Рудольф Мерингер
Рудольф Мерингер | |
---|---|
нім. Rudolf Meringer | |
Народився | 9 березня 1859[1] Відень, Австрійська імперія |
Помер | 11 лютого 1931[2][1] (71 рік) Грац, Штирія |
Поховання | Friedhof St. Leonhardd |
Країна | Австрія |
Діяльність | мовознавець |
Alma mater | Віденський університет |
Галузь | мовознавство |
Заклад | Віденський університет Ґрацький університет |
Відомі учні | Fran Ramovšd Dimitar Matovd Облак Ватрослав Зигмунд Фрейд |
Рудольф Мерингер (нім. Rudolf Meringer; 9 березня 1859, Відень, Австрія — 11 лютого 1931, поблизу Граца, Штирія, Австрія) — австрійський лінгвіст, фахівець у галузі етимології, предтеча психолінгвістики, фольклорист. Один із засновників (разом з Гуго Шухардтом) Школи слів і речей[3][4][5].
Член-кореспондент Австрійської академії наук, Австрійського археологічного інституту, почесний член Спілки австрійської фольклористики та Віденського антропологічного товариства[6].
Народився 9 березня 1859 року у Відні. Католик. Батько — Георг Мерингер (1817—1886), родом з села Піб[7] (парафія Чот, Папський яраш), комітат Веспрем, Угорське королівство), був шевцем та підприємцем у Відні; син Віртса Георга Мерингера (нім. Wirts Georg Meringer) та Еви Цингішер (угор. Eva Czinngisser). Мати — Елізабет (1824—1877), родом з Острави, позашлюбна дочка Катаріни Мітки (чеськ. Katharina Metka)[3].
З 1878 року навчався германістиці та порівняльному мовознавству у Віденському університеті[3] в основному під керівництвом Ріхарда Гайнцеля[6]. У 1882 році захистив дисертацію з індоєвропейських довгих дифтонгів[3] та здобув ступінь доктора філософії[6]. У 1883—1885 роках провів кілька семестрів у Берліні, де підвищував свою кваліфікацію в індоєвропеїстиці під керівництвом Йоганнеса Шмідта. У 1885 році пройшов габілітацію у Віденському університеті[3] й отримав посаду приват-доцента індоєвропеїстики[6]. У 1892 році там же призначений екстраординарним професором порівняльної граматики індоєвропейських мов[3][6]. У 1893—1899 роках — ординарний професор[8].
У 1895 році (у Відні) одружився з Марією (нар. 1875), дочкою Венделіна Гааша (Wendelin Haasz) та Розалії Обермюллер (нім. Rosalia Obermüller). У Рудольфа та Марії народився син — Йоганнес Рудольф Мерингер (1899—1944), доктор медицини, стоматолог, і дві дочки, одна з яких, Грете Мерингер (нар. 1896), стала доктором філософії[3].
У 1899 році прийняв пропозицію Ґрацького університету та став там ординарним професором санскриту та порівняльного мовознавства[3][6]. У 1909/1910 році декан, у 1917/1918 — ректор університету[6].
Він заснував там Індоєвропейський інститут (Indogermanische Institut), яким керував до виходу на пенсію у 1930 році[3].
Помер 11 лютого 1931 року у селі Кройсбах (Kroisbach) під Грацем у Штирії[3].
