Обговорення:Семіотика

Ця стаття є частиною Проєкту:Медицина (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані Медициною. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Медицина.
	Чим допомогти: Додайте, будь ласка, шаблон {{Вікіпроєкт:Медицина|важливість=|рівень=}} до всіх обговорень нових і старих статей, а також категорій з даної тематики.

Орест Хмельовський, академік Міжнародної Академії Фундаментальних основ буття. Обгрунтування семіології

Назріла потреба розрізнити в науці про знаки два напрями досліджень, які досі розглядалися разом, семіологію – науку про походження знаків і знакових систем та семіотику – науку про функціонування знаків і знакових систем в різних формах життя. Філософськими підставами для виокремлення семіології в фундамент логічної та образної складових пізнання є «Теорія образотворення», розроблена мною на основі наукового синтезу сфер пізнання – філософії, науки, мистецтво- й богознавства. Методологічними засадами семіології й семіотики є вчення про методи образологіки, композиційного аналізу й синтезу, азбучного аналізу й синтезу. Науковими підставами виокремлення семіології в самостійну фундаментальну науку є, передусім, невизначеність предмету семіотики, що створює протиріччя між змістами синтактики, семантики й прагматики, які виявляються малопродуктивними в розвитку наукового аналізу процесів семиіозису через відсутність фундаментальних методів пізнання. На даний час семіотика нагромадила значний ресурс семантичного знання, яке не може далі успішно функціонувати в старій парадигмі семіотичного контексту – без розуміння зв’язків знаковості з матрицею інформаційної системи Всесвіту. Цю прогалину в науці здатне заповнити вчення автора про знаковість, в основі якого є дослідження фундаментальної ролі Азбуки народів Слова – слов’ян - у порівнянні з основними знаковими системами письма народів світу, а також дослідження механізму теци - семіозису форм життя у Всесвіті й на Землі. Методичними засадами семіології є перевірена практикою система семіологічної і семіотичної підготовки дизайнерів у Луцькому національному технічному університеті згідно з концепцією знаковості проектування середовища та її реалізацією в українському стилеутворенні й трибі життя. Осмислення й обґрунтування знання в контексті проблеми походження знаків створює передумови до розуміння світобудови, механізмів світоіснування й творення, походження писемності та всіх інших видів знаковості, дає змогу осмислити і міфи, і реальність. Пізнання знаковості на рівні абстрагування створює фундамент для коректного і повного математичного опису процесів і явищ природи, відкриває логіку трансформування невидимого в інформаційній системі у графічні образи – знаки семіологічного й семіотичного буття. Ми отримаємо пояснення первообразів і доступ до генетичних кодів творення форм життя, доступ до розуміння відповідності й об’єктивності переходу ідеального в матеріальне й навпаки, що, зрештою, відображається мовами й традиціями трибу життя народів світу, народним мистецтвом і боготворчістю. Семіологія відкриває доступ до розуміння механізмів творення за образом і подобою на всіх рівнях виобразнення – представлення знаковості у взаємодії складових семіозису.

