Перейти до вмісту

Скала-Подільська

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Скала-Подільська
Герб Скали-Подільської Прапор Скали-Подільської
Зверху донизу: Вид на Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, Маєток Голуховських, Каплиця, Руїни замкового палацу
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Скала-Подільська селищна громада
Код КАТОТТГ UA61060350010027203
Основні дані
Засновано 1210 року
Магдебурзьке право імовірно з 1448 року, поновлено в 1518 році
Статус із 2024 року
Площа 15.2 км²
Населення ▼ 4 094 (01.01.2022)[1]
Густота 282.4 осіб/км²;
Поштовий індекс 48720
Телефонний код +380 3541
Географічні координати 48°51′06″ пн. ш. 26°12′04″ сх. д.H G O
Водойма річки: Збруч, Чорні криниці


Відстань
Найближча залізнична станція: Скала-Подільська
До райцентру:
 - автошляхами: 37 км
До обл. центру:
 - залізницею: 127 км
 - автошляхами: 108 км
Селищна влада
Адреса 48720, Тернопільська область, Чортківський район, с-ще Скала-Подільська,
Голова селищної ради Віктор Павлович Мирончук
Вебсторінка http://skala-podilska.at.ua/
Карта
Скала-Подільська. Карта розташування: Україна
Скала-Подільська
Скала-Подільська
Скала-Подільська. Карта розташування: Тернопільська область
Скала-Подільська
Скала-Подільська
Мапа

Скала-Подільська у Вікісховищі

Скала́-Поді́льська (до 1939 — Скала-над-Збручем) — селище в Чортківському районі Тернопільської області України (на західному Поділлі). Розташоване на правому березі річки Збруч, за 37 км від районного центру, є залізнична станція.

Від липня 2015 року — центр Скала-Подільської селищної громади.

Населення — 4258 осіб (2015).

Географія та геологія

[ред. | ред. код]

Містечко розташоване за 108 км — від обласного центру та за 37 км від районного центру.

Назва містечка відбиває особливості рельєфу та геологічної структури місцевості. Тутешні надзбручанські гори зі скелястими урвищами були серйозною перепоною для ворогів. На відміну від навколишньої місцевості, де відкладення вапняку належать до Товтрового кряжу (колись бар'єрного рифу давнього Сарматського моря, що належить до неогенового періоду кайнозою), у самій Скалі вони є спадщиною силуру. Відслонення силурійського періоду біля Скала-Подільського замку від 1996 року охороняються державою як пам'ятка геології місцевого значення[2]. У селищі річка Чорні криниці впадає у річку Збруч.

Історія

[ред. | ред. код]
Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, травень 2010

Археологічні знахідки

[ред. | ред. код]

Поблизу Скали-Подільської виявлено археологічні пам'ятки голіградської групи фракійського гальштату.

Як засвідчили дослідження, проведені у 1920-х роках польськими археологами на території замку, слов'яни селилися тут принаймні від VIII століття. Було розкопано великий культовий майданчик з жертовником. На думку вчених, святилище діяло у VIII—IX ст. Чималий шар попелу від жертовних вогнищ і чисельні залишки вотивних предметів свідчать, що це був важливий сакральний центр[2].

Початки міста, феодальна доба

[ред. | ред. код]

Австрійський і австро-угорський періоди

[ред. | ред. код]

На час передачі Тернопільського округу росіянам (1809) власником Скали був граф Станіслав Коссаковський. Коли ж Тернопілля повернулося до складу Австрії (літо 1815 року), власник містечка змінився. Ним став шляхтич Войцєх Ґолуховський (1772—1840), який успадкував майже всі маєтності Коссаковського. Новий господар не відновлював стару занепалу резиденцію, яка була на території замку, а збудував нову на протилежній, південній околиці міста. Біля неї він наказав завести парк, який існує досі на площі майже 26 га й налічує понад сотню видів дерев і чагарників, займаючи площу майже 26 га.

Наступним її власниками були Аґенор Ромуальд Ґолуховський (1812—1875), тричі цісарський намісник Галичини (1849—1859, 1866—1868, 1871—1875; у Скалі колись навіть стояв йому пам'ятник) і його син Аґенор Адам Ґолуховський (1849—1921), міністр закордонних справ Австро-Угорщини. Ґолуховські володіли Скалою над Збручем до вересня 1939 року[2].

1885 року толокою було збудовано приміщення «Народного Дому».

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок» та інші українські товариства, кооперативи.

