Сем Вотерстон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сем Вотерстон
англ. Sam Waterston
Вотерстон у 2013 році
Вотерстон у 2013 році
Вотерстон у 2013 році
Ім'я при народженніСемуель Аткінсон Вотерстон
Народився15 листопада 1940(1940-11-15) (83 роки)
Кембридж, Массачусетс, США
Національністьамериканець
ГромадянствоСША США
Діяльністьактор, телевізійний продюсер, режисер телебачення
Alma materПаризький університет, Єльський університет і Brooks Schoold
Роки діяльності1964 — донині
У шлюбі зLynn Louisa Woodruffd[1] і Barbara Rutledge Johnsd[2]
ДітиКетрін Вотерстон
Джеймс Вотерстон
Елізабет Вотерстон
БатькиGeorge Chychele Waterstond[3]
Alice Tucker Atkinsond[3]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
IMDbID 0001832
Нагороди та премії
«Золотий глобус» (1993)
«Премія Гільдії кіноакторів США» (1999)
CMNS: Сем Вотерстон у Вікісховищі

Семуель Аткінсон «Сем» Вотерстон (англ. Samuel Atkinson «Sam» Waterston; нар. 15 листопада 1940, Кембридж, Массачусетс, США) — американський актор кіно і телебачення, номінант на премію «Оскар» 1985 року як «Найкращий актор» за роль у фільмі Ролана Жоффе «Поля смерті» (1984), лауреат премій «Золотий глобус» і «Еммі»,[4] володар власної зірки на Голлівудській «Алеї слави». Найбільшу популярність здобув завдяки ролі Джека Маккоя в телесеріалі «Закон і порядок», де він знімався з 1994 по 2010 рік, і ролі Чарлі Скіннера в «Новинах» (2012—2014).

Молодість

[ред. | ред. код]

Вотерстон народився в Кембриджі, штат Массачусетс і був третім з чотирьох братів і сестер. Його мати, Еліс Такер (уроджена Аткінсон), була нащадком колоністів з корабля «Мейфлавер» і була художником-пейзажистом, а його батько Джордж Чічел Вотерстон приїхав у США з шотландського міста Лейта[en] і працював викладачем іноземної мови, займаючись також семантикою.[5][6] Вотерстон вчився в Brooks School, школі-інтернаті в Північному Андовері, штат Массачусетс, де викладав його батько, і Groton School в Массачусетському Гротоне. У 1958 році вступив до Єльського університету і закінчив його зі ступенем бакалавра мистецтв в 1962 році. Пізніше протягом декількох місяців навчався в Clinton Playhouse. Вотерстон також відвідував Паризький університет і Американський семінар акторів.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Вотерстон починав свою акторську діяльність як театральний актор. Наприклад, він грав Бенедикта у виставі Джозефа Паппа «Багато галасу з нічого» і головну роль в «Гамлеті». Також він брав участь у виставах «Long Wharf Theatre[en]» і «Yale Repertory Theatre[en]» в Нью-Гейвені.[7][8]

Вотерстон дебютував у кіно в 1965 році зі стрічкою «The Plastic Dome of Norma Jean», але першу значну роль отримав у фільмі «Фіцуіллі» (1967). Знявся в ролі Тома в телефільмі 1973 року «Скляний звіринець» за однойменною п'єсою Теннессі Вільямса з Кетрін Гепберн у головній ролі. У ролі Джима там знімався Майкл Моріарті[en], якого пізніше Вотерстон замінив у ролі виконавчого помічника окружного прокурора в «Законі і порядку». Серед інших його ролей — стрічки «Дикуни» (1972), «Великий Гетсбі» (1974, дві номінації на «Золотий глобус»), «Подорож в страх» (1975), «Козеріг один» (1978), «Ворота раю», «Гра в класики» (обидва — 1980) і «Поля смерті» (1984, номінації на «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA). У 1985 році знявся з Робертом Престоном в телефільмі «Finnegan Begin Again» (1985), виконав головну роль в «Лінкольні» в 1988 році (в обох проектах головну жіночу роль виконувала Мері Тайлер Мур) і зіграв у фільмі "Побиття у Вест-Пойнті: Трибунал Джонсона Віттейкера "(1994) з Семюелем Л. Джексоном. Знімався у фільмах Вуді Аллена «Інтер'єри» (1978), «Ханна і її сестри» (1986, камео), «Вересень[en]» (1987) і «Злочини і провини» (1989). Вотерстон вісім разів номінувався на «Еммі» (одна перемога), сім разів на «Золотий глобус» (одна перемога), одинадцять разів на премію Гільдії кіноакторів США (одна перемога) і по два рази на BAFTA і «Супутник».