Література автора: Друковані наукові праці. 1. Філософське мистецтво як засіб вирішення протиріч буття художником//Зб. Наук. Праць ЛІІ. – Луцьк, 1995. 2. Сенс творчості у контексті свободи духа//Сучасність.-К., 1996.Ч.5. 3. Дизайн у світлі нового-старого міфа про світ// Зб. Наук. Праць ЛІІ. – Луцьк, 1997. Ч.1. 4. Рівні реалізації принципу Плідності //Зб. Наук. Праць ЛІІ. – Луцьк, 1997. Ч.1. 5. Гармонія як принцип дизайну//Зб. Наук. Праць ЛІІ. – Луцьк, 1997. Ч.2. 6. Дохристиянські українські графоформи як світоглядні символи в контексті символотворчості давніх культур (у співавторстві з В.Навратюком) //Зб. Наук. Праць ЛІІ. – Луцьк, 1997. Ч.2. 7. Світоглядна парадигма орнаментів трипільської кераміки (спроба аналізу архітектоніки) //Зб. Наук. Праць ЛДТУ. – Луцьк, 1998. 8. Камені спотикання або філософія проектування.– Луцьк, 1998.– 100 с. 9. Словник (образотворче мистецтво та дизайн) – у співавторстві. – ЛДТУ, 1999 р. 10. Модель формування світогляду дизайнерів//Діалог культур:Україна у світовому контексті. Художня освіта. Вип.5.– Львів, 2000. 11. Образотворення як метод і критерій дизайнерської класифікації сфер діяльності//Тези доповідей міжнародної конференції “Дизайн-2000”. –Херсон, 2000. 12. Теорія образотворення (Монографія). -Луцьк, ЛДТУ.– 2000.- 512 с. 13. Тріада взаємодії Слова, Середовища і Діяльності як ідеотворча модель прогнозування образотворивного стану суспільства (постановка проблеми)//Соціокультурна динаміка:закономірності, проблеми, перспективи. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 11-12 травня 2000 року.-К., 2001. 14. Образологіка – новітня методологія дизайн-проектування//Вісник Харківського художньо-промислового інституту.-Вип.4. – Харків, 2001. 15. Образотворивна модель взаємозв’язків основних понять системи світу, дизайн-проектування та націотворення//Визвольний шлях.-К., 2001. Річник 54. Кн.3 (636). 16. Теорія образотворення. Кн.. ІІ: Образологіка системи бог і БОГ. Кн..ІІІ: Категорія образу. – Луцьк, ЛДТУ, 2002. – 352 с. 17. Проблема національної форми в дизайні//Академ-дизайн: Вісник Української академії дизайну.– Львів, 2003, №1. 18. “А наші боги суть образи”//Минуле і сучасне Волині й Полісся: народна культура – шлях до себе. Вип. 11. – Луцьк, 2003. 19. Теорія образотворення. Кн.. ІV-1. Тризуб. Таємне вчення українців. – Луцьк, 2004. – 288 с. 20. Образологіка форми//Вісник Львівської національної академії мистецтв. – Вип.15.– Львів: ЛНАМ, 2004. 21 Трипільські біноклеподібні форми як знаково-речові прототипи етномодерного українського мислення//Фольклористичні зошити.– Вип. 7. – Луцьк, 2004. 22. Композиція – фундаментальний стан вакууму, метод пізнання, образотворчості та формування середовища життя//Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв. №3.– Харків, 2004. 23. Фундаментальна даність композиції – основа теорії дизайнування//Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв. №3.– Харків, 2005. 24. Теорія образотворення. Кн.. V. Композиція. – Луцьк, 2005. – 408 с. 25. Оправдання дизайнової творчості//Педагогіка вищої та середньої школи: Зб. наук. праць №10. – Кривий Ріг:КДПУ, 2005. 26. Проектування ідей теорії українського дизайну//Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. праць. №2.– Харків, 2006. 27. Теорія образотворення. Кн.. ІV-2. Буквар Закону (основи семіології). – Луцьк, 2006.– 110 с. 28. Філософія дизайну: семіологічна концепція простору-часу//Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: мистецтво, архітектура.– Харків, 2007, №6. 29. Теоретичні засади дизайн-програмування систем життя//Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: мистецтво, архітектура.– Харків, 2008, №2. 30. Дизайн-програма Західної цивілізації: міф і проектні засади//Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: мистецтво, архітектура.– Харків, 2009, №6. 31. Семиологический базис азбучной письменности//Докирилловская славянская письменность и дохристианская славянская культура: Материалы Первого международного конгресса 12-14 мая 2008 года. – Санкт-Петербург, 2008. 32. Азбучный код матрицы мироздания//Докирилловская славянская письменность и дохристианская славянская культура: Материалы Второго международного конгресса. – Санкт-Петербург, 2010. 33. Информационная ниша славянской цивилизации//Докирилловская славянская письменность и дохристианская славянская культура: Материалы Третьего международного конгресса. – Санкт-Петербург, 2012. 34. Символіка української знаковості в дизайні//Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Становлення і розвиток етнодизайну: український та європейський досвід». - Полтава, 2012.

