Матвіївці
| село Матвіївці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Тер. громада | Великодедеркальська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020030070023513 |
| Облікова картка | Матвіївці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1442 |
| Населення | 779 |
| Територія | 3,232 км² |
| Густота населення | 241,03 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47164 |
| Телефонний код | +380 3558 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°57′17″ пн. ш. 25°58′54″ сх. д. / 49.95472° пн. ш. 25.98167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
289 м[1] |
| Водойми | р. Горинка |
| Відстань до районного центру |
27,7 км |
| Найближча залізнична станція | Юськівці |
| Відстань до залізничної станції |
10 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47144, Тернопільська обл, Кременецький р-н, с. Великі Дедеркали, вул. Садова, 1. |
| Карта | |
  Матвіївці | |
 Матвіївці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Матві́ївці — село в Україні, у Великодедеркальській сільській громаді Кременецького району (до 2020 року Шумський район) Тернопільської області. До 2015 року адміністративний центр Матвіївської сільської ради, якій були підпорядковані села Матвіївці та Гриньківці.[2] У вересні 2015 року село увійшло до складу Великодедеркальської сільської громади. До Матвіївців приєднано хутір Кульбіда. Населення становить 779 осіб (2003).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Великодедеркальської сільської громади.[3]
Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки пшеворської та черняхівської культур.
Перша письмова згадка – 1442 р., коли польський король Казимир надав село Денискові Мокосійовичу.
За переказами, колись існувало поселення Кульбіда. Коли його спустошили татари, то люди, яким вдалося врятуватися, заснували село. Першопоселенця звали Матвій, звідти і назва поселення.
У 15–16 ст. власниками села були Мокосії. Згідно з люстрацією володінь Крем’янецького замку 1545 р. податки за Матвіївці платив Петро Денискович. За поборовим реєстром Крем’янецького повіту від 1570 р. село належало Семену Денискові Матвійовецькому. Він був його власником і через 13 років.
1595 у населеному пункті був оборонний замок. Відомо, що 1759 р. Матвіївці належали Войтехові Ледуховському. Ця шляхетська родина опікувалася селом аж до вересня 1939 р.
Наприкінці 19 ст. тут у 123 дворах було 894 жителі. У 1894 р. почала діяти церковно-парафіяльна школа. 1905 р. селяни розгромили ґуральню місцевого поміщика.
1911 р. у селі було 1105 жителів, 2 крамниці, склади дерева, ґуральня. Ледуховським, які мали в селі пишний палац, належало 2595 десятин землі.
У період українських визвольних змагань 1917–1920 років і після них на околицях Матвіївців діяв Лановецько-Ямпільський повстанський загін, у якому воювали і жителі цього села.
У першій половині 20 ст. до Матвіївців належали хутори Дігтярня, Підрідкодуб, Перешийок, Беріжки, відомостей про яких нема. У 1922 р. проживали 1257 осіб.
Діяли філії “Просвіти” та інших товариств.
У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь 60 осіб, серед них: Текля Бистрицька (1895 р. н.), Ольга Гнатюк (1921 р. н.), Кіндрат Грицюк (1912–1944), Катерина Гуменюк (1921–1944), Володимир Дідович (1925 р. н.), Микола Ільчук (1923–1949), Павло (1928– 1947) і Петро (1927–1945) Карп’юки, Володимир Кіраш (1921–1944), Павло (1924–1944) та Ярополк (1924–1946) Ковбаси, Семен Кондратюк (1922–1945), Марія Корнійчук (1925 р. н.), Микола Муль (1925 р. н.), Кузьма Огородник (1908–1944), Антон Остап’юк (1925–1945), Микола Рижевський (1927–1947), Григорій Сторожук (1922–1944), Василь (1914–1944) і Микола (1924–1944) Шостацькі.
За радянської влади репресовано 26 сільських родин.
Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків 56 загинуло, 39 пропало безвісти.
