Чалий Олександр Олександрович
| Олександр Олександрович Чалий | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 квітня 1954 (70 років) Вінниця, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Діяльність | дипломат |
| Alma mater | Київський державний університет ім. Т. Шевченка |
| Науковий ступінь | кандидат юридичних наук (1981) |
| Нагороди |   |
Олександр Олександрович Чалий (нар. 3 квітня 1954, Вінниця, Українська РСР, СРСР) — український дипломат і чиновник. Колишній перший заступник Міністра закордонних справ, колишній заступник голови Секретаріату Президента України. Діючий президент аудиторської та консалтиногової компанії «Грант Торнтон Україна».[1]
Народився 3 квітня 1954 у місті Вінниця.
З 1954 по 1957 рік родина проживала у селі Нова Прилука Липовецького району Вінницької області.[2]
У 1977 р. закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права. Кандидат юридичних наук, спеціальність — міжнародне право.
У 1977—1984 рр. — асистент, старший викладач юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
У 1984—1987 рр. — професор в Школі права Республіки Гвінея-Бісау.
У 1987—1989 рр. — старший викладач, доцент юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
У 1989—1993 рр. — доцент, заступник декана юридичного факультету з наукової роботи Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
З 16 лютого по 22 березня 1993 р. — перший заступник начальника Договірно-правового управління МЗС України.
З 22 березня 1993 р. по 12 травня 1995 р. — начальник Договірно-правового управління МЗС України.
У 1993—1995 рр. — член колегії МЗС України, глава делегації України на переговорах з Росією та Румунією щодо укладання базових політичних договорів.
З 12 травня 1995 р. по 2 липня 1998 р. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії[3][4].
З 2 липня 1998 р. по 8 січня 2001 р. — перший заступник Міністра закордонних справ України, член колегії МЗС[5].
З 8 січня по 21 серпня 2001 р. — перший заступник міністра — Постійний Представник України в РЄ, член колегії МЗС.
З серпня по 7 грудня 2001 р. — державний секретар з питань європейської інтеграції, постійний представник України при Раді Європи.
З липня 2001 р. по липень 2003 р. — Державний секретар Міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції[6].
З липня 2003 р. по травень 2004 р. — перший заступник Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції[7][8].
З 2004 р. по 2006 р. — віце-президент консорціуму Індустріальний союз Донбасу.
З вересня 2006 по 2008 — заступник голови Секретаріату Президента України[9][10].
З вересня 2021 — засновник та член Піклувальної ради Інституту державної ефективності [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.][11].
29 березня 2022 р. перебував у не основному складі української делегації на українсько-російських переговорах у Стамбулі[12]. Факт присутності Олександра Чалого викликав ажіотаж серед українців через погляди, яких дотримується Чалий[13]
Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України[14].
Володіє англійською, російською та португальською мовами.
Як дипломат вважає, що Україна має залишитися поза військовими блоками, противник вступу до НАТО, раніше був противником вступу до ЄС.[15]
Заслужений юрист України[16]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня[17].
- ↑ Олександр Чалий, Президент [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.], Грант Торнтон Україна
- ↑ Повх Л. Стара Прилука і Нова. Про села Стара і Нова Прилука Липовецького району Вінницької області. Літературний запис В. Вітковського. — Житомир : ТОВ «Видавничий дім «Бук-Друк», 2021. — 632 с. — ISBN 978-617-8079-44-4 — с. 369-370.
- ↑ Указ Президента України від 12 травня 1995 року № 367/95 «Про призначення О. Чалого Надзвичайним і Повноважним Послом України в Румунії»
- ↑ Указ Президента України від 4 липня 1998 року № 740/98 «Про звільнення О. Чалого з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Румунії»
- ↑ Указ Президента України від 2 липня 1998 року № 723/98 «Про призначення О. Чалого першим заступником Міністра закордонних справ України»
- ↑ Указ Президента України від 15 липня 2003 року № 671/2003 «Про звільнення О. Чалого з посади Державного секретаря Міністерства закордонних справ України з питань європейської інтеграції»
- ↑ Указ Президента України від 15 липня 2003 року № 672/2003 «Про призначення О. Чалого першим заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції»
- ↑ Указ Президента України від 14 травня 2004 року № 546/2004 «Про звільнення О.Чалого з посади першого заступника Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції»
- ↑ Указ Президента України від 21 вересня 2006 року № 776/2006 «Про призначення О. Чалого заступником Глави Секретаріату Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 3 вересня 2008 року № 801/2008 «Про звільнення О. Чалого з посади заступника Глави Секретаріату Президента України»
- ↑ Піклувальна рада. Інститут державної ефективності (укр.). Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Известен состав украинской делегации на переговорах в Стамбуле. 24 Канал (рос.). Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ Переговори Росії та України у Стамбулі. Що там робить Олександр Чалий?. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 2 жовтня 1997 року № 1088/97 «Про присвоєння О. Чалому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла України»
- ↑ Переговори з РФ у Стамбулі: від України бере участь прихильник “позаблоковості” і “нейтралітету” Олександр Чалий. novynarnia.com (укр.). 29 березня 2022. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2002 року № 748/2002 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 17 вересня 1997 року № 1036/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
- В. М. Матвієнко. Чалий Олександр Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Чалий // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0. [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Перелигін Євген Юрійович (1996—1998) • Купчишин Олександр Михайлович (1998—2001) • Чалий Олександр Олександрович (2001) • Станік Сюзанна Романівна (2001—2004) • Шевчук Анатолій Анатолійович (2004—2006) • Перелигін Євген Юрійович (2006—2010) • Точицький Микола Станіславович (2010—2016) • Кулеба Дмитро Іванович (2016—2019) • Тарасюк Борис Іванович (з 2019) |
.png){kind=logo}
- Народились 3 квітня
- Народились 1954
- Кандидати юридичних наук
- Заслужені юристи України
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Уродженці Вінниці
- Випускники Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка
- Українські дипломати
- Посли України в Румунії
- Члени конституційних комісій в Україні