Пап Ндіайє
Пап Ндіайє | |
---|---|
Народився | 25 жовтня 1965[1] (59 років) Антоні |
Країна | Франція Сенегал[2] |
Діяльність | історик, політик |
Галузь | політика |
Alma mater | École normale supérieure de Saint-Cloudd, Університет Вірджинії, Вища школа соціальних наук і ліцей Генріха IV |
Науковий ступінь | агреже з історіїd і doctorate in Historyd |
Науковий керівник | Jean Hefferd[3] |
Знання мов | французька[4] і англійська |
Заклад | Інститут політичних досліджень[5] і Вища школа соціальних наук |
Magnum opus | La Condition noired |
Посада | генеральний директор[d], директор, Minister of National Educationd[6][6] і permanent representative of France to the Council of Europed[7] |
Брати, сестри | Марі Ндіай |
У шлюбі з | Jeanne Lazarusd[8] |
Нагороди | |
Пап Ндіайє (фр. Pap Ndiaye, при народженні Папа Н'діайє (фр. Papa N'diaye; нар. 25 жовтня 1965, Антоні) — французький історик і політик, міністр національної освіти та у справах молоді (2022—2023).
Народився 25 жовтня 1965 року в Антоні (О де Сен), старший брат романістки, лауреатки Гонкурівської премії Марі Ндіай. Батько — уродженець Сенегалу, мати — француженка.
Закінчив ліцей Лаканаля в Со (О де Сен) і паризький Ліцей Генріха IV, отримав ступінь агресії з історії у Вищій нормальній школі Фонтене-Сен Клу, викладав у Вищій школі соціальних наук (EHESS). У 1991—1997 роках жив у США, де збирав матеріали для своєї роботи про корпорацію DuPont і приєднався до асоціації чорношкірих студентів, знайшовши інтерес до осмислення свого африканського коріння. Після повернення до Франції зробив становище меншин головною темою своїх досліджень, у 2004 році став співзасновником Кола дій за просування різноманітності у Франції. З 1998 до 2013 року був доцентом EHESS, працюючи в Центрі північноамериканських досліджень при ній. Викладав в університеті Пенсільванії, був запрошеним професором у Північно-Західному університеті та університеті Нью-Йорка[5].
Під час президентської кампанії 2012 року публічно підтримував кандидатуру соціаліста Франсуа Олланда.
1 березня 2021 року призначений директором Музею імміграції у Палаці Порт-Доре.
20 травня 2022 року отримав портфель міністра національної освіти та у справах молоді при формуванні уряду Борн.
4 липня 2022 року зберіг свою посаду у новому уряді Борн.
9 грудня 2022 року, у «день лаїцизму» (він відзначається у школах з 2015 року) Ндьяй оприлюднив статистику порушення принципів секуляризму у системі середньої загальної освіти Франції: 313 випадків у вересні, 720 у жовтні та 353 у листопаді. 16 % інцидентів припадає на школи першого ступеня, 48 % — на колежі та 36 % — на ліцеї. Найпоширеніший вид порушень (39 % із загальної кількості) — носіння релігійних знаків та одягу.
20 липня 2023 року в уряді відбулися кадрові перестановки, внаслідок яких Ндьяй був виведений із його складу, а його крісло зайняв Габріель Атталь.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.tf1info.fr/politique/video-pap-ndiaye-qui-est-le-nouveau-ministre-de-l-education-nationale-2220549.html
- ↑ http://www.theses.fr/1996EHES0056
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://chsp.sciences-po.fr/chercheur-permanent/ndiaye
- ↑ а б Composition of the Government
- ↑ Décret du 26 juillet 2023 portant nomination d'un ambassadeur, représentant permanent de la France auprès du Conseil de l'Europe à Strasbourg - M. Ndiaye (Pap) — 1868. — ISSN 0242-6773
- ↑ http://www.liberation.fr/portrait/2007/02/24/noir-sur-le-tard_85822