Період ЗУНР

[ред. | ред. код]

1 листопада 1918 року у Львові було здійснено військовий переворот, внаслідок чого в Галичині (у Скалі, зокрема) була встановлена українська влада. Почалася українсько-польська війна. В липні 1919 року в будинку графа Голуховського містився штаб ІІ корпусу УГА, начальником штабу був Сень Горук. В приміщенні школи розміщувався лазарет, в приміщенні гміни — харчова управа, управа бойового забезпечення, та інші військові управи[6] В УГА брало участь 23 рядових та підстаршин зі Скали[7].

14 липня 1919 року з балкону двоповерхового будинку на вулиці 17 Вересня перед галицьким військом виступав Симон Петлюра.

17 липня 1919 року війська ІІ корпусу Української галицької армії перейшли Збруч на допомогу УНР в боротьбі з більшовиками[6].

Період Другої Речі Посполитої

[ред. | ред. код]

20 вересня 1920 року Скала була окупована Польщею. Почався 19-річний період польської окупації (підтвердженої 14 березня 1923 року рішенням Ради Послів Антанти).

1921 рік — в Польщі проведено загальний перепис населення. Згідно перепису в Скалі проживало 4010 осіб. Цього ж року єврейська громада побудувала «Бет-Ам (народний дім)»[6].

Розкішна резиденція Ґолуховських сильно постраждала за Першої світової війни і не була відновлена до самої Другої світової (у радянські часи її розібрали на будматеріали). Від комплексу резиденції до нашого часу дійшла лишень офіціна (флігель) із гостроверхою вежею та в'їзна брама зі сторожкою. Про родину Ґолуховських нагадують також руїни родинної каплички-гробівця Ґолуховських на старому цвинтарі[2].

Радянський період

[ред. | ред. код]

17 вересня 1939 року радянські війська перейшли Збруч, вступили в збройну сутичку з польськими прикордонниками та зайняли Скалу.

17 вересня 1939 року була неділя. Я саме в середу чи четвер приїхала зі Львова від сестри Олі. Добираючись додому, я бачила знищену бомбардувальниками Німеччини дорогу з Тернополя до Скали. У Львові всі чекали, що зайдуть німці, а насправді наш край був відданий Сталіну за таємною домовленістю з Гітлером. Звичайно, ми тоді, в 39-му, лише здогадувалися про це, а повна правда відкрилися вже за незалежної України. Декілька днів на Волохах стояв туман, гуркіт, мій тато все дивувався, що там робиться у совітів. 17 вересня все прояснилося: вдосвіта з'явилися перші військові з тієї сторони. Переходили москалі Збруч і на Старій Скалі, і на греблі млина. Навпроти Курилів, де зараз міст на Кам'янець, вони зробили понтонну переправу й саме там проїжджали машини і вся техніка. Йшли вони неохайні, погано одягнені, одним словом: Азія, «червона чума», котра залізла сюди і ми не можемо її понині збутися. От тоді-то ми вперше познайомилися зі словами: нет, да, часы.[8]

17 січня 1940 року указом Верховної Ради УРСР Скала перейменована на Скала-Подільську з віднесенням до розряду сіл і утворено Скала-Подільський район, який проіснував до 1959 року.

14 липня 1941 — 6 квітня 1944 — під нацистською окупацією, під час якої німецькі війська на околицях Скали-Подільської розстріляли 2350 осіб — жителів селища і навколишніх сіл. Також було вбито понад 1,5 тис. євреїв — мешканців селища.

1944 р. створено колгосп, 1950 — плодоягідний радгосп «Скала-Подільський». Протягом 1945—1946 рр. відбудовано та реконструйовано спиртовий і цегельний заводи. Створено промисловий і харчовий комбінати, промартіль «Прогрес». У 1947 р. почав діяти завод холодного асфальтобетону, 1949 — овочеконсервний завод, 1972 — щебеневий завод.

У Скалі-Подільській виходили газети: «Радянський селянин» — орган РК КП(б)У і районної ради депутатів трудящих (1947—1959 рр.), «Більшовицький шлях» (1950—1952 рр.), «Сталінським шляхом» (1953 р.); дві останні — органи політвідділів МТС[9].

В 1956 році Скала-Подільська отримала статус смт.

У 1976 році розпочала роботу середня школа № 1 в центрі селища, тоді в школі навчалось 712 учнів[10].

Період після відновлення незалежності України

[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 — в складі незалежної України.

