Очікує на перевірку

Центральний Державний музей Республіки Казахстан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
каз. Қазақстан Республикасы Мемлекеттік орталық музейі
43°14′8.9376000999993″ пн. ш. 76°57′2.6316001000168″ сх. д. / 43.23582° пн. ш. 76.95073° сх. д. / 43.23582; 76.95073
Типмузей
Країна Казахстан
Стильрадянський архітектурний модернізм
Засновано1830-і роки
Відкрито1931
ДиректорРашида Ерімқызы Харипова
Сайтcsmrk.kz/index.php
Центральний Державний музей Республіки Казахстан. Карта розташування: Казахстан
Центральний Державний музей Республіки Казахстан
Центральний Державний музей Республіки Казахстан (Казахстан)
Мапа

CMNS: Центральний Державний музей Республіки Казахстан у Вікісховищі

Центральний Державний музей Республіки Казахстан (каз. Қазақстан Республикасы Мемлекеттік орталық музейі) — музей, розташований в Алмати. Один із найстаріших та найбільших музеїв Казахстану та Центрально-Азійського регіону. Колекція фонду налічує близько 300 000 одиниць зберігання.[1]

Історія музею

[ред. | ред. код]

1920 року згідно з постановою уряду Киргизької (Казахської) АРСР було створено Казахський центральний крайовий музей. На той час частково колекцію Оренбурзького губернаторського музею переведено в розпорядження освітнього Центрального крайового музею.

У 1929 році у зв'язку з перенесенням Центрального крайового музею до міста Алма-Ата відбулося складання ЦДМ РК.

У 30-х роках XIX століття у місті Оренбурзі при Неплюєвському військовому училищі організували «Музей Оренбурзького краю». Пізніше у фонд музею входить колекція музею Оренбурзького краю та колекція Жетисуйського (Семиріченського) обласного музею.

У 1931 році музей розташувався в будівлі колишнього Кафедрального собору у місті Алма-Аті. 1941 року в основу фонду увійшла колекція Республіканського антирелігійного музею.

У 1985 році збудували сучасну будівлю, у якій зараз розташовується Центральний Державний музей Казахстану. До складу музейного комплексу входить найбільший у Казахстані Центр реставрації, який працює над відновленням творів мистецтва.[2]

У 2005 році музей отримав офіційний статус науково-дослідної організації, що дає можливість проводити історичні експедиції та розширити сферу діяльності організації. Із 2006 року музей бере участь у міжнародній акції «Ніч музеїв».[3][4]

У 2015 році з'явилася ініціатива щодо зміни діяльності музею до Культурного центру, що має включати зміну експозиції. Пропозиція була пов'язана з можливим переходом музею з державної в муніципальну власність.[5]

Експозиційні зали

[ред. | ред. код]
  • Перший експозиційний зал — зал палеонтології та археології.
  • Другий експозиційний зал — зал історичної етнографії.
  • Третій експозиційний зал складається з двох розділів: «Історія та етнографія народу, який проживає в Казахстані» та «Казахстан у роки Великої Вітчизняної війни. 1941—1945».
  • Четвертий експозиційний зал — зал «Сучасний Казахстан».
  • П'ятий експозиційний зал — «Відкритий фонд». Археологічне золото Казахстану.
  • Шостий експозиційний зал — «Музей антропології»
  • Сьомий експозиційний зал — зал Миколи Гавриловича Хлудова.

Директора музею

[ред. | ред. код]

Нижче наведено список директорів музею:[6]

  • А. М. Жиренчин (1942—1951)
  • С. С. Єсова (1956—1973)
  • Р. І. Космамбетова (1974—1995)
  • Г. Б. Дюсенбінова (1995—1997)
  • Є. Т. Жангелдін (1997—1999)
  • Нурсан Алімбайули Алімбай (1999—2022)
  • Харипова Рашида Єримівна (нині)

Будівля музею

[ред. | ред. код]
Інтер'єр музею

Будівля музею була збудована з 1978 по 1985 роки. До цього музей розташовувався у Свято-Вознесенському соборі.[7]

Він був зведений на замовлення Алма-Атинського міськвиконкому організацією «Главалмаатабуд». Проєктувальником виступив ДПІ «Казміськбудпроект». Керівником архітектурного колективу став Ю. Г. Ратушний. Автор проєкту — З. М. Мустафіна у співпраці з Б. А. Рзагалієвим, Б. І. Нікішиною, В. І. Слюсарєвою та іншими.[8]

Прямокутний у плані триповерховий будинок лежить на «стилобаті», утвореному природним рельєфом місцевості. Об'ємно-просторова характеристика споруди полягає у використанні стильових прийомів казахського зодчества. Каркас будівлі розроблено на рамній системі восьми зовнішніх опор-пілонів. Фасади вирішені єдиним ритмічним строєм пілястр, що поєднують три поверхи. Композиційний центр будівлі — двосвітний вестибюль, поверхово фланкований експозиційними залами. У внутрішній обробці музею використано кольоровий метал, мармур, паркет, черепашник, граніт.[9]

Статус пам'ятки

[ред. | ред. код]

У січні 1986 року рішенням Алма-Атинського міськвиконкому будівлю Центрального музею було включено до списку пам'яток історії культури.

10 листопада 2010 року було затверджено новий Державний список пам'яток історії та культури місцевого значення міста Алмати, одночасно з яким усі попередні рішення з цього приводу були визнані такими, що втратили чинність[10]. У цій Постанові було збережено статус пам'ятки місцевого значення будівлі музею. Межі охоронних зон були затверджені в 2014 року[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Официальный сайт Государственного музея Республики Казахстан
  2. 900 отреставрированных экспонатов выставлено в Центральном государственном музее Алматы. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 31 березня 2023.
  3. «Ночь в музее» длилась до полуночи
  4. В Алматы пройдет «Ночь музеев»
  5. Старейший музей Казахстана в Алматы хотят переделать в культурный центр
  6. История музея. Оф. сайт ЦГМ Казахстана. Процитовано 16 грудня 2017.
  7. Достопримечательности г. Алматы. Центральный музей Казахстана. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  8. Музей Алматы. Центральный Государственный музей Республики Казахстан. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  9. Управление культуры г. Алматы. Центральный Гос. музей Республики Казахстан. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2019.
  10. Постановление Акимата города Алматы от 10 ноября 2010 года N 4/840 «Об утверждении Государственного списка памятников истории и культуры местного значения города Алматы»
  11. Решение ХХХI сессии маслихата города Алматы V созыва от 10 сентября 2014 года N 261 «Об утверждении границ охранных зон, зон регулирования застройки и зон охраняемого природного ландшафта объектов историко-культурного наследия города Алматы»