Щогодинна молитва святителя Йоасафа (Горленка)
Щогодинна молитва святителя Йоасафа (Горленка)— позалітургійна авторська подвижницька молитва, авторство якої пов'язане з подвижницькою діяльністю святителя Йоасафа (Горленка).
Точну дату виникнення тексту не встановлено, найчастіше автори книг про Йоасафа хронологічно відносять цей текст до останнього (білгородського) періоду життя святителя (1748—1754 роки)[1].
Текст Щогодинної молитви святителя Йоасафа (Горленка) докладно аналізувався В. Д. Жеваховим та С. А. Нілусом у книзі «Молитва святителя Іоасафа Білгородського і всієї Росії чудотворця (1705—1754): досвід короткого коментаря»[2], яка витримала три видання. У своєму аналізі, опублікованому в 1912—1915 роках у цій книзі, В.Д.Жевахов підкреслював ряд подвижницьких символів, що застосовувалися Йоасафом в нічному молитовному подвигу:
- Текст молитви складається з двох пропозицій, обидві з яких — прохання, що відображають світогляд і настрій святителя, характеризують його особистість[2].
- Перше з прохань характеризує усвідомлення Йоасафом спокутної ролі земного життя Христа[2], а також необхідність особистої участі святителя у справі його власного духовного спасіння[2], про погляд на Христа як на «Примирителя з Правосуддям Божим», розуміння сили Христа як джерела милосердя та божественної Правди[2]
- Друге прохання присвячене подяці Христа Йоасафом, зверненню глибокої подяки святителя за межі земного життя християнина[2]. На думку В.Д.Жевахова, святитель бачив і глибоко сумував про те, що людство не вдячне Христу за його спокутну жертву, і з такою ж скорботою стежив за своїм і єпархіальним духовним життям.[2] У той же час, усвідомлюючи, що земна мандрівка закінчується разом зі смертю, Йоасаф просить Христа прийняти його дух не заради нього самого, а заради молитов Пречистої Богоматері[2]
- Завершуючи свій аналіз, В. Д. Жевахов піднімає перед віруючими ключові значення Щогодинної молитви — почуття подяки до Христа за його спокутні страждання, усвідомлення земного життя як шляху мандрівок до Царства Небесного[2], а также вопросам чувства долга перед всеми сторонами подвига[2], та значення фрази «Ми — Христові люди»[2].
Починаючи з 1909 року (за іншими даними — з 1907), до тексту Щогодинної молитви Іоасафа Білгородського стали виявляти увагу російські композитори, як церковні, так і академічні. Поява цих духовно-музичних позалітургійних творів, що за часом збіглася з активною діяльністю композиторів Нового напряму російської духовної музики, стала початком розвитку нового позалітургійного жанру російської церковної музики. За богослужінням співу на текст Щогодинної молитви можуть виконуватися на Літургії 4 (17) вересня та 10 (23) грудня після причетного вірша.
До появи шуканих творів у Російській імперії та на території сучасної України нi було зафіксовано випадків створення духовно-музичних творів на тексти авторських подвижницьких молитов. Також час створення цих творів, як і процес канонізації святителя Йоасафа, протікало паралельно розвитку творчості композиторів Нового напряму російської духовної музики, при цьому естетичні основи обох напрямків композиторської діяльності взаємоперетиналися.
Структура духовно-музичних творів на текст Щогодинної молитви здебільшого спирається на структуру тексту, описану В.Д.Жеваховим:
- У зв'язку з виданням А. І. Маляревським у Санкт-Петербурзі книги «Святитель Йоасаф, єпископ Бєлгородський. Читання зі світловими картинами для шкіл і народу», в якій виконання хорових партитур на текст молитви рекомендувалося як методичне вказівки до читання книги, на цей текст були написані твори священика Д. В. Аллеманова (1909), А. К. Лядова (1910, перекладено в 2010-ті ігуменією Єлисаветою (Жегалової)) і регента Казанського собору Санкт-Петербурга В. А. Фатєєва (1910)
- У 1912 році в Києві, з нагоди виходу книги В. Д. Жевахова з коментарем тексту молитви, в ній була опублікована партитура композитора – уродженця сучасної Полтавської області України О. П. Орловського[sheet 1]. У тому ж році Жевахов дав цензурний дозвіл на видання ще трьох творів Орловського.
- Серед представників Троїце-Сергієвої Лаври свої партитури на текст Щогодинної молитви створили уродженець сучасної Черкаської області України[3] ієромонах Натанаїл (Бачкало) (1913)[sheet 2][sheet 3]
-
О. П. Орловський (1912)
- ↑ Орловский, А. П. Ежечасная молитва св. Иоасафа Белгородского : Для смешан. хора без сопровожд. — Киев : Жевахов, ценз. 1912. — 3 с. (рос.)
- ↑ Нафанаил (Бачкало). Ежечасная молитва святителя Иоасафа Белгородского : Для смеш. хора без сопровожд. — М. : Изд. авт., б.г. (1913) — 3 с. (рос.)
- ↑ Нафанаил (Бачкало). Ежечасная молитва святителя Иоасафа Белгородского : Трио без сопровожд. — М. : Изд. авт., б.г. (1913) — 3 с. (рос.)
- Жевахов В. Д., Нилус С. А. Святитель Иоасаф Белгородский и всея России чудотворец. (1705-1754) : Его ежечас. молитва : (Крат. коммент.) / Составитель кн. В.Д. Жевахов. [Дух божий, явно почивший на отце Сарафиме Саровском в беседе его о цели христианской жизни с симбирским помещиком и совестным судьёй, Николаем Александровичем Мотовиловым : (Из рукопис. воспоминаний Н.А. Мотовилова) Очерк С.А. Нилуса]. — 3-е вид. — Київ : тип. Киево-Печер. Усп. лавры, 1915. — 15 с., 2-3 с., 4 л. ил. : портр., нот с.(рос.)
- Маляревский А. И. Святитель Иоасаф, епископ Белгородский. Чтение со световыми картинами для школ и народа. — 3-е вид. — СПб : типография Кружка почитателей святителя, 1911. — 92, 4 л. нот: ил. с.(рос.)