Перейти до вмісту

Цвєтаєва Марина Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Цвєтаєва Марина Іванівна
рос. Марина Ивановна Цветаева
Народилася8 жовтня 1892(1892-10-08)[1][2][…]
Москва, Російська імперія[4][5][…]
Померла31 серпня 1941(1941-08-31)[4][6][…] (48 років)
Єлабуга, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР[4][5][7]
·повішення
ПохованняЄлабуга
Країна Російська імперія
 СРСР
НаціональністьРосіянка
Місце проживанняМосква
Nervid
Ялта
Таруса
Москва
Коктебель
Париж
Александров
Берлін, Вільмерсдорфd
Прага
Париж
Memorial House-Museum of Marina Tsvetaeva in Korolyovd
Єлабуга
Діяльністьпоетеса, письменниця, авторка щоденника, прозаїк, перекладачка
Сфера роботипоезія і сценічне мистецтво
Alma materПаризький університет
Мова творівросійська, французька і німецька
Роки активності1908 — 1941
Жанрпоезія і мемуари
Magnum opusКниги в червоних палітурках
БатькоЦвєтаєв Іван Володимирович[5]
МатиMarija Aleksandrowna Meynd
Брати, сестриЦвєтаєва Анастасія Іванівнаd і Цвєтаєва Валерія Іванівнаd
У шлюбі зЕфрон Сергій Яковичd[8][5]
Діти (3)Аріадна Сергіївна Ефрон, Ефрон Георгій Сергійовичd і невідомо
Автограф
CMNS: Цвєтаєва Марина Іванівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Мари́на Іва́нівна Цвєта́єва (рос. Марина Ивановна Цветаева; 26 вересня (8 жовтня) 1892(18921008), Москва — 31 серпня 1941, Єлабуга, Татарська АРСР) — російська поетеса, прозаїк, перекладач.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Марина Цвєтаева. 1911 рік.

Марина Цвєтаєва народилася 8 жовтня 1892 року в Москві. Батько, професор-мистецтвознавець Іван Цвєтаєв, був засновником Московського музею образотворчих мистецтв. Мати, Марія Олександрівна Мейн[ru], піаністка, учениця Надії Муромцевої, яка у свою чергу вчилася у Миколи Рубінштейна[10], походила з русифікованої польсько-німецької родини. Через два роки після Марини народилася її сестра Анастасія[ru], що теж стала письменницею.

Родина Цвєтаєвих мешкала у Москві, а влітку — в околицях Таруси (Калузька губернія).

Марина почала читати з трьох років, у чотири уміла писати, з п'яти років складала вірші.[11]

У 1898 році Марина почала вчитися в музичній школі Валентини Юріївни Зограф-Плаксиної. У 1901—1902 роках навчалася у першому класі 4-ї гімназії на вул. Садовій (Москва).[12]

Восени 1902 року в матері виявилася хвороба (сухота). Заради її лікування родина поїхала до містечка Нерві (під Генуєю, Італія). Навесні 1903 року разом з тіткою та сестрою Анастасією поїхала до Лозанни (Швейцарія), де сестри вступили до школи-інтернату сестер Лаказ. Навесні 1904 року батьки перевезли обох дівчаток до Німеччини, вони жили та навчалися у пансіоні сестер Брінк у місті Фрайбург. Влітку 1905 року оселилися з родиною у Ялті. Навесні 1906 році, вдома засвоївши програму перших трьох класів, успішно склала іспити до 4 класу гімназії. Однак через погіршення стану здоров'я матері у червні родина переїхала на сімейну дачу до Таруси, де Марія Олександрівна померла 5 липня. [13]

У 1907—1910 роках послідовно навчалася у трьох московських гімназіях, закінчила навчання після 7-го класу в гімназії М. Г. Брюхоненко.[14]

У 1909 році здійснила поїздку до Парижу, щоб прослухати літні курси з французької літератури Alliance Francaise.[15]

У 1911 році, після закінчення гімназії, поїхала до Гурзуфу, а звідти переїхала до Коктебелю — там у той час жив Максиміліан Волошин, з яким вона була у переписці. У Коктебелі зустрілася з Сергієм Ефроном. У липні 1911 року Цвєтаєва повернулася разом з Ефроном до Москви, у січні 1912 взяла з ним шлюб. У цьому шлюбі народила трьох дітей: Аріадну (Алю) (1912—1975), Ірину (13.04.1917—15 (16?).02.1920, померла від голоду в Кунцевському дитячому будинку), Георгія («Мура») (01.02.1925—07.1944, загинув на фронті; за даними ТБД «Меморіал», похований в братській могилі в м. Браслав Вітебської області, Білорусь. Опубліковані щоденники (03.1940—08.1943).