1949 р. примусово організовано колгосп, 1950 р. його об’єднано з колгоспом с. Гриньківці, 1959 р. до цього господарства приєднано колгосп сусіднього с. Піщатинці. Згодом господарство перетворене на КСП, функціонувало до 1998 р. Після цього деякий час діяло ПАП “Перемога”.
Нині земельні паї селян орендує ТзОВ “Агролан”.
2011 р. село газифіковано.
Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1921 р., мурована), 2 каплички, 3 дерев’яні “фіґури”.
Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1966 р.).
Діють НВК "ЗОШ 1–2 ступенів–дитячий садочок", Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв’язку, 4 торгових заклади.
У Матвіївцях народилися релігійний діяч Володимир (у миру – Дідович Володимир Микитович; 1922–1990), літераторка Марія Вавренюк (1976 р. н.), священик, релігійний діяч Веніамін Осадовський (1900–1960), правник, громадський діяч Василь Ребрина (1963 р. н.), педагоги Надія Олексієнко (1962 р. н.), Олена Романюк (1960 р. н.), військовик Олександр Столярчук (1970 р. н.), Василь Димнич (04 червня 1982 - 15 серпня 2022) — український військовик, учасник російсько-української війни.[4] Віталій Кривенко, Микола Фурман — українські військовослужбовці, учасники російсько-української війни.[5]
Хутір Рідкодуб
РІДКОДУБ – хутір, приєднаний до с. Матвіївці; був розташований на північний схід від с. Матвіївці. Виник у 1937 р. в результаті земельної реформи у селі.
Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни Трохим Гуменюк (1922–1944) помер від ран. Після Другої світової війни належав до Матвіївської сільської ради Великодедеркальського району. Припинив своє існування у 1970-х рр. у зв’язку з переселенням жителів.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 773 | 99.23% |
| російська | 5 | 0.64% |
| білоруська | 1 | 0.13% |
| Усього | 779 | 100% |
Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1921 р., мурована).
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1966).
Діють Матвіївський НВК "ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД І-ІІІ СТУПЕНІВ-ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД".
- Народилися
- Василь Димнич (04 червня 1982 - 15 серпня 2022) — український військовик, учасник російсько-української війни.[4]
- Володимир (у миру — Дідович Володимир Микитович; 1922—1990) — український релігійний діяч УАПЦ;
- Марія Лавренюк (нар. 1976) — авторка книг про Матвіївці «Декамерон одного села», «Війна і мир одного села» і «Де скарб твій».
- Надія Олексієнко (нар. 1962) — педагогиня;
- Веніамін Осадовський (1900 - 1960) — священик, релігійний діяч;
- Василь Ребрина (нар. 1963) — український правник, громадський діяч;
- Олена Романюк (нар. 1960) — педагогиня;
- Олександр Столярчук (нар. 1970) — український військовик, учасник російсько-української війни.
- Андрій Ярощук (12.05.1985 - 15.08.2022) - український військовик, учасник російсько-української війни.[7]
Владислав Ратниченко (22.10.2022 - 11.08.2022) - український військовик, учасник російсько-української війни.[8]
- ↑ Прогноз погоди в с. Матвіївці
- ↑ Матвіївська сільська рада
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ а б Отримав контузію, лікувався і минулого тижня повернувся на фронт. На Донеччині загинув Василь Димнич - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 25 серпня 2022.
- ↑ Занадто висока ціна перемоги… Прощаються з односельцями Віталієм Кривенком і Миколою Фурманом - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 23 грудня 2022.
- ↑ Першим із села пішов в 2014-му, першим пішов на війну і зараз. Прощаються з Андрієм Ярощуком - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 25 серпня 2022.
- ↑ Везуть на Тернопільщину, яка стала другим домом. Прощаються із 19-річним Владом Ратниченком - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 25 серпня 2022.
- Т. Капустинська, П. Яценюк. Матвіївці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 474. — ISBN 966-528-199-2.
- Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 3. // Тернопіль: ТзОВ "Терно-граф", 2014. – 608 с., 569 с., іл.- ISBN 978-966-457-246-7