Крім «Закону і порядку» серед його робіт на телебаченні можна виділити роль окружного прокурора Форреста Бедфорда в серіалі «Я полечу»[en], за яку він отримав премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль в телевізійному серіалі - драма в 1993 році. У нього також була головна роль в епізоді серіалу «Дивовижні історії»[en] під назвою Люстерко, дзеркальце (1986). У 1994 році зіграв президента США Вільяма Фостера в телефільмі «Внутрішній ворог», ремейку політичної драми 1964 року «Сім днів у травні».

Вотерстон також входив до складу консультативного комітету з відзначення 200-річного ювілею Авраама Лінкольна. Вотерстон грав Лінкольна на сцені й екрані (документальний фільм «Громадянська війна»[en], «Лінкольн», вистава «Ейб Лінкольн в Іллінойсі» на Бродвеї (номінація на «Тоні»), його голосом говорить Лінкольн на виставці в Національному центрі Конституції[en] у Філадельфії, а також читав промову Лінкольна Cooper Union speech[en] 5 травня 2004 року.

У скетчі передачі «Суботнього вечора у прямому ефірі» Вотерстон зіграв самого себе, виступивши в ролі прес-секретаря компанії Old Glory Insurance, що пропонує захист літнім людям від атаки роботів.[9]

Вотерстон озвучив доктора Каплана, психіатра Браяна Гріфіна, в епізодах Brian in Love[en] і Road to Rhode Island[en] мультсеріалу «Гріфіни». Вотерстон також був оповідачем у документальному фільмі NBC «Великі перегони», що розповідає про знамениту перемогу в чоловічій естафеті 4х10 км на Зимових олімпійських іграх 1994 команди Італії, обігнавши в останній момент команду Норвегії. У документальній стрічці «Lewis & Clark: The Journey of the Corps of Discovery» Вотерстон говорив від імені Томаса Джефферсона, також він грав його роль в документальному фільмі «Томас Джефферсон». Він також з'явився в першому епізоді серіалу «Майстри наукової фантастики: Ідеальна втеча», зігравши людину, в якої підозрюють синдром Корсакова.

Вотерстон 10 листопада 2006 року разом з Кетрін Ербе[en] із «Закон і порядок: Злочинні наміри» і Крістофером Мелоні із «Закон і порядок: Спеціальний корпус» з'явився в 5100-му випуску гри «Jeopardy!»[en]. Вотерстон зайняв друге місце після Мелоні, вигравши 25000 доларів, які передав благодійним організаціям Refugees International[en] і Oceana[en].

Вотерстон регулярно з'являвся в рекламі TD Ameritrade, де він замінив колишнього актора «Закону і порядку» Стівена Хілла. Також брав участь в озвучуванні реклами журналу The Nation[en].

Про Вотерстона згадала програма «Звіт Кольбера», заявивши, що «Сем Вотерстон говорить речі, яким ви ніколи не повинні вірити, в тоні що заслуговує довіри». Сам актор заявив, що, очевидно, дуже переконливо говорить неправильні цитати з фільмів.

Вотерстон в 2008 році грав Полонія в постановці «Гамлета». Його гра отримала відмінні рецензії в кількох газетах, в тому числі і в The New York Times.[10][11]

12 лютого 2009 року Вотерсон приєднався до урочистостей з нагоди двохсотріччя Авраама Лінкольна в церкві Riverside в Нью-Йорку, організованими Aaron Copland School, Riverside Inspirational Choir і NYC Labor Choir. У музичній виставі Моріса Пересса за твором Ерла Робінсона The Lonesome Train: A Music Legend for Actors, Folk Singers, Choirs, and Orchestra Вотерстон зіграв Лінкольна.[12]

7 січня 2010 року на 7040-Голлівудському бульварі Вотерстон був удостоєний зірки на голлівудській «Алеї слави».

У «Законі і порядку» Вотерстон знімався в 16 сезонах. Довше за нього в серіалі знімалася тільки Епата Меркерсон.

30 жовтня 2010 Вотерстон записав поему Стівена Кольбера Are you sure на мітингу Rally to Restore Sanity and/or Fear[en] у Вашингтоні.

