Філіп Джон Каррі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філіп Джон Каррі
Народився13 березня 1949(1949-03-13)[1] (75 років)
Брамптон, Онтаріо, Канада[1]
Країна Канада
Місце проживанняЕдмонтон
Діяльністьпалеонтолог, дослідник
Галузьпалеонтологія
Alma materТоронтський університет і Університет Макгілла (1981)
Науковий ступіньдоктор філософії
Науковий керівникРоберт Лін Керрол
Відомі учніЛіда Сінd[2]
ЗакладАльбертський університет і Альбертський університет[3]
ЧленствоКоролівське товариство Канади
БатькоРоберт Гарднер Карріd
У шлюбі зЄва Коппельгусd
Нагороди
IMDbID 0192986

Філіп Джон Каррі (англ. Philip John Currie; нар. 13 березня 1949) — канадський палеонтолог. Засновник Королівського Тиррелівського музею палеонтології в Драмгеллері (Альберта), професор Альбертського університету в Едмонтоні. У 1980-х роках він став директором Канадсько-китайського проєкту динозаврів і допоміг описати деяких із перших пернатих динозаврів[4]. Він є одним із головних редакторів впливової Енциклопедії динозаврів[5]. Його сфера інтересів включає тероподів (особливо Tyrannosauridae), походження птахів, а також моделі міграції динозаврів і поведінку стад[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

Каррі здобув ступінь бакалавра наук в Університеті Торонто в 1972 році, ступінь магістра наук в Університеті Макгілла в 1975 році та ступінь доктора філософії (PhD) з біології (з відзнакою) в тому ж закладі в 1981 році[7]. Його магістерська та кандидатська дисертації були присвячені синапсидам і раннім водним діапсидам відповідно[4].

Каррі став куратором науки про Землю в Провінційному музеї Альберти в Едмонтоні в 1976 році. Протягом трьох сезонів він досяг такого успіху в польових роботах, що провінція почала планувати більший музей для зберігання колекції. Колекція стала частиною Палеонтологічного музею Тіррелла, будівництво якого було завершено в 1985 році[4], і Каррі був призначений куратором динозаврів.

У 1986 році Каррі став співдиректором спільного канадсько-китайського проєкту динозаврів разом з Дейлом Расселом з Канадського музею природи в Оттаві та Дуном Чжиміном з Інституту палеонтології хребетних і палеоантропології в Пекіні[4].

Внесок у палеонтологію

[ред. | ред. код]

Протягом останніх 3 десятиліть Керрі працював над відкриттям скам'янілостей у Монголії, Аргентині, Антарктиді, Провінційному парку динозаврів, Провінційному парку Драй-Айленд Баффало Джамп та багатьох інших місцях.

Його внесок у палеонтологію включає синонімізацію родів Troodon і Stenonychosaurus у 1987 році (з першою назвою, яка має пріоритет)[8] і пізніше скасування цього у 2017 році[9]. Він також синонімізував таксон цератопсів Rubeosaurus і Styracosaurus, причому останній є дійсним, старшим синонімом[10].

Одним із головних інтересів Каррі був еволюційний зв'язок між сучасними птахами та непташиними динозаврами. Подібність між троодонтидами та птахами, зокрема, зробила його головним прихильником теорії про те, що птахи походять від динозаврів[11], як і його висновок про те, що тиранозавриди, разом з багатьма іншими непташиними лініями теропод, володіли фуркулами, рисою, яку раніше вважали бути винятковим для птахів і відсутнім у непташиних динозаврів[12]. У рамках спільного китайсько-канадського проєкту динозаврів він допоміг описати два перших екземпляри динозаврів із лагерштеттів Ляоніну в Китаї, на яких чітко видно відбитки пір'я: протархеоптерикса[13][14] і каудіптерикса[14]. На відміну від відкриття Sinosauropteryx у 1996 році, яке показало лише відбиток пухових ниток, це безсумнівно було пір'ям.[11] Відкриття не тільки допомогло зміцнити теорію про те, що птахи походять від динозаврів, але й показало, що багато дромеозавридів були оперені[15].

