Себастьяно Маццоні
Себастьяно Маццоні | ||||
---|---|---|---|---|
Sebastiano Mazzoni | ||||
Янгол в сцені «Благовіщення» | ||||
При народженні | Sebastiano Mazzoni | |||
Народження | 1611 Флоренція, Італія | |||
Смерть | 22 квітня 1678 | |||
Венеція, Венеційська республіка[1] | ||||
Національність | італієць | |||
Країна | Венеційська республіка | |||
Жанр | релігійний та міфологічний жанр | |||
Діяльність | художник, архітектор, поет | |||
Напрямок | маньєризм, бароко | |||
Твори | релігійний та міфологічний жанр | |||
Роботи в колекції | Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Смітсонівський музей американського мистецтва, Ка' Реццоніко, Детройтський інститут мистецтв, Національний музей Швеції, Barber Institute of Fine Artsd, Галерея Академії (Венеція) і Hastings Museum and Art Galleryd | |||
| ||||
Себастьяно Маццоні у Вікісховищі | ||||
Себастьяно Маццоні( італ. Sebastiano Mazzoni; 1611, Флоренція — 22 квітня, 1678, Венеція ) — італійський художник XVII століття.
Народився в місті Флоренція. Відомо, що в період 1632-1633 рр. проходив навчання в майстерні художника Баччо дель Біанко.
1638 року був зарахований до складу Флорентійської академії мистецтв. Окрім живопису, займався поезією. Схильний до сатири і критики, написав вірші, котрі були поширені і викликали невдоволення урядовців Флоренції. Можливо, саме це спонукало художника покинути Флоренцію та оселитися в Венеції, де він мешкав і працював до кінця життя.
Мав специфічну і досить незвичну художню манеру, тривожну, динамічну, з темнуватими фарбами і майже сатирично поданими персонажами. У Маццоні пластична краса ( якою зазвичай наділяли янголів майже всі італійські художники ) не притаманна навіть янголам.
В художній манері митця є домішки маньєризму з метушливим натовпом і закрученістю фігур або їх застиглістю в просторі полотна. Персонажі картин Маццоні сумні, невеселі навіть в картинах міфологічного жанру. Так, в картині «Три грації» він подав три оголені супутниці Венери (Аглаю, Єфросину і Талію) невеселими і сумними, хоча вони вважались уособленнями цноті, краси і кохання. На тлі художньої кризи в Венеції XVII століття, творчість Себастьяно Маццоні виглядає цілком типовою у ландшафті депресивного мистецтва міста.
Жартома художник називав себе двічі божевільним.
Його учнями були Себастьяно Річчі та Андреа Челесті.
Себастьяно Маццоні був забутий майже на 200-250 років. На хвилі перегляду архівів і творчого спадку митців минулого ім'я художника було повернуто в історію італійського і європейського мистецтва. Картини художника знайдені в музеях Флоренції, Венеції, Москви, Канзаса тощо.
- L. Vertova, Artikel Sebastiano Mazzoni in Kindlers Malereilexikon, dtv 1982
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Себастьяно Маццоні
- ↑ Waterhouse E. Italian Baroque Painting — Лондон: Phaidon Press, 1962. — С. 129.