Катала́нська мо́ва (кат.català; вимовляється [kətə'ła] або [kata'ła]) — мова Західного Середземномор'я, належить до романської групи індоєвропейської мовної родини.
Граматика та фонетика каталанської мови має як спільні (зокрема 2 числа та 2 роди у іменника, прикметника та артикля, відмінникова система у займенника), так і відмінні риси (8, а не 7 голосних, як у більшості романських мов, вживання означеного артиклю перед іменами) з сусідніми галло-романськими та східно-іберійськими мовами.
Іменник у каталанській мові може бути чоловічого або жіночого роду, вживатися у множині чи однині : el / un llibre - книга (чол. рід, однина), els / uns llibres - книги (чол. рід, множина), la /una taula - стіл (жін. рід, однина), les / unes taules - столи (жін. рід, множина). Показником роду / числа виступає артикль та закінчення іменника.
Іменники жіночого роду в однині часто мають закінчення -a, хоча з цього правила є численні винятки. Іменники з закінченням -ció, -iva та -essa завжди жіночого роду. Слова з закінченням -iu завжди чоловічого роду.
Показником множини є закінчення -s для обох родів. Ті іменники, які в однині закінчуються на -s, мають таку саму форму множини : la pols / les pols, la tos / les tos.
Артиклі мають такі форми:
Означений артикль
Число
Чоловічий рід
Жіночий рід
Однина
el, l'
la, l'
Множина
els
les
Неозначений артикль
Число
Чоловічий рід
Жіночий рід
Однина
un
una
Множина
uns
unes
Артикль «salat»
На узбережжі Коста Брава та на Балеарських о-вах паралельно зі стандартною формаю означеного артиклю вживається інша форма, яка називається «salat» (ця назва складається зі стандартної форми означеного артикля жіночого роду однини la та його місцевої форми sa).
Прикметник у каталанській мові змінюється за родами (чоловічий / жіночий) та числами (однина / множина). Прикметники діляться на три групи:
що мають чотири форми - білий: чол. рід, однина: blanc, жін. рід, однина: blanca, чол. рід, множина: blancs, жін. рід, множина: blanques.
що мають три форми - щасливий: однина: feliç, чол. рід, множина: feliços, жін. рід, множина: felices.
що мають дві форми - відмінний, той що відрізняється: однина: diferent, множина: diferents.
Слід зазначити, що більшість прикметників має форми чоловічого та жіночого роду (синій / синя - blau / blava), однак прикметники, утворені від іменників, мають лише одну форму для обох родів (пр., рожевий / рожева - rosa, брунатний / брунатна - marró).
Якщо відіменникові прикметники супроводжуються прислівниками, прикметники та прислівники за родами не змінюються (пр., сині штані - uns pantalons blaus, світло-сині штані - uns pantalons blau clar).
Як і у французькій мові, і на відміну від іспанської, найчастіше прикметник ставиться після іменника (пр., Камп Ноу («Новий стадіон», назва одного зі стадіонів Барселони) - Camp Nou).
У множині іменники та прикметники приймають закінчення -s без виключень. У більшості випадків -s додається до форми однини: пр., roure, roures; fort, forts.
Слова, що закінчуються в однині на ненаголошений -a, змінюють -a на -e, та додають обов'язкове закінчення -s. У деяких словах відбуваються додаткові зміни при формуванні форми множини:
- заміна ç на c: balança, balances; dolça, dolces
- заміна c на qu: cuca, cuques; seca, seques
- заміна cu на qü: pascua, pasqües; iniqua, iniqües
- заміна j на g: platja, platges; roja roges
- заміна g на gu: vaga, vagues; groga, grogues
- заміна gu на gü: llengua, llengües; ambigua, ambigües.
Деякі слова мають дві форми множини, з закінченням -s або з закінченням -ns (ases або àsens, coves або còvens, freixes або fréixens, homes або hòmens, joves або jóvens, marges або màrgens, orfes або òrfens, raves або ràvens, termes або térmens, verges або vèrgens).
Слова, що в однині закінчуються на голосний під наголосом, у множині додають закінчення -ns: cantó, cantons; ple, plens.
Слова, що в однині закінчуються на голосний під наголосом, але були запозичені не з латини, приймають закінчення -s: sofà - sofàs, cafè - cafès тощо.
Іменники та прикметники чоловічого роду, що в однині закінчуються на -s, -ç, -x та мають наголос на останньому складі, у множині приймають закінчення -os. Деякі слова, які в однині закінчуються на -s , у множині приймають закінчення -ssos: gas, gasos; gos, gossos; braç, braços; reflex, reflexos; gris grisos, але espès, espessos тощо. З цього правила є численні винятки.
