Гамбурзька марка
| Гамбурзька марка | |||
|---|---|---|---|
|
Hamburg Mark (нім.) | |||
| |||
| Територія обігу | |||
| Емітент |  Гамбург
| ||
| Виробництво монет та банкнот | |||
| Емісійний центр | Гамбурзький монетний двір | ||
Гамбурзька марка (нім. Hamburg Mark) — грошова одиниця Вільного та ганзейського міста Гамбург, яка бере початок свого карбування з 1325 року. До монетних реформ 1871-1873 років еталоном для визначення ваги чи вмісту щирого срібла слугували класична, курант- та любецька марки. У 1921-1924 роках у період гіперінфляції виготовлялися останні металеві та паперові власні марки Гамбурга у вигляді токенів та нотгельдів.
У 834 році Гамбург став карбувати перші монети. У 1189 році монетний двір отримав подяку від імператора Священної Римської імперії Фрідріха І Барбаросси за карбування монет належної якості (тобто монети, які містили в собі відповідну номіналу кількість срібла, що в Середньовіччі було нечастим явищем)[1]. У 1255 році Гамбург починає спільне карбування монет з Любеком з 34 футів на марку срібла[2]. У 1325 році графи Гольштейни продають Гамбургу штемпель з правом на карбування власних монет.[3]. З 1373 року Гамбург приєднався до Вендського монетного союзу і став карбувати монети встановленого союзом зразка. У 1389 році Гамбург придбав право карбувати власні монети, а не загальноімперські. Типовими монетами стали «віттени»[1].
У 1435 році імператор Священної Римської імперії Сигізмунд І дарував право карбувати на монетному дворі Гамбурга золоті гульдени. У 1475 році його наступник Фрідріх III підтвердив дане право із дозволом на карбування золотих дукатів[1].
У 1502 році імператор Карл V почав втручатися у справи держав Вендського монетного союзу. У 1524 році срібні марки були замінені на талери. З 1553 року в Гамбурзі почали виготовляти талери та португалези[4].
З 1613 року Гамбург отримує статус Вільного ганзейського міста з правом карбування власних монет.[1]. У 1619 році був заснований Банк Гамбурга (який у XVIII столітті отримав назву Першого жиробанку Німеччини), який працював з внутрішньою валютою розрахунків. Обчислювальним терміном для всіх валют стала банківська марка.[5]. У 1694 році Гамбург карбує монети номіналами в ½, 1 та 2 марки[6]. З 1725 року Гамбург починає знову карбувати європейські монети, які діяли за Курантною грошовою системою (нім. Kurantgeldwährung), в основному карбуючи райхсталери. У 1809 році монетний майстер Ханс Шайрвер Кнох (1805—1842) викуповує монетний двір у французького уряду, війська якого на той час окупували німецькі землі. І хоча будівля Монетного двору була спустошеною та приладдя було продано на аукціоні, майстру вдалося виготовити монети від імені міста, де марка здебільшого використовувалася як вагова одиниця[3].
У 1694 році карбувалися монети номіналами в ½, 1, 2 марки.
-
Монета номіналом в ½ марки, 1694 року -
Монета номіналом в 1 марку, 1694 року -
Монета номіналом в 2 марки, 1694 року -
Монета номіналом в 32 шилінги, 1809 року. Надпис на аверсі монети: 1/17 (частина) доброї марки (нім. 17 EINE MARK FAIN). Еталон курант-марки
В Німецькій імперії:
- 1873-1889 — Малий орел на монеті: 2, 5, 10, 20 марок
- 1890-1914 — Великий орел на монеті: 2, 3, 5, 10, 20 марок
| Аверс | Реверс | Номінал | Метал | Дата | Вага, гр | Діаметр, мм | Загальний тираж |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) |
2 марки[7] | Срібло | 1876–1878 1880 1883 1888 |
11,111 | 28 | 4 811 142 98 936 60 446 99 820 | |
 |
 |
5 марок[7] | Срібло | 1875–1876 1888 |
27,777 | 38 | 1 215 661 40 363 |
.jpg) |
5 марок[7] | Золото | 1877 | 1,991 | 17,0 | 441 000 | |
.jpg) |
10 марок 10 марок (виготовлена в Ганновері («В»)[7] | Золото | 1873 | 3,982 | 19,5 | 25 000 | |
| 10 марок (виготовлена в Ганновері («В»)[7] | Золото | 1874 | 3,982 | 19,5 | 50 000 | ||
.jpg) |
10 марок | Золото | 1874-1888 | 3,982 | 19,5 | 1 708 321 | |
.jpg) |
20 марок[7] | Золото | 1875-1889 | 7,962 | 22,5 | 6 239 000 | |
.jpg) |