У жовтні 1914 року Цвєтаєва знайомиться з поетесою й перекладачкою Софією Парнок, у мисткинь починається роман[16], котрий Цвєтаєва охарактеризує як «першу катастрофу в своєму житті». Цвєтаєва присвятила Парнок знаменитий цикл віршів «Подруга». Поетеси розійшлися у 1916 році, після чого Марина повернулася до Ефрона. В 1921 році, підбиваючи підсумки, про своє ставлення до сексуальності Цвєтаєва пише славнозвісне:

Любить только женщин (женщине) или только мужчин (мужчине), заведомо исключая обычное обратное — какая жуть! А только женщин (мужчине) или только мужчин (женщине), заведомо исключая необычное родное — какая скука![17][18]

Громадянська війна (1918—1921)

[ред. | ред. код]

У 1917 Цвєтаєва народила дочку Ірину, яка померла від голоду у віці 3 років в притулку в Кунцево. Роки Громадянської війни виявилися для Цвєтаєвої дуже важкими. Сергій Ефрон з 1918 року служив у лавах Добровольчої армії на півдні Росії. Цвєтаєва жила у Москві, у Борисоглібському провулку, з листопада 1918 року служила в Інформаційному відділі Комісаріату у справах національностей (Наркомнац), у квітні 1919 року — в Центральній колегії піклування про полонених і біженців (Центрпленбеж), у листопаді 1920 року — у театральному відділі Наркомосу.

У березні 1921 року почалася багаторічна дружба Цвєтаєвої з князем Сергієм Волконським. Ефрон на той час вже був у Празі, де став студентом Карлового університету. Там його знайшов Ілля Еренбург і передав лист від Цвєтаєвої. У липні Цвєтаєва, також через Еренбурга, вперше за три з половиною роки отримала лист від чоловіка. В кінці року почала готуватися до від'їзду з Росії: переписувала рукописи, упорядковувала архів, роздавала і розпродавала речі.

З травня по липень 1922 року перебувала у вигнанні у Берліні.[19]

Творчість

[ред. | ред. код]

У шість років Марина почала писати вірші, не лише російською, а й французькою та німецькою.

У 18 років видала першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907—1910 рр. (Збірник присвячений пам'яті Марії Башкирцевої, що підкреслює його «щоденникову» спрямованість). Її творчість привернула до себе увагу знаменитих поетів — Валерія Брюсова, Максиміліана Волошина і Миколи Гумільова. Того ж року написала першу критичну статтю «Чарівність у віршах Брюсова».

1912 — вийшла друга збірка «Чарівний ліхтар».

1913 — опублікована третя збірка «З двох книг».

У воєнні 1917—1922 роки створює цикл віршів «Лебединий стан», пройнятий співчуттям до білого руху.

У 1918—1920 рр. пише романтичні п'єси, поеми «Юрась», «Цар-дівиця», «На червоному коні».

З січня 1921 р. Цвєтаєва регулярно відвідувала літературні вечори Всеросійського союзу поетів і засідання «Никитинських суботників», виступала з читанням своїх нових творів.

Творчості Цвєтаєвої притаманні романтичний максималізм, мотиви самотності, трагічна приреченість кохання, несприйняття і капіталістичної, і сірої радянської повсякденності, конфлікт побуту і буття, неприємної щоденності та духовного життя. Інтонаційно-ритмічна експресивність, парадоксальна метафоричність.