У 1997 році Каррі об'єднався з головним технічним директором Microsoft Натаном Мірвольдом, щоб створити комп'ютерну модель, яка демонструє, що диплодоциди могли ляскати хвостами, як батогами, і створювати невеликі звукові удари[16]. Він брав участь у викритті «археораптора», який став предметом скандалу у National Geographic у 1999 році та виявився підробкою[17].

Каррі дедалі більше скептично ставився до ортодоксальної віри в те, що великі м'ясоїдні динозаври були поодинокими тваринами, але не було доказів його гіпотези про те, що вони могли полювати зграями. Однак непрямі докази були отримані, коли він знайшов місце скам'янілостей, згадане Барнумом Брауном, на якому було 12 екземплярів альбертозавра різних вікових груп[18][19]. Каррі також брав участь у відкритті кісткового ложа, яке свідчило про стадну поведінку авіміма[20].

Каррі зробив важливий внесок у вивчення філогенетики. Він переглянув філогенетичні зв'язки анкілозаврид у 2015 році[21]. Він також переоцінив філогенетичний статус Nipponosaurus sachalinensis, виявивши, що серед Lambeosaurinae він набагато більш базальний, ніж вважали палеонтологи раніше[22].

Каррі опублікував кілька статей про анатомію черепа різних динозаврів. Разом з Родольфо Коріа у 2003 році він опублікував детальний опис мозкової оболонки великого кархародонтозаврида Giganotosaurus carolinii, дійшовши висновку, що Giganotosaurus і Carcharodontosaurus були дуже близькими родами[23]. У 2017 році він і Аріана Пауліна-Карабаджал написали статтю про анатомію добре збереженої мозкової оболонки Murusraptor barrosaensis, виявивши, що вона більше схожа на тиранозавридів, ніж на алозавридів або цератозавридів[24]. Роком пізніше він став співавтором дослідження, в якому докладно описувалася ендокраніальна морфологія анкілозаврів Talarurus plicatospineus і Tarchia teresae[25]. У 2019 році разом з Девідом Крістофером Евансом Каррі описав нещодавно виявлений черепний матеріал дромеозаврида Saurornitholestes langstoni та виявив, що маловідомий зубний таксон Zapsalis, ймовірно, представляє той самий таксон, що й Saurornitholestes[26].

Внесок Каррі у вивчення зубів динозаврів включає допомогу у відкритті першого відомого випадку альвеолярного ремоделювання у динозаврів[27] і виявлення у дослідженні 2020 року, що зуби синраптора були дуже схожі на зуби алозавра, з чого зробив висновок, що синраптор, ймовірно, активно полював на динозаврів середнього розміру, таких як Jiangjunosaurus junggarensis[28].

Каррі широко досліджував тему молодих динозаврів і онтогенез динозаврів. Його публікації на цю тему включали дослідження молоді Chasmosaurus[29], Pinacosaurus[30], Daspletosaurus[31] і Saurornithoides[32].

Окрім роботи над динозаврами, Каррі брав участь у численних дослідницьких проєктах птерозаврів. У 2011 і 2016 роках він брав участь в описі перших скам'янілостей птерозаврів з формації Нортумберленд на острові Горнбі в Британській Колумбії, виявивши, що вони, ймовірно, представляють невизначених представників Istiodactylidae і Azhdarchidae відповідно[33][34]. У 2017 році він допоміг в описі першого відомого тазового матеріалу птерозавра з формації Парк динозаврів[35]; він також допоміг вивчити матеріал птерозаврів із сеноманського ярусу, знайденого в Лівані[36].

Каррі у своєму кабінеті, 2013 рік

У 2017 році Каррі допоміг заново відкрити типові місця проживання монгольських завроподів Nemegtosaurus mongoliensis і Opisthocoelicaudia skarzynskii; місцезнаходження обох каменоломень стало невідомим через те, що вони були описані кілька десятиліть тому і деякий час не досліджувалися. Наступного року він опублікував статтю як головний автор, у якій припустив, що два таксони можуть представляти один і той самий вид[37].

