Перейти до вмісту

Премія НАН України імені М. М. Крилова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Премія НАН України імені М. М. Крилова
Країна  Україна
Тип наукова нагородаd
Вручає: Відділення математики НАН України
Підстава за видатні наукові роботи в галузі нелінійної механіки та прикладної математики
На честь: Крилов Микола Митрофанович
Нагородження
Засновано: 1964
Нагороджені:
Категорія:Лауреати премії НАН України імені М. М. Крилова (60)
Черговість
Сайт Премія імені М. М. Крилова

Премія імені М. М. Крилова — премія імені математика Миколи Митрофановича Крилова. Заснована постановою РМ УРСР від 12.06.1964 No 595 та постановою Президії АН УРСР від 17.07.1964 No 188. Премія присуджується за видатні наукові роботи в галузі нелінійної механіки та прикладної математики (Відділення математики НАН України)

Лауреати

[ред. | ред. код]

[1]

1965 за роботи «О квазипериодических решениях в задачах нелинейной механики» і «Одночастотные свободные колебания в нелинейных системах с многими степенями свободы»

1967 за цикл робіт з теоретичної кібернетики

1968 за цикл робіт в області нелінійної механіки

1969 за цикл робіт з нелінійної механіки, присвячених розробці методу прискореної збіжності у задачах нелінійної механіки та розвитку принципу зведення у теорії лінійних диференціальних рівнянь з квазіперіодичними коефіцієнтами

1970 за цикл робіт з теорії стохастичних диференціальних рівнянь та марковських процесів

1971 за цикл робіт з послідовних методів оптимізації

1972 за цикл робіт з асимптотичних методів розв'язування рівнянь Ван-дер-Поля і ряду інших класів диференціальних рівнянь

1973 за цикл робіт з операційних методів числення

1974 за цикл робіт з систем лінійних нерівностей

1975 Цикл робіт з чисельно-аналітичних методів розв’язання крайових задач математичної фізики

1976 за цикл фундаментальних робіт по вивченню граничних функціоналів, присвячених розробці нового універсального методу рішення граничних задач, що дозволяє звести рішення різних граничних задач до вивчення лише одного функціоналу — потенціалу випадкового блукання

1977 за цикл робіт «Дослідження динамічної взаємодії коливальних систем з джерелом енергії»

1978 за цикл робіт «Математичні основи термомеханіки»

1979 за цикл робіт з теорії інтегральних рівнянь

1980 за монографію "Самосопряженные операторы в пространствах функций бесконечного числа переменных"

1981 за цикл праць «Розробка аналітичних і якісних методів нелінійної механіки і їх застосування»[2]

1982 за цикл робіт «Обґрунтування віднімальної процедури в квантовій теорії поля»

1983 за монографію «Операторы Штурма Лиувилля и их приложения»

1984 за цикл робіт «Точно інтегровані нелінійні системи статистичної механіки»

1985 за цикл робіт «Спінові гамільтоніани, їх симетрія і асимптотичні властивості спектрів магнонів»

1986 за цикл робіт «Математичні методи дослідження систем з спонтанно порушеною симетрією»

1987 за цикл робіт «Аналітичні методи дослідження динамічних систем»

1988 за цикл робіт «Багатовимірне рівняння Монжа — Ампера»

  • Погорєлов Олексій Васильович — академик АН УРСР, академік АН СРСР, завідувач відділу геометрії Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР

1989 за цикл робіт «Нелінійні моделі теоретичної і математичної фізики»

1990 за цикл робіт «Розвиток аналітичних і асимптотичних методів розв'язання диференціальних, інтегральних та інтегродиференціальних рівнянь і їх застосування до задач математичної і теоретичної фізики»

1991 за цикл робіт «Наближення диференційованих функцій та апроксимаційні методи розв'язування диференціальних та інтегральних рівнянь»

1992 за цикл робіт «Топологічні характеристики нелінійних операторів та їх застосування»

1993 за цикл праць «Теорія випадкових полів операторів та її застосування»[2]

1994 за серію наукових праць «Простори основних та узагальнених векторів замкненого оператора та їх застосування до дослідження розв'язків операторно-диференціальних рівнянь»

1995 за цикл досліджень «Динаміка, стійкість, керованість систем зв'язаних твердих тіл»

1996 за цикл праць «Розпад розв'язків нелінійних еволюційних рівнянь на асимптотичні солітони»

  • Котляров Володимир Петрович - доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна НАН України,
  • Хруслов Євген Якович — академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, завідувач відділу Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна НАН України

1997 за цикл праць «Розвиток та дослідження конструктивних методів розв'язання задач нелінійної механіки та математичної фізики»

1998 за цикл праць «Сучасні методи дослідження динамічних систем»[2][3]

1999 за цикл праць «Математичні моделі і крайові задачі термомеханіки електропровідних континуальних систем»

2001 за цикл робіт з математичних проблем аналітичної механіки

2003 за  цикл робіт «Розробка геометричних і топологічних методів дослідження многовидів та підмноговидів»

2005 Серія праць «Геометричні та аналітичні методи в комплексному аналізі»

2007 за  цикл робіт «Сучасні методи теорії апроксимації та інтерполяції»

2010 за цикл робіт  «Розвиток групових та асимптотичних методів в теорії диференціальних рівнянь та їх застосування у моделях математичної фізики, математичної біології і механіки»

2013 за цикл наукових праць «Фрактальні та апроксимаційні схеми в теорії випадкових процесів та їхні застосування»

2015 за цикл наукових праць «Математичні моделі, чисельні та аналітично-чисельні методи для нелінійних задач, які виникають в теорії фізичних полів різної природи»

2018 за цикл праць "Розвиток аналітично-чисельних і якісних методів дослідження диференціальних рівнянь та їх застосування до розв’язання задач механіки і тепломасопереносу"[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Премія імені М. М. Крилова. Усі учасники конкурсу з 1965 по 2013 роки. Національна академія наук України.
  2. а б в Лауреати премій на сайті механіко-математичного факультету КНУ. Архів оригіналу за 28 вересня 2016. Процитовано 30 січня 2017.
  3. Учасники конкурсу 1998 року. Національна академія наук України.
  4. Премії імені видатних учених України Національної академії наук України (PDF). Національна академія наук України.