Львівська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівська залізниця
Львівська залізниця
Типзалізнична компанія
Статусдіюча
Повна назваРегіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця»
Засновано1939
Штаб-квартираЛьвів
Роки функціонування1861
КраїнаУкраїна Україна
Телеграфний кодЛьв
Залізничний код приписки (Чисельний код)035[1]
Ширина колії1520 мм
Власник(и)УЗ
Холдингова компаніяУЗ
Материнська компаніяУкрзалізниця
Дочірні компанії
  • Львівська дирекція залізничних перевезень, ДН-4, Рівненська дирекція залізничних перевезень, Тернопільська дирекція залізничних перевезень і Ужгородська дирекція залізничних перевезень
  • Сайтrailway.lviv.ua

    Регіональна філія «Льві́вська залізни́ця» акціонерного товариства «Укрзалізниця» — підприємство, регіональна філія у складі АТ «Укрзалізниця», що обслуговує залізниці західної частини України: Львівської, Волинської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської областей. В районі розташування Львівської залізниці проживає 8,5 млн людей.

    Історія

    [ред. | ред. код]
    Управління Львівської залізниці

    Львівська залізнична магістраль — найстаріша в Україні. Перший поїзд прибув до Львова 4 листопада 1861 року з Відня. У 1866 році було прокладено гілку до Чернівців, у 1869 році — до Бродів, а у 1870 року — до Тернополя. Перший пасажирський поїзд з чотирьох вагонів під назвою «Ярослав» прибув з Перемишля до Львова 4 листопада 1861 року. На всіх станціях його курсування — у Медиці, Мостиськах, Судовій Вишні, навіть у Мшаній поїзд вітали сотні селян, прибуттям поїзда захоплювались і місцеві музиканти. З цієї дати почався літопис Львівської залізниці. З цього часу вона продовжувала розвиватись і не лише на західних, але й на східних, північних теренах. Коли звучали фанфари з приводу народження залізничного первістка у Східній Галичині, англійські інженери представили на затвердження технічний план будівництва магістралі, що з'єднала б Львів з Чернівцями. Проєкт було затверджено і за два роки уклали залізничне полотно завдовжки 267 км. 1 вересня 1866 року від Львівського вокзалу вирушив перший поїзд, який через дев'ять годин вже зустрічали у Чернівцях. На початку XX століття назріла необхідність будівництва нового вокзалу у Львові. Нову споруду було введено в експлуатацію 26 березня 1904 року. Вокзал вважався одним із найкращих у Європі, як з архітектурної, так і з технічної точок зору.

    Перед Першою світовою війною у Східній Галичині було прокладено 2676 км залізничних колій. 1 вересня 1939 року на залізницю Львова впали нацистські бомби. Було зруйновано вокзал, товарну станцію, станції Клепарів і Підзамче. Після зайняття міста радянськими військами почалося відновлення Львівської залізниці. Наприкінці 1939 року європейську колію переобладнали на колію 1520 мм. Тоді ж перші пасажирські поїзди сполучили Львів з Києвом та Москвою. У 1940 році уряд Радянського Союзу виділив на реконструкцію Львівської залізниці 50 млн рублів.

    22 червня 1941 року німецькі окупанти завдали бомбові удари на Львівський двірець. Бомбили і обстрілювали станції Красне, Самбір, Стрий, а вже з липня всю Західну Україну окупували німецькі війська. Лінії між станціями Ковель — Здолбунів та Ковель — Сарни стали стратегічними між Рейхом та Східним фронтом.

    У 1953 році Міністерство шляхів сполучення провело укрупнення залізниць. Ковельська залізниця, що складалася з Ковельського, Сарненського і Здолбунівського відділень, увійшла до складу Львівської залізниці[2].

    На Львівській залізниці працювали: Герої Соціалістичної Праці Братчин Іван Петрович, Тоцький Петро Корнійович, Бучинський Володимир Степанович.

    1973 року Львівську залізницю нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. У 1978 році відкрився обчислювальний центр залізниці. У 1981 році розроблено комплексну систему ефективного використання вагонів (КСЕВВ), а також базові стандарти підприємств і станцій.

    У березні 1981 року на перегоні між станціями Скнилів та Львів-Головний сталося зіткнення збірного електропоїзда ЕР2-3014/3017, який рухався зі Стрию до Львова із вантажним поїздом[3]. В результаті аварії, за даними дослідника історії Львівської залізниці А. Г. Гороховського, загинуло понад 10 пасажирів електропоїзда — це найбільша залізнична катастрофа радянської доби на Львівській залізниці[4]. У липні 1981 року головний вагон електропоїзду ЕР2-301401 був списаний.

    Після набуття Незалежності між Білоруссю й Україною були змінені межі залізниці: від Білоруської залізниці перейшла ділянка українсько-білоруський кордон — Заболоття — Вербка, від Львівської передана ділянка Лунинець — Горинь — українсько-білоруський кордон.

    На станції Мостиська II Львівської залізниці на початку XXI століття встановлено пристрій переведення колій, який забезпечує прийом залізничних вагонів з автоматичним колесорозсувним пристроєм типу SUW2000 з колії 1520 мм на колію 1435 мм і у зворотному напрямку. Це дає можливість істотно зменшити час подорожі, збільшити кількість пасажирських рейсів прямого сполучення між Україною, країнами СНД та державами Європи. Нині час переходу поїздів із широкої колії (СНД) на європейську скорочено з 4-х годин до 30 хвилин.

    Зовнішні зображення
    Львівська залізниця. Схема.
    Схема Львівської залізниці за радянських часів

    Структура

    [ред. | ред. код]

    Управління Львівської залізниці знаходиться у Львові. Експлуатаційна довжина залізниць — 4521 км; межує з Білоруською залізницею, Південно-Західною залізницею, залізницями Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі. Залізничні сполучення з країнами Європи, СНД а також Балтії забезпечують 19 прикордонних переходів, які оснащені необхідною технікою для навантаження, перевантаження вантажів та перестановки вагонів.

    На залізниці діє 354 станції, з них 252 відкриті для вантажних операцій. Основні вузлові станції: Львів, Тернопіль, Ковель, Стрий, Здолбунів, Красне, Івано-Франківськ, Сарни, Самбір, Дрогобич, Червоноград, Ківерці, Батьово, Клепарів, Рівне, Чернівці, Ужгород, Чоп, Володимир.

    16 медичних закладів ДТГО «Львівська залізниця», це:

    • Клінічна лікарня Львівської залізниці, 4 відділкові лікарні, 9 вузлових лікарень із загальним ліжковим фондом 1385 ліжок;
    • Дорожня поліклініка;
    • Дорожня станція переливання крові;
    • 4355 медичних працівників, у тому числі 892 лікарі та 1880 середніх медичних працівників.

    У складі лікувально-профілактичних закладів функціонує 7 амбулаторій, 60 здоровпунктів, 4 медпункти вокзалів.[5]

    Основні магістралі

    [ред. | ред. код]
    Схема Львівської залізниці. Червоними лініями позначені електрифіковані ділянки, синіми — неелектрифіковані (станом на 2006 рік)

    На залізниці електрифіковано 3207 км колій, що становить 71 % від загальної експлуатаційної довжини:[6]

    Неелектрифіковані ділянки (1314 км, 29 %):

    На електрифікованих ділянках перевезення пасажирів здійснюють електровози та електропоїзди, на неелектрифікованих — тепловози та дизель-поїзди.

    Дирекції залізниці

    [ред. | ред. код]

    До складу Львівської залізниці входять 5 дирекцій:

    Пасажирське сполучення

    [ред. | ред. код]
    Поїзд на першому пероні станції Львів
    Рейковий автобус на Головному залізничному вокзалі Львова

    Львівська залізниця володіє великою кількістю рухомого складу.