Поезія

[ред. | ред. код]
  • Збірка «Вечерний альбом», 1910,
  • «Волшебный фонарь» («Чарівний ліхтар»), 1912,
  • «Из двух книг», 1913,
  • Монолог, 1913,
  • Мне нравится, что вы больны не мной, 1913,
  • Хочу у зеркала, где муть…1915,
  • Збірка «Вёрсты», 1921,
  • «Лебединый стан»,
  • «Ремесло», 1923,
  • «Психея»,1923;
  • «Молодец», 1924;
  • «После России», 1928;
  • Сатирична поема «Крысолов», 1925,
  • «Поэма Конца», 1926.
  • «Новогоднее»,
  • «Поэма горы»
  • «Лестница»
  • «Крысолов»
  • «Подруга», 1914—1915 рр — цикл віршів, присвячений Софії Парнок.

Трагедії

[ред. | ред. код]
  • «Федра» (1928).

Есеїстська проза

[ред. | ред. код]
  • «Хлыстовки», 1934;
  • «Мой Пушкин», 1937;
  • «Искусство при свете совести»,
  • «Поэт и время»
  • «Мать и музыка»
  • «Черт»
  • «Дом у Старого Пимена»

Мемуарні портрети

[ред. | ред. код]

Щоденникова проза

[ред. | ред. код]
  • «Октябрь в вагоне», Москва, жовтень-листопад 1917
  • «Вольный проезд», Москва, вересень 1918;
  • «Мои службы»,
  • «О любви»
  • «Из дневника»
  • «Грабеж»
  • «Расстрел царя»
  • «Покушение на Ленина»
  • «Чесотка»
  • «Fräulein»
  • «Ночевка в коммуне»
  • «Воин Христов»
  • «Смерть Стаховича»
  • «О благодарности»
  • «Отрывки из книги „Земные приметы“»
  • «Чердачное»
  • «О Германии»

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Антокольский П. Книга Марины Цветаевой // Новый мир. — 1966. — № 4.
  • Цветаева А. Воспоминания. — М., 1971.
  • Твардовский А. Марина Цветаева. Избранное, в его кн. О литературе. — М., 1973.
  • Эфрон А. Страницы воспоминаний // Звезда. — 1973. — № 3.
  • Эфрон А. Страницы былого // Звезда. — 1975. — № 6.
  • Белкина М. Скрещение судеб. — М., 1988.
  • Саакянц А. М. Цветаева. Жизнь и творчество. — М., 1997.
  • Ганзбург Г. Шубертовские переводы Марины Цветаевой [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Ганзбург Г. И. Статьи о Шуберте. — Харьков: РА, 1997. (Институт музыкознания. Шубертовское общество). ISBN 966-7012-11-5.
  • Марина Цветаева. Фотолетопись жизни поэта. — М., 2000.
  • Кудрова И. Путь комет. Жизнь Марины Цветаевой. — СПб, 2002.
  • Эфрон Г. Дневники. — Т. 1-2. — М., 2005.
  • Библиография работ о Марине Цветаевой [Архівовано 10 серпня 2007 у Wayback Machine.]
  • Полянская М. Брак мой тайный. Марина Цветаева в Берлине. — М., 2001.

Визнання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Цвєтаєва Марина Іванівна
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цвєтаєва Марина Іванівна
Логотип Вікітеки
Логотип Вікітеки
  • Ім'ям Марини Цвєтаєвої було названо вулицю в Києві (житловий масив Вигурівщина-Троєщина). Вулиця була перейменована в рамках декомунізації.
  • Музей Марини і Анастасії Цвєтаєвих відкрито в місті Феодосія.
  • У Москві зусиллями ентузіастів організовано і відкрито Будинок-музей Марини Цвєтаєвої.
  • У 1995 р. на відстані трьох кілометрів від російського міста Іваново відкрито Будинок-музей Цвєтаєвих (Ново-Таліци), в селі, де був невеликий родовий маєток її діда-священика (російською — Дом-музей Цветаевых (Ново-Талицы).
  • На честь письменниці названо астероїд 3511 Цвєтаєва[20].
  • У 2001 році у Празі зареєстровано «Общество Марины Цветаевой», засновницею якого є Галина Ванечкова.[21][22][23][24]
  • Восьмого жовтня 2012, у 120-річчя з дня народження поетеси, у Празі на вулиці Тржищте, 16 відкрився Центр Марини Цвєтаєвої.[25][26][27][28][29]
  • У Празі в 1989 році відкрито меморіальну дошку на будинку, де жила Цвєтаєва за адресою Švedská, № 51/1373.[30]
  • У вересні 2013 року у Харкові у Саду скульптур по вулиці Максиміліанівській 18, у дворі ресторану «Ермітаж», встановлено скульптуру М.І. Цвєтаєвої роботи скульптора Володимира Кочмара[31].

