Петар Хубчев
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 26 лютого 1964 (60 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Гложене, Болгарія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 185 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Болгарія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Петар Хубчев (болг. Петър Хубчев, нар. 26 лютого 1964) — колишній болгарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2022 року — головний тренер клубу «Берое».
Виступав за національну збірну Болгарії, з якою дійшов до півфіналу на чемпіонаті світу 1994 року, а також грав на Євро-1996.
Хубчев закінчив спортивне училище в Ловечі та почав кар'єру гравця в місцевому клубі другого дивізіону «Осам» (зараз клуб носить назву «Літекс»). За «Осам» він зіграв 249 матчів за вісім сезонів у другому дивізіоні, був помічений тренерами збірної і викликаний у головну команду країни.
1989 року перейшов в софійський «Левскі», в якому за чотири роки виграв чемпіонат Болгарії і два Кубки країни.
На початку 1994 року Хубчев підписав контракт з німецьким «Гамбургом», був деякий час капітаном команди.
На початку 1997 року болгарин перейшов в «Айнтрахт»[1], якому допоміг у сезоні 1997/98 виграти Другу Бундеслігу та вийти в еліту, де провів з командою ще три сезони. В останньому своєму сезоні (2001/02) грав за дубль «Айнхрахта» в Оберлізі, в 2004 і 2006 роках провів кілька матчів в аматорській лізі за клуб «Італія Енкгайм».
Всього в Бундеслізі зіграв 128 матчів і забив 2 голи.
25 квітня 1984 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Болгарії в матчі проти збірної Греції, при цьому він був гравцем клубу другого дивізіону.
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, на якому зіграв у всіх 7 матчах і став з командою півфіналістом турніру.
У відбірковому турнірі до Євро-1996 був капітаном збірної і допоміг своїй команді вперше в історії пробитись на чемпіонат Європи. На самому турнірі в Англії Хубчев зіграв два матчі, а його Болгарія не подолала груповий етап.
Останній матч за національну команду провів 1 вересня 1996 року проти збірної Ізраїлю. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала з перервами 13 років, провів у формі головної команди країни 35 матчів.
У 2003 році Пламен Марков запросив Хубчева як свого помічника до тренерського штабу збірної Болгарії, яка змогла кваліфікуватися на Євро-2004. На турнірі болгари програли всі три матчі у групі із загальним рахунком 1:9, після чого Маркова було звільнено, а Хубчев ще недовго працював помічником нового тренера збірної Христо Стоїчкова.
У 2004—2005 роках недовго тренував нижчоліговий німецький клуб «Бад-Фільбель» з однойменного містечка, після чого короткий час був тренером софійської «Славії».
У 2006 році повернувся в Німеччину, де спочатку тренував дубль «Айнтрахта», а з січня до травня 2008 року — дубль «Вольфсбурга». Після цього став працювати скаутом «вовків»[2].
Влітку 2009 року Хубчев повернувся на батьківщину і став тренером «Чорноморця» (Поморіє), що грав у другому за рівнем дивізіоні Болгарії. В першому ж сезоні він вивів нижчолігову команду до фіналу Кубка Болгарії, де «моряки» поступилися 0:1 клубу «Берое». У чемпіонаті, однак, команда стала лише сьомою. Проте вже в наступному сезоні «Чорноморець» став другим і здобув право грати в плей-офф за місце в вищій болгарській лізі. У першому матчі плей-оф команда Петара перемогла «Спортіст» (Своге) з рахунком 2:1, а в другому обіграла з рахунком 3:0 клуб «Відіма-Раковскі». Завдяки цьому клуб вперше в історії вийшов до найвищого болгарського дивізіону, але в підсумку зіграти там не зміг, оскільки болгарський футбольний союз не дав клубу ліцензії[3].
Через незгоду з цим рішенням Хубчев подав у відставку і разом зі своїм тренерським штабом перейшов у «Ботев» (Пловдив)[4]. Тим не менше, тут він працював лише протягом п'яти місяців і в жовтні 2011 року був звільнений через незадовільні результати.
Навесні 2012 року Хубчев був призначений технічним та спортивним директором клубу «Берое»[5], а у жовтні того ж року він зайняв пост тренера команди[6] і виграв в травні 2013 року болгарський кубок, обігравши у фіналі в серії пннальті «Левскі». У липні він також зміг виграти перший в історії команди суперкубок Болгарії, обігравши також по пенальті чемпіонів країни «Лудогорець». У чемпіонаті Болгарії 2014/15 команда зі Старої Загори уперше у своїй історії стала віце-чемпіоном Болгарії. Пішов у відставку у квітні 2016 року після поразки у першому півфінальному матчі Куба країни від ЦСКА (Софія). Був названий керівництвом клубу найуспішнішим його тренером в історії.
