Перейти до вмісту

Верещук Ірина Андріївна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ірина Андріївна Верещук
Заступник Керівника Офісу Президента України
Нині на посаді
На посаді з8 вересня 2024
ПрезидентВолодимир Зеленський
Віцепрем'єр— 
Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України
4 листопада 2021 — 5 вересня 2024
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
ПопередникОлексій Резніков
НаступникАнатолій Стельмах (в.о.)
Олексій Чернишов (як Міністр національної єдності України)
Міський голова міста Рава-Руська [1]
9 листопада 2010 — 17 лютого 2015
ПопередникСопрун Алла Анатоліївна
НаступникЗінько Микола Любомирович
Заступниця голови
Жовківської райадміністрації з гуманітарних питань та зовнішньої політики[1]
червень 2010 — жовтень 2010
Народилася30 листопада 1979(1979-11-30) (45 років)
Рава-Руська, Нестеровський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Відома якполітична діячка, юристка
КраїнаУкраїна
Alma materЛНУ ім. І. Франка і Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Політична партіяСлуга народу
У шлюбі зМихайло Кухаренко
ДітиОлег (нар. 2004)
ПрофесіяПолітик, державний службовець
Звання Старший лейтенант
Релігіягреко-католицькі церкви
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 4 листопада 2021

Іри́на Андрі́ївна Верещук (дошлюбне Луцик; нар. 30 листопада 1979, Рава-Руська) — українська політична й державна діячка, заступник керівника Офісу президента України (з 8 вересня 2024 року), віцепрем'єр-міністр — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (4 листопада 2021 — 5 вересня 2024)[⇨].

Міський голова Рави-Руської (2010—2015)[⇨]. Народна депутатка України IX скл. від партії Слуга народу (29 серпня 2019 — 4 листопада 2021). Голова підкомітету з державної безпеки та оборони Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. Представляла Уряд у ВРУ з 4 вересня до 15 листопада 2019-го[⇨]. Кандидатка на посаду міського голови Києва від партії «Слуга народу» на місцевих виборах 2020 року[⇨].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 30 листопада 1979 року в Рава-Руській в сім'ї електромеханіка та продавчині. 1997 року закінчила Рава-Руську середню школу із золотою медаллю. З 1997 по 2002 рік навчалася у Військовому інституті при Львівській політехніці, який закінчила з відзнакою за спеціальністю «Міжнародна інформація» (спеціаліст з міжнародної інформації, референт-перекладач, офіцер військового управління тактичного рівня),[2] з 2002 по 2006 рік — на правничому факультеті Львівського університету ім. Франка за спеціальністю «правознавство».

З 2008 по 2010 рік була слухачкою Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. За результатами навчання влітку 2009 року проходила стажування у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, після чого була внесена у кадровий резерв працівників КМУ, нагороджена Подякою та Почесною грамотою КМУ. З 2011 року навчалася в аспірантурі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, який закінчила з відзнакою.

11 листопада 2015 року захистила дисертацію на тему: «Організаційно-правовий механізм удосконалення адміністративно-територіального устрою України» (за прикладом проведення реформ у Польщі) та здобула кандидатський ступінь з державного управління. З 2015 по 2016 рік була стипендіаткою Польсько-американського фонду Свободи за програмою ім. Лейна Кіркланда. Під час стажування продовжувала дослідження досвіду реформ децентралізації у Польщі. Успішно захистила дипломну роботу в Центрі Східноєвропейських студій Варшавського університету на тему: «Участь громадян в здійсненні представницької влади в Польщі. Рекомендації для України» та отримала диплом із відзнакою.

У липні 2016 року здобула диплом Національної школи державного управління (пол. Krajowa Szkoła Administracji Publicznej, KSAP).

Діяльність

[ред. | ред. код]

Адміністративна робота

[ред. | ред. код]

Після закінчення військового інституту 5 років проходила службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України. З травня 2007 по червень 2008 року працювала юристкою Рава-Руської міської ради. З червня по жовтень 2010 року була заступницею голови Жовківської РДА з гуманітарних питань та зовнішньої політики.

31 жовтня 2010 року обрана міським головою Рави-Руської від партії Сильна Україна, при цьому до членів партії не належала[3].