Дослідницькі інтереси Каррі включали іхнокопалини, а також скам'янілості тіл. У 1979 році, на початку своєї кар'єри, він з Вільямом А. С. Сарджентом описали Amblydactylus kortmeyeri з долини річки Піс[38]. У 1981 році Каррі опублікував у Журналі палеонтології хребетних опис іхновиду Aquatilavipes swiboldae з аптської формації Гетінг у Британській Колумбії[39]. Він продовжив роботу над слідами динозаврів з формації Річка Сент-Мері[40]. У 2004 році він вивчав угруповання слідів із формації Ланс і описав іхновид Saurexallopus zerbsti[41]. У 2018 році Каррі став співавтором дослідження, в якому описуються сліди динозаврів у місцевості Немегт[42].

У 2015 році у Вемблі (Альберта), було відкрито Музей динозаврів Філіпа Дж. Каррі. Він розташований приблизно за 15 хвилин їзди на захід від Гранд-Прері та приблизно за 500 км на північний захід від Едмонтона[43].

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

На честь Каррі названо види динозаврів Quilmesaurus curriei (Coria, 2001), Epichirostenotes curriei (Sullivan et al., 2011), Teratophoneus curriei (Carr et al., 2011), Philovenator curriei (Xu et al., 2012) і Albertavenator curriei (Еванс та ін., 2017).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1021247561 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ http://www.bjnews.com.cn/inside/2019/04/09/565719.html
  3. ↑ https://orcid.org/0000-0001-6857-3161
  4. ↑ а б в г д е Tanke, Darren, ред. (2001). Mesozoic Vertebrate life: New Research Inspired by the Paleontology of Philip J. Currie. Indiana University Press. ISBN 978-0-253-33907-2.
  5. ↑ Currie, Philip J., ред. (1997). Encyclopedia of Dinosaurs. Academic Press. ISBN 978-0-12-226810-6.
  6. ↑ а б в г д е Biographies: Born 1949–1954. Calgary Herald. 8 червня 2008. Архів оригіналу за 27 червня 2008. Процитовано 2 липня 2008.
  7. ↑ Dr. Philip J Currie > Professor. Faculty of Science. University of Alberta Department of Biological Sciences. 17 серпня 2006. Процитовано 2 липня 2008.
  8. ↑ Currie, Philip J. (1987). Bird-like characteristics of the jaws and teeth of troodontid theropods (Dinosauria, Saurischia) (PDF). Journal of Vertebrate Paleontology. 7 (1): 72—81. doi:10.1080/02724634.1987.10011638.
  9. ↑ Van der Reest, Aaron; Currie, Philip J. (2017). Troodontids (Theropoda) from the Dinosaur Park Formation, Alberta, with a description of a unique new taxon: implications for deinonychosaur diversity in North America. Canadian Journal of Earth Sciences. 54 (9): 919—935. Bibcode:2017CaJES..54..919V. doi:10.1139/cjes-2017-0031. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  10. ↑ Holmes, Robert B.; Persons, Walter Scott; Rupal, Baltej Singh; Qureshi, Ahmed Jawad; Currie, Philip J. (2020). Morphological variation and asymmetrical development in the skull of Styracosaurus albertensis. Cretaceous Research. 107: 104308. doi:10.1016/j.cretres.2019.104308.
  11. ↑ а б в Purvis, Andrew (6 липня 1998). Call Him Mr. Lucky. Time. Т. 151, № 26. с. 52—55. Архів оригіналу за 12 січня 2005. Процитовано 3 квітня 2015.