Іменники та прикметники чоловічого роду, що в однині закінчуються на -sc, -st, -xt та мають наголос на останньому складі, у множині приймають або закінчення -os, або -s: bosc, boscos або boscs; impost, imposts або impostos; text, texts або textos. Слова post та host є жіночого роду, у множині приймають закінчення -s або -es: posts або postes.
Деякі іменники та прикметники чоловічого роду, що в однині закінчуються на -ig, можуть мати такі закінчення у множині: faig: faigs або fajos; passeig: passeigs або passejos; desig: desigs або desitjos. Деякі слова цієї групи у множині мають лише закінчення -s: raig - raigs (пр., raigs x - «рентгенівське проміння», raigs ultraviolats - «ультрафіолетове проміння»).
Особові займенники зазвичай використовуються з дієсловом лише для того, щоб підкреслити, хто саме робить ту чи іншу дію. Після прислівників у першій особі однини замість jo вживається mi : amb mi «зі мною».
Займеннику «Ви» (шанобливе звернення до однієї особи) відповідає каталанський займенник vostè, у множині - vostès. З цим займенником дієслово вживається у 3-ій особі.
Описовий попередній минулий час - Passat Anterior Perifràstic (4)
jo
vaig haver cantat
vaig haver perdut, vaig haver temut
vaig haver sentir, vaig haver acolorit
...
...
...
...
Майбутній результативний час - Futur Perfet
jo
hauré cantat
hauré perdut, hauré temut
hauré sentit, hauré acolorit
...
...
...
...
Умовний спосіб - CONDICIONAL
Умовний результативний час - Condicional Perfet
jo
hauria cantat
hauria perdut, hauria temut
hauria sentit, hauria acolorit
...
...
...
...
Кон'юнктив (спосіб) - SUBJUNTIU
Описовий минулий час - Passat Perifràstic (4)
jo
vagi cantar
vagi perdre, vagi témer
vagi sentir, vagi acolorir
tu
vagis cantar
vagis perdre, vagis témer
vagis sentir, vagis acolorir
ell/ella/vostè
vagi cantar
vagi perdre, vagi témer
vagi sentir, vagi acolorir
nosaltres
vàgim cantar
vàgim perdre, vàgim témer
vàgim sentir, vàgim acolorir
vosaltres
vàgiu cantar
vàgiu perdre, vàgiu témer
vàgiu sentir, vàgiu acolorir
ells/elles/vostès
vagin cantar
vagin perdre, vagin témer
vagin sentir, vagin acolorir
Минулий доконаний час - Perfect
jo
hagi cantat
hagi perdut, hagi temut
hagi sentit, hagi acolorit
...
...
...
...
Давноминулий час - Plusquamperfet
jo
hagués cantat
hagués perdut, hagués temut
hagués sentit, hagués acolorit
...
...
...
...
Описовий попередній минулий час - Passat Anterior Perifràstic (4)
jo
vagi haver cantat
vagi haver perdut, vagi haver temut
vagi haver sentit, vagi haver acolorit
...
...
...
...
(1) Відповідна дієвідміна визначається закінченням дієслова у неозначеній формі.
(2) Дієслова першої дієвідміни, корінь яких закінчується на c, ç, g, j, gu та qu при дієзмінюванні перед e або i змінюють ці приголосні на qu, c, gu, g, gü та qü відповідно. На приклад:
tancar → tanques
caçar → caces
furgar → furgues
rajar → rages
obliquar → obliqües
(3) Суфікс -eix- з’являється у більшості дієслів третьої дієвідміни. Виняткими є такі дієслова: ajupir, bullir, collir, cosir, cruixir, dormir, eixir, escopir, esmunyir, fugir, grunyir, morir, munyir, obrir, omplir, pruir, pudir, retrunyir, sentir, sortir, tenir, tossir та venir. Дієслова mentir, consumir, resumir та brunzir можуть змінюватися як з суфіксом -eix-, так і без нього.
(4) Простий минулий час рідко вживається у розмовній мові (майже не вживається у Каталонії, частіше вживається у Валенсії).
(5) У дієсловах, що закінчуються на -re, у майбутньому часі та кондиціоналі -e перед закінченнями випадає.
(6) Дієприкметник (participi) узгоджується у роді та числі з означуваним іменником.
(7) Займенники зазвичай не вживаються ані у розмовній мові, ані на письмі.