Як міський голова прикордонного містечка здійснювала міжнародну співпрацю, зокрема, з польським містом Томашовим-Любельським[4][ангажоване джерело], гміною Любичі-Королівської. Разом з війтом гміни Любичі-Королівської у листопаді 2013 року ініціювала створення пішо-велосипедного переходу у пункті пропуску «Рава-Руська — Гребенне»[5].

Неодноразово підтримувала громаду міста у відстоюванні інтересів[6]. Зокрема, разом з працівниками місцевих шпалопросочувального, спиртового заводів та лісгоспу протестувала проти зміни керівництва підприємств без погодження з колективом[6].

Після оголошення урядом Азарова—Януковича відмови від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, наступного дня, від імені громади Рави-Руської, звернулася до Європейського Союзу із закликом підписати Угоду про асоціацію окремо з Равою-Руською[7][8].

У травні 2014 року записала відеозвернення до матерів Росії із закликом не допустити війни[9].

Балотувалась у Верховну Раду України VIII скликання як самовисуванка на позачергових виборах 26 жовтня 2014 року у окрузі № 122, але програла Володимиру Парасюку, зайнявши 6-е місце з підтримкою 4,46 %[10].

17 лютого 2015 року залишила посаду міського голови Рави-Руської за власним бажанням «через постійний тиск і звинувачення псевдопатріотів»[11][12]. Напередодні цієї події народний депутат Володимир Парасюк звинуватив очільницю Рави-Руської у корупції та систематичному прогулюванні роботи, натомість Ірина Верещук пообіцяла довести безпідставність звинувачень у суді[13]. Станом на 2020 рік, судового позову від Верещук так і не було, а звернення до Генпрокуратури від Парасюка не мали результатів[14].

Карʼєра після роботи у місцевій владі

[ред. | ред. код]

2016-2017 директор ТОВ “Центр “Сонячне ремесло”, що видобувало бурштин в Рівненській області.

2017-2019 директор ТОВ “Українська бурштинова біржа”, що видобувало бурштин в Рівненській області.[15][16][17]

У лютому 2016 отримала запрошення та взяла участь у молитовному сніданку з президентом США Бараком Обамою у Вашингтоні[18] (загалом того року у сніданку взяло участь 3500 людей зі 140 країн[19]).

Презентація діяльності Центру Балтійсько-Чорноморських досліджень та консенсусних практик в Європарламенті, 7-8 грудня 2016, Брюссель

З квітня 2016 року по лютий 2019 року була президентом Міжнародного центру балтійсько-чорноморських досліджень та консенсусних практик[20][21][22]. Мета і стратегія Центру полягає в тому, щоб на сучасній міждисциплінарної науково-гуманітарній основі виявити та сформувати нові консенсусні практики, конструктивні форми та методи взаємовідносин між країнами Балтійсько-Чорноморського регіону, засновані на діалозі, довірі, злагоді й взаєморозумінні. За словами Верещук центр фінансував підприємець Борис Храновський[23].

З вересня 2017 року — доцент кафедри політології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова.

Діяльність у Верховній Раді

[ред. | ред. код]
Зеленський підтримує висування нардепа від партії «Слуга народу» Верещук на виборах мера Києва, 2020

Депутатка Верховної Ради IX скликання з 2019 року. Членкиня Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки[24], голова підкомітету з державної безпеки та оборони[25].

З 4 вересня[26] до 15 листопада 2019-го — представниця Уряду у ВРУ[27]. Склала повноваження в листопаді 2019 року. Перед цим Ірина заявляла, що прем'єр-міністр Олексій Гончарук планував звільнити її за критику держбюджету та дій Кабміну[28].

Станом на липень 2020 року подала 31 законопроєкт[29], з яких 6 були прийняті та набули чинності. Також подала 30 поправок до законопроєктів, з них найбільше до закону про оборонні закупівлі. Пропустила 10 засідань, відвідала 105.[30].

Участь у виборах мера Києва (2020)

[ред. | ред. код]
Докладніше: Місцеві вибори в Києві 2020

16 липня 2020 року фракція партії «Слуга народу» у ВРУ провела праймеріз серед кандидатів для участі у виборах Київського міського голови, де Верещук перемогла Миколу Тищенка, Олександра Дубінського та інших претендентів, отримавши 87 голосів, у тому числі голос Президента Зеленського[31][32]. Пізніше вона й стала офіційною кандидаткою на посаду мера Києва від партії[32].

