Очікує на перевірку

Ян Кантакузіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоан Кантакузіно
Ioan Alexandru Cantacuzino
Іоан Кантакузіно
Іоан Кантакузіно
Прапор
Прапор
Господар Молдовського князівства
20 жовтня 1858 — 5 січня 1859
Попередник: Штефан Катарджиу, Василе Стурдза і Анастасіе Пану
Спадкоємець: Александру Іоан Куза
 
Народження: 24 січня 1829(1829-01-24)
Сучава, Австрійська імперія
Смерть: 1897(1897)
Бухарест
Країна: Австрійська імперія, Молдовське князівство і Румунія
Рід: Кантакузін
Батько: Александру Кантакузіно
Мати: Єлизавета Кантакузіно-Деляну.

Іоан Александр Кантакузіно (нар. 24 січня 1829 — пом.1897 року, Бухарест) — каймакам Молдовського князівства (20 жовтня 1858 року — 5 січня 1859 року). Прихильник створення єдиної Румунської держави.

Біографія

[ред. | ред. код]

Представник румунської роду Кантакузіно, син Александра Кантакузіно (1786-1832 роки) і Єлизавети Кантакузіно-Деляну.

Здобув освіту в Женеві в інституті Рудольфа Тепфера і в Парижі, де вивчав фізику і математику, потім подорожував по Америці. У 1857 році отримав посаду міністра.

З 20 жовтня 1858 по 5 січня 1859 року Ян Кантакузіно був одним з трьох каймакамів Молдавського князівства.

Після об'єднання князівства і створення єдиної Румунської держави Ян Кантакузіно був міністром фінансів (лютий-квітень 1870 року).

Дипломатичний представник Румунії в Парижі (1870) та Белграді (1872), потім був генеральним директором театрів Румунії. У 1878 році пішов з політичного життя.

Ян Кантакузіно був першим перекладачем на румунську мову в 1880 році «Афоризми житеского життя» Артура Шопенгауера.

Помер в Бухаресті в 1897 році.

Був одружений з Зоєю Стурдза, від шлюбу з якою в нього були діти.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jean-Michel Cantacuzène, Mille ans dans les Balkans, Paris, éditions Christian, 1992 ISBN 2-86496-054-0