Допоміжні дієслова
Дієвідмінювання допоміжних дієслів
Дієвідмінювання допоміжних дієслів у каталанській мові MODELS PER A LA CONJUGACIÓ DELS VERBS AUXILIARS EN CATALÀ
Прості часи дієслів - TEMPS SIMPLES
Неозначена форма - INFINITIU
Займенники/PRONOMS
(ÉS)SER
ESTAR
HAVER
ANAR
TENIR
Герундій - GERUNDI
sent
essant
havent
anant
tenint
Дієприкметник - PARTICIPI
estat
estat
hagut
anat
tingut
Дійсний спосіб - INDICATIU
Теперішній час - Present
jo
sóc
estic
he
vaig
tinc
tu
ets
estàs
has
vas
tens
ell/ella/vostè
és
està
ha
va
té
nosaltres
som
estem
hem
anem
tenim
vosaltres
sou
esteu
heu
aneu
teniu
ells/elles/vostès
són
estan
han
van
tenen
Минулий недоконаний час - Imperfet
jo
era
estava
havia
anava
tenia
tu
eres
estaves
havies
anaves
tenies
ell/ella/vostè
era
estava
havia
anava
tenia
nosaltres
érem
estàvem
havíem
anàvem
teníem
vosaltres
éreu
estàveu
havíeu
avàveu
teníeu
ells/elles/vostès
eren
estaven
havien
anaven
tenien
Простий минулий час - Passat
jo
fui
estiguí
haguí
aní
tinguí
tu
fores
estigueres
hagueres
anares
tingueres
ell/ella/vostè
fou
estigué
hagué
anà
tingué
nosaltres
fórem
estiguérem
haguérem
anàrem
tinguérem
vosaltres
fóreu
estiguéreu
haguéreu
anàreu
tinguéreu
ells/elles/vostès
foren
estigueren
hagueren
anaren
tingueren
Майбутній час - Futur
jo
seré
estaré
hauré
aniré
tindré
tu
seràs
estaràs
hauràs
aniràs
tindràs
ell/ella/vostè
serà
estarà
haurà
anirà
tindrà
nosaltres
serem
estarem
haurem
anirem
tindrem
vosaltres
sereu
estareu
haureu
anireu
tindreu
ells/elles/vostès
seran
estaran
hauran
aniran
tindran
Кондиціоналіс - Condicional
jo
seria
estaria
hauria
aniria
tindria
tu
series
estaries
hauries
aniries
tindries
ell/ella/vostè
seria
estaria
hauria
aniria
tindria
nosaltres
seríem
estaríem
hauríem
aniríem
tindríem
vosaltres
seríeu
estaríeu
hauríeu
aniríeu
tindríeu
ells/elles/vostès
serien
estarien
haurien
anirien
tindrien
Кон'юнктив (спосіб) - SUBJUNTIU
Теперішній час - Present
jo
sigui
estigui
hagi
vagi
tingui
tu
siguis
estiguis
hagis
vagis
tinguis
ell/ella/vostè
sigui
estigui
hagi
vagi
tingui
nosaltres
siguem
estiguem
hàgim
anem
tinguem
vosaltres
sigueu
estigueu
hàgiu
aneu
tingueu
ells/elles/vostès
siguin
estiguin
hagin
vagin
tinguin
Минулий недоконаний час - Imperfet
jo
fos
estigués
hagués
anés
tingués
tu
fossis
estiguessis
haguessis
anessis
tinguessis
ell/ella/vostè
fos
estigués
hagués
anés
tingués
nosaltres
fóssim
estiguéssim
haguéssim
anéssim
tinguéssim
vosaltres
fóssiu
estiguéssiu
haguéssiu
anéssiu
tinguéssiu
ells/elles/vostès
fossin
estiguessin
haguessin
anessin
tinguessin
Наказовий спосіб - IMPERATIU
tu
sigues
estigues
(1)
vés
tingues
vostè
sigui
estigui
vagi
tingui
nosaltres
siguem
estiguem
anem
tinguem
vosaltres
sigueu
estigueu
aneu
tingueu
vostès
siguin
estiguin
vagin
tinguin
Складені форми - TEMPS COMPOSTOS
Минула результативна неозначена форма дієслова - INFINITIU PERFET
Як і в українській, зазвичай у простому реченні присудок йде після підмета, а додаток після присудка, однак дуже часто члени речення розташовуються довільно, пр. Brillava el sol. – Сонце світило, дослівно : «Світило сонце». Підмет також може опускатися, пр., Era difícil convènce’l – Було важко його переконати, дослівно : «Було важко переконати його»[2].
