Перейти до вмісту

Соколов Юрій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Соколов Юрій Дмитрович
рос. Юрий Дмитриевич Соколов
Ім'я при народженнірос. Юрий Дмитриевич Соколов
Народився14 (26) травня 1896(1896-05-26)
Лабинськ
Помер2 лютого 1971(1971-02-02) (74 роки)
Київ
ПохованняБайкове кладовище[1]
КраїнаСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьматематик, викладач університету
Alma materКиївський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Галузьмеханіка і математика
ЗакладКиївський політехнічний інститут
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Науковий керівникГраве Дмитро Олександрович
Аспіранти, докторантиКурпель Микола Степановичd[2]
Anton Yurievich Luchkad[2]
Vasilii Ivanovich Tivonchukd[2]
Valentina Pavlovna Filchakovad[2]
ЧленствоАН УРСР[1]
Відомий завдяки:член-кореспондент АН УРСР (з 1939)
Нагороди
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За оборону Києва»
Праведник народів світу (1984)

Ю́рій Дми́трович Соколо́в (14 (26) травня 1896(18960526), станиця Лабинська, Кубанська область, Російська імперія — 2 лютого 1971, Київ, УРСР, СРСР) — київський, російський і український радянський механік і математик, дослідник і викладач, професор. Член-кореспондент АН УРСР з 1939 року, був одним з групи професорів, які підтримали ідею і долучилися до створення КІБІ (КНУБА) на базі будівельного відділення КПІ, певний час працював у КІБІ (КНУБА) завідувачем кафедри вищої математики.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у станиці Лабинській Кубанської області у сім'ї представників козачого сословія, ймовірно виходець з середовища лінійних козаків, переважну більшість яких складали козаки-донці, нині це місто Лабинськ Краснодарського краю РФ.

По закінченні Київського університету (1921) постійно працював в АН УРСР. З 1934 завідував відділом механіки, згодом теорії диференціальних рівнянь; одночасно — професор кількох вузів Києва.

Старший науковий співробітник Інституту фізики та математики (1943—1944), член вченої ради, завідувач відділу механіки Інституту математики (1944—1945); в окупованому Києві — директор Астрономічної обсерваторії університету.[3] Під час відступу німецьких окупантів співробітники обсерваторії на чолі з Юрієм Дмитровичем врятувати бібліотеку і майно обсерваторії від вивезення в Німеччину, за що в 1968 Соколов Ю. Д. був нагороджений медаллю «За оборону Києва».[4]


Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор понад 100 наукових праць (зокрема п'яти монографій).

Основні праці присвячені питанням небесної механіки (теорія «співударів» у класичній і узагальненій задачі небесних тіл), гідромеханіки (теорія фільтрації ґрунтових вод) та теорії диференціальних й інтегральних рівнянь (ввів нову приблизну методу «осереднення функціональних поправок»).

Рятівник євреїв, звання «праведник народів світу»

[ред. | ред. код]

Разом з дружиною Марією у 1984 р. визнаний праведником народів світу за участь у порятунку свого учня, математика Симона Зуховицького (доктор фізико-математичних наук, професор Зуховицький Семен Ізраїльович[ru] (1908—1994)), якому родина Соколових надавала притулок у своєму будинку в Києві з жовтня 1941 до листопада 1943.[5] в часи масового знищення представників єврейського народу на теренах Українського комісарства у складі Німецького царства 1940х рр. себто окупанованої гітлерівцями і їх союзниками Української держави (республіки) (УРСР), яка на той час саме перебувала у складі Радянської союзної держави (СРСР).

Поминання

[ред. | ред. код]

Як людина, охрещена батьками у дитинстві в православну християнську віру (руську і українську) очевидно може поминатись в православних храмах і монастирях, хоча за життя навряд чи був особливо церковним.

Також поряд з кафедрою, де він викладав встановлена меморіальна дошка, часом його згадують у різноманітних публікаціях присвячених історії української науки у радянську епоху, ще одною доброю згадкою про нього є діяльність заснованого ним КІБІ і кафедри вищої математики у її складі, так само як і багатьох людей, які вчилися у його учнів чи мають відношення до КІБІ і кафедри вищої математики у його складі.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]