Шутов Степан Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Федорович Шутов
біл. Сцяпан Фёдаравіч Шутаў
Народження17 (30) січня 1902(1902-01-30)
Глуша[1]
Смерть17 квітня 1963(1963-04-17) (61 рік)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Рід військ танкові війська
ОсвітаВійськово-політична академія імені Ленінаd
Роки служби19181921
19241945
ПартіяРКП(б)
Звання Полковник
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Битва за Дніпро
Яссько-Кишинівська операція
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Хрест «За видатні заслуги» (США)
Хрест «За видатні заслуги» (США)

Степан Федорович Шутов (біл. Сцяпан Фёдаравіч Шутаў; 17 (30) січня 1902(19020130), Глуша — 17 квітня 1963, Київ) — радянський офіцер, двічі Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир 20-ї гвардійської танкової бригади 5-го гвардійського танкового корпусу 38-ї армії 1-го Українського фронту, командир 20-ї гвардійської танкової бригади 5-го гвардійського танкового корпусу 6-ї танкової армії 2-го Українського фронту, гвардії полковник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 (30 січня) 1902 року в селищі Глуші (тепер Бобруйського району Могильовської області Білорусі) у селянській родині. Білорус.

У Червоній Армії з 1918 року. У роки Громадянської війни воював на Західному фронті проти польської армії. Демобілізувався в 1921 році. Член ВКП(б) з 1924 року.

З 1924 року вдруге в лавах Червоної Армії. У 1927 році закінчив Об'єднану військову школу імені ВЦВК, в 1930 році — Військово-політичні курси, в 1932 році — Ленінградські бронетанкові курси удосконалення, в 1937 році — академічні курси вдосконалення при Військовій академії механізації і моторизації і в 1943 році — академічні курси удосконалення командного складу. До війни командував танковою ротою, батальйоном.

З перших днів німецько-радянської війни С. Ф. Шутов — на Західному фронті. Він захищав підступи до Москви восени 1941 року, потім воював на Волховському, Воронезькому, 1-му Українському і 2-му Українському фронтах. Командував танковим батальйоном, танковою бригадою, потім був заступником командира 9-го гвардійського танкового корпусу.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за вміле управління частинами бригади при форсуванні Дніпра і в боях на плацдармі на північ від Києва і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії полковнику Степану Федоровичу Шутову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2158)[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за вміле командування бригадою в ході Яссько-Кишинівської операції та проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії полковнику Степану Федоровичу Шутову вдруге присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З вересня 1945 року, після важкого поранення і ампутації руки, С. Ф. Шутов перебував у відставці. Працював заступником міністра соціального забезпечення Білоруської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання, Верховної Ради БРСР 3-го скликання.

Могила Степана Шутова

Жив у Києві. Помер 17 квітня 1963 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Нагороди, пам'ять

[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, Хрестом «За видатні заслуги» (США), медалями.

Бронзовий бюст С. Ф. Шутова встановлений в селищі Глуші Бобруйського району Могильовської області Білорусі.

Його ім'ям у 1963 році названа вулиця в Києві, на будинку № 1 якої в 1965 році встановлена анотаційна дошка. 14 квітня 1971 року його ім'ям названо також вулицю в Москві.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Люди бессмертного подвига. Книга 2. М., 1975