  12. ↑ Makovicky, Peter J.; Currie, Philip J. (1998). The presence of a furcula in tyrannosaurid theropods, and its phylogenetic and functional implications (PDF). Journal of Vertebrate Paleontology. 18 (1): 143—149. doi:10.1080/02724634.1998.10011040.
  13. ↑ Ji Qiang; Ji Shu-An (1997). A Chinese archaeopterygian, Protarchaeopteryx gen. nov. Geological Science and Technology (Di Zhi Ke Ji). 238: 38—41.. Translated by the Will Downs Bilby Research Center, Northern Arizona University, 2001.
  14. ↑ а б Ji Qiang; Currie, Philip J.; Norell, Mark A.; Ji Shu-An (25 червня 1998). Two feathered dinosaurs from northeastern China (PDF). Nature. 393 (6687): 753—762. Bibcode:1998Natur.393..753Q. doi:10.1038/31635. Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2008.
  15. ↑ Lemonick, Michael D. (6 липня 1998). Dinosaurs of a Feather. Time. Т. 151, № 26. с. 48—50. Архів оригіналу за 6 вересня 2008. Процитовано 3 липня 2008.
  16. ↑ Myhrvold, Nathan P.; Currie, Philip J. (1997). Supersonic sauropods? Tail dynamics in the diplodocids (PDF). Paleobiology. 23 (4): 393—409. doi:10.1017/S0094837300019801.
  17. ↑ Sloan, Christopher P. (November 1999). Feathers for T. rex. National Geographic. 196 (5): 98—107.
  18. ↑ Eberth, David A.; Currie, Philip J. (2010). On gregarious behavior in Albertosaurus. Canadian Journal of Earth Sciences. 47 (9): 1277—1289. Bibcode:2010CaJES..47.1277C. doi:10.1139/E10-072.
  19. ↑ Extreme Dinosaurs. 2000.
  20. ↑ Funston, Gregory F.; Currie, Philip J.; Eberth, David A.; Ryan, Michael J.; Chinzorig, Tsogtbaatar; Badamgarav, Demchig; Longrich, Nicholas R. (2016). The first oviraptorosaur (Dinosauria: Theropoda) bonebed: evidence of gregarious behaviour in a maniraptoran theropod. Scientific Reports. 6: 35782. Bibcode:2016NatSR...635782F. doi:10.1038/srep35782. PMC 5073311. PMID 27767062.
  21. ↑ Arbour, Victoria M.; Currie, Philip J. (2015). Systematics, phylogeny and palaeobiogeography of the ankylosaurid dinosaurs. Journal of Systematic Palaeontology. 14 (5): 385—444. doi:10.1080/14772019.2015.1059985.
  22. ↑ Takasaki, Ryuji; Chiba, Kentaro; Kobayashi, Yoshitsugu; Currie, Philip J.; Fiorillo, Anthony R. (2016). Reanalysis of the phylogenetic status of Nipponosaurus sachalinensis (Ornithopoda: Dinosauria) from the Late Cretaceous of Southern Sakhalin. Historical Biology. 30 (5): 694—711. doi:10.1080/08912963.2017.1317766.
  23. ↑ Coria, Rodolfo A.; Currie, Philip J. (2003). The braincase of Giganotosaurus carolinii (Dinosauria: Theropoda) from the Upper Cretaceous of Argentina. Journal of Vertebrate Paleontology. 22 (4): 802—811. doi:10.1671/0272-4634(2002)022[0802:TBOGCD]2.0.CO;2.
  24. ↑ Paulina-Carabajal, Ariana; Currie, Philip J. (2017). The Braincase of the Theropod Dinosaur Murusraptor: Osteology, Neuroanatomy and Comments on the Paleobiological Implications of Certain Endocranial Features. Ameghiniana. 54 (5): 617—640. doi:10.5710/AMGH.25.03.2017.3062.
  25. ↑ Paulina-Carabajal, Ariana; Lee, Yuong-Nam; Kobayashi, Yoshitsugu; Lee, Hang-Jae; Currie, Philip J. (2018). Neuroanatomy of the ankylosaurid dinosaurs Tarchia teresae and Talarurus plicatospineus from the Upper Cretaceous of Mongolia, with comments on endocranial variability among ankylosaurs. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 494: 135—146. Bibcode:2018PPP...494..135P. doi:10.1016/j.palaeo.2017.11.030.