Найважливіший внесок Мерингера у лінгвістику полягає у тому, що він звернув увагу на лінгвістичне значення застережень[9]. Мерингер займався романськими й італійськими мовами, але найбільше семантичними та фонетичними змінами. Він намагався пояснити фонетичні зміни лінгвопсихологічно та разом із неврологом і психіатром Карлом Маєром у 1895 році написав працю «Застереження й очитки» (Versprechen und Verlesen). Цю роботу використав Зигмунд Фрейд для вивчення проблематики психопатології, за що Мерингер критикував його[3]: останній не схвалив використання прикладів з його роботи[9]. У 1908 році він опублікував роботу «З життя мови — обмовки, дитяча мова, наслідування» (Aus dem Leben der Sprache – Versprechen, Kindersprache, Nachahmungstrieb), де виклав висновки зі своїх спостережень за дитячою мовою та наслідуванням[3]. У цих працях він наводив великі списки обмовок з аналізом їхньої появи. Ці праці корисні для науки й досі[9]. Вікторія Фромкін пише:
Мерингера (1895, 1908), одначе, можна розглядати як «батька» лінгвістичної зацікавленості до мовних помилок хоча б з тієї причини, що його опублікована [у цих двох книгах] збірка з понад восьми тисяч обмовок, описок й очиток, надала дані для інших досліджень. | ||
— [10] |
Основні постулати його робіт, присвячених обмовкам[9]:
- Помилки не є випадковими, а керуються правилами.
- Основною одиницею мови є не звук мови, а слово.
- Слова можуть бути поділені на структурні компоненти, що відрізняються за силою їхнього внутрішнього уявлення (англ. that differ in the strength of their internal representations).
- Усі носії породжують обмовки однаковими способами.
Всі ці висновки прийняті сучасними психолінгвістами[9].
Більшу частину своєї колекції застережень він зібрав за обідніми розмовами. Тільки одна людина могла говорити раптово; коли він обмовлявся, розмова зупинялася доти, доки обмовку не запишуть[9].
Мерингер і Гуго Шухардт вважаються засновниками Школи слів та речей. Мерингер вивчав історію слів (етимологію) у зв'язку з історією речей, які вони означають. Він заснував журнал «Слова та речі»[3][8]. Мерингер постійно здійснював поїздки Австрією, Угорщиною, Боснією[3][11] (Угорщиною та Боснією — з 1890 року[6]) у пошуках різноманітних артефактів — від деталей будівель до рибальських снастей[11].
Рудольф Мерингер присвятив понад тридцяти років безупинній праці поясненню та формуванню нового методу [методу Школи слів і речей] | ||
— [12] |
Окремі роботи:
- Ueber cpuren roemischer dachconstruction в Cartuntum. — Wien, 1894.
- Versprechen und verlesen: eine psychologisch-linguistische Studie — Stuttgart: G. J. Göschen, 1895, у співавторстві з Карлом Майєром; нове видання — New ed. with an introductory article by Anne Cutler і David Fay. (Amsterdam studies in theory and history of linguistic science. Series II. Classics in psycholinguistics. Volume 2) — Amsterdam: John Benjamins, 1978. ISBN 90-272-0971-5, ISBN 90-272-0973-1.
- Indogermanische Sprachwissenschaft (том 59 у серії «Sammlung Göschen» (Leipzig: GJ Göschen): 1-е видання — 1895/1897, 2-е видання («2., durchgesehene Auflage») — 1899, 3-е видання («3. durchgesehene Aufllage, mit 4 tafeln») — 1903). Переклад англійською: Rodolfo Meringer. Lingüística indoeuropea / Trading directo, introducción y notas de Pedro Urbano González de la Calle. — Madrid: Victoriano Suárez, 1923 (у серії «Biblioteca española de divulgación científica»).
- Das deutsche Haus і sein Hausrat. — Leipzig: Teubner, 1906 (том 116 у серії «Aus Natur und Geisteswelt»).
- Aus dem Leben der Sprache — Versprechen, Kindersprache, Nachahmungstrieb. Festschrift der kk Karl-Franzens-Universität Graz aus Anlaß der Jahresfeier am 15. XI. 1906. — Berlin: B. Behr's Verlag, 1908.
- Mittelländischer Palast, Apsidenhaus und Megaron. (Sitzungsberichte der Philosophisch-Historischen Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften) — Wien: Hölder, 1916. — 85 S.
