Перейти до вмісту

Сиротенко Олександр Іванович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сиротенко Олександр Іванович
Народження22 червня 1897(1897-06-22)
Ворожба, Білопільський район, Україна
Смерть16 жовтня 1975(1975-10-16) (78 років)
 Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
НавчанняНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльністьхудожник
Відомі учніГолубова Ганна Антонівна, Янін Анатолій Олександрович, Лящук Тимофій Андрійович, Костін Володимир Макарович, Кохан Олексій Кузьмович, Тюха Іван Андрійович, Ельберт Віктор Давидович, Басанець Олександр Дмитрович, Вовк Олександр Іванович, Климонов Володимир Тимофійович, Московка Таміла Олександрівна, Кириченко Ірина Вікторівна, Семенко Олександр Іванович, Оверчук Анатолій Федорович, Укадер Юлія Анатоліївна, Баринова-Кулеба Віра Іванівна, Старишко Галина Федорівна, Годунов Олександр Федорович, Константинова Марія Володимирівна, Кочетков Іван Семенович, Пєтухов Василь Опанасович, Плесовська Олександра Юхимівна, Лєсницька Людмила Іванівна, Стреляєв Микола Данилович, Стебловська Леоніла Петрівна, Гурін Василь Іванович, Зикунов Петро Олександрович і Масик Олександр Володимирович
ПрацівникНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
ЧленНаціональна спілка художників України
ПартіяКПРС
ДітиСиротенко Надія Олександрівна
РодичіВовк Сергій Олександрович
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За трудову відзнаку»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сиротенко.

Олекса́ндр Іванович Сироте́нко (нар. 22 червня 1897, Ворожба — пом. 16 жовтня 1975, Київ) — український радянський живописець і педагог; член Асоціації художників Червоної України у 1928—1929 роках, Українського мистецького об'єднання у 1929—1931 роках та Спілки художників України з 1932 року. Батько художниці Надії Сиротенко.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 10 [22] червня 1897(18970622) року в селі Ворожбі (тепер місто Сумського району Сумської області, Україна). Дитинство та юність провів у Конотопі, де жив батьківський рід художника. В тому часі малюванню навчався у Олександра Гофмана.

У 1913 році вступив до Київського художнього училища, яке закінчив у 1918 році. Його викладачами були Іван Селезньов, Георгій Крушевський, Микола Струнников, Григорій Дядченко, Фотій Красицький. У 1921—1927 роках навчався в Київському художньому інституті (учень Федора Кричевського).

Надгробок.

З 1931 року — аспірант Харківського поліграфічного інституту, з 1932 року — асистент Харківського художнього інституту. З 1934 року працював викладачем Київського художнього інституту.

У 1941—1942 роках брав участь в бойових діях на фронтах німецько-радянської війни. З 1942 по 1944 рік викладав студентам Українського відділення при Московсковсом художньому інституті в евакуації в місті Самарканді[1]. Після війни повернувся до Києва, до роботи в Київському художньому інституті, де в 1947 році отримав звання професора. Член ВКП(б) з 1949 року.

Викладав до 1969 року. Серед його учнів були живописці Олександр Лопухов, Вадим Одайник, Тетяна Голембієвська, Віктор Рижих, Василь Гурін та багато інших. За педагогічну діяльність нагороджений орденом «Знак пошани» та медаллю «За трудову відзнаку».

Жив у Києві в будинку на вулиці Пушкінській, № 9, квартира № 28. Помер у Києві 16 жовтня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, виконував плакати. Серед робіт:

  • «Відпочинок» (1927);
  • «Родина робітника» (1929);
  • «Шахтар» (1929);
  • кіноплакат «Ланка енергетики» (1930);
  • плакат «Силосування корму» (початок 1930-х);
  • плакат «Наша школа…» (початок 1930-х);
  • «Устим Кармелюк» (1938);
  • «На просторі» (1939);
  • «Оборона „Арсеналу“ в 1918 році» (1940);
  • «В. І. Ленін у Кремлівському кабінеті» (1947),
  • «Поле» (1949);
  • «Біля могили Т. Шевченка» (1960);
  • «Над Дніпром» (1970).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1927 року. Персональна відбулася у Харкові у 1933 році.

Картини художника зберігаються у Національному художньому музеї України, Національному музеї «Київська картинна галерея», Чернігівському обласному художньому музеї ім. Г. Галагана, Донецькому обласному художньому музеї, Сумському обласному художньому музеї ім. Н. Онацького, Конотопському міському краєзнавчому музеї ім. О. Лазаревського та ін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Алавердова Г. Самаркандська епопея українських художників (1941—1944) / Галина Алавердова // Антиквар. — 2023. — № 6 (133). — С. 33—34.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сиротенко_Олександр_Іванович&oldid=43894927