Координати: 49°43′28″ пн. ш. 32°31′4″ сх. д. / 49.72444° пн. ш. 32.51778° сх. д. / 49.72444; 32.51778
Очікує на перевірку

Хрестителеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Хрестителеве
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Золотоніський район
Тер. громада Чорнобаївська селищна громада
Код КАТОТТГ UA71040190230091027
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване До 1740 р.
Населення 1217
Поштовий індекс 19922
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°43′28″ пн. ш. 32°31′4″ сх. д. / 49.72444° пн. ш. 32.51778° сх. д. / 49.72444; 32.51778
Середня висота
над рівнем моря
112 м
Місцева влада
Адреса ради смт. Чорнобай
Карта
Хрестителеве. Карта розташування: Україна
Хрестителеве
Хрестителеве
Хрестителеве. Карта розташування: Черкаська область
Хрестителеве
Хрестителеве
Мапа
Мапа

Хрести́телеве (до 1872 р. — Довга) — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Чорнобаївської селищної громади. У селі мешкає приблизно 1217 людей.

На території села знаходиться бібліотека та амбулаторія сімейної медицини, братська могила радянських військових, що загинули в боях за село, а також Обеліск слави землякам, які полягли в роки Другої Світової Війни.

Історія

[ред. | ред. код]

Село відоме з другої чверті XVIII ст. За козаччини село Хрестителеве входила до складу Кропивнянської сотні Переяславського полку.

Село у 1779 році мало церкву Різдва св. Іоанна Предтечі.[1][2][3]

З ліквідацією сотенного устрою на Лівобережній Україні село перейшло до складу Хорольсьського повіту Київського намісництва

За описом Київського намісництва 1781 року в селі Хрестителеве було 190 хат. За описом 1787 року в селі проживало 764 душі. Було у володінні таємного радника Неплюєва.[4]

Хрестителеве є на мапі 1800 року.[5]

У XIX ст. Хрестителеве було у складі Богодухівської волості Золотоніського повіту Полтавської губернії.

За даними різних джерел у селі під час голодомору 1932—1933 років загинуло близько 32 осіб.[6]

435 жителів села брали участь у Другій світовій війні, з них 368 загинули. За мужність і героїзм, виявлені на фронтах, орденами і медалями СРСР нагороджені 53 чоловіка, серед них звання Героя Радянського Союзу удостоєний Б. Я. Скитиба. В селі споруджено два пам’ятники радянським воїнам, а також пам’ятник активісту С. І. Соломці, який загинув від рук "куркулів" у роки колективізації.

28 грудня 2003 року було поставлено хрест і освячено місце під будівництво нової церкви. 19 вересня 2004 року відбулося богослужіння з приводу закладки першого каменя на будівництва церкви Святого Іоанна Хрестителя.

Відкриття й освячення церкви відбулося 14 вересня 2010.

Населення

[ред. | ред. код]

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 1 199 98,52 %
Інше 18 1,48 %
Разом 1 217 100,00 %

Спорт

[ред. | ред. код]

24 травня 2008 у Городищі відбувся обласний фінал традиційних щорічних змагань «Найспортивніше село Черкащини», де переможцями стала команда села Хрестителеве[8].

У Золотоноші 12 вересня 2009 на центральному районному стадіоні «Колос» відбулися фінальні обласні змагання «Найспортивніше село Черкащини-2009», де команда села посіла 3 місце[9].

Найспортивнішим селом Черкащини 2010 року стало село Хрестителеве за результатом фінальних змагань, які відбулися в Шполі[10].

10 вересня 2011 команда села виборола 3 місце у спортивних змаганнях «Найспортивніше село Черкащини 2011», які відбулися у Кам'янці[11].

8 вересня 2012 на центральному стадіоні Катеринополя пройшов фінал змагань «Найспортивніше село Черкащини 2012»[12], де переможцем стала команда з Хрестителеве.

7 вересня 2013 на стадіоні с. Руська Поляна пройшов фінал змагань «Найспортивніше село Черкащини 2013», де спортсмени с. Хрестителеве посіли третє місце[13].

23 серпня 2015 в Чорнобаях відбувся обласний фінал змагань «Найспортивніше село Черкащини 2015», на яких перемогу отримала команда з Хрестителеве[14]. Того ж року 25-27 вересня у Немішаєвому (Київська область) відбулись фінальні спортивні змагання «Краще село України — 2015», де команда села посіла ІІІ місце[15].

9 вересня 2017 в Городищі відбулося фінальне змагання «Найспортивніше село Черкащини — 2017», де команда з Хрестителеве здобула перемогу[16]

8 вересня 2018 року на змаганнях «Найспортивніше село Черкащини — 2018» команда з Хрестителеве здобула чергову перемогу[17].

У 2019 на змаганнях «Найспортивніше село Черкащини — 2019» команда села посіла друге місце[18].

