Очікує на перевірку

Узбек Віктор Спиридонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Узбек Віктор Спиридонович
При народженніУзбек Віктор Спиридонович
Народження26 листопада 1939(1939-11-26)
Маріуполь, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Смерть6 грудня 2020(2020-12-06) (81 рік)
 Маріуполь, Донецька область, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанрмедальєрне мистецтво
Діяльністьскульптор
Напрямокреалізм
Роки творчості1969 — 2020
ЧленНаціональна спілка художників України
Творимедальєрне мистецтво (медалі, плакети, значки, моделі орденів для нагород), скульптура малих форм
Нагороди
заслужений художник України

Узбек Віктор Спиридонович (26 листопада, 1939, Маріуполь, Донецька область — 6 грудня 2020, Маріуполь) — український художник-гравер, скульптор-медальєр. Член Національної спілки художників України. Заслужений художник України (2017)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 листопада 1939 року в місті Маріуполь. Його батько Спиридон Савич (1906—1996), грек за походженням, працював на комбінаті «Азовсталь», мати — Олена Филимонівна (1910—1988), українка.

Закінчив 1957 року середню школу № 51. У 1957—1961 роках працювавна заводі «Азовсталь» та на фабриці художніх виробів.

У 1961—1973 роках жив, навчався і працював у місті Новосибірськ. У 1962 році поступив на архітектурний факультет Новосибірського інженерно-будівельного інституту, але після чотирьох років навчання вирішив освоїти роботу гравера, почав працювати у майстерні «Сибірський сувенір».

Виставкову діяльність розпочав 1970 року. Того ж року став переможцем конкурсу на розробку герба міста Новосибірськ.

1973 року Віктор Спиридонович повернувся до Маріуполя, працював у художньо-виробничому комбінаті Донецького обласного відділення Спілки художників СРСР.

Співпрацівав з уславленим маріупольським скульптором і медальєром Юхимом Харабетом (1929—2004).

Захоплювався колекціонуванням медалей.

Помер Віктор Спиридонович Узбек 6 грудня 2020 року[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

Художник розробив і ввиконав понад 700 робіт, створених в різноманітних матеріалах і техніках. Серед творів митця — медалі, плакети, значки, моделі орденів для нагород, скульптура малих форм. Тематика робіт також різноманітна: історичні події, культура, спорт, історія підприємств.

Особливе місце в творчості художника посідали портретні медалі, ордени, значки та інші відзнаки, присячені видатним історичним та культурним діячам: Володимиру Великому, Тарасу Шевченку, Миколі Гоголю, Архипу Куїнджі та іншим[3].

Віктор Узбек автор медалі лауреата Народної премії України імені Тараса Шевченка, а також мистецьких відзнак, лауреатських нагрудних знаків Всеукраїнської премії імені Данила Щербаківського і Всеукраїнської молодіжної премії імені Костя Широцького, мистецького знаку «Майстер року»[4], почесної медалі «Меценат України»[5] тощо.

Створював медалі і значки, присвячені рідному місту: «Почесний громадянин міста Маріуполя», «Почесна громадянка міста Маріуполя», «50 років заводу Азовсталь» тощо. Автор пам'ятних медалей до міжнародних мистецьких фестивалей «Меморіал А. І. Куїнджі» 2007, 2012, 2016 років[6].

Учасник понад 50 обласних, республіканських, міжнародних художніх виставок[7][8]. Остання персональна виставка відбулася до 80-річчя від дня народження митця в Художньому музеї імені Куїнджі (Маріуполь, 2019)[9].

Не забував художник і своє грецьке коріння. Він автор почесної награди «Знак ФГТУ», знака, присвяченого міжнародному фестивалю грецької культури «Мега Йорти», ордена Святого Митрополита Ігнатія,

Твори медальєра зберігаються в музеях України, в приватних колекціях Канади, США, Греції, Польщі, Німеччини, Бельгії, Швеції та інших країн.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України № 355/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва». 8 листопада 2017. Процитовано 9 квітня 2022.
  2. ↑ Щорічну премію імені Миколи Ярошенка вручено. Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка. 15 грудня 2020. Процитовано 9 квітня 2022.
  3. ↑ Узбек Віктор Спиридонович. Український видавничий портал. Процитовано 9 квітня 2022.
  4. ↑ Помазан, Вікторія (7 грудня 2020). Перестало битися серце відомого скульптора та медальєра УЗБЕКА Віктора Спиридоновича. Федерації грецьких товариств України : сайт. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 9 квітня 2022.
  5. ↑ «Меценат України»: Сергію Таруті вручили почесну медаль. Апостроф. 5 березня 2018. Процитовано 9 квітня 2022.
  6. ↑ Були Т. Памяти художника В. С. Узбека / Татьяна Були // Эллины Украины. — 2020. — № 12 (дек.). — С. 11 : фот. — (рос.)
  7. ↑ Выставка живописи и скульптуры (рос.) . 2011. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 9 квітня 2022.
  8. ↑ Гнатишин О. Маріупольці у Каунасі [в Литві реалізовано мистецький проект «Митці Маріуполя»] / Оксана Гнатишин // Образотворче мистецтво. — 2017. — № 2. — С. 11 : іл.
  9. ↑ Выставка работ художника-медальера Виктора Узбека (рос.) . 2019. Процитовано 9 квітня 2022.
  10. ↑ Відбулося урочисте вручення щорічної міської премії імені Миколи Ярошенка. Полтава: офіційний сайт Полтавської міської ради та виконавчого комітету. 7 грудня 2015. Процитовано 9 квітня 2022.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Узбек Виктор Спиридонович // Жизнеописание заслуженных греков Украины (1778—2014). Кн. 2 / Федерация греческих обществ Украины. — Мариуполь, 2014. — С. 425—426. — ISBN 978-966-2572-78-0. — (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Узбек_Віктор_Спиридонович&oldid=41744428