C 2012 по 2014 рік Вотерстон знімався разом з Джеффом Деніелсом і Емілі Мортімер в телесеріалі Аарона Соркіна «Новини», що розповідає про життя служби новин на кабельному каналі.[13]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Вотерстон був одружений зі своєю першою дружиною Барбарі Рутледж-Джонс Вотерстон з 1964 по 1975 рік. Їхній син Джеймс став актором (виконавець ролі Джерарда Піттса в «Спілці мертвих поетів»). Вдруге Сем Вотерстон одружився з колишньою моделлю Лінн Луїзою Вудрафф в 1976 році.[14] У них троє дітей: дочки Кетрін і Елізабет, які також є актрисами, і син Грем.[15]

Сем активно займається гуманітарною діяльністю. Також Вотерстон бере участь у роботі таких організацій, як Oceana, будучи там членом ради директорів, Refugees International, Meals on Wheels[en], United Way of America[en] та Американської гільдії акторів-єпископатів. Вотерстон є прихильником Єпископальної церкви;[16] він навіть озвучив документальний фільм «Here Am I, Send Me» (1999) про їх проповідника Джонатана Деніелса[en].

Був представником руху Unity08[en], який безуспішно виступав проти двопартійної системи на президентських виборах в США в 2008 році.[17] Вотерстон заявив, що був демократом, поки не вийшов з партії після передвиборчого ролика Ліндона Джонсона «Дейзі»[en].[18] Вотерстон також з'являвся в друкованих виданнях та телевізійних рекламних роликах для ліберального журналу The Nation.

У 2002 році Вотерстон і його колега по «Закону і порядку» Джеррі Орбах[en] були нагороджені премією «Живі орієнтири» від організації з охорони старих будівель New York Landmarks Conservancy[en].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1974 ф Великий Гетсбі The Great Gatsby Нік Керравей
1975 ф Подорож в страх[en] Journey into Fear мистер Грэм
1977 ф Козеріг один Capricorn One Пітер Вілліс
1978 ф Інтер'єри[en] Interiors Майк
1979 ф Крило орла[en] Eagle's Wing «Білий бик»
1979 тф Дружній вогонь[en] Friendly Fire Сі Ді Брайан
1980 ф Ворота раю Heaven's Gate Френк Кантон
1980 с Оппенгеймер[en] Oppenheimer Роберт Оппенгеймер
1984 ф Поля смерті The Killing Fields Сідней Шенберг
1985 ф Застереження[en] Warning Sign Сел Морз
1986 ф Ханна і її сестри Hannah and Her Sisters Девід
1986 ф Тільки між друзями[en] Just Between Friends Гаррі Крендалл
1987 ф Вересень[en] September Пітер
1989 ф Ласкаво просимо до дому[en] Welcome Home Вуді
1989 ф Злочини і провини[en] Crimes and Misdemeanors Бен
1990 ф Диспут[en] Mindwalk Джек Едвардс
1991 ф Людина на Місяці[en] The Man in the Moon Меттью Трант
1991—1993 с Я полечу[en] I'll Fly Away Форрест Бедфорд
1993 ф Бранець землі A Captive in the Land Ройс
1994 тф Мати Девіда[en] David's Mother Джон Нільс
1994 ф Матуся - маньячка[en] Serial Mom Юджин Сатфін
1994—2010 с Закон і порядок Law & Order Джек Маккой
1995 ф Подорож Августа Кінга[en] The Journey of August King Муні Райт
1997 ф Тіньова змова Shadow Conspiracy президент
1997—1999 с Убивчий відділ Homicide: Life on the Street Джек Маккой
2000 мс Гріфіни Family Guy доктор Каплан
2000—2010 с Закон і порядок: Спеціальний корпус Law & Order: Special Victims Unit Джек Маккой
2002 тф Історія Меттью Шепарда[en] The Matthew Shepard Story Денніс Шепард
2003 ф Розлучення[en] Le Divorce Честер Вокер
2005 с Закон і порядок: Суд присяжних[en] Law & Order: Trial by Jury Джек Маккой
2007 с Майстри наукової фантастики: Ідеальна втеча Masters of Science Fiction Гавелмен
2012—2014 с Новини The Newsroom Чарлі Скіннер
2013 с Джо[en] Jo Девід Зіфкін
2016 ф Небезпечна гра Слоун Miss Sloane Джордж Дюпонт
2018 ф За статевою ознакою On The Basis Of Sex Ірвін Грісволд
2022 с Вибула The Dropout Джордж Шульц