    Пасажирські перевезення, представлені у графіку руху на 2024 рік наступним чином:

    Рух поїздів Львівською залізницею
    Назва Маршрут сполучення Примітка
    Міжнародне сполучення
    31/32 Запоріжжя — Перемишль
    33/34 «Латориця» Мукачево — Будапешт Призначений з 9 грудня 2018 року
    35/36 Одеса — Перемишль[7]
    51/52 Київ — Перемишль
    73/74 Харків — Перемишль
    89/90 Київ — Перемишль
    119/120 Дніпро — Холм
    705/706 «Інтерсіті+» Дарниця — Київ — Перемишль
    715/716 «Інтерсіті+» Дарниця — Київ — Перемишль
    755/756
    757/758
    «Мармароський експрес» Рахів — Валя Вишеулуй Призначений з 18 січня 2023 року
    Внутрішньодержавне сполучення
    1/2 «Єдність» Івано-Франківськ — Костянтинівка
    3/4 «Нічний експрес» Запоріжжя — Ужгород
    5/6 «Нічний експрес» Запоріжжя — Івано-Франківськ До 1 березня 2022 року курсував за маршрутом Маріуполь — Рахів
    7/8 Київ — Івано-Франківськ — Чернівці
    12/11 «Західний експрес» Львів — Одеса
    13/14 «Апшиця» Київ — Солотвино
    15/16 «Владислав Зубенко» Харків — Івано-Франківськ — Рахів
    17/18 «Сковорода-Експрес» Харків — Ужгород
    25/26 «Біла акація» Одеса — Львів — Рахів
    29/30 Нічний експрес Київ — Ужгород
    37/38 «Біла акація» Одеса — Ужгород
    49/50 «Кобзар» Київ — Трускавець
    39/40 Запоріжжя — Солотвино
    41/42 Дніпро — Трускавець
    43/44 «Стефанія Експрес» Івано-Франківськ — Київ — Черкаси До травня 2022 року курсував під назвою «Прикарпаття»
    45/46 Харків — Київ — Ужгород Призначений з 10 грудня 2017 року
    47/48 Запоріжжя — Ужгород
    55/56 «Мармароси» Київ — Рахів
    57/58 «Гуцульщина» Київ — Ворохта
    57/58 Київ — Ворохта
    59/60 Київ — Чоп
    58/57 «Голубі озера» Ковель — Одеса До 8 грудня 2018 року — № 84/83
    63/64 «Оберіг» Харків — Київ — Львів
    79/80 «Дніпро» Дніпро — Київ — Львів
    81/82 «Десна» Київ — Ужгород
    85/86 Львів — Запоріжжя До 26 грудня 2014 року курсував до Сімферополя, до 28 лютого 2022 року — до станції Новоолексіївка
    87/88 «Лісова пісня» Ковель — Запоріжжя До 26 грудня 2014 року курсував до Сімферополя, до 28 лютого 2022 року — до станції Новоолексіївка
    91/92 «Львів» Львів — Київ
    95/96 Київ — Івано-Франківськ — Рахів
    97/98 «Світязь» Ковель — Київ
    104/103 Львів — Краматорськ
    109/110 Львів — Миколаїв — Херсон
    112/111 Львів — Київ — Ізюм
    113/114 Харків — Львів
    127/128 Запоріжжя — Кривий Ріг — Львів
    129/130 Кременчук — Чернівці
    131/132 Дніпро — Львів
    135/136 «Чорномор» Одеса — Чернівці
    141/142 «Галичина» Івано-Франківськ — Київ — Чернігів Призначений з 11 грудня 2023 року
    143/144 «Галичина» Івано-Франківськ — Суми Призначений з 11 грудня 2023 року
    150/149 Полтава — Чернівці
    181/182 Дніпро — Івано-Франківськ
    193/194 Кривий Ріг — Івано-Франківськ — Рахів Призначений з 17 грудня 2023 року[8][9]
    201/202 Харків — Рахів
    203/204 Дніпро — Івано-Франківськ — Ворохта
    215/216 Запоріжжя — Чернівці
    357/358 «Гуцульщина» Київ — Рахів
    367/368 Ужгород — Луцьк
    745/746 «Інтерсіті+» Київ — Львів
    749/750 «Інтерсіті» Київ — Івано-Франківськ
    Поїзди категорії «регіональний експрес»
    701/702 Львів — Чернівці
    801/802 Львів — Чернівці
    804/803 Львів — Рівне
    806/805 Львів — Рівне
    807/808 Львів — Мукачево
    829/830 Львів — Ужгород
    865/866 Рава-Руська — Коломия
    867/868 Рава-Руська — Коломия
    Скасовані поїзди
    68/67 Львів — Маріуполь Скасований через російське вторгнення в Україну
    70/69 Львів — Маріуполь Скасований через російське вторгнення в Україну
    111/112 «Слобожанщина» Львів — Харків
    117/118 «Буковина» Київ — Чернівці Скасований у 2021 році
    125/126 Рахів / Івано-Франківськ — Миколаїв Скасований через російське вторгнення в Україну
    141/142 «Галичина» Львів — Київ — Бахмут З 9 грудня 2018 року змінено маршрут через Житомир і подовжено до станції Бахмут, з березня 2022 року маршрут поїзда скорочувався до станцій Лозова / Харків-Пасажирський, згодом взагалі скасований
    145/146 Львів — Ужгород
    150/149 Ворохта — Кременчук
    231/232 Івано-Франківськ — Генічеськ Сезонного призначення. Скасований через російське вторгнення в Україну
    150/149 Ворохта — Кременчук
    365/366 Луцьк — Рахів Призначався з 21 грудня 2023 року. Через низький пасадиропотік, згодом був скасований.
    601/602 Львів — Солотвино
    605/606 Львів — Рахів
    667/668 Чернівці — Ковель
    801/802 Львів — Луцьк — Ківерці