Наприкінці 2014 року в приміщенні школи почав діяти музей історії містечка. Ініціатор — художник Євген Шпак, йому допомагала вчитель історії Оксана Ундерко. В планах Є.Шпака — перенесення експозиції до приміщення місцевого «Народного Дому», будівля якого потребує відновлення[11].

17 липня 2015 року Скала стала центром Скала-Подільської селищної громади[12].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борщівського району, селище увійшло до складу Чортківського району[13].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Природи

[ред. | ред. код]
Скала-Подільський замок
Церква Св. Миколая
Пам'ятник Богдану Хмельницькому
Каплиця-усипальниця Голуховських

Архітектура, меморіальні таблиці

[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятники Б. Хмельницькому (1954), на братській могилі воїнів ЧА (1957), на честь перемоги у 2-ій світовій війні (1988), жертвам сталінських репресій (1996), насипано символічну могилу УСС (1990).

  • Пам'ятні хрести на честь Незалежності України (1992), скасування панщини (реставр. 1999)
  • Пам'ятний знак Михайлу Грушевському в центральному сквері (2010)
  • Меморіальні таблиці на честь Михайла Барана (1987), Б. Павлюка, М. Скала-Старицького (1995), на будівлі катівні НКВС (14.10.2015)
  • 26 грудня 2014 року в центральному сквері Скали-Подільської проведено урочисте відкриття та посвяту священиками трьох конфесій меморіалу, спорудженого в пам'ять про загиблих героїв — учасників Революції Гідності та бойових дій на сході України — священик УПЦ КП (о. Ілля Негір), РКЦ — (о. Володимир Строгуш) та УГКЦ — (о. Василь Германюк)[14].

Некрополі

[ред. | ред. код]

У центрі містечка розташована братська могила радянських воїнів, які загинули за визволення Скали — 59 солдатів і офіцерів.

Над могилою — скульптура воїна на прямокутному постаменті. Біля підніжжя постаменту — плита з написом про увічнення пам'яті про воїнів. Паралельно з плитою розміщені по три гранітні плити із прізвищами загиблих воїнів. У тому ж ряду розташовані два окремі поховання з написами: «Здесь похоронен л-т Паршуков Вячеслав Михайлович…», «Здесь похоронен гв. к-н Брюзгин Николай Степанович…»

  • Старе кладовище (вул. Крушельницької)
  • Нове кладовище (вул. Крушельницької)
  • Каплиця-усипальниця Голуховських (вул. Крушельницької)
  • Єврейське кладовище (вул. Запотіччя)

Соціальна сфера і культура

[ред. | ред. код]

Працюють загальноосвітня школа I—III ступенів та I—II ступенів, Будинок культури, бібліотека, музична школа, дитячий парк, поліклініка, ВАТ «Плодорозсадник», «Скала-Подільський спецкар'єр», ДП «Збруч», оздоровчий комплекс «Збруч», райсількомунгосп, МП «Аеліта», «Скеля» та ін., млин, туристичний комплекс «Тридесяте царство», торгові заклади.

Сільський естрадно-фольклорний гурт Театр пісні «Забава» відомий насамперед піснею «Лісапєт», одним із авторів якої є керівник гурту, директор місцевої музичної школи Наталя Фаліон. Гурт виступав на телевізійному фестивалі «Мелодія двох сердець». В репертуарі пісні «Наварю свіженького борщу», «Запорожець», «Машина-звір і баба-грім», «Коза гасає по ріллі», «Мачо», «Весілля у Василя»[15].

У 2020 р. волонтери відкрили мобільну виставку «Скала, кордон і контрабанда». Презентували в Інтернеті через запровадження карантину в країні. Усього виставка містить 10 експозицій, що описують історії давніх жителів села Скала-Подільська.[16]

Промисловість

[ред. | ред. код]

Більшість місцевих підприємств працюють у сфері виробництва будівельних матеріалів.

  • ДП «Дінтер Україна Скала» ТОВ «Дінтер Україна» — виробництво концентрату яблучного соку
  • Скала-Подільський спецкар'єр — виробництво асфальту та мінерального порошку
  • КП «Бурдяківці спецкар'єр» — щебінь різних фракцій
  • ТОВ «Скала» — будівельні конструції.