  26. ↑ Currie, Philip J.; Evans, David Christopher (2019). Cranial Anatomy of New Specimens of Saurornitholestes langstoni (Dinosauria, Theropoda, Dromaeosauridae) from the Dinosaur Park Formation (Campanian) of Alberta. The Anatomical Record. 303 (4): 691—715. doi:10.1002/ar.24241. PMID 31497925.
  27. ↑ Xing, Liaa; Bell, Phil R.; Rothschild, Bruce M.; Ran, Hao; Zhang, Jianping; Dong, Zhiming; Zhang, Wei; Currie, Philip J. (2013). Tooth loss and alveolar remodeling in Sinosaurus triassicus (Dinosauria: Theropoda) from the lower jurassic strata of the Lufeng Basin, China. Chinese Science Bulletin. 58 (16): 1931—1935. Bibcode:2013ChSBu..58.1931X. doi:10.1007/s11434-013-5765-7.
  28. ↑ Hendrickx, Christophe; Stiegler, Josef; Currie, Philip J.; Han, Fenglu; Xu, Xing; Choiniere, Jonah N.; Wu, Xiao-Chun (2020). Dental anatomy of the apex predator Sinraptor dongi (Theropoda: Allosauroidea) from the Late Jurassic of China. Canadian Journal of Earth Sciences. 57 (9): 1127—1147. Bibcode:2020CaJES..57.1127H. doi:10.1139/cjes-2019-0231. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  29. ↑ Currie, Philip J.; Holmes, Robert B.; Ryan, Michael J.; Coy, Clive (2016). A juvenile chasmosaurine ceratopsid (Dinosauria, Ornithischia) from the Dinosaur Park Formation, Alberta, Canada. Journal of Vertebrate Paleontology. 36 (2): e1048348. doi:10.1080/02724634.2015.1048348.
  30. ↑ Burns, Michael E.; Currie, Philip J.; Sissons, Robin L.; Arbour, Victoria Megan (2011). Juvenile specimens of Pinacosaurus grangeri Gilmore, 1933 (Ornithischia: Ankylosauria) from the Late Cretaceous of China, with comments on the specific taxonomy of Pinacosaurus. Cretaceous Research. 32 (2): 174—186. doi:10.1016/j.cretres.2010.11.007.
  31. ↑ Voris, Jared T.; Zelenitsky, Darla K.; Therrien, François; Currie, Philip J. (2019). Reassessment of a juvenile Daspletosaurus from the Late Cretaceous of Alberta, Canada with implications for the identification of immature tyrannosaurids. Scientific Reports. 9 (1): 17801. Bibcode:2019NatSR...917801V. doi:10.1038/s41598-019-53591-7. PMC 6882908. PMID 31780682.
  32. ↑ Currie, Philip J.; Peng, Jiang-Hua (1993). A juvenile specimen of Saurornithoides mongoliensis from the Upper Cretaceous of northern China (PDF). Canadian Journal of Earth Sciences. 30 (10): 2224—2230. Bibcode:1993CaJES..30.2224C. doi:10.1139/e93-193.
  33. ↑ Arbour, Victoria Megan; Currie, Philip J. (2011). An istiodactylid pterosaur from the Upper Cretaceous Nanaimo Group, Hornby Island, British Columbia, Canada. Canadian Journal of Earth Sciences. 48 (1): 63—69. Bibcode:2011CaJES..48...63S. doi:10.1139/E10-083.
  34. ↑ Martin-Silverstone, Elizabeth; Witton, Mark P.; Arbour, Victoria M.; Currie, Philip J. (2016). A small azhdarchoid pterosaur from the latest Cretaceous, the age of flying giants. Royal Society Open Science. 3 (8): 160333. Bibcode:2016RSOS....360333M. doi:10.1098/rsos.160333. PMC 5108964. PMID 27853614.
