HMS Hotspur (1870)
 «Хотспур», фотографія близько 1880 року
| |
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Назва: | HMS Hotspur |
| Оператор: |
 Військово-морські сили Великої Британії |
| Будівник: | Robert Napier and Sons, Говань |
| Закладений: | 2 жовтня 1868 року |
| Спуск на воду: | 19 березня 1870 року |
| Прийнятий: | 17 листопада 1871 року |
| Доля: | зданий на злам у 1904 році |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Паровий таран |
| Водотоннажність: | 4 331 т |
| Довжина: | 72 м |
| Ширина: | 15 м |
| Осадка: | 5,8 м |
| Максимальна осадка: | 6,3 м |
| Потужність: | 3 500 к.с. |
| Двигуни: | 2 парові машини |
| Швидкість: | 12,65 вузлів |
| Команда: | 209 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: |
|
«Хотспур» (англ. HMS Hotspur) був броньованим паровим тараном Королівського флоту — першим у його складі військовим кораблем цього класу — озброєних і гарматами, але основною зброєю яких був таран.
Ще за часів Античності корабель, оснащений тараном, використовувався як зброя проти інших кораблів. В епоху вітрильних військових кораблів, дуже обмежених у маневреності, тактика таранних ударів перестала використовуватись. З появою парових суден, з їх підвищеною швидкістю та відсутністю залежності від напрямку від вітру, таран як потужна зброя атаки здобув авторитет у військово-морських колах та у відділах суднобудівників. Це вперше стало помітним під час Громадянської війни в США, коли кораблями обох сторін було зроблено багато спроб протаранити своїх опонентів, майже завжди безуспішно. Броненосець Конфедерації «Вірджинія» (колишній «Меррімак») протаранив та потопив федеральний дерев'яний фрегат «Камберленд», але втратив таран і зазнав значних структурних ушкоджень.
Битва, яка найбільше вплинула на перебільшену віру у таран як зброю, була битва біля Ліссою між Австрією та Італією в 1866 році. Австрійський дерев'яний паровий лінійний корабель «Фердинанд Макс» протаранив знерухомлений італійський броненосець «Ре д'Італія», який одразу перевернувся і затонув. Це призвело до того, що всі броненосні кораблі наступних сорок років оснащувались таранами, через що значна кількість кораблів була потоплена у результаті зіткнень, натомість тараном не вдалося потопити жодного іншого основного корабля будь-якої держави.
«Хотспур» був сконструйований, аби брати участь у ескадреному бою, використовуючи як основну зброю свій таран. Останній висувався приблизно на 10 футів (три метри) від закінчення корпусу корабля і був посилений відгалуженням броньованого поясу.
_12-inch_gun.jpg)
_12-inch_gun_rear_view.jpg)
Оскільки припускалося, що рухому башту заклинить при таранному ударі, спочатку єдина 12-дюймова гармата була розміщена у нерухомому броньованому куполі, в якому були наявні чотири порти для стрільби. Втім жоден з них не дозволяв вести вогонь прямо по курсу, де мав розташовуватись ворожий корабель, який планувалося протаранити. Таким чином можна було обстріляти таку ціль тільки у випадку, якщо таранна атака не вдалася.
Оскільки максимальна швидкість «Хотспура» була меншою, ніж практично у всіх його потенційних цілей, швидко стало очевидним, що його таранні атаки на кораблі майже гарантовано будуть невдалі і корабель перестав розглядатися як корисна бойова одиниця.
Корабель було модернізовано компанією Леїрд і сини, на ньому встановили обертову башту, що містила дві 12-дюймові гармати, нові котли та додаткову броню.
«Хотспур» був введений в експлуатацію в Девонпорті в 1871 році, і залишався в запасі до 1876 року. Він служила з HMS Rupert у Мармуровому морі під час російсько-турецької війни 1878 року. Потім він повернулася до Девонпорту, де залишилася до його капітальної реконструкції, здійсненої компанією Леїрд між 1881 і 1883 роками. Після цього її єдиною активною службою була участь у Ескадрі особливого призначення (для берегової оборони Британських островів) 1885 року. До 1893 року він виконував функції корабля охорони порту в Холіхеді, знову розміщений у резерв до 1897 року, після чого був відправлений для виконання функцій корабля охорони на Бермудські острови, де він пробув до продажу після виключення зі складу флоту.
.jpg)
- Oscar Parkes. British Battleships ISBN 0-85052-604-3
- Conway. All the World's Fighting Ships ISBN 0-85177-133-5