Населення

[ред. | ред. код]
Зміни населення
рік населення, осіб
1966 4500[17]
2001 4920[18]
2007 4504[19]
2017 4293[20]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення селища був таким[21]:

Мова Число осіб Відсоток
українська 4739 96,23
російська 148 3
вірменська 14 0,29
білоруська 4 0,09
польська 3 0,07
молдовська 2 0,04
болгарська 1 0,02
гагаузька 1 0,02
угорська 1 0,02

Релігія

[ред. | ред. код]

Священики у Скалі-Подільській станом на 1 жовтня 2015 року:

Синагога (Скала-Подільська)

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Померли

[ред. | ред. код]

Перебували

[ред. | ред. код]

Скалецькі старости / Селищні голови / Голови об'єднаної територіальної громади

[ред. | ред. код]
Порохова вежа замку, Скала-Подільська

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скала-Подільська


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  2. ↑ а б в г д е ж и Дмитро Полюхович. Скала — місто на скелях // Zbruch, 11.10.2016
  3. ↑ Prochaska, Antoni (1882). Codex epistolaris Vitoldi Magni Ducis Lithuaniae 1376-1430 (польська та латинська) . Cracoviae: Acad. Literarum. с. 37—39.
  4. ↑ а б в г д Skała // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 642. (пол.)… S. 642
  5. ↑ Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta, t. 4: Księga ławnicza miejska 1441–1448, red. A. Czołowski, F. Jaworski, Lwów 1921, №69
  6. ↑ а б в Косач (1998). Скала над Збручем. Хронологічні записки. Скала-Подільська: самвидав.
  7. ↑ Літопис Борщівщини. Випуск другий. 1993. с. 96.
  8. ↑ Історія Скали у спогадах Людмили Клапоущак. skala.16mb.com/спогади-старожилів/прийшла-до-нас-червона-чума-й-ми-донин-2/. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015. [Архівовано 2015-10-03 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Скала-Подільська. Терен|Тернопільські експрес новини. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015. [Архівовано 2015-10-03 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Скала-Подільська ЗОШ І-ІІІ ступенів - Історія школи. spschool1.at.ua. Процитовано 2 жовтня 2015.
  11. ↑ а б Ірина Мандзій. Музей, з якого варто брати приклад // Вільне життя плюс.— Тернопіль, № 1 (15633) за 6 січня 2015.— С. 8
  12. ↑ Тернопільська обласна рада. te-rada.org. Процитовано 24 вересня 2015.
  13. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  14. ↑ Відкриття і посвята меморіалу Героям України у Скалі-Подільській. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 25 травня 2019.
  15. ↑ http://vilne.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=15769:natalya-falion-na-chuzhomu-lisapeti
  16. ↑ Історія контрабанди, кордон, скала — на Тернопільщині відкрили онлайн-виставку - iternopolyanyn.com. iternopolyanyn.com (укр.). Процитовано 17 листопада 2020.
  17. ↑ Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  18. ↑ За переписом населення 2001 року
  19. ↑ О. Клименко, В. Уніят, Л. Черепій. Скала-Подільська // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 269–270.
  20. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року
  21. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 25 травня 2019. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Сайт Церкви Християн Віри Євангельської України в Скалі-Подільській. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 25 липня 2019. [Архівовано 2017-03-13 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Б.Мельничук. Байлюк Ієронім // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 25-26. — ISBN 978-966-528-318-8.
  24. ↑ Тернопільщина втратила двох героїв Анатолія Копанєва та Руслана Боднара - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 26 червня 2024.
  25. ↑ Нестор Мизак. «За тебе, свята Україно», 1998.— С. 424
  26. ↑ Про довголітнього пароха Скали о. Олександра Левицького
  27. ↑ Сіцінський, Юхим (2009). Поділля під владою Литви (українська) . Кам’янець-Подільський. с. 95—96. ISBN 978-966-1638-27-2.
  28. ↑ Listy Stanisława Żółkiewskiego 1584-1620 / pod red. J.T. Lubomirski. - Krakow, 1868. - s.144-145.
  29. ↑ Щаслива розправа з татарами Його Милості Пана Станіслава Конєцпольського польного гетьмана коронного на Поділлі, поблизу Шманьківців у році 1624, 6 лютого.
  30. ↑ В.Ханас. Кобринська Наталія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 106. — ISBN 966-528-199-2.
  31. ↑ Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków / opracowali E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka. — Kórnik, 1998. — S. 92. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8.
  32. ↑ а б Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków… — S. 69.
  33. ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 338. (пол.)
  34. ↑ Ossolińscy (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  35. ↑ а б в г Lanckorońscy (03) [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  36. ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 1 жовтня 2018 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 259. (пол.)
  37. ↑ Palkij H. Szczuka St. Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654—1710) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2011. — T. XLVII/3, zesz. 194. — S. 470. (пол.)
  38. ↑ а б в г Tarłowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скала-Подільська&oldid=44196770