadership: A Reference Handbook, Karen O'Connor (Ed), SAGE
  • Rosenbaum, Judith (2010), «The Call to Action: Margaret Sanger, the Brownsville Jewish Women, and Political Activism», in Gender and Jewish History, Marion A. Kaplan, Deborah Dash Moore (Eds), Indiana University Press, 2010 року.
  • Viney, Wayne; King, D. A. A history of psychology: ideas and context (англ.). — Boston : Allyn and Bacon[en], 2003. — ISBN 0-205-33582-9.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маргарет_Сенгер&oldid=43337601