Перейти до вмісту

Жванія Давид Важаєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жванія.
Давид Важаєвич Жванія
груз. დავით ვაჟას ძე ჟვანია
Давид Важаєвич Жванія
Давид Важаєвич Жванія
Голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування [1]
25 грудня 2012 — 27 листопада 2014
ПопередникОлександр Омельченко
НаступникСергій Власенко
6-й Міністр України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
4 лютого 2005 — 27 вересня 2005[2]
ПрезидентВіктор Ющенко
Прем'єр-міністрЮлія Тимошенко
ПопередникГригорій Рева
НаступникВіктор Балога
Народився20 липня 1967(1967-07-20)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Помер9 травня 2022(2022-05-09) (54 роки)
Новопокровка, Малотокмачанська сільська громада, Пологівський район, Запорізька область, Україна
Відомий якполітик
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьгрузин
Alma materТбіліський державний університет
РелігіяГрузинська Православна Церква
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
4-го скликання
Наша Україна 14 травня 2002 — 7 квітня 2005[3]
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Наша Україна 25 травня 2006 — 23 листопада 2007
Україна Народний депутат України
6-го скликання
НУНС 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія Регіонів 12 грудня 2012 — 30 листопада 2013[4]
позафракційний[4] 30 листопада 2013 — 27 листопада 2014

Дави́д Важа́євич Жва́нія (20 липня 1967, м. Тбілісі, Грузинська РСР — 9 травня 2022, с. Новопокровка, Запорізька область, Україна) — український проросійський політик та підприємець грузинського походження.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 20 липня 1967 року у Тбілісі. Його родина була однією з найзнаніших у країні. Батько Давида Жванії — Важа Жванія за освітою фізик-філософ — викладав в університеті. Після захисту дисертації з теорії абсолютного та відносного, його запросили до ЦК на посаду заввідділу агітації та пропаганди для підготовки текстів виступів для партійного керівництва. Згодом батько працював ректором інституту підвищення кваліфікації вчителів. Мати — Луїза Жванія — лікар-гематолог — все життя пропрацювала у залізничній лікарні Тбілісі.

З 1973 року навчався в середній школі № 61 у Тбілісі, яку закінчив у 1984 році з відзнакою, після чого вступив до Тбіліського державного університету. Цей навчальний заклад він закінчив у 1991 році, здобувши кваліфікацію економіста за спеціальністю планування народного господарства.

У 1986—1988 роках проходив військову службу у лавах радянської армії у Тбілісі.

У 1991 році переїхав до України, громадянство України отримав лише у 1999 році. Тоді ж розпочав трудову діяльність у ЗАТ «Фірма „Торговий Дім“» на посаді менеджера агентського департаменту, а 1995 року переведений на посаду директора економіки та фінансів у ЗАТ «Фірма „Торговий Дім“». 1998 — призначений на посаду президента підприємства «Брінкфорд Конс. (Україна) Лімітед», після чого у 2001 році обійняв посаду голови правління ЗАТ «Брінкфорд».

У 1995 році батьки Давида Жванії переїхали до України і відтоді мешкали у Києві. Вони рано пішли з життя й поховані на Байковому кладовищі.

Згідно з повідомленням колишнього заступника Міністра МВС України Антона Геращенка, Давид Жванія загинув 9 травня 2022 року під час артилерійського обстрілу так званої «сірої зони» поблизу блокпосту біля села Новопокровка на Запоріжжі[5][6].

Невдовзі з'явилися версії появи Давида Жванії в «сірій зоні» в районі Новопокровки. Так, екснардеп Ігор Мосійчук, зазначивши, що його джерела у правоохоронних органах підтверджують загибель колишнього очільника МНС України, заявив, нібито Давида Жванію на тимчасово окупованій території чекали співробітники ФСБ.

За словами Мосійчука, Жванія мав поїхати до Москви, а потім повернутися до України. «Кажуть, він був одним з ключових представників наших псевдоеліт, які хочуть миру з Кремлем шляхом здачі національних інтересів в обмін на право формування маріонеткового пропутінського уряду», — зазначив Ігор Мосійчук. Вважається, що він був неофіційним представником компанії «Росатом», займаючись постачанням тепловидільних елементів на українські АЕС.

