Центральний Державний музей Республіки Казахстан
| каз. Қазақстан Республикасы Мемлекеттік орталық музейі | |
|---|---|
 | |
| 43°14′8.9376000999993″ пн. ш. 76°57′2.6316001000168″ сх. д. / 43.23582° пн. ш. 76.95073° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |  Казахстан |
| Стиль | радянський архітектурний модернізм |
| Засновано | 1830-і роки |
| Відкрито | 1931 |
| Директор | Рашида Ерімқызы Харипова |
| Сайт | csmrk.kz/index.php |
  Центральний Державний музей Республіки Казахстан (Казахстан) | |
 | |
 Центральний Державний музей Республіки Казахстан у Вікісховищі | |
Центральний Державний музей Республіки Казахстан (каз. Қазақстан Республикасы Мемлекеттік орталық музейі) — музей, розташований в Алмати. Один із найстаріших та найбільших музеїв Казахстану та Центрально-Азійського регіону. Колекція фонду налічує близько 300 000 одиниць зберігання.[1]
1920 року згідно з постановою уряду Киргизької (Казахської) АРСР було створено Казахський центральний крайовий музей. На той час частково колекцію Оренбурзького губернаторського музею переведено в розпорядження освітнього Центрального крайового музею.
У 1929 році у зв'язку з перенесенням Центрального крайового музею до міста Алма-Ата відбулося складання ЦДМ РК.
У 30-х роках XIX століття у місті Оренбурзі при Неплюєвському військовому училищі організували «Музей Оренбурзького краю». Пізніше у фонд музею входить колекція музею Оренбурзького краю та колекція Жетисуйського (Семиріченського) обласного музею.
У 1931 році музей розташувався в будівлі колишнього Кафедрального собору у місті Алма-Аті. 1941 року в основу фонду увійшла колекція Республіканського антирелігійного музею.
У 1985 році збудували сучасну будівлю, у якій зараз розташовується Центральний Державний музей Казахстану. До складу музейного комплексу входить найбільший у Казахстані Центр реставрації, який працює над відновленням творів мистецтва.[2]
У 2005 році музей отримав офіційний статус науково-дослідної організації, що дає можливість проводити історичні експедиції та розширити сферу діяльності організації. Із 2006 року музей бере участь у міжнародній акції «Ніч музеїв».[3][4]
У 2015 році з'явилася ініціатива щодо зміни діяльності музею до Культурного центру, що має включати зміну експозиції. Пропозиція була пов'язана з можливим переходом музею з державної в муніципальну власність.[5]
- Перший експозиційний зал — зал палеонтології та археології.
- Другий експозиційний зал — зал історичної етнографії.
- Третій експозиційний зал складається з двох розділів: «Історія та етнографія народу, який проживає в Казахстані» та «Казахстан у роки Великої Вітчизняної війни. 1941—1945».
- Четвертий експозиційний зал — зал «Сучасний Казахстан».
- П'ятий експозиційний зал — «Відкритий фонд». Археологічне золото Казахстану.
- Шостий експозиційний зал — «Музей антропології»
- Сьомий експозиційний зал — зал Миколи Гавриловича Хлудова.
Нижче наведено список директорів музею:[6]
- А. М. Жиренчин (1942—1951)
- С. С. Єсова (1956—1973)
- Р. І. Космамбетова (1974—1995)
- Г. Б. Дюсенбінова (1995—1997)
- Є. Т. Жангелдін (1997—1999)
- Нурсан Алімбайули Алімбай (1999—2022)
- Харипова Рашида Єримівна (нині)
Будівля музею була збудована з 1978 по 1985 роки. До цього музей розташовувався у Свято-Вознесенському соборі.[7]
Він був зведений на замовлення Алма-Атинського міськвиконкому організацією «Главалмаатабуд». Проєктувальником виступив ДПІ «Казміськбудпроект». Керівником архітектурного колективу став Ю. Г. Ратушний. Автор проєкту — З. М. Мустафіна у співпраці з Б. А. Рзагалієвим, Б. І. Нікішиною, В. І. Слюсарєвою та іншими.[8]
Прямокутний у плані триповерховий будинок лежить на «стилобаті», утвореному природним рельєфом місцевості. Об'ємно-просторова характеристика споруди полягає у використанні стильових прийомів казахського зодчества. Каркас будівлі розроблено на рамній системі восьми зовнішніх опор-пілонів. Фасади вирішені єдиним ритмічним строєм пілястр, що поєднують три поверхи. Композиційний центр будівлі — двосвітний вестибюль, поверхово фланкований експозиційними залами. У внутрішній обробці музею використано кольоровий метал, мармур, паркет, черепашник, граніт.[9]
У січні 1986 року рішенням Алма-Атинського міськвиконкому будівлю Центрального музею було включено до списку пам'яток історії культури.
10 листопада 2010 року було затверджено новий Державний список пам'яток історії та культури місцевого значення міста Алмати, одночасно з яким усі попередні рішення з цього приводу були визнані такими, що втратили чинність[10]. У цій Постанові було збережено статус пам'ятки місцевого значення будівлі музею. Межі охоронних зон були затверджені в 2014 року[11].
- ↑ Официальный сайт Государственного музея Республики Казахстан
- ↑ 900 отреставрированных экспонатов выставлено в Центральном государственном музее Алматы. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 31 березня 2023.
- ↑ «Ночь в музее» длилась до полуночи
- ↑ В Алматы пройдет «Ночь музеев»
- ↑ Старейший музей Казахстана в Алматы хотят переделать в культурный центр
- ↑ История музея. Оф. сайт ЦГМ Казахстана. Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Достопримечательности г. Алматы. Центральный музей Казахстана. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
- ↑ Музей Алматы. Центральный Государственный музей Республики Казахстан. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
- ↑ Управление культуры г. Алматы. Центральный Гос. музей Республики Казахстан. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2019.
- ↑ Постановление Акимата города Алматы от 10 ноября 2010 года N 4/840 «Об утверждении Государственного списка памятников истории и культуры местного значения города Алматы»
- ↑ Решение ХХХI сессии маслихата города Алматы V созыва от 10 сентября 2014 года N 261 «Об утверждении границ охранных зон, зон регулирования застройки и зон охраняемого природного ландшафта объектов историко-культурного наследия города Алматы»