Очікує на перевірку

Гришине-Рівненська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гришине-Рівненська залізниця

Станція Гришине (1883)
Статуснедобудова
Штаб-квартира Україна
Роки функціонування1914 - дотепер (деякі ділянки)
КраїнаУкраїнські губернії, УНР, Українська Держава, УРСР

Гришине-Рівненська залізниця (також Гришино-Рівненська залізниця, Грише-Рівненська залізниця) — недобудована залізниця, яка мала з'єднати станцію Гришине Катерининської залізниці (у сучасному місті Покровськ) із станцією Рівне Південно-Західних залізниць.
Була запланована магістраль: Гришине — Павлоград — Новомосковськ — Кобеляки — Золотоноша — Канів — Фастів — Житомир — Звягель — Рівне, а далі лінія мала з'єднатися із залізничним вузлом у польському місті Кєльце.

Історія

[ред. | ред. код]

Почала будуватися 1914 року. Планувалося завершити у 1917 р.

Діючі ланки

[ред. | ред. код]

Зруйновані ланки

[ред. | ред. код]
  • Ліпляве — Канів — Миронівка. У місті Канів був залізничний вокзал і залізничний міст через Дніпро. Міст через Дніпро був підірваний спеціалістами НКВС в серпні 1941 року. Згідно офіційному вказівнику пасажирських сполучень на 1938 рік на цій гілці були наступні зупинки: Ляплява (47), Канів (57), Трощине (66), Лазірці (76), Темпи (87), Козине, Шемет (98), Миронівка (108) (у дужках відстань від Золотоноші). Залізниця була демонтована вже після Другої світової війни.

Недобудовані ланки

[ред. | ред. код]

У межах Дніпропетровської області ділянка з Новомосковська до Царичанки мала пройти селами: Кулебівка, Спаське, Очеретувате, між селами Першотравневе й Тарасо-Шевченківка, з півдня Прядівки, Царичанка й Шарівка.

У межах Полтавської області залізниця мала пройти через Красне, Кобеляки, Жорняки, Нова Україна, Ганнівка, Павлівка, Цибівка, Пузикове, Пустовойтове, Глобине, Жуки, Струтинівка, Іванівка, Дем'янівка.

У межах Черкаської області залізниця мала проходити через: Михайлівку, Малі Канівці, Деньги, Хвильово-Сорочин, Канів, Трощин.

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Доноблдержархів, фонд Ф-170, оп. 1, д. 2, л. 122.