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
  • Фаликов И.3. Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка. — Москва : Молодая гвардия, 2017. — 854 с. — (Жизнь замечательных людей) — 5000 прим. — ISBN 978-5-235-03942-1.
  • Труайя А. Марина Цветаева. — Москва : Эксмо, 2003. — 480 с. — 5100 прим. — ISBN 5-699-02588-Х.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  2. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  3. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  4. ↑ а б в Цветаева Марина Ивановна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б в г д Швейцер В. А. Цветаева М. И. // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1975. — Т. 8. — С. 377–378.
  6. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ Regional Database of the Central Bohemian Research Library in Kladno
  8. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 1098.
  9. ↑ KulturNav — 2016.
  10. ↑ Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 13.
  11. ↑ Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 9.
  12. ↑ Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 14, 843.
  13. ↑ Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 22-35, 843.
  14. ↑ Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 843.
  15. ↑ Марина Цветаева: Твоя неласковая ласточка, 2017, с. 50.
  16. ↑ Бургин Д. Л. София Парнок. Жизнь и творчество русской Сафо. — СПб.: ИНАПРЕСС, 1999. — 512 с. — ISBN 5-87135-065-8.
  17. ↑ Марина Цветаева: Любить только мужчин — это такая скука!. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 27 липня 2018.
  18. ↑ Наследие Марины Цветаевой. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 27 липня 2018.
  19. ↑ Томас Урбан: Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века; Санкт-Петербург 2014, с. 215.
  20. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
  21. ↑ Литературный вечер «Серебряный век поэзии. Творчество Марины Цветаевой» [Архівовано 21 січня 2018 у Wayback Machine.] // РЦНК в Праге, 13 апреля 2016
  22. ↑ Общество Марины Цветаевой в Праге. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 7 квітня 2022.
  23. ↑ Лекция Галины Ванечковой «Дни Марины Цветаевой в Чехии». Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018. [Архівовано 2018-01-20 у Wayback Machine.]
  24. ↑ БЖ. Марина: одна пражская история // 16 січня 2018 о 23:43
  25. ↑ Центр Марины Цветаевой в Праге [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] // 2 лист. 2012
  26. ↑ В Праге открывается Центр Марины Цветаевой [Архівовано 20 січня 2018 у Wayback Machine.] // 02.10.2012
  27. ↑ Центр Марины Цветаевой в Праге // Общество Марины Цветаевой в Праге
  28. ↑ V Praze na Malé Straně vzniklo za podpory ruského mecenáše Centrum Mariny Cvětajevové [Архівовано 20 січня 2018 у Wayback Machine.] / Dne 8.10.2012 bylo slavnostně otevřeno Centrum Mariny Cvětajevové na Tržišti 16 v Praze 1
  29. ↑ в Праге по адресу Praha 1, tržiště 16, недалеко от собора св. Николая на малостранской площади, открылся Центр марины Цветаевой (Centrum Mariny Cvětajevové) [Архівовано 20 січня 2018 у Wayback Machine.] // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 26
  30. ↑ Совместно с Малостранским Обществом Чехословацко-советской дружбы, при участии академика Й. Коталика, супругам Ванечковым удалось в 1989 году открыть мемориальную доску на доме, где жила Цветаева в Праге (Švedská 51/1373) [Архівовано 20 січня 2018 у Wayback Machine.] // «Русское слово», 10(79)/2012, стр. 10, 26
  31. ↑ admin. Памятник Марине Цветаевой в Харькове — Памятники русской истории и культуры на Украине (ru-RU) . Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
Письменник Це незавершена стаття про письменницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цвєтаєва_Марина_Іванівна&oldid=43933909