242
Книга Суддїв 8. 9.
живе: коли б вп зоставили були їх живими, я не вбивав би вас.
20. Рече тодї свойму перворідневіЕтерові: Встань! постинай обох! Хлопець же не виймав з піхви меча свого : боявся, був ще недорослий.
21. Озвуться тодї Зевей та Салман:Встань сам і постинай нас, по чоловікові бо й сила його. І встав Гедеон та й постинав Зевея й Салмана, й побрав собі пряжки, що їх верблюди мали на шиї,
22. Тодї мужі Ізраїлські прохали Гедеона: Пануй над нами, і ти сам, і син твій й твого сина син: бо ти нас визволив із потали в Мадиянїїв.
23. Гедеон же відказав їм: Нї, я надвами не буду панувати, нї син мій над вами не панувати ме, Господь нехай над вами панув.
24. І рече їм Гедеон: Хочу в вас чогось попросити: дайте менї по каблучцї з вашого лупу. Вороги бо носили золоті ковтки, бо були Ізмаілїї.
25. Они відказали: Дамо тобі їх охотою. І прослали опончу, і кожен кидав добичню наушницю на неї.
26. Та назбіралось ваги в золотихкаблучках, що випрохав, тисяча й сїмсот золотих секлів, опріч пряжок, сережок та пурпурових шат, що носили мадиянїйські царі, й окрім нашийних почіпок у їх верблюдів.
27. Гедеон же звелїв із того виготовити ефода, й поставив його в отецькому городі свойму Офрі, й ввесь Ізраїль ідольствував там із ним, і був він сїтею йому й його родині.
28. Так упокорились Мадиянїї передсинами Ізраїля, так що вже не задирали голови своєї в гору. І тішилась супокоєм земля сорок год, покіль Гедеон жив на сьвітї.
29. І вернувсь додому Еробаал Йоасенко і жив далій у своїй господі.
30. Було в Гедеона сїмдесять ріднихпо тїлу синів, мав бо жінок багацько.
31. А наліжниця його, що держав уСихемі, вродила йому також сина, і дав він йому імя Абимелех.
32. І вмер Гедеон Йоасенко в високих старощах, і поховано його в гробовищі батьківському Йоасовому в 0Фрі Авіезеровій.
33. Як умер же Гедеон, блудувализнов сини Ізрайлеві за Баалом і прийняли собі Баалверита за бога.
34. І не памятали Ізрайлитяне проГоспода, Бога свого, що визволяв їх із потали всіх ворогів їх навкруги.
35. Та й не показували нїякої прихилности до родини Еробаалової, Гедеонової, такої щоб рівноважилиз добродїйствами, які він чинив Ізраїлеві.
Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так:
2. Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один? Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість.
3. І промовляли брати материні довсіх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам.
4. От і дали йому сімдесят секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли.
5. Тодї прибув у батьківський дімв Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сімдесят чоловіка на одному камені. Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись.
6. Тодї зібрались до куші всї городянеСихемські вкупі з родинами (місточка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха ва царя під дубом, що стоїть під Сихемом.
7. Як переказано про се Йотамові,взийшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно:
8. Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас: Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами!
9. Олива ж відказала їм: Чи то жзанедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою?
10. Тодї промовили дерева до смокви
