Перейти до вмісту

Просівці

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Просівці
Церква Усікновення Голови Святого Івана Хрестителя
Церква Усікновення Голови Святого Івана Хрестителя
Церква Усікновення Голови Святого Івана Хрестителя
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Скориківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA61040450180022304
Облікова картка Просівці 
Основні дані
Засноване 1503
Перша згадка 1503 (521 рік)[1]
Населення 88
Територія 0.636 км²
Густота населення 138.36 осіб/км²
Поштовий індекс 47814
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°35′47″ пн. ш. 26°12′08″ сх. д.H G O
Водойми Збруч
Відстань до
районного центру
10 км
Відстань до
залізничної станції
Підволочиськ км
Місцева влада
Адреса ради 47814, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Скорики, вул Богдана Хмельницького 1б
Карта
Просівці. Карта розташування: Україна
Просівці
Просівці
Просівці. Карта розташування: Тернопільська область
Просівці
Просівці
Мапа
Мапа

CMNS: Просівці у Вікісховищі

Просівці́ — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Підпорядковувалось Воробіївській сільраді.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скориківської сільської громади. Розташоване на річці Збруч, на сході району

Населення — 77 осіб (2007).

Історія

[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1503. Назва походить, імовірно, від занять мешканців — вирощували просо, з якого виготовляли крупу; а відходи проса (солому, полову) використовували як корм для тварин. 1857 р. у селі проживали 335 осіб, 1921—427.

1920 р. засновано кооперативу, 1925 р. функціонував млин Яна Попельського. Діяла філія товариства «Просвіта», драматичний гурток, кооператива. У 1934 р. в однокласній школі (збудована у 1909 р.) навчалося 55 учнів.

Упродовж 1934—1939 рр. Просівці належали до ґміни Скорики.

Від 5 липня 1941 р. до 7 березня 1944 р. село — під нацистською окупацією. У Червоній армії на фронтах радянсько-німецької війни загинули місцеві жителі Володимир (1901—1944) і Григорій (1901—1944) Гладини, Антон (1914—1944) і Теофан (1921—1945) Йосики, Ілля Назар (1918—1941); семеро пропали безвісти.

Релігія

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]