Основні науково-методичні праці: 1. Вступ у дизайн: основи проектування систем життя. Конспект лекцій. – ЛДТУ, 2002. (Навчальний посібник). 2. Вступ у дизайн: основи проектування систем життя. Конспект лекцій (Доповнене й перероблене видання). – ЛДТУ, 2004. (Навчальний посібник). 3. Графіка й основи графічного мистецтва (у співавторстві з С. Костукевич). Кн.І. – Луцьк, ЛДТУ, 2003. (Навчальний посібник). 4. Виконання магістерських робіт і проектів. – Луцьк, ЛДТУ, 2002-2003. 5. Методичні вказівки до виконання дипломних проектів бакалавра та спеціаліста. – ЛДТУ, 2004. 6. Проектна практика. Методичні вказівки. – ЛДТУ, 2004. 7. Наскрізна програма практики. – ЛДТУ, 2004. 8. Образологічна концепція українського стандарту освіти. – Луцьк, ЛДТУ, 2005. 9. Графічний дизайн. Навчальний посібник. – Луцьк, «Терен», 2008. 10. Основи графіки. Практичний курс. – Луцьк, 2008. 11. Основи методики образотворення (електронний підручник).- Луцьк, 2008. 12. Пакет документів для акредитації спеціальності «Дизайн» у Луцькому державному технічному університеті. – Луцьк, 2004 – 2008.

Інші методичні матеріали 1. Модель готовності дизайнерів до професійної діяльності – Схема. 2. Освітньо-професійна програма ступеневої вищої освіти за професійним спрямуванням “Дизайн”. 3 Основи проектної графіки. Методичні вказівки. – ЛДТУ, 1998. 4. Курс лекцій “Основи методики дизайну” (рукопис). 5. Курс лекцій “Основи графіки та шрифти” (рукопис). 6. Курс практичних занять “Основи проектної графіки”. 7. Курс практичних занять “Основи конструювання та дизайн упаковки”. 8. Навчальний план спеціальності “Дизайн”. 9. Кваліфікаційна характеристика дизайнера. 10. ККЗ з дизайну за ступенями підготовки. 11. Робочі програми з дисциплін: “Основи методики дизайну”, “Вступ до спеціальності”, “Композиція”, “Проектування”, “Функційний аналіз та системний синтез у дизайні” з напрямку “Графічний дизайн”. 12. Методичні вказівки до виконання курсового проекту кваліфікаційного рівня 7.020210 спеціальності “Дизайн”. Спеціалізація – “Графічний дизайн”, ІХ сем. – ЛДТУ, 1999. 13. Методичні вказівки до вивчення курсу “Основи конструювання та дизайн упаковки”.-ЛДТУ, 1999. 14. Виконання кваліфікаційних, дипломних і магістерських проектів. Методичні вказівки для студентів спеціальності “Дизайн”. – ЛДТУ. 2000, 2003, 2006. 15. Образотворивна модель класифікації сфер діяльності – Схема. 16. Модель “Система композиції”. 17. Образотворивна модель взаємозв’язку основних понять системи світу, дизайн-проектування та націотворення. 18. Етапи дизайн-діяльності – Схема. 19. Дизайнерська класифікація потреб споживання – Схема. 20. Лінійна модель системи – Схема. 21. Функціональний аналіз об’єкта проектування – Схема. 22. Логічна схема – “Шлях трансформації ідеї”. 23. Образологічна схема – “Рівні трансформації Ідеї”. 24. Модель двоєдиної суті систем до проектування. 25. Графічна модель для виконання функціонального аналізу об’єкта дизайну. 26. Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни “Вступ до спеціальності”. – ЛДТУ, 2005. 27. Курс лекцій «Сучасні аспекти розвитку дизайну», 2008. 28. Курс лекцій та практичних занять з дисципліни «Програмування». 29. Курс лекцій «Основи наукових досліджень у дизайні», 2006. 30. Композиційний аналіз і синтез – методика виконання, 2004-2009.

Для чого тут в обговоренні це все писати? Я так розумію, що це щось схоже на чернетку другої статті — про Ореста Хмельовського? То ж для цього є «Чернетка». Ось тут. --Kasio67 (обговорення) 19:45, 2 січня 2018 (UTC)