Мерингер публікував свої статті у журналах «Індогерманські дослідження» (Indogermanishe forschungen), «Вісник Антропологічної спільноти Відня» (Mitteilungen der Anthropologischen Gesellschaft in Wien), «Доповіді засідань Імператорської академії наук у Відні» (Sitzungsberichte der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften in Wien), «Журнал австрійської фольклористики» (Zeitschrift für Österreichische Volkskunde)[3], а також безліч статей у своєму журналі[9].
Деякі статті (не включені статті з журналу Мерингера):
- Beiträge zur geschichte der idg. [=indogermanischen] Declination // Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der Indogermanischen Sprachen. — 1887. — H. 3 (31 Dezember). — S. 217—239. Диссертація[3]. В двух частинах: «I. Ueber den indogermanischen dual der o-stämm» и «II. Flexion der zweizahl». Стаття з такою ж назвою опублікована у Sitzungsberichte der philosophisch-historischen Classe der kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. — Wien : In comission bei F. Tempsky. (Abhandlung II.) в двух частинах: «A. Die einsilbigen Neutra des Indogermanisches» і «B. Ueber einge indogermanische Präfixe» тв з введенням.
- Стаття у чотирьох частинах:
- Studien zur germanischen Volkskunde. Das Bauernhaus und dessen Einrichtung (Mit 83 Texte-Figuren) // Mittheilungen der Anthropologischen Gesellschaft in Wien. — Wien : In Comission bei Alfred Hoelder, 1891. — Bd. 21 (31 Dezember). — S. 101—152.
- Studien zur germanischen Volkskunde. Nachtrag (Mit 7 Texte-Figuren) // Mittheilungen der Anthropologischen Gesellschaft in Wien. — Wien : In Comission bei Alfred Hoelder, 1892. — Nr. 22 (31 Dezember). — S. 101—106.
- Studien zur germanischen Volkskunde II. (Mit 127 Texte-Figuren) // Mittheilungen der Anthropologischen Gesellschaft in Wien. — Wien : In Comission bei Alfred Hoelder, 1893. — Bd. 23 (31 Dezember). — S. 136—181.
- Studien zur germanischen Volkskunde III. Der Hausrath des oberdeutschen Hauses. (Mit 41 Text-Illustrationen) // Mittheilungen der Anthropologischen Gesellschaft in Wien. — Wien : In Comission bei Alfred Hoelder, 1895. — Bd. 25 (31 Dezember). — S. 56—68.
- Das deutsche Bauernhaus (Mit 8 Text-Illustrationen) // Mitteilungen der Anthropologischen Gesellschaft in Wien. — 1892. — Bd. 22, Nr. 3 (Mai und Juni). — S. 46—57.
- Etymologien zum geflochtenen Haus / Festgabe für Richard Heinzel // Abhandlungen zur germanischen Philologie. — Halle : Max Niemeyer Verlag, 1898. — 31 Dezember. — S. 173—188. Рецензія Пауля Кречмера на цю статтю опублікована у журналі «Zeitschrift für deutsches Altertum und deutsche Literatur[en]» у четвертому випуску XXV тому від 1899 року на сторінках 385—386.
- Das volksthümliche Haus in Bosnien und der Hercegovina // Wissenschaftliche Mitteilungen aus Bosnien und der Herzegowina. — Das Museum, 1900. — Bd. 7 (31 Dezember).
- Die Stellung des bosnischen Hauses und Etymologien zum Hausrath. Mit 62 Textfiguren // Sitzungsberichte der Philosophisch-Historischen Classe der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. — Wien : In Komission bei Carl Gerolds Sohn, 1901. — Bd. 144. Abhandlung VI (31 Dezember). На цю книгу написав рецензію Карл Бругман (в журналі «Індогерманські дослідження», том 14, с. 45—47).