Наприкінці вересня 2016 року був призначений головним тренером національної збірної Болгарії. На момент приходу нового тренера збірна встигла провести одну гру відбору на ЧС-2018, лише у додатковий час вирвавши важку домашню перемогу над Люксембургом (4:3). Під керівництвом Хубчева болгарам вдалося по ходу відбіркового турніру здобути домашні перемоги над такими командами як Нідерланди та Швеція, однак втрати очок в іграх зі скромнішими збірними не дозволили їм піднятися у турнірній таблиці вище четвертого місця. Утім тренер продовжив роботу зі збірною. Команда брала участь у першому розіграші Ліги націй УЄФА, посівши друге місце у своїй групі Ліги C і виборовши право підвищитися до Ліги B на наступний розіграш турніру. Хубчев залишив тренерський штаб збірної у травні 2019 року після невдалого старту команди у відборі на ЧЄ-2020, де стартові нічиї в іграх з номінально найслабшими командами групи, Чорногорією і Косовом, фактично перекреслили надії болгар пробитися до фінальної частини континентальної першості.
Влітку 2019 року повернувся до роботи на клубному рівні, очоливши клуб «Левскі», який очолював до 2020 року.
З 2022 року — головний тренер клубу «Берое».
- Чемпіон Болгарії: 1992-93, 1993-94
- Володар Кубка Болгарії: 1991-92, 1992-93
- Бронзовий медаліст (4 місце) чемпіонату світу: 1994
- Володар Кубка Болгарії: 2012-13
- Володар Суперкубка Болгарії: 2013
- Почесний громадянин міста Ловеч від 14 липня 1994 року. «За досягнутий великий успіх на чемпіонаті світу в США в 1994 році»[7].
- Почесний громадянин міста Стара Загора від 26 вересня 2013 року. За виграш «Бероє» під керівництвом Хубчева кубка і суперкубка Болгарії[8].
- ↑ Houbchev, Petar (German) . kicker.de. Архів оригіналу за 1 травня 2014. Процитовано 29 грудня 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 28 жовтня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Sportal.bg: Изхвърлиха Черноморец Поморие от «А» група [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (Dostęp 16 czerwca 2011)
- ↑ Sportal.bg: Петър Хубчев: Разбрал съм се, няма да крада от Поморие за Ботев [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (Dostęp 16 czerwca 2011)
- ↑ Петър Хубчев пое «Берое» (виж видео). Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 28 жовтня 2015.
- ↑ В Берое вдигнаха мерника на Хубчев, бъдещето на треньора неясно (Bulgarian) . topsport.bg. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 27 жовтня 2014.
- ↑ Почетните граждани на Ловеч, Регионален исторически музей — Ловеч, съставител Капка Кузманова ИК «Витал», Вт. 2009, с. 123—124. ISBN 978-954-8259-84-2
- ↑ Петър Хубчев получи отличието «Почетен гражданин на Стара Загора» [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Гонг (23 октомври 2013)
- Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. [Архівовано 23 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Петар Хубчев на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Статистика виступів на сайті national-football-teams.com [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Статистика на сайті www.footballdatabase.eu [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Петар Хубчев на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Петар Хубчев на сайті fussballdaten.de (нім.)
1 Михайлов (в) • 2 Кременлієв • 3 Іванов • 4 Цветанов • 5 Хубчев • 6 Янков • 7 Костадинов • 8 Стоїчков • 9 Лечков • 10 Сіраков • 11 Боримиров • 12 Ніколов (в) • 13 Йорданов • 14 Генчев • 15 Ілієв • 16 Киряков • 17 Міхтарський • 18 Александров • 19 Георгієв • 20 Балаков • 21 Йотов • 22 Андонов • Тренер: Димитар Пенев | | |
1 Михайлов (  ) • 2 Кишишев • 3 Іванов • 4 Киряков • 5 Хубчев • 6 Янков • 7 Костадинов • 8 Стоїчков • 9 Пенєв • 10 Балаков • 11 Лечков • 12 Попов • 13 Генчев • 14 Сіраков • 15 Йорданов • 16 Боримиров • 17 Кременлієв • 18 Цветанов • 19 Гінчев • 20 Донков • 21 Георгієв • 22 Здравков • Тренер: Димитар Пенєв | | |
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 26 лютого
- Народились 1964
- Гравці збірної Болгарії з футболу
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1994
- Болгарські футболісти
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 1996
- Футболісти «Літекса» (Ловеч)
- Футболісти «Левські»
- Футболісти «Гамбурга»
- Футболісти «Айнтрахта» (Франкфурт-на-Майні)
- Болгарські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Німеччині
- Болгарські футбольні тренери
- Тренери ФК «Бад-Фільбель»
- Тренери ФК «Славія» (Софія)
- Тренери ФК «Айнтрахт ІІ» (Франкфурт-на-Майні)
- Тренери ФК «Вольфсбург ІІ»
- Тренери ФК «Ботев» (Пловдив)
- Тренери ФК «Поморіє»
- Тренери ФК «Бероє»
- Тренери збірної Болгарії з футболу
- Тренери ФК «Левскі»
- Почесні громадяни Старої Загори
- Почесні громадяни Ловеча