2 марки[7][8] | Срібло | 1892–1893 1896 1898–1908 1911–1914 |
11,111 | 28 | 286 775 286 434 7 329 908 715 833 | |
.jpg) |
3 марки[8] | Срібло | 1908–1914 | 16,67 | 33 | 4 654 966 | |
|
 |
5 марок[7][8] | Срібло | 1891 1893–1896 1898–1908 1913 |
27,78 | 38 | 59 409 234 400 2 585 475 326 800 |
.jpg) |
10 марок[7][8] | Золото | 1890 1893 1896 1898 1900-1913 |
3,98 | 19,5 | 245 000 246 400 344 000 1 231 398 | |
 |
20 марок[7][8] | Золото | 1893-1895 1897 1899-1900 1908 1913 |
7,98 | 22,5 | 1 817 000 500 000 1 503 000 14 491 133 | |
У 1873 році за рішенням громадян був побудований новий монетний двір згідно із законодавством Німецької імперії. У 1873-1874 роках в Ганновері були виготовлені золоті 10-марочні монети для Гамбурга. У 1875 році запрацював новий монетний двір, який отримав дев'яту літеру латинського алфавіту «J». Ця літера позначається на грошових знаках і в нинішній час. Згідно з новими реформами загальноімперські монети від найменшого номіналу до двох марок карбувалися лише із позначкою монетного двору на них. З 1875 року монети номіналами в 2, 5, 10 та 20 марок карбувалися з гербом міста. У 1908 в обігу з'явилася монета номіналом в 3 марки, замінивши союзний талер. На початку Першої світової війни Гамбург припинив карбування монет від імені міста. Виробництво власних заготовок завершилося на виготовленні 5-марочної монети. Після поразки Німеччини в Першій світовій війні Гамбурзький монетний двір припинив карбування власних монет, і лише на загальнонімецьких монетах, до введення в обіг євро, використовувався штемпель з відміткою монетного двору. В наші часи відмітка монетного двору Гамбурга карбується на обігових, пам'ятних та інвестиційних монетах євро, крім того, Гамбург має контракти з неєвропейськими державами на виготовлення їхніх валют[3].
Зріст гіперінфляції в повоєнний та післявоєнний періоди через дефіцит дрібних, а згодом і великономінальних грошових знаків, сприяв появі великих обсягів місцевих нотгельдів та токенів. Вартість коштовних металів швидко зростала, а через брак робочих рук значно скоротилося карбування грошей на монетних дворах. Довоєнна валюта швидко поосідала у скринях населення, мідні та нікелеві монети в більшій кількості йшли на переплавлення з яких виготовляли продукцію та зброю для військових. Влада більшості німецьких держав намагалися обмежити, або навіть заборонити випуски «надзвичайних» грошей, натомість вимагаючи еквівалентні депозити реальними грошима. Але в більшості випадках ігнорувалися місцеві випуски нотгельдів. У 1919-1921 роках почали випускатися бони великих номіналів від 1 марки і далі, названими «Гросгельдами» (нім. Grossgeld). Усього таких «купюр» надрукували приблизно 5 тисяч у 579 містах. У 1923 і 1924 роках налічувалося 3660 різновидів нотгельд від 562 емітентів. Більш неофіційні випуски називалися міфічними, або фальшивими. Найчастіше такі нотгельди зустрічалися у Гамбурзі. Сучасні колекціонери не особливо переймаються питанням, які з нотгельдів були «міфічними» та випускалися здебільшого для колекціонерів, а які випускалися на законних підставах. Багато міст та їхні місцеві установи, керовані жадобою легкої наживи, випускали нотгельди спеціально для колекцій в обхід законодавчих правил. Найбільш відомим зловживанням були:
- а) перевищення обсягу випуску;
- б) порушення термінів викупу;
- в) масовий випуск нотгельд дрібними підприємцями;
У північно-західній частині Гамбурга фантастичні нотгельди виготовлялися 40-ма громадами, у Мекленбурзі 70-ма громадами. Фактично на всіх купюрах були зображені малюнки художників на теми Мекленбурзького письменника Фріца Рейтера (1810—1874), який описував побут місцевих селищ. Найневдалішою ідеєю з історії нотгельдів стала Гамбурзька уявна «Гольдмарка» (нім. Goldmark), яка за колишнім курсом 1914 року прирівнювалася до долара. За тим курсом 42/10 марки = 1 долару. Але, незважаючи на свою назву, ця марка ніколи не була забезпечена справжнім золотом[9].