Призові місця «Найспортивніше село Черкащини» за видами змагань
Змагання 2010[10] 2013[19] 2017[16] 2018[20] 2019[18]
Армспорт Герасименко Сергій (до 70 кг)
Різник Олександр (до 90 кг) Дядик Андрій (до 90 кг) Данник Андрій (до 90 кг) Данник Андрій (до 90 кг)
Качур Валентин (90+ кг) Качур Валентин (90+ кг) Науменко Роман (90+ кг) Данілов Олег (90+ кг)
Гирьовий спорт Герасименко Сергій (до 65 кг) Сударик Олександр Сударик Олександр Близнюк Олег
Ремезов Роман (до 75 кг) Герасименко Сергій (до 75 кг)
Данник Андрій (до 90 кг) Шепель Олег (до 90 кг)
Сударик Олександр (90+ кг) Данник Андрій (90+ кг)
Настільний теніс (жінки) Дода Анастасія Зубко Анастасія Бурган Ярина Заруба Дарина
Настільний теніс (чоловіки) Мунька Микола Шедлаускас Альгідрас
Перетягування канату Команда Команда Команда Команда Команда
Міні-футбол Команда Команда Команда
Шашки (жінки) Авраменко Раїса
Шашки (чоловіки) Кожушний Михайло Кошужшний Михайло
Крос на 500 м Пащина Тетяна
1 місце
2 місце
3 місце

Відомі люди

[ред. | ред. код]

У селі народилися:

  • Грасько Олександр Григорович — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
  • Рутківський Володимир Григорович (1937—2011) — поет, прозаїк, дитячий письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії 2012 року;
  • Скитиба Борис Якович (1913—1976) — Герой Радянського Союзу;
  • Сударик Олександр Миколайович (1960 р.н.) — український спортсмен з гирьового спорту, член збірної України з гирьового спорту серед ветеранів.
  • Демиденко Григорій Григорович[21] (1940 р.н.) — вчений, доктор історичних наук, професор, Заслужений професор Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого[22], гол. спеціаліст НДІ держ. будівництва та місцевого самоврядування Нац. академії правових наук України. Автор 36 книг, виданих у Москві, Братиславі, Києві, Харкові. Серед них — «Історія вчень про право і державу», «Думи і шляхи Тараса», «Великий князь Русі Ярослав Мудрий», «Суд над Сократом», «Пам'ятки права Київської Русі (Х-ХІІІ ст.): тексти, переклади, коментарі» та ін. Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого. Нагороджений почесним орденом Ярослава Мудрого ІІІ, ІІ ступеня.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  2. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 693 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  3. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 493-494 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  4. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 138, 255
  5. Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  6. Мартиролог укладено на підставі свідчень очевидців Голодомору (Гопки Катерини Федорівни, Скитиби Наталки Степанівни, Опадька Миколи Степановичи, Третяк Мотрі Никифорівни та ін.). Свідчення зберігаються в Державному архіві Черкаської області (Р-5664, оп. 1, спр. 84)
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. «Найспортивніше село Черкащини». noc-ukr.org. Процитовано 10 жовтня 2020.
  9. Найспортивніше село Черкащини. kovtuny.net.ua. Процитовано 10 жовтня 2020.
  10. а б Найспортивніше село Черкащини 2010 року. kovtuny.net.ua. Процитовано 10 жовтня 2020.
  11. НАЙСПОРТИВНІШЕ СЕЛО ЧЕРКАЩИНИ — 2011. kovtuny.net.ua. Процитовано 10 жовтня 2020.
  12. У Катеринопільському районі відбулися змагання. drabivrada.gov.ua. Процитовано 10 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. Найспортивніше село Черкащини - Смілянська РДА. Смілянська районна державна адміністрація. Процитовано 10 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  14. Село Хрестителеве з Чорнобаївщини вкотре стало найспортивнішим на Черкащині. www.oblradack.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 10 жовтня 2020.
  15. Черкаське село вибороло бронзу у спортивних змаганнях (ФОТО). vikka (укр.). 29 вересня 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 10 жовтня 2020.
  16. а б У Городищі визначились переможці та призери змагань «Найспортивніше село Черкащини – 2017». oblradack.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 10 жовтня 2020.
  17. vchos (12 вересня 2018). Найспортивніше село Черкащини-2018. Городище.info (укр.). Процитовано 10 жовтня 2020.
  18. а б Городище в епіцентрі спортивних змагань: визначено «Найспортивніше село Черкащини – 2019». www.oblradack.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 10 жовтня 2020.
  19. AllaMoroz. Найспортивнішим селом Черкащини стала Руська Поляна | Вчасно (укр.). Процитовано 10 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  20. Технічні результати Обласних змагань «Найспортивніше село Черкащини 2018 року» (PDF). 11.09.18. Архів оригіналу (PDF) за 22 вересня 2018. Процитовано 10.10.20.
  21. Демиденко Григорій Григорович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  22. urlib. Демиденко Григорій Григорович - Бібліотека НЮУ ім. Ярослава Мудрого. library.nlu.edu.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.

Література

[ред. | ред. код]