Політолог Віктор Уколов, підкресливши наявність у Давида Жванії російського паспорту, нагадав про отруєння Віктора Ющенка під час передвиборчої кампанії 2004 року. Жванія був присутній на тій самій вечері, після якої в опозиційного кандидата в президенти діагностували ураження токсинами. Також Уколов згадав про останні заяви Жванії — «брехня на Порошенка, яку він систематично поширював».

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

З 2002 року розпочав політичну кар'єру. Тоді його обрали до Верховної Ради України 4-го скликання від Блоку «Наша Україна», де працював у Комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, очолював підкомітет з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією в правоохоронних та судових органах. У 2005 році призначений на посаду Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у уряді Юлії Тимошенко[7].

У 2004 році — заступник керівника штабу Блоку «Наша Україна», брав активну участь у подіях «Помаранчевої революції», член Комітету національного порятунку (листопад 2004 — січень 2005).

У 2006 році обраний народним депутатом України до парламенту 5-го скликання від Блоку «Наша Україна», а після дострокового припинення повноважень ВР 5-го скликання, у 2007 році був обраний народним депутатом 6-го скликання від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Протягом ВР 5-го та 6-го скликань Давид Жванія працював у Комітеті з питань науки і освіти. Він очолював підкомітет з питань інтелектуальної власності та інноваційної діяльності.

У 2005 році був одним із засновників політичної партії «Наша Україна», але у грудні 2006 року залишив її з політичних мотивів. На початку 2007 року увійшов до новоствореної громадської організації «Народна самооборона».

У червні 2010 року створив та очолив у Верховній Раді депутатську групу «Право вибору». У грудні 2010 року увійшов до складу Комітету з економічних реформ при Президентові України.

У 2010—2012 роках — член Колегії партії Християнсько-демократичний союз.

На парламентських виборах 2012 року Давид Жванія був обраний народним депутатом від 140-го одномандатного виборчого округу. Балотувався як самовисуванець та безпартійний.

У Верховній Раді 7-го скликання він очолив Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Позафракційний, з 12 грудня 2012 по 30 листопада 2013 роки[4] був членом фракції «Партії регіонів».

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію Харківської угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування Чорноморського флоту РФ на території України до 2042 року[8].

9 травня 2022 року Давид Жванія загинув від артилерійського вогню біля блокпоста рашистських окупантів у районі села Новопокровка Пологівського району Запорізької області. Також відомо, що мав російське громадянство та був неофіційним представником «Росатому»[9].

Родина

[ред. | ред. код]

Був одруженим, мав 4 дітей, трьох доньок — Анну, Діану, Софію та сина Давида. Дружина — Оксана.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» III ступеня (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання; Верховна Рада України; Постанова від 25.12.2012 № 11-VII [Архівовано 14 березня 2013 у Wayback Machine.] Законодавство України, 25 грудня 2012
  2. ↑ Указ Президента України від 27 вересня 2005 року № 1348/2005 «Про звільнення Д. Жванії з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  3. ↑ Постанова Верховної Ради України від 7 квітня 2005 року № 2523-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Жванії Д.В.»
  4. ↑ а б в Жванія вийшов із фракції ПР. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 27 грудня 2013.
  5. ↑ Внаслідок обстрілу в «сірій зоні» загинув екснардеп Давид Жванія,  — Антон Геращенко [Архівовано 10 травня 2022 у Wayback Machine.] // 24 tv.ua, 2022-05-09
  6. ↑ Екс-нардеп Жванія загинув у Запорізькій області під час обстрілу в «сірій зоні» [Архівовано 9 травня 2022 у Wayback Machine.] // УНІАН, 2022-05-09
  7. ↑ Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 163/2005 «Про призначення Д. Жванії Міністром України з питань надзвичайних ситуацій»
  8. ↑ Хто голосував за ратифікацію «Харківських угод». Повний список. Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
  9. ↑ У Запорізькій області від артилерійського вогню загинув екс-нардеп [Архівовано 12 травня 2022 у Wayback Machine.] // Актуально, 2022-05-10
  10. ↑ Указ Президента України № 448/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України». Архів оригіналу за 28 серпня 2013. Процитовано 29 серпня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жванія_Давид_Важаєвич&oldid=42268361