    Керівники залізниці

    [ред. | ред. код]
    Роки Керівники
    19391940 Донченко Микола Якович
    19401941 Шахрай Петро Касянович
    19441947 Шахрай Петро Касянович
    19471948 Крайовий Іван Гнатович
    19481949 Осинцев Михайло Олександрович
    19491959 Головченко Григорій Іванович
    19591975 Богданович Григорій Йосипович
    19751983 Порох Григорій Якимович
    19841993 Грабський Марат Никифорович
    19932000 Кирпа Георгій Миколайович
    20002005 Піх Богдан Петрович
    20052006 Федак Ярослав Андрійович
    20062010 Мостовий Михайло Васильович
    20102016 Піх Богдан Петрович
    20162018 Груник Іван Степанович
    20182019 Крот Володимир Степанович
    з 2019 Черніцький Роман Романович

    Вокзали Львівської залізниці

    [ред. | ред. код]

    Краєвиди

    [ред. | ред. код]

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. Залізнична інформаційно-довідкова система. railsystem.info.
    2. Ковельська залізниця. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 26 січня 2019.
    3. Российские электропоезда. https://www.rus-etrain.ru/ (рос.) . Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 3 травня 2021.
    4. Гороховский А. Г. Львовская железная дорога. Годы, события, люди. — Львів : Каменяр, 1991. — 160 с. — ISBN 5-7745-0478-6. Архівовано з джерела 3 травня 2021 (рос.)
    5. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 12 червня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    6. Електрифікація залізниць України: історія, сьогоднішній день та перспективи. traffic.od.ua. Процитовано 20 липня 2019. (рос.)
    7. Львівська залізниця запроваджує курсування поїзда № 35/36 Львів—Краків—Вроцлав. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 24 грудня 2013.
    8. Через великий попит на залізничні квитки, призначено поїзди із Кривого Рогу і Луцька до Рахова і Ясіня. zakarpatpost.net. 7 грудня 2023.
    9. У 2024 році курсуватиме новий поїзд Кривий Ріг — Ясіня. Перший Криворізький. 21 листопада 2023.

    Джерела

    [ред. | ред. код]
    • Львівська залізниця. Історія і сучасність: 1861—1996 / Гранкін П. Е., Лазечко П. В., Сьомочкін І. В., Шрамко Г. І.; Кірпа Г. М. (авт. передмови). — Львів : Центр Європи, 1996. — 175 с.

    Посилання

    [ред. | ред. код]