Питальні речення
Зазвичай порядок слів у питальному реченні не відрізняється від порядку у стверджувальному, змінюється лише інтонація. Однак досить часто, особливо в усному мовленні, у питальному реченні на початку ставлять слово què, яке відокремлюють комою від решти слів (аналог українського «чи»), пр. Què, vindràs a la festa dissabte ? – Чи ти прийдеш на свято у суботу ?[3]
Заперечення
Для заперечення зазвичай використовують частку no, яку ставлять перед дієсловом. Іноді, як у французькій чи окситанській мовах, після дієслова вживають заперечну частку pas (завжди разом з no). Окрім того, використовують дві конструкції при запереченні наявності одного предмету чи особи (no … cap) та речовини, яку неможливо порахувати (no … gens). De gelats de vanilla no ens en queda cap. – [Жодної порції] ванільного морозива у нас не залишилося, дослівно : «Ванільних морозив не у нас їх залишається нічого». [4]
Окрім того вживаються такі конструкції : для «ніколи не» – no … mai, «більше ніколи не» – no … més.
Слабкі займенники
Однією з найхарактерніших оригінальних рис каталанського синтаксису є наявність великої кількості слабких займенників[5]. Це дозволяє у фразі, особливо в усному мовленні, заміняти будь-який іменник відповідним займенником. У більшості випадків просте речення будується таким чином : A música, hi dedico molt de temps. – Я присвячую багато часу музиці, дослівно : «Музиці, цьому (я) присвячую багато часу». Така побудова простого речення характерна розмовним формам інших романських мов.
Як і у французькій мові, іменник з часткою de замінюються займенником en, іменник з часткою a або amb – займенником hi (у французькій - y), пр., No hi estic d’accord. – Я не погоджуюся з цим.
Займенник ho замінює цілу фразу, пр., Això és veritat, ho diu el capità. – Це правда, [про] це говорить капітан.
Слабкі займенники можуть комбінуватися, і таких комбінацій нараховується 65. Зазвичай на перше місце ставляться займенники em, et, li, ens, us, els, а потім займенник hi, ho, en, пр., m'hi van recomanar – вони мене йому рекомендували (порівняти – ісп.me recomendaron a él, фр. фр.ils m'ont recommandé à lui).
Вибір дієслівних форм
У певних аспектах каталанська трохи ближче до германських мов, ніж сусідні іспанська та французька – вибір відповідної дієслівної форми обумовлюється наявністю темпоральних дієприслівників (ja - вже, encara - ще тощо), пр., Ho vam fer ahir. – Ми це зробили вчора, та Ho fèiem sovint quan érem joves. – Ми це робили часто, коли були молодими.[2]
Модальність
Модальність здебільшого передається описово. На приклад, «потрібно + дієслово» перекладається як cal + неозначена форма дієслова, або cal + que + кон’юнктив, пр., M’ha calgut corregir els errors. – Мені було потрібно виправити помилки, та No cal que t’ho repeteixi. – Мені не потрібно тобі це повторювати.[6] Для передачі словосполучення «було б краще» (рекомендація або примус) використовувається вираз haver + неозначена форма дієслова, пр., Hauries de fer llit. – Було б краще, якби ти залишився у ліжку. Можливість передається виразом deure + неозначена форма дієслова, пр., Deuen arribar aquest vespre. – Вони повинні приїхати сьогодні ввечері.
Посесивність («свій»)
Належність чогось (в українській найчастіше передається словом свій) в каталанській є самозрозумілою і не передається засобами мови, пр., Ha perdut el passaport. – Він / вона загубив / -ла свій паспорт.
Шанобливе звернення
Для передачі українського «чи не міг би ти» вживається конструкція et fa res + неозначена форма дієслова, пр., Et fa res obrir la finestra ? – Чи не міг би ти прочинити вікно ?, Li fa res pagar ara mateix ? – Чи не могли б Ви (в однині) заплатити прямо зараз ?, Us fa res baixar del cotxe ? – Чи не могли б ви (у множині, не шанобливо) вийти з машини ?, Els fa res parlar en anglès ? – Чи не могли б ви (у множині, шанобливо) говорити англійською ?
Вживання артиклю з іменами
Означений артикль, як і в окситанській мові, у більшості випадків вживається перед іменами (en для чоловічих імен та la для жіночих). Артикль не вживається при звертанні до людини та після виразу em dic - мене звати, пр., Natàlia, et presento la Lídia. – Наталіє, познайомся з Лідією, дослівно : «Наталія, (я) тобі представляю Лідію».
