Сук Олег Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег «Джон» Сук
Основна інформація
Повне ім'яОлег Іванович Сук
Дата народження26 червня 1965(1965-06-26) (59 років)
Місце народженняТернопіль
Роки активності1988 — тепер. час
ГромадянствоУкраїна Україна
Професіїджазмен, композитор, гітарист, джаз-гітарист
Інструментибас-гітара, акустична гітара, клавішні
Жанррок
ПсевдонімиJohn Bass
КолективиМертвий Півень, Ґорґішелі
CMNS: Файли у Вікісховищі

Оле́г «Джо́н» Су́к (* 26 червня 1965, Тернопіль) — український музикант, композитор, басист рок-групи «Мертвий Півень», клавішник рок-групи «Ґорґішелі».

Творчі кроки: коротко про головне

[ред. | ред. код]

Мистецький шлях розпочав у стінах «Львівської Політехніки», де почав експериментувати зі звуком та бас-гітарою. Перманентні пошуки привели — Олега до «Мелодрому» одного із джазових «бендів» Львова, як наслідок — лауреатство на двох поспіль джазових фестивалях — «Кришталевий Лев» в кінці 1980-х років. Разом із тим музикант заснував арт-роковий «Катарсис». Після півторарічного музикування разом із гітаристом Людвігом Конопком спільними зусиллями народилася формація «Клуб Шанувальників Чаю», що існувала протягом 1989—1993 років. Після її розпаду Олег створив проєкт «Уліс», тримав партію бас-гітари в групі «Гра в бісер» та влився до Мертвого Півня (1992)[1], учасником якого залишається і донині.

В 1995—1996 роках організував літературно-музичну джаз-формацію «Вогні Великого Міста» з письменником Юрієм Покальчуком та музикантом Юрком Дудою.

2003 року в рамках власного проєкту «…але час, як ріка…» Олег звернув увагу на колектив з андерграундною філософією — «Чорний Вересень», і, знайшовши спільні мову та смаки, почав співпрацювати[2]. Гурт отримав друге народження та другу назву — «Ґорґішелі».

Особисті авторські проєкти

[ред. | ред. код]

На жаль, перший проєкт, як і другий, не отримали належного висвітлення у медіа, майже не знайшли свого слухача. Музика Джона — це постійна проєкція в майбутнє. Ця щирість, глибоке світовідчуття, ця філософія у ній ще обов'язково знайдуть свій вихід назовні та потраплять до адресата.

Дискографія[4]

[ред. | ред. код]
Рік виходу Назва альбому Виконавець
1993 «Mistery Mirror» «Клуб Шанувальників Чаю»
1994 «Підземне Зоо» «Мертвий Півень»
1995 «Live У Львові» «Мертвий Півень»
1995 «НЕБО-РОК`95. Страхітливі Уродини» Віктор Неборак
1995 «Є» авторський проєкт
1996 «Il Testamento» «Мертвий Півень»
1996 «"ОХ". Комедія Екстазу» авторський проєкт
1997 «Міський бог Ерос» «Мертвий Півень»
1997 «1989 - Вибране – 1997» «Мертвий Півень»
1998 «Шабадабада» «Мертвий Півень»
1998 «Вони Кажуть» «Вогні Великого Міста»
2000 «Треба Встати і Вийти» Віктор Морозов та «Четвертий Кут»
2002 «Тополі» «Вогні Великого Міста»
2003 «…але час, як ріка…» авторський проєкт
2003 «Афродизіяки» Віктор Морозов та «Мертвий Півень»
2003 «Подорож в Країну «Бас» Всеволод Дячишин
2004 «Мертвий Півень. Mp-3 Колекція на двох дисках» «Мертвий Півень»
2005 «Рок Легенди України. Українська Колекція. Мертвий Півень» «Мертвий Півень»
2006 «Пісні Мертвого Півня» «Мертвий Півень»
2006 «Аморе» «Ґорґішелі»
2008 «Кримінальні Сонети» «Мертвий Півень»
2006 «Вибраний Народом» «Мертвий Півень»
2008 «Армія Світла» Віктор Морозов та «Четвертий Кут»
2009 «Live» «Ґорґішелі»
2009 «Made in ЮА» «Мертвий Півень»
2010 «Ромбамбар» «Ґорґішелі»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історія групи «Мертвий Півень». Архів оригіналу за 13 січня 2010. Процитовано 17 жовтня 2009.
  2. Олег (Джон) Сук: Натхнення падає мені на голову з неба, з будинків, а може йде із землі
  3. До Десятиріччя Дзиґи (DDD) «Є»: Проект, який був, Є і буде!!! . Архів оригіналу за 4 вересня 2010. Процитовано 17 жовтня 2009.
  4. «Мертвого Півня». Архів оригіналу за 12 вересня 2010. Процитовано 17 жовтня 2009.