Паулу Соза

	Паулу Соза
	Паулу Соза
Особисті дані
Повне ім'я	Паулу Мануел Карвалю; де Соза
Народження	30 серпня 1970 (54 роки)
	Візеу, Португалія
Зріст	177 см
Вага	76 кг
Громадянство	Португалія
Позиція	півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	Фламенгу
Юнацькі клуби
1987–1989	«Бенфіка»
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Паулу Соза у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соза.

Паулу Соза (порт. Paulo Sousa, МФА: [ˈpawlu ˈsowzɐ], нар. 30 серпня 1970, Візеу) — португальський футболіст, півзахисник. Після завершення ігрової кар'єри — футбольний тренер, нині — головний тренер «Фламенгу».

Як гравець насамперед відомий виступами за «Бенфіку», вихованцем якої Соза і є, вигравши з нею чемпіонат. і Кубок Португалії, «Ювентус», з яким став чемпіоном Італії, володар Кубка та Суперкубка Італії, а також переможцем Ліги чемпіонів УЄФА, та «Боруссію» (Дортмунд) з якою виграв Лігу чемпіонів УЄФА та Міжконтинентальний кубок.

Як тренер ставав чемпіоном Ізраїлю з «Маккабі» (Тель-Авів) та чемпіоном Швейцарії з «Базелем».

Клубна кар'єра

Вихованець футбольної школи клубу «Бенфіка». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1989 року в основній команді того ж клубу. Вже у другому своєму сезоні, Соза виграв чемпіонат Португалії. В команді Соза грав зі своїми партнерами по португальській збірній Руєм Коштою, Паулу Футре і Жоао Вієйра. У 1993 році у матчі з «Боавіштою», голкіпер «Бенфіки» за «фол останньої надії» був вилучений з поля, а клуб вже зробив всі три заміни, після чого Соза став у ворота, і хоч пропустив м'яч з пенальті, який став результатом дій видаленого голкіпера, все ж кілька разів врятував команду, яка «вирвала» у цьому матчі перемогу 3:2. По закінченні цього сезону, Паулу Соза, разом з партнером по команді Антоніу Пашеку перейшов у клуб «Спортинг» (Лісабон), в якому він грав з Луїшем Фігу і Красимиром Балаковим.

Після одного сезону в «Спортінгу», Паулу Соза поїхав у італійський «Ювентус», з якоим Соза виграв у сезоні 1994/1995 чемпіонат і кубок Італії, зробивши переможний «дубль». А наступному сезоні клуб виграв суперкубок Італії, і виграв у фіналі ліги чемпіонів, де італійці зіграли внічию 1:1 в основний час, а в серії пенальті перемогли 4:2, правда Паулу Соза вже був до того моменту замінений, його змінив Анджело Ді Лівіо на 57-й хвилині матчу, але в чемпіонаті Італії клуб став лише другим.

У 1996 році Паулу Соза перейшов у німецьку «Боруссію» (Дортмунд), з якою він повторив успіх однорічної давнини, вигравши у фіналі у свого колишнього клубу, «Ювентуса», 3:1, а сам Соза провів на полі всю гру. Правда дортмундський період кар'єри Сози був затьмарений важкими травмами гравця, «завдяки» яким він провів на полі в першому сезону 11 матчів у чемпіонаті, а в другому — 16. В середині сезону 1997/98 за 7,6 млн євро Паулу Соза був проданий міланському «Інтеру», за який провів близько року.

У січні 2000 року Паулу Соза перейшов в «Парму», де більшу частину матчів провів на лаві запасних, потім близько 6-ти місяців був без клубу, поки не перейшов в грецький «Панатінаїкос», де також задовольнявся роллю запасного гравця. А останнім клубом для Паулу Соза став «Еспаньйол», в якому він не зміг вийти на колишній рівень гри і завершив свою кар'єру 2002 року.

Виступи за збірну

Паулу Соза був з того «Золотого» покоління португальських гравців, які виграли молодіжні чемпіонати світу 1989 і 1991 рр., у фіналі 1991 року Португалія перемогла збірної Бразилії, кілька гравців із складу якої будуть грати на наступних, вже «дорослих» чемпіонатах світу.

16 січня 1991 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії в товариській грі зі збірною Іспанії, яка завершилася внічию 1:1.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії, чемпіонату Європи 2000 року у Бельгії та Нідерландах, на якому команда здобула бронзові нагороди, а також чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, на якому, щоправда, на поле не виходив..

Свій останній матч у складі національної команди Паулу Соза провів 2002 року у товариській грі проти збірної Китаю. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 51 матч.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2005 року, увійшовши до тренерського штабу національної збірної Португалії. Свою тренерську кар'єру Паулу Соза почав з ролі помічника у збірній Португалії віком до 15 років. З липня 2007 по листопад 2008 року Паулу Соза був помічником Луїса Філіпе Сколарі і Карлуша Кейруша у першій збірній Португалії.

В подальшому, протягом 2008–2010 років, працював на Британських островах, де очолював команди клубів «Квінс Парк Рейнджерс», «Свонсі Сіті» та «Лестер Сіті».

З 2011 до 2013 року очолював тренерський штаб угорської команди «Відеотон», після чого в 2013–2014 роках був тренером ізраїльського «Маккабі» з міста Тель-Авів, з яким виграв національний чемпіонат.

З 28 травня 2014 року — головний тренер швейцарського клубу «Базель»^[1]^[2], з яким виграв чемпіонат Швейцарії. 17 червня 2015 розірвав контракт з «Базелем» за обопільною згодою^[3].

21 червня 2015 року став головним тренером італійської «Фіорентини».^[4]^[5] На цій посаді пропрацював два роки, поки 6 червня 2017 року не було оголошено, що новим тренером «фіалок» призначено Стефано Піолі.^[6]

6 листопада 2017 очолив китайський «Тяньцзінь Цюаньцзянь», замінивши на цій посаді Фабіо Каннаваро. Через брак результатів (13-те місце в чемпіонаті та виліт у чвертьфіналі Ліги чемпіонів АФК) залишив клуб 4 жовтня 2018 за згодою сторін^[7].

8 березня 2019 очолив французький «Бордо».

21 січня 2021 року очолив збірну Польщі^[8]. 29 грудня цього ж року достроково розірвав контракт, виплативши пеню^[9].

З 29 грудня 2021 — головний тренер бразильського «Фламенгу». Контракт розрахований на два роки^[10].