Трудова поведінка
Трудова поведінка — це комплекс певних послідовних учинків і дій людини, які спрямовані на перетворення предметів праці з метою досягнення відповідного результату і поєднують працівника із трудовим процесом [1].
Трудова поведінка складається з елементів вербальної (мовної) і реальної (трудові рухи, пози тощо) поведінки. Використання соціологічних методів у дослідженні трудової поведінки дає можливість спостерігати та реєструвати, по-перше, конкретну різноманітність реальних дій та вчинків, явно чи неявно пов'язаних з виконанням певних статусно-ролевих дописів, а також з індивідуальними і груповими цілями та інтересами, які при цьому реалізуються; по-друге, сукупність актів свідомості та інших суб'єктивних виявів, що відображаються у формах вербальної поведінки. Останні дають можливість робити висновки про внутрішній стан суб'єктів, їхнє ставлення до праці, форм і способів її організації, власної професійної ролі.
Спрямованість трудової поведінки може визначатися:
- зміною чи збереженням свого соціального і функціонального стану;
- змінами виробничих умов;
- реалізацією проміжних дій для досягнення мети професійного майбутнього.
Об'єктами прагнення можуть бути: престиж, влада, змістовність праці, творчість, матеріальне забезпечення, гарантія зайнятості, велика сума пенсії тощо.[2]
- створення матеріальних благ як засобів життєзабезпечення;
- надання послуг різного цільового призначення;
- розробка наукових ідей, цінностей і їх прикладних аналогів;
- накопичення, консервація, передача інформації.
- циклічно повторювані дії, однотипні за результатами, що відтворюють стандартні статусно-рольові чи ситуаційні стани;
- маргінальні дії і вчинки, що формуються у фазах перехідного стану від одного статусу до іншого;
- поведінкові схеми та стереотипи, зразки поведінки;
- дії, в основі яких лежать раціоналізовані значеннєві схеми, трансформовані у стійкі переконання;
- акції, вчинені під диктатом тих чи інших обставин; • спонтанні дії і вчинки, спровоковані емоційним станом;
- усвідомлене чи неусвідомлене повторення стереотипів масової і групової поведінки;
- дії і вчинки як трансформація впливу інших суб'єктів, які застосовують різні форми примусу й переконання.[3]
| Класифікація[4] | Види |
|---|---|
| Суб'єкти поведінки | Індивідуальна, колективна |
| Наявність (відсутність) взаємодії | Передбачає (не передбачає) взаємодію |
| Виробнича функція | Виконавська, управлінська |
| Ступінь детермінованості | Жорстко детермінована, ініцативна |
| Ступінь відповідності прийнятим нормам | Нормативна, відхилена від нормативів |
| Ступінь формалізації | Встановлена в офіційних документах, невстановлена |
| Характер мотивації | Ціннісна, ситуативна |
| Виробничі результати і наслідки | Позитивна, негативна |
| Сфера здійснення поведінки | Власне трудовий процес, побудова відносин на виробництві,
створення трудової атмосфери |
| Ступінь традиційності поведінки | Усталені різновиди трудової поведінки; різновиди, що зароджуються,
в тому числі у вигляді реакції на різні соціально-економічні зміни |
| Результати і наслідки з точки зору людської долі | Відповідаючі (невідповідаючі) бажаним зразкам трудового життя |
| Ступінь реалізації трудового потенціалу | Різновиди поведінки, що не вимагають зміни досягнутого ступеня реалізації трудового потенціалу;
різновиди, що викликають необхідність значної мобілізації різних компонентів трудового потенціалу |
| Характер відтворення трудового потенціалу | Такі, що передбачають просте (розширене) відтворення трудового потенціалу |
- ↑ Дворецька, Г. В. (2002). Навчальний посібник: Соціологія (українською) . КНЕУ. с. 472.
- ↑ Городяненко, Віктор (2002). Соціологія : Підручник. Академія. с. 559.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2014. Процитовано 14 грудня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ромашов О. В. - Економічна соціологія