Франс ван Схаутен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франс ван Схаутен
нід. Frans van Schooten
Народився15 травня 1615(1615-05-15)[2]
Лейден, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів[4][5][…]
Помер29 травня 1660(1660-05-29)[1][2][…] (45 років)
Лейден, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів[6][2]
Країна Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Діяльністьматематик, викладач університету, науковець
Галузьматематика[6], геометрія[6] і аналітична геометрія[6]
Alma materЛейденський університет (1635)[2]
Науковий керівникJacobus Goliusd[7] і Марен Мерсенн[7]
Відомі учніPieter van Schootend[7]
Знання мовлатина[1][6] і нідерландська[6]
ЗакладЛейденський університет[8]
БатькоFrans van Schootend
РодичіJoris van Schootend
Брати, сестриPieter van Schootend
У шлюбі зMargrieta Wijnantsd[2]

Франс ван Схаутен (нід. Frans van Schooten; 15 травня 1615 — 29 травня 1660) — нідерландський математик, професор Лейденського університету, член Нідерландської королівської академії наук.

З 1661 року вчився у Лейденському університеті, з 1643 року викладав у ньому, з 1645 року — професор там же. Учень і товариш Рене Декарта, з яким зустрівся в Лейдені в 1637 році.

Основний напрям його математичних досліджень — геометрія. 1649 року видав латинською мовою «Геометрію» Декарта зі своїми коментарями й доповненнями. Видав також математичні праці Ф. Вієти (1646), роботу свого учня Х.Гюйґенса (1657). Робота Гюйґенса «Про рахунки в азартній грі» була опублікована як додаток до «Математичних етюдів» самого Схаутена.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. а б Frans van Schooten — 2009.
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118759124 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Catalog of the German National Library
  6. а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  7. а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. Leidse Hoogleraren

Джерела

[ред. | ред. код]
  • А. Н. Боголюбов. Математики. Механіки. — Київ: Наукова думка, 1983. С.- 460.