Протягом передвиборчої кампанії, кандидатка висловлювалася стосовно будівництва метро на Троєщину: спочатку в інтерв'ю виданню «Хмарочос» називала це «дорогою утопією, на якій наживаються підрядники» і пропонувала замінити швидкісними трамваями[33]. Проте через кілька тижнів змінила думку і стверджувала, що метро таки має бути побудоване[34].

За підрахунками журналістів Bihus.info, станом на вересень, зовнішня передвиборча агітація Слуги Народу була найдорожчою у Києві (16 млн грн), хоча партія відмовилась від державного фінансування. Керівництво партії пообіцяло оприлюднити джерела коштів у звіті НАЗК наступного року.[35]

Зрештою, на виборах мера Києва Верещук посіла 5-те місце після Кличка, Попова, Притули та Кучеренка з результатом 5,44 %[36]. Причинами своєї поразки Верещук назвала низьку оцінку роботи партії «Слуга народу» суспільством, та погану мобілізацію свого електорату[37]. Окрім цього, вона відзначила деструктивні сили всередині своєї команди, зокрема Миколу Тищенка та Аллу Шлапак[38].

Робота в уряді

[ред. | ред. код]

4 листопада 2021 року Верховна Рада України ухвалила рішення про призначення Верещук Віцепрем'єр-міністром — Міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Це рішення підтримало 260 депутатів[39].

6 грудня 2022 року російське слідство попросило московський суд заочно арештувати Верещук за нібито «порушення територіальної цілісності Росії». Зокрема, ФСБ направила у Лефортівський суд Москви клопотання про заочний арешт Верещук[40].

5 вересня 2024 року ВРУ з другої спроби погодила звільнення Верещук із посади міністра з питань реінтеграції окупованих територій на основі її заяви[41][42][43].

Робота в Офісі Президента України

[ред. | ред. код]

Згідно Указу Президента України № 621/2004 призначена Заступником Керівника Офісу Президента України — з 8 вересня 2024 року[44][45].

Майновий стан

[ред. | ред. код]

На кінець 2018 року Верещук мала у співвласності чотири квартири (дві — у Львові, по одній — у Броварах та Раві-Руській), чотири земельні ділянки та новий автомобіль Toyota Camry[46].

Була одним із засновників ТОВ «Українська бурштинова біржа»[47].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Батько працював електромеханіком, мати — продавчинею. Перший чоловік — Верещук Ігор Васильович[51].

  • Син Олег від першого шлюбу — студент Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Сікорського»[52].
  • Другий чоловік[53] Кухаренко Михайло Вікторович, колишній очільник львівського спецпідрозділу СБУ «Альфа»[54].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Міський голова. Рава-Руська міська рада - офіційний сайт. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 червня 2019.
  2. ↑ Верещук: Кучма сказал обо мне: «Если это она, я согласен» / ГОРДОН. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 21 жовтня 2020.
  3. ↑ Верещук Ірина Андріївна — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 4 квітня 2020.
  4. ↑ Рава-Руська та Томашів-Любельський реалізовують спільний проект. 4 лютого 2014. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 26.9.2014.
  5. ↑ Новини Львова: Рава-Руська та Любича-Крулєвська ініціюють створення пішо-велосипедного переходу у ПП «Рава-Руська – Гребенне». Гал-інфо. Процитовано 28 вересня 2020.
  6. ↑ а б Леся МЕЖВА (9 квітня 2014). "Якщо монопартійність "свободівська" буде ширитися, повстане ще один майдан, - експерт. gazeta.ua. Процитовано 26.9.2014.
  7. ↑ Рава-Руська йде в Євросоюз, не чекаючи всієї України https://zaxid.net/video/. Процитовано 11 липня 2020.
  8. ↑ Леся Межва (23 листопада 2013). Мер Рави-Руської просить європарламент прийняти в ЄС своє місто. Gazeta.ua. Процитовано 12 березня 2020.
  9. ↑ Жінки львівського прикордоння звернулися до росіянок. Українська правда: Життя. 14 квітня 2014. Процитовано 12 березня 2020.
  10. ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2014". web.archive.org. 20 серпня 2016. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 21 вересня 2020.
  11. ↑ Юлія Захарченко (08 вересня 2024). Ірина Верещук: що відомо про ексміністерку, яка стала заступницею Єрмака.
  12. ↑ Оксана Панчишин (17 лютого 2015). Мер Рави-Руської Ірина Верещук подала у відставку.
  13. ↑ Мер Рави-Руської попросила СБУ дати оцінку дестабілізуючим діям нардепа Парасюка. 20 лютого 2015. Процитовано 21 вересня 2020.
  14. ↑ «Київ чекає те саме». Що кажуть в Раві-Руській про кандидатку на міську голову столиці Ірину Верещук. hromadske.ua (укр.). Процитовано 27 вересня 2020.
  15. ↑ "То ви теж у схемі?": Чорновол виявила в лавах "Слуги народу" ексочільницю "Української бурштинової біржі". 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  16. ↑ ТОВ Українська бурштинова біржа. opendatabot.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  17. ↑ Декларації НАЗК: Верещук Ірина Андріївна. Канцелярська сотня. 25 липня 2019. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 11 березня 2020.
  18. ↑ Верещук: На молитовному сніданку у Вашингтоні українські політики так складають руки до неба, що хочеться просто спитати: "А що ж ви в Україні так не молитеся?". gordonua.com. Процитовано 27 вересня 2020.
  19. ↑ National Prayer Breakfast 2016. American Guest House (амер.). 30 січня 2016. Процитовано 27 вересня 2020.
  20. ↑ ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ "МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР БАЛТІЙСЬКО-ЧОРНОМОРСЬКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА КОНСЕНСУСНИХ ПРАКТИК. ЦЕНТР ПОЛІТИЧНОГО ДІАЛОГУ" - 40402985. Opendatabot. Процитовано 12 березня 2020. Дата заснування: 06.04.2016
    11.02.2019 змінився керівник. Було: Верещук Ірина Андріївна, Стало: Зубченко Наталія Вікторівна
  21. ↑ Поляки не вважають, що призначення Бальцеровича допоможе Україні, — Верещук День (газета), 5 травня 2016 року
  22. ↑ Чому їм вдалося. Приклад Польщі День (газета), 26 лютого 2016 року
  23. ↑ Данило Мокрик (1 листопада 2019). Що пов'язує «слугу народу» Верещук з колишніми «регіоналами»: інтерв'ю з депутаткою. Рольові ігри. 24 Канал. Процитовано 12 березня 2020.
  24. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  25. ↑ Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Офіційний портал Верховної Ради України. 12 березня 2020. Процитовано 12 березня 2020.
  26. ↑ Уряд призначив Ірину Верещук представницею у Парламенті Кабінет Міністрів України (4 вересня 2019)
  27. ↑ Верещук склала повноваження представника Кабміну в Раді. РБК-Украина (рос.). Процитовано 15 листопада 2019.
  28. ↑ Ірина Верещук. Obozrevatel (Біографія). Процитовано 21 лютого 2020.
  29. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 27 вересня 2020.
  30. ↑ Хто така Ірина Верещук, яку “слуги народу” висунули на мера Києва. Українська правда (укр.). Процитовано 27 вересня 2020.
  31. ↑ Марія Думанська (16.07.2020). Вибори мера Києва: у "Слузі народу" визначилися з кандидатом. DW (укр.). Процитовано 14 серпня 2020.
  32. ↑ а б Анна Березина (14 вересня 2020). Хто буде боротися за крісло мера Києва: повний список претендентів. РБК-Украина. Процитовано 14 вересня 2020.(укр.)(рос.)
  33. ↑ Хенгістов, Автор: Володимир (2 вересня 2020). Ірина Верещук: «Метро на Троєщину — дорога утопія, на якій наживаються підрядники». Хмарочос (укр.). Процитовано 23 вересня 2020.
  34. ↑ Дар'я, Автор: Крутько (23 вересня 2020). Більше не утопія: Ірина Верещук змінила думку про будівництво метро на Троєщину. Хмарочос (укр.). Процитовано 23 вересня 2020.
  35. ↑ “Слуги” розвісили в Києві бордів на понад 16 мільйонів, Пальчевський - відстав майже в 4 рази. Bihus.Info (укр.). 29 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  36. ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС «Місцеві вибори 2020». www.cvk.gov.ua. Процитовано 7 грудня 2020.
  37. ↑ Верещук про результати місцевих виборів: «Це жовта картка в цілому „Слузі народу“».//LB.ua, 16 листопада 2020
  38. ↑ «Результат очевидний»: Верещук розповіла, як послала на х*й скандального Тищенка. За словами Верещук, Тищенко грав у виборчій кампанії «неконструктивну» роль.//УНІАН, 16.11.20
  39. ↑ Верещук зробили міністром. Українська правда (українською) . 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  40. ↑ Верещук відреагувала на «звинувачення» фсб у посяганні на територіальну цілісність росії. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 7 грудня 2022.
  41. ↑ Верещук подала заяву про відставку. РБК-Украина (укр.). Процитовано 11 вересня 2024.
  42. ↑ Зінченко, Мар'яна (5 вересня 2024). Рада погодила звільнення Дмитра Кулеби з поста міністра закордонних справ. detector.media (укр.). Процитовано 5 вересня 2024.
  43. ↑ Рада не підтримала звільнення Верещук з Мінреінтеграції. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 вересня 2024.
  44. ↑ Указ Президента України № 621/2024 від 8 вересня 2024 року «Про призначення І.Верещук Заступником Керівника Офісу Президента України»
  45. ↑ Погорілко, Марина (8 вересня 2024). Зеленський призначив радників президента та заступників керівника ОП: опубліковані укази. OBOZREVATEL (укр.). Процитовано 8 вересня 2024.
  46. ↑ Юна нардепка Верещук стала берегинею п'ятки квартир. Варіанти. 29 серпня 2019. Процитовано 11 березня 2020. Із нерухомості у новообраної нардепки – 5 квартир
  47. ↑ "То ви теж у схемі?": Чорновол виявила в лавах «Слуги народу» ексочільницю "Української бурштинової біржі". 5 канал (uk-UK) . Процитовано 23 вересня 2019.
  48. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  49. ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2011 року № 1093/2011 «Про нагородження відзнакою Президента України - ювілейною медаллю «20 років незалежності України»»
  50. ↑ Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії (16 вересня 2013). У рамках Першосвятительського візиту до Львівської єпархії Святійший Патріарх Філарет звершив Літургію на цілющому джерелі присілка Заглина. Львівсько-Сокальська єпархія Православної Церкви України. Процитовано 2 вересня 2020.
  51. ↑ Ірина Верещук. Фото: Мінреінтеграції
  52. ↑ Верещук розповіла, в який університет вступив її 17-річний син. gordonua.com. Процитовано 31 серпня 2021.
  53. ↑ Gazeta.ua (1 липня 2014). "Деякі мрії не збуваються, щоб не було боляче", - Ірина ВЕРЕЩУК, 34 роки, мер Рави-Руської. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 11 липня 2020.
  54. ↑ Верещук: Кілька банд чомусь подумали, що можуть керувати в місті. Чоловік приїхав до них із трьома колегами, і я зрозуміла, що таке «Альфа»

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Іван Капсамун, Анастасія Руденко (9 серпня 2016). фото Миколи ТИМЧЕНКА. Про зрілість і витримку. День (№141). Ірина Верещук: «Якщо ми хочемо вивести дискусію по Волинській трагедії з політичної площини — потрібні виважені кроки»
  • Ірина Верещук (2 жовтня 2016). Про фільм „Волинь“ і не тільки. Детектор медіа. Процитовано 12 березня 2020.
  • Ірина Верещук (10 жовтня 2016). Ті, з Рави-Руської. Детектор медіа. Процитовано 12 березня 2020.
  • Гість Остапа Дроздова — Ірина Верещук. zik.ua (ВІДЕО: Україна на міжнародній арені. Чому стосунки з партнерами стали прохолоднішими? Навіщо полякам «антибандерівський закон»? І що робити з історією?). 13.02.2018. Процитовано 12 березня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Верещук_Ірина_Андріївна&oldid=44229000