Олишківці
| село Олишківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Збаразька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040150360049723 |
| Основні дані | |
| Населення | |
| Територія | 1,25 км² |
| Поштовий індекс | 47333 |
| Телефонний код | +380 3550 |
| Катойконіми | олишківчани |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°47′8″ пн. ш. 25°42′18″ сх. д. / 49.78556° пн. ш. 25.70500° сх. д. |
| Відстань до обласного центру |
36 км |
| Найближча залізнична станція | Красносільці |
| Відстань до залізничної станції |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4 |
| Карта | |
  Олишківці | |
 Олишківці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Оли́шківці — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 підпорядковувалося колишній Зарудянській сільській раді. До Олишківців приєднано хутори Баландова, Берег, Гумнисько і Степ.
Розташоване на правому березі р. Гнізна Ліва, лівої притоки Гніздечної, басейн р. Гнізна, сточище Серету, за 17 км від районного центру і 10 км від найближчої залізничної станції Красносільці. Географічні координати – 49° 47’ північної широти 25° 42’ східної довготи. Територія — 1,25 км². Дворів — 139. Населення — 538 осіб (2014).
Назва, ймовірно, від слов’янських імен Олеша, Олишко.
Перша писемна згадка - 9 липня 1463 року. У Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл, що відійшли князям.
Зокрема, Семену Васильовичу – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубичок та інші села. Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53).
У 1518 році, після смерті Марії Семенівни Несвицької-Рівненської, дружини тоді вже покійного Семена Васильовича, його внучка, Анна-Тетяна Гольшанська, вносить Олишковці разом з іншими селами до власності свого чоловіка, князя Костянтина Івановича Острозького. 4 травня 1518 року король Сигізмунд I Старий підтвердив права князя Костянтина Острозького на володіння Олишковцями та іншими селами, отриманими як спадок бабці його першої дружини. У 1648 році згадане в документах у зв`язку з подіями Національновизвольної революції українського народу 1648–1676 рр.
Наприкінці XIX століття село — власність ґрафа Грохольського; тут 68 будинків, 492 жителі.
У 1911 році в селі проживало 586 осіб. У 1931 році в селі — 591 мешканець.
Протягом 1933–1939 років Олишківці належали до ґміни Колодне.
3 липня 1941 року — 6 березня 1944 року село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 36 осіб. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — понад 30 осіб; у т. ч. учасники грудневого повстання у 1939 році в Збаражі: П. Бабій, В. та І. Добровні, І. Казнодій, П. Никифорів, В. Отченаш та інші.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади[1].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району[2].
Є церква св. Духа (2014[3][4]), фіґура Богородиці.
Є археологічна пам'ятка раннього залізного часу Поселення Олишківці I (охоронний номер 1338).
Водно-болотний масив у межах заплави р. Гнізни між селами Олишківцями та Витківцями оголошений ботанічною пам'яткою природи «Олишковецька ділянка».
У 1911 році в селі проживало 586 осіб, функціонували цегельня, фабрика черепиці, фільварок і корчма.
У травні 1949 року в селі створили колгосп. У серпні 1954 року сільські ради Витківців і Олишківців об'єднали в Олишківецьку сільську раду.
Діють загальноосвітня школа 1 ступенів, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад; земельні паї орендують ПАП «Добрий самарянин», ПМП «Імпульс», ТОВ «Сонячне» і ТОВ «Олишківецьке»[5].
У 2001 році в Олишківцях проживало 540 осіб.
- Народилися
- Світлана Боднар (нар. 1980) — українська журналістка, редакторка, громадсько-політична діячка[6].
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Мар'ян Федечко. З потоку новин // Вільне життя плюс. — 2012. — № 98 (6 груд.).
- ↑ Архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький звершив чин освячення Свято-Духівського храму[недоступне посилання]
- ↑ Чи є правда на селі // Вільне життя плюс. — 2012. — № 62 (17 серп.).
- ↑ Боднар Світлана Миколаївна // Збаразька районна рада.
- Чайковський, В. Олишківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 667. — ISBN 966-528-199-2.
- Уніят, В. Олишківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 290—291. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Oleszkowce, gm. Zarudzie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 406. (пол.)
- Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |