Перейти до вмісту

Гематит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гематит
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений (А)[d][1]
IMA-номерIMA1971 s.p.
АбревіатураHem[2]
Хімічна формулаFe₂O₃[3][4]
Nickel-Strunz 104.CB.05[5]
Dana 84.3.1.2
Ідентифікація
Сингоніятригональна сингонія[6]
Просторова групаspace group R-3cd[6]
Зламнапівраковистий
Твердість5,5—6
Блискнапівметалічний
Колір рисивишнево-червона
Густина4,3—5,2
Інші характеристики
Названо на честькров (давньогрецька мова)[7],
камінь (давньогрецька мова)[7]
CMNS: Гематит у Вікісховищі
Вид гематиту через скануючий електронний мікроскоп — побільшенний 100x

Гемати́т (староукраїнська назва — желізовець) — це:

  1. чорний мінерал класу оксидів та гідроксидів;
  2. низькофосфористий (до 0,1 %) ливарний чавун, що його виплавляють переважно з червоного залізняку.

Гематит — мінерал

[ред. | ред. код]

«Гематит» з грецької — «кривавий камінь» (від грецького слова кров αἷμα (гайма)). Ця назва походить від властивого йому червоного кольору деяких різновидів гематиту та фарб, виготовлених із нього.

Історія

[ред. | ред. код]

Напис червоною крейдою на цьому мінералі був одним з найперших в історії людства. Порошкоподібний мінерал вперше був використаний 164 000 років тому людиною з Піннакл-Пойнт, можливо, з соціальною метою.[8] Залишки гематиту також знаходять у могилах віком 80 000 років. Поблизу Ридно в Польщі та Ловаса в Угорщині були знайдені шахти червоної крейди, які датуються 5000 р. до н. е., що належать до культури лінійної кераміки на Верхньому Рейні.[9]

На острові Ельба знайдено багаті поклади гематиту, які добували ще з часів етрусків.

Одні з найдавніших розробок гематиту (червоного залізняку) засвідчені у Есватіні (т. зв. «Левова печера») і датовані 41-м тисячоліттям до н. е. Залишки численних ямних розробок гематиту виявлені на території Франції та Угорщини (вік — близько 35 тис. років). Цей «кривавий камінь» видобували в епоху каменю для виготовлення мінеральної фарби, яку широко застосовували для проведення магічних та обрядових дій протягом багатьох тисячоліть. Зокрема, в період неоліту в Південно-Східній Європі поширеним був обряд поховань з покриттям небіжчиків шаром червоної вохри, що потребувало значних обсягів видобутку гематиту. Можна вважати, що видобуток перших руд (пірит, гематит) розпочався 40–45 тис. років тому, і хоча їх використання не було пов'язане з отриманням металів, пошук матеріалів відмінних від традиційного каменю, відкривав нові можливості використання земних багатств.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Поширений мінерал класу оксидів та гідроксидів. Група гематиту. Формула: Fe2O3.

Сингонія тригональна.

Густина 4,3–5,2.

Твердість 5,5–6.

Кристалічна структура гематиту

Кристали пластинчасті, ромбоедричні, таблитчасті, звичайно в суцільних, щільних, прихованокристалічних, листуватих, лускуватих, а також землистих агрегатах. Колір кристалічних різновидів — залізо-чорний, землистих — яскраво-червоний. Блиск напівметалічний. Риса вишнево-червона.

Спайність відсутня.

Злом переважно напівраковистий. Прихованокристалічні різновиди мінералу на зламі мають нерівно-зазубрену поверхню, кристалічні різновиди — східчасто-раковисту або напівраковисту.

Крихкий.

Немагнітний.

Утворює щільні або пухкі псевдоморфози гематиту за магнетитом — мартит.

Гематит — звичайний мінерал скарнових родовищ.

Відомий також у багатьох гідротермальних родовищах: високотемпературних — з магнетитом, хлоритом, кальцитом; середньотемпературних — із сидеритом, баритом.

Асоціація: ільменіт, рутил, магнетит (метаморфічний і магматичний); гетит, сидерит, лепідокрокіт (осадовий).

Для збагачення гематитових руд застосовують комбіновані схеми, що охоплюють гравітаційний і флотаційний методи.

Утворення і поширення

[ред. | ред. код]

Утворюється в оксидних умовах у родовищах і гірських породах різних генетичних типів. Зокрема:

  • при метаморфізмі гірських порід, що містять лімоніт;
  • у контактово-метаморфічних умовах є продуктом контакту вапняків з гідротермальними розчинами, що виходять із магматичних вогнищ;
  • при окисненні магнетиту у верхніх шарах магнетитових родовищ;
  • при хімічному вивітрюванні серпентинітів і магматичних порід;
  • як виділення з гідротермальних розчинів;
  • при вулканічній діяльності є наслідком взаємодії водяної пари і хлорного заліза. Такий гематит осідає на поверхні вулканічних лав або на стінках кратерів;
  • поширений цемент в осадових породах, входить до складу оолітових утворень заліза.

Поширення: Ґоттардський масив (гірський масив у Швейцарії в межах чотирьох кантонів Граубюнден, Тічино, Урі та Вале); територія комуни Окна-де-Ф'єр (Румунія); муніципалітети Ріо-Маріна та Альба (Італія); графство Камбрія (Англія); штат Мінас-Жерайс (Бразилія); район Куруман Капської провінції (ПАР); Надора; вілаєт Тіпаза (Алжир); США (гірський хребет Томас (штат Юта), район міста Кварцсайт округу Ла-Пас штату Аризона), Україна (Криворізький залізорудний басейн).

Космічними апаратами NASA Mars Global Surveyor, Mars Odyssey та марсоходом Opportunity гематит виявлений на Марсі.

Гематит на Марсі

[ред. | ред. код]
Мозаїка зображення з мікроскопічної камери Mars Exploration Rover показує гематит сферули, частково вбудований у скелю на місці посадки Opportunity. Розмір зображення приблизно 5 см (2 дюйми) у поперечнику.

Спектр гематиту був помічений на планеті Марс за допомогою інфрачервоного спектрометра на космічних кораблях NASA Mars Global Surveyor[10] і 2001 Mars Odyssey[11] на орбіті навколо Марса. Мінерал був помічений у великій кількості в двох місцях[12] на планеті, у Терра Меридіані, поблизу марсіанського екватора на 0° довготи, і в Арамському Хаосі біля Долини Марінера[13]. Кілька інших місць також показали гематит, наприклад Aureum Chaos.[14] Оскільки земний гематит зазвичай є мінералом, що утворюється у водному середовищі або шляхом зміни води, це виявлення було досить цікавим з наукової точки зору, що другий із двох марсоходів Mars Exploration Rover було відправлено на місце в регіоні Терра Меридіані, позначене як Плато Меридіана. Дослідження на місці марсоходом Opportunity показали значну кількість гематиту, більша частина якого у формі маленьких «марсіанських сфер», які вчені неофіційно назвали «чорницею». Аналіз показує, що ці сферули, очевидно, є конкреціями, утвореними з водного розчину. «Знання того, як утворився гематит на Марсі, допоможе нам охарактеризувати минуле середовище та визначити, чи було це середовище сприятливим для життя».[15]

Різновиди

[ред. | ред. код]
Дрібнозернистий гематит з Бразилії
Зразок гематиту з бразилійських копалень

Розрізняють:

  • гематит бурий (гематит, частково заміщений лімонітом);
  • гематит вохристий (землиста відміна гематиту червоного кольору);
  • гематит глинистий (суміш глини з оксидами заліза);
  • гематит чорний (псиломелан);
  • гематит яшмовий (яшмоподібний гематит);
  • гематитогеліт (колоїдно-дисперсна відміна гематиту; зустрічається у бокситах);
  • гідрогематит — гематит, що містить невизначену кількість води;
  • кривавик — щільний натічний, ниркоподібний різновид гематиту («червона скляна голова»);
  • «залізна троянда» — концентричні агрегати пластинчастих кристалів гематиту;
  • мартит — псевдоморфоза гематиту по магнетиту.

Застосування

[ред. | ред. код]

Гематит широко використовується в багатьох областях людської діяльності: ювелірній справі, будівництві, виробництві чавуну. Гематит входить до складу залізистого обважнювача бурових розчинів. Різновид гематиту — кривавик використовують як виробне каміння, а також для полірування виробів із золота. Залізна руда.

Гематит — чавун

[ред. | ред. код]

Низькофосфористий (до 0,1 %) ливарний чавун, що його виплавляють переважно із червоного залізняку.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2022) — 2022.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ Raphisiderite
  4. ↑ https://www.britannica.com/science/hematite
  5. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  6. ↑ а б mineralienatlas.de
  7. ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  8. ↑ Researchers find earliest evidence for modern human behavior in South Africa (Пресреліз). AAAS. ASU News. 17 жовтня 2007. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 22 грудня 2018.
  9. ↑ Levato, Chiara (2016). Iron Oxides Prehistoric Mines: A European Overview (PDF). Anthropologica et Præhistorica. 126: 9—23. Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2018. Процитовано 22 грудня 2018.
  10. ↑ Mars Global Surveyor TES Instrument Identification of Hematite on Mars (Пресреліз). NASA. 27 травня 1998. Архів оригіналу за 13 травня 2007. Процитовано 22 грудня 2018.
  11. ↑ Christensen, Philip R. (2004). Formation of the hematite-bearing unit in Meridiani Planum: Evidence for deposition in standing water. Journal of Geophysical Research. 109 (E8): E08003. Bibcode:2004JGRE..109.8003C. doi:10.1029/2003JE002233.
  12. ↑ Bandfield, Joshua L. (2002). Global mineral distributions on Mars (PDF). Journal of Geophysical Research. 107 (E6): E65042. Bibcode:2002JGRE..107.5042B. doi:10.1029/2001JE001510.
  13. ↑ Glotch, Timothy D.; Christensen, Philip R. (2005). Geologic and mineralogic mapping of Aram Chaos: Evidence for a water-rich history. Journal of Geophysical Research. 110 (E9): E09006. Bibcode:2005JGRE..110.9006G. doi:10.1029/2004JE002389. S2CID 53489327.
  14. ↑ Glotch, Timothy D.; Rogers, D.; Christensen, Philip R. (2005). A Newly Discovered Hematite-Rich Unit in Aureum Chaos: Comparison of Hematite and Associated Units With Those in Aram Chaos (PDF). Lunar and Planetary Science. 36: 2159. Bibcode:2005LPI....36.2159G.
  15. ↑ Hematite. NASA. Процитовано 22 грудня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гематит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Гематит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. I, 527—534.
  • Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
  • Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гематит&oldid=44161067