  35. ↑ Funston, Gregory F.; Martin-Silverstone, Elizabeth; Currie, Philip J. (2017). The first pterosaur pelvic material from the Dinosaur Park Formation (Campanian) and implications for azhdarchid locomotion. Facets. 2 (1): 559—574. doi:10.1139/facets-2016-0067.
  36. ↑ Kellner, Alexander W. A.; Caldwell, Michael W.; Holgado, Borja; Dalla Vecchia, Fabio M.; Nohra, Roy; Sayão, Juliana M.; Currie, Philip J. (2019). First complete pterosaur from the Afro-Arabian continent: insight into pterodactyloid diversity. Scientific Reports. 9 (1): 17875. Bibcode:2019NatSR...917875K. doi:10.1038/s41598-019-54042-z. PMC 6884559. PMID 31784545.
  37. ↑ Currie, Philip J.; Wilson, Jeffrey A.; Fanti, Federico; Mainbayar, Buuvei; Tsogtbaatar, Khishigjav (2018). Rediscovery of the type localities of the Late Cretaceous Mongolian sauropods Nemegtosaurus mongoliensis and Opisthocoelicaudia skarzynskii: Stratigraphic and taxonomic implications. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 494: 5—13. Bibcode:2018PPP...494....5C. doi:10.1016/j.palaeo.2017.10.035. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  38. ↑ Currie, Philip J.; Sarjeant, William A. S. (1979). Lower cretaceous dinosaur footprints from the peace River Canyon, British Columbia, Canada (PDF). Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 28: 103—115. Bibcode:1979PPP....28..103C. doi:10.1016/0031-0182(79)90114-7.
  39. ↑ Currie, Philip J. (1981). Bird footprints from the Gething Formation (Aptian, Lower Cretaceous) of northeastern British Columbia, Canada (PDF). Journal of Vertebrate Paleontology. 1 (3–4): 157—264. doi:10.1080/02724634.1981.10011900.
  40. ↑ Currie, Philip J.; Nadon, Gregory C.; Lockley, Martin G. (1991). Dinosaur footprints with skin impressions from the Cretaceous of Alberta and Colorado (PDF). Canadian Journal of Earth Sciences. 28 (1): 102—115. Bibcode:1991CaJES..28..102C. doi:10.1139/e91-009.
  41. ↑ Lockley, Martin G.; Nadon, Gregory C.; Currie, Philip J. (2004). A Diverse Dinosaur-Bird Footprint Assemblage from the Lance Formation, Upper Cretaceous, Eastern Wyoming: Implications for Ichnotaxonomy (PDF). Ichnos. 11 (3–4): 229—249. doi:10.1080/10420940490428625.
  42. ↑ Nakajima, Judai; Kobayashi, Yoshitsugu; Chinzorig, Tsogtbaatar; Tanaka, Tomonori; Takasaki, Ryuji; Tsogtbaatar, Khishigjav; Currie, Philip J.; Fiorillo, Anthony R. (2018). Dinosaur tracks at the Nemegt locality: Paleobiological and paleoenvironmental implications. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 494: 147—159. Bibcode:2018PPP...494..147N. doi:10.1016/j.palaeo.2017.10.026.
  43. ↑ Jones, Jenny (5 серпня 2015). Philip J. Currie Dinosaur Museum. Architect Magazine.
  44. ↑ Bergman, B. (21 грудня 1998). Maclean's honour roll: Philip Currie. Maclean's: 65.
  45. ↑ Mertl, Steve (7 листопада 2012). Dan Aykroyd taking a big interest in Canuck dinosaurs – but not of the film variety.
  46. ↑ Dig Deep: A Gala Fundraiser & The Betsy Nicholls Award. Canadian Fossil Discovery Centre (en-CA) . Архів оригіналу за 30 квітня 2018. Процитовано 18 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]



Анрі Марі Бленвіль Це незавершена стаття про палеонтолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіп_Джон_Каррі&oldid=43517408