- Стаття «Wörter und Sachen» у чотирьох частинах в журналі «Indogermanische Forschungen» у 1904—1907 роках: у томах 16 (1904; «Wörter und Sachen. Mit 25 Abbildungen im Text», с. 101—196), 17 (1904/1905; «Wörter und Sachen II. Mit 15 Abbildungen», с. 100—166), 18 (1905/1906; «Wörter und Sachen III», с. 204—296), 19 (1906; «Wörter und Sachen IV. Mit 31 Abbildungen im Text», с. 401—457), 21 (1907; «Wörter und Sachen V. Mit 16 Abbildungen, davon 5 auf zwei Tafeln», с. 277—314).
- Zu franzözich landier / Herausgegeben von Dr. Gustav Gröber // Zeitschrift für romanische Philologie. — Halle : Max Niemeyer, 1906. — Bd. 30 (31 Dezember). — S. 414—422. Після статті на сторінках 422—423 розмістили коментар Вильгельма Маєра-Любке до статті.
- Wörter und Sachen / Herausgegeben von Dr. Heinrich Schröder // Germanisch-romanische Monatsschrift. — Heidelberg : Carl Winters Universitätbuchhandlung, 1909. — Bd. 1 (31 Dezember). — S. 593—598.
Інші видання:
- Zur Geschichte des Kachelofen.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.deutsche-biographie.de/sfz61958.html
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Pohl H. D. Meringer, Rudolf / Hauptschriftleiter Karl Otmar Frhr. v. Aretin, generalredaktor Hans Jaeger // Neue Deutsche Biographie. — Berlin : Duncker & Humblot, 1994. — 31 Dezember. — ISBN 3-428-00198-2, ISBN 3-428-00181-8. Архівовано з джерела 28 грудня 2017.
- ↑ Радченко О. А. Школа слов и вещей: закат одной научной парадигмы. — Вестник МГЛУ. — М. : Московский государственный лингвистический университет, 2013. — Вип. 5 (665). — С. 150. — ISSN 1993-4750.
- ↑ Тихонов А. Н., Хашимов Р. И., Журавлёва Г. С., Лапыгин М. А., Ломов А. М., Рацибурская Л. В., Тихонова Е. Н. Энциклопедический словарь-справочник лингвистических терминов и понятий. Русский язык / Под общей редакцией А. Н. Тихонова, Р. И. Хашимова. — 2-е издание, стереотипное. — М. : Издательство «ФЛИНТА», 2014. — Т. 1. — 840 с. — ISBN 978-5-89349-894-3.
- ↑ а б в г д е ж и Lochner-Hüttenbach F. Meringer Rudolf // Österreichische Biographische Lexikon 1815–1950. — Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1975. — С. 229—230. — ISBN 3-7001-1332-3.
- ↑ Мається на увазі або якесь поселення, що зараз не існує, або село Беб поряд з районним центром Чота.
- ↑ а б Johansson K. F. Meringer, Rudolf // Nordisk familjebok. — Ny, reviderad och rikt illustrerad upplaga. — Stockholm, 1913.
- ↑ а б в г д е ж Cutler A. Meringer, Rudolf (1859 – 1931) // Encyclopedia of Language and Linguistics / Editor-in-Chief Keith Brown. — Second Edition. — Amsterdam : Elsevier Science, 2006. — Т. 8. — P. 12—13.
- ↑ Fromkin, Victoria A. (ed.). Introduction // Speech Errors as Linguistic Evidence. — Hague, Paris : Walter de Gruyter, 1973. — P. 13. — ISBN 9027926689, ISBN 9789027926685. Архівовано з джерела 30 грудня 2017.
- ↑ а б Радченко, 2013, с. 151.
- ↑ Iordan I., John Orr. An Introduction to Romance Linguistics, Its Schools and Scholars / Revised by Rebecca Posner. — Second, revised edition. — Berkeley and Los Angeles : University of California Press, 1970. — С. 64. — 593 p. — ISBN 0520017684. Архівовано з джерела 6 січня 2018