Теодор Потоцький (белзький воєвода)

Теодор Потоцький
пол. Teodor Potocki
Народився	8 серпня 1738(1738-08-08) Смотрич, Дунаєвецький район, Україна
Помер	10 серпня 1812(1812-08-10) (74 роки) Смотрич, Дунаєвецький район, Україна
Поховання	костел у Смотричі
Країна	Річ Посполита
Національність	поляк
Діяльність	урядник, військовик
Посада	белзький воєвода, посол Сейму Речі Посполитої, староста ольштинськийd, городоцький старостаd і Q66201284?
Військове звання	генерал-майор
Рід	Потоцькі
Батько	Ян Потоцький
Мати	Констанція Данилович
Родичі	Йоахім Потоцький (брат), Міхал Францішек Потоцький (стрийко)
Брати, сестри	Йоахім Кароль Потоцький
У шлюбі з	Кароліна Сапєга, Кордуля Коморовська
Діти	Адам Потоцький
Нагороди	Орден Святого Станіслава, орден Білого Орла

Теодор Потоцький (пол. Teodor Potocki, 8 серпня 1738(17380808)^{[джерело?]} — 10 серпня 1812) — польський шляхтич, магнат, генерал-майор коронних військ, барський конфедерат, останній белзький воєвода (1791–1795); «…високого зросту, одягався коштовно, по-польськи. Дуже м'який, як правило, іноді вибухав короткочасним насильством.»

Життєпис

Народився 8 серпня 1738^{[джерело?]} року в родині брацлавського каштеляна Яна Потоцького і його третьої дружини Констанції з Даниловичів. Був молодшим зведеним братом генерала-поручника польської армії Йоахіма Кароля Потоцького (1725—1791).

Після смерті батька (1744 р.) отримав Смотрицьке староство у Подільському воєводстві. 1753 року отримав панцерну хоругву коронного війська від Миколи Василя Потоцького, 1763-го став полковником коронної артилерії.

На початку 1767 р. приєднався до Радомської конфедерації. 29 травня у Княжполі був обраний маршалком Подільського воєводства. 23 червня підписав акт генеральної конфедерації, а 24 серпня був обраний послом на Надзвичайний варшавський сеймик (5.10.1767 — 5.03.1768). Внаслідок того, що рішення Варшавського сеймику суперечили наміру росіян, маєтки Потоцького та інших його сподвижників були захоплені російськими військами.

У вересні 1772 року вийшов з конфедерації і виклопотав звільнення своїх земель від секвестру. 1776 року призначений послом від Подільського воєводства на Варшавський сейм, став консулом Найвищої ради в проголошеній перед сеймом конфедерації. 1783 року отримав орден св. Станіслава. Того ж року здобув підтвердження шляхетства у Львівському земському суді.

19 травня 1787 року вітав Станіслава Августа в Тульчині. 8 жовтня 1789 року став генерал-майором артилерії. 28 травня 1790 року отримав орден Білого Орла. 5 лютого 1791 року був призначений белзьким воєводою.

Після ІІ поділу Речі Посполитої їздив з делегацією до Петербурга, щоб від себе та здобутого Росією краю подякувати імператриці «за честь підданства і опіку». У листопаді 1796 року, перебуваючи разом з дружиною у Петеребурзі, був свідком виходу на волю Т. Костюшка та інших польських полонених. Отримав чин таємного радника. Під час війни з Австрією 1809 року пожертвував 100 тисяч злотих на полк кавалерії, який організував його син Адам.

Помер 8 серпня 1812 року. Був похований у родинному склепі в Смотрицькому костелі.

Земельні володіння, маєтності, посади

Смотрицьке староство силою конституції сейму 1767–1768 років мав у спадковому володінні взамін за свій маєток Яругу в Подільському воєводстві. Одночасно Яругу отримав як королівщину. Попри те, що 20 травня 1790 року був прийнятий закон про заборону заміни коронних маєтків на спадкові, у зв'язку з чим до старости були надіслані люстратори, Потоцькому вдалося його вберегти за собою.

1759 року набув від стрийка Міхала Францішка Потоцького Нєсвін і спільно з братом Йоахімом — Говарчув у Сандомирському воєводстві.

У Подільському воєводстві Т. Потоцькому належали «ключі»:

• Франпільський (Франпіль, Франківка, Лошківці, Савинці, Удріївці, Перелівка);
• Княжпільський;
• Озаринецький (останнім володів спільно з братом), а також Більче.

У Брацлавському воєводстві — ключі:

• Ворошилівський (Ворошилівка з передмістям та присілком Теодорівка, Борсків, Сутиски, Кордулянка, Витава, Тарабанівка);
• Савинецький (Савинці, Цибулівка, Китайгород, Козинці, Куниче), а також Мар'янів і Чурилів з прилеглими селами Деребчином, Попелівкою та ін.;

У Руському — Журів, Городенка й Печеніжин. Печеніжинські маєтки через наявність копалень солі уряд Австрії забрав 1787 р., як винагороду мав отримати староство у Городку Ягайлонському; його тимчасово тримав у 1787—1792 р., в 1792 р. передали до адміністрації урядової, він отримав близько 357000 золотих ринських. Крім того, мав палац Бесядецьких у Львові. 1759 р. збудував також новий палац у Савинцях (із «Фрампільського ключа»), навколо якого заклав парк.

1775 р. отримав емфітевтичним правом Ольштинське староство у Краківському воєводстві. Те староство та Яругу, за королівським дозволом від 6 липня 1786 року, передав у пожиттєве володіння при розлученні своїй першій дружині Кароліні із Сапєгів.

1795 р., сплативши іншим спадкоємцям 15000 дукатів, отримав після своєї матері Березне на Волині.

Головною садибою був маєток в Смотричі. Тримав численний і пишний двір, гвардію козаків, театр та надвірну капеллу.

Меценатство

• 1767 року отримав привілеї для запровадження у Чурилові (Джурині) 12 ярмарків.
• Багато жертвував на релігійні цілі, зокрема збудував костел у Савинцях (замість згорілої у 1783 році церкви УГКЦ).
• Фундував церкви: Успіння Пресвятої Богородиці в Михайлівці Ярузькій (1776) та Чудо-Михайлівську в Деребчині (1783)

Сім'я

Був двічі одруженим.

• Перша дружина (від 1775 року) — Кароліна Сапега (1759—1814), донька великого литовського канцлера, князя Олександра Михайла Сапеги та Агнєшки Магдалєни з Любомирських. Син Адам (1776—1812) — учасник повстання під проводом Тадеуша Костюшка, полковник війська Варшавського князівства.
• Друга дружина (від 1788 року) — Кордуля Коморовска (1760—1838), донька любачівського ловчого Якуба Коморовского і Антоніни з Павловських, сестра першої дружини С. Щ. Потоцького Гертруди Коморовської. Після смерті чоловіка отримала в пожиттєве володіння «Фрампільський ключ» і в спадкове — «Ворошилівський».

Література

• Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини: Біографічний словник. — Вінниця : ВМГО «Розвиток», 2007. — 1008 с., іл.
• Szczygielski W. Potocki Teodor h. Pilawa (1730—1812) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 213—216. (пол.)

Посилання

• Potoccy (03) (пол.) ^{[недоступне посилання]}