- Металеві токени: 1/100, 5/100, 1/10 марки, 1923 рік;
- Металеві нотгельди: 200.000, ½ мільйони марок. 1923 рік;
- Паперові нотгельди (найпоширеніші):
- Harburg: 50 пфенігів, 1921;
- Altralschtadt: 2 марки, 1922 рік;
- Hugo Stinnes Linien: 1.000.000, 5.000.000, 10.000.000 марок, 1923 рік;
- Hamburg: 20, 25, 50 пфенігів, випуск 1920 року; 25, 50, 75 пфенігів, 1, 2 марки, випуск 1921 року; 1, 10, 25, 500 марок, випуск 1922 року; 1.000.000, 5.000.000, 10.000.000, 50.000.000, 100.000.000, 1.000.000.000, 5.000.000.000, 10.000.000.000 марок, випуск 1923 року;
-
Токен номіналом в 1/100 марки, 1923 року. Тираж — 9.128.000. Діаметр — 20, 5 мм. Метал — алюміній -
Токен номіналом в 5/100 марки, 1923 року. Тираж — 8.100.000. Діаметр — 23 мм. Метал — алюміній -
Токен номіналом в 1/10 марки, 1923 року. Тираж — 8.600.000. Діаметр — 26,5 мм. Метал — алюміній -
Нотгельд номіналом в ½ мільйонів марок, серпень 1923 року. Діаметр — 28 мм. Вага — 2, 0 гр. Метал — алюміній -
Нотгельд номіналом в 40 пфенігів, 1920. Матеріал — порцеляна -
Нотгельд номіналом в 1 марку, 1921 року -
Нотгельд номіналом в 1,05 голдмарок/¼ долари, листопад 1923 року
.jpg)
.jpg)
.jpg)
- The Account Books of the Reimarus Family of Hamburg, 1728—1780 (2 vols.). August 2015. ISBN 978-90-04-22782-8 (англ.)
- Heinz Fengler. Transpress Lexikon Numismatik. Verlag für Verkehrswesen. Berlin 1988, ISBN 3-344-00220-1 (нім.)
- ↑ а б в г Hamburg Mint (німецькою) . Офіційний сайт Гамбурзького Монетного Двору. Історія. Архів оригіналу за 20 листопада 2016.
- ↑ Hamburgisches Urkundenbuch (1842), Bd. I, No. DXCI, S. 487f. sowie Lübeckisches Urkundenbuch (1843), 1. Abt., 1. Teil, No. CCXVIII, S. 198 f.
- ↑ а б в Hamburg, Prägestätte (німецькою) . Numispedia. Архів оригіналу за 15 лютого 2017.
- ↑ Cuhaj G. S. Hamburg. Standard Catalog of German Coins 1501—present / compiled by N. Douglas Nicol. — 3rd. — Iola, WI: Krause Publications, 2011. — P. 486—487. — 1488 p. — ISBN 978-1-4402-1402-8.
- ↑ Банк Гамбурга[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1601—1700 / — 4-ed. — Krause Publications, 2008. — P. 505—506. — 1442 p. — ISBN 978-0-89689-708-3
- ↑ а б в г д е ж и к л Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1801—1900/ — 7-ed. — Krause Publications, 2012. — P. 418—419. — 1296 p. — ISBN 978-1-4402-3085-1
- ↑ а б в г д Cuhaj G. S/ Standard Catalog of World Coins 1901—2000/ — 43-ed. — Krause Publications, 2016. — P. 870—871. — 2354 p.
- ↑ Arnold Keller: Deutsches Notgeld: Bd.7/8 Das Notgeld der deutschen Inflation 1923, 2 Bde. 1923 (2004/)
- Гамбурзький монетний двір [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Від марок до євро. Історія карбування монет на Гамбурзькому монетному дворі [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Каталог нотгельдів Гамбурга
- Історія Гамбурга [Архівовано 10 червня 2013 у WebCite]
- НумізПедія. Гамбурзька марка [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Каталог нотгельдів Гамбурга [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]
 | Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії. |