Премії та номінації

[ред. | ред. код]
Рік Премія Номінація Фільм Підсумок
1974 Прайм-тайм премія «Еммі» Найкраща чоловіча роль другого плану в міні-серіалі або фільмі Скляний звіринець[en] Номінація
1975 Золотий глобус Найкраща чоловіча роль другого плану - Кінофільм Великий Гетсбі Номінація
Нова зірка року - актор[en] Номінація
1981 Премія БАФТА у телебаченні Найкращий актор телебачення Оппенгеймер[en] Номінація
1983 Золотий глобус Найкраща чоловіча роль - міні-серіал або телефільм Номінація
1985 Оскар Найкраща чоловіча роль Поля смерті Номінація
Премія БАФТА у кіно Найкраща чоловіча роль[en] Номінація
Золотий глобус Найкраща чоловіча роль — драма Номінація
1992 Найкраща чоловіча роль в телевізійному серіалі - драма Я полечу[en] Номінація
Прайм-тайм премія «Еммі» Найкраща чоловіча роль у драматичному телесеріалі Номінація
Глядачі за якісне телебачення[en] Найкраща чоловіча роль у драматичному серіалі[en] Номінація
1993 Золотий глобус Найкраща чоловіча роль в телевізійному серіалі - драма Перемога
Прайм-тайм премія «Еммі» Найкраща чоловіча роль у драматичному телесеріалі Номінація
Глядачі за якісне телебачення[en] Найкраща чоловіча роль у драматичному серіалі[en] Номінація
1994 Драма Деск Найкраща чоловіча роль у п'єсі[en] Авраам Лінкольн в Іллінойсі[en] Номінація
Прайм-тайм премія «Еммі» Найкраща чоловіча роль у міні-серіалі і фільмі Я полечу: Тоді і зараз[en] Номінація
Тоні Найкраща чоловіча роль у п'єсі[en] Авраам Лінкольн в Іллінойсі[en] Номінація
1995 Золотий глобус Найкраща чоловіча роль в телевізійному серіалі - драма Закон і порядок Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США Найкращий акторський склад в драматичному серіалі[en] Номінація
1996 Номінація
1997 Прайм-тайм премія «Еммі» Найкраща чоловіча роль у драматичному телесеріалі Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США Найкращий акторський склад в драматичному серіалі[en] Номінація
1998 Супутник Найкраща чоловіча роль - драматичний телесеріал[en] Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США Найкраща чоловіча роль у драматичному серіалі Номінація
Найкращий акторський склад в драматичному серіалі[en] Номінація
Глядачі за якісне телебачення[en] Найкраща чоловіча роль у драматичному серіалі[en] Номінація
1999 Прайм-тайм премія «Еммі» Найкраща чоловіча роль у драматичному телесеріалі Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США Найкраща чоловіча роль у драматичному серіалі Перемога
Найкращий акторський склад в драматичному серіалі[en] Номінація
Глядачі за якісне телебачення[en] Найкраща чоловіча роль у драматичному серіалі[en] Номінація
2000 Прайм-тайм премія «Еммі» Найкраща чоловіча роль у драматичному телесеріалі Номінація
Супутник Найкраща чоловіча роль - драматичний телесеріал[en] Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США Найкращий акторський склад в драматичному серіалі[en] Номінація
Глядачі за якісне телебачення[en] Найкраща чоловіча роль у драматичному серіалі[en] Номінація
2001 Премія Гільдії кіноакторів США Найкращий акторський склад в драматичному серіалі[en] Номінація
2002 Номінація
2004 Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Current Biography — 1940. — ISSN 0011-3344
  2. ↑ NNDB — 2002.
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ Awards for Sam Waterston — IMDb (англ.)
  5. ↑ Ancestry of Sam Waterston (англ.)
  6. ↑ Sam Waterston Biography — Biography.com [Архівовано 10 червня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Playbill.com, «Sam Waterston Travesties Opens at Long Wharf Theatre May 11,» [Архівовано 17 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Celia Wren, "When Chekov had a Bad Dream, New York Times
  9. ↑ Hulu.com: [1] [Архівовано 27 січня 2012 у Wayback Machine.]. Retrieved June 9, 2009. (англ.)
  10. ↑ Public Theater — Shakespeare in the Park [Архівовано 9 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ NYTheatre[недоступне посилання з травня 2019] (англ.)
  12. ↑ Theriversdechurchny.org [Архівовано 27 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ Dave Itzkoff, «HBO Picks Up Aaron Sorkin Series About Cable TV News», New York Times (англ.)
  14. ↑ Sam Waterston Trivia and Quotes on TV.com. CBS Interactive Inc. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 21 травня 2010. [Архівовано 2012-11-07 у Wayback Machine.] (англ.)
  15. ↑ SMITH, DINITIA (15 липня 2004). Father and Daughter, in Life and in Shakespeare - NYTimes.com. The New York Times Company. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 21 травня 2010. (англ.)
  16. ↑ The General Theological Seminary of the Episcopal Church (англ.)
  17. ↑ Unity08.org: «Actor Sam Waterston Calls on Americans to Join Growing 2008 Political Movement, Unity08». Retrieved 2008-01-04. (англ.)
  18. ↑ The Real McCoy — Newsweek (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сем_Вотерстон&oldid=43731979