Сіпарая
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Сіпарая | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Сіпарая червона, (Aethopyga siparaja)
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Сіпарая[4] (Aethopyga) — рід горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Представники цього роду мешкають в Південній і Південно-Східній Азії, на півдні Китаю.[5] Одинадцять видів є ендеміками Філіппін.
Виділяють двадцять два види:[6]
- Сіпарая сіроголова, Aethopyga primigenia
- Сіпарая оливкова, Aethopyga boltoni
- Сіпарая синьощока, Aethopyga linaraborae
- Сіпарая чорновола, Aethopyga flagrans
- Сіпарая філіпінська, Aethopyga guimarasensis
- Сіпарая гірська, Aethopyga pulcherrima
- Сіпарая лусонська, Aethopyga jefferyi
- Сіпарая богольська, Aethopyga decorosa
- Сіпарая сангезька, Aethopyga duyvenbodei
- Сіпарая золотогорла, Aethopyga shelleyi
- Сіпарая жовтогуза, Aethopyga bella
- Сіпарая жовточерева, Aethopyga gouldiae
- Сіпарая непальська, Aethopyga nipalensis
- Сіпарая яванська, Aethopyga eximia
- Сіпарая хайнанська, Aethopyga christinae
- Сіпарая чорногруда, Aethopyga saturata
- Сіпарая червона, Aethopyga siparaja
- Сіпарая чорночерева, Aethopyga magnifica
- Сіпарая вогниста, Aethopyga vigorsii[7]
- Сіпарая білочерева, Aethopyga mystacalis
- Сіпарая кармінова, Aethopyga temminckii
- Сіпарая гімалайська, Aethopyga ignicauda
За результатами молекулярно-гентичного дослідження, проведеного Хоснером і іншими дослідниками в 2013 році, Міжнародна спілка орнітологів визнала Aethopyga magnifica, Aethopyga guimarasensis, Aethopyga jefferyi і Aethopyga decorosa окремими видами.[8]
Наукова назва роду Aethopyga походить від сполучення дав.-гр. αιθος — вогонь, жар і πυγη — зад.[9]
- ↑ Cabanis, Jean (1851). Museum Heineanum : Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt (German та Latin) . Т. Volume 1. Halberstadt: R. Frantz. с. 103. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- ↑ Gray, George Robert (1855). Catalogue of the Genera and Subgenera of Birds Contained in the British Museum. London: British Museum. с. 19. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- ↑ R. Cheke, C.F. Mann: Sunbirds: A Guide to the Sunbirds, Spiderhunters, Sugarbirds and Flowerpeckers of the World. Londyn: Christopher Helm, 2001. ISBN 0300089406. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ P.C. Rasmussen, J.C. Anderton: Birds of South Asia: The Ripley Guide. Cz. 2. Waszyngton i Barcelona: Smithsonian Inst. and Lynx Edicions, 2005. ISBN 8487334679. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds (англ.). IOC World Bird List (v11.1). Процитовано 7 лютого 2021.
- ↑ C.F. Mann. Systematic notes on Asian birds. 28. Taxonomic comments on some south and south-east Asian members of the family Nectariniidae. „Zoologische Verhandelingen”. 340, ss. 179–189, 2002 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ P.A. Hosner, Á.S. Nyári, R.G. Moyle. Water barriers and intra-island isolation contribute to diversification in the insular Aethopyga sunbirds (Aves: Nectariniidae). „Journal of Biogeography”. 40 (6), ss. 1094–1106, 2013. doi:10.1111/jbi.12074 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 35. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- R. Cheke, C. Mann: Family Nectariniidae (Sunbirds). W: J. del Hoyo, A. Elliott, D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 13: Penduline-tits to Shrikes. Barcelona: Lynx Edicions, 2008. ISBN 84-96553-45-0. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |