Перейти до вмісту

Накваша

Координати: 49°58′28″ пн. ш. 25°19′14″ сх. д. / 49.97444° пн. ш. 25.32056° сх. д. / 49.97444; 25.32056
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Накваша
Дерев'яна церква Святого Юрія
Дерев'яна церква Святого Юрія
Дерев'яна церква Святого Юрія
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район Золочівський
Тер. громада Підкамінська селищна ОТГ
Код КАТОТТГ UA46040110180066666
Основні дані
Перша згадка 1515
Населення 505
Площа 1,594 км²
Густота населення 316,81 осіб/км²
Поштовий індекс 80654[1]
Телефонний код +380 3266[2]
Географічні дані
Географічні координати 49°58′28″ пн. ш. 25°19′14″ сх. д. / 49.97444° пн. ш. 25.32056° сх. д. / 49.97444; 25.32056
Середня висота
над рівнем моря
293 м[3]
Водойми р. Іква
Відстань до
обласного центру
111 км[4]
Відстань до
районного центру
57 км[4]
Найближча залізнична станція Броди
Відстань до
залізничної станції
23 км
Місцева влада
Адреса ради 80670, Львівська обл., Золочівський р-н, смт Підкамінь, вул. Франка, 1[5]
Сільський голова Бутинський Богдан Ярославович[5]
Староста 80654, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Накваша, вул. Центральна, 3: Стрехалюк Роман Омельянович[5]
Карта
Накваша. Карта розташування: Україна
Накваша
Накваша
Накваша. Карта розташування: Львівська область
Накваша
Накваша
Мапа
Мапа

CMNS: Накваша у Вікісховищі

Наква́ша — село в Україні, у Підкамінській селищній об'єднаній територіальній громаді Золочівського району Львівської області. Населення становить 505 осіб[5].

Назва

[ред. | ред. код]

В одному із записів, від 1528 року йдеться про «…село Наріччя, по іншому Накваша»[джерело?]. Тобто, у той час село мало давню історію і вже, навіть, встигло змінити назву… А сучасна назва «Накваша», скоріш за все, походить від мішанини українських і латинських слів «на» та «aqua»-«вода». Тобто, «(Село) на воді», «(Село) на річці».[6][неавторитетне джерело].

Див. також: Наква[be]

Історія

[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про Наквашу датується 1515 роком[7]. У 1552 році село було частиною Золочівського масиву земель і належало родині Гурків[8].

У другій половині ХІХ — першій половині XX століття наквашани виготовляли гарні кольорові коци, а також займалися ткацтвом та шевством[6].

У 1885 році місцева громада нараховувала 1299 осіб (разом із мешканцями сучасних Лукашів та Микитів), з них за віровизнанням: 820 — греко-католики (українці), 460 — римо-католики (поляки), 19 — юдеї. Напередодні першої світової війни в селі мешкало 1486 осіб, з них 1125 — українці, 343 — поляки та 18 — юдеї. На початку травня 1885 року відбулося урочисте освячення читальні товариства «Просвіта»[7].

Лихоліття XX століття не оминули Наквашу. Через село прокотились фронти першої світової та польсько-української воєн, а також друга світова війна, забрала життя понад 50 місцевих мешканців. На вшанування пам'яті наквашан, полеглих у Другій світовій війні в центрі села відкритий пам’ятний знак[7].

За радянських часів був створений колгосп імені Жданова з центральною садибою (конторою) у Накваші, основним напрямком діяльності господарства було рільництво[7].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
українська 100%

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Дерев'яна церква Святого Юрія в селі Накваша збудована та освячена у 1795 році на честь святого Юрія (Георгія) єпископом Петром Білянським. Первісно церква була тридільна, дерев'яна, одноверха. Пізніше були добудовані дерев'яні бокові рамена, що перетворило будівлю у хрещату. 1905 року до старого бабинця стараннями о. Глібовицького добудовано чотири цегляних приміщення, які заповнили кути просторового хреста та мурований присінок. До 1939 року покровителькою церкви була Савина Ясєнська, землевласниця з Підкаменя. На південний схід від церкви збереглася дерев'яна двоярусна дзвіниця з 1822 року, накрита наметовим дахом. Від 1990 року церква має статус пам'ятки архітектури місцевого значення під № 1558-м та перебуває в користуванні громади УГКЦ[10]. За переказами, поблизу церкви на місці братських могил, що збереглися з часів татарського нападу 1675 року, стоять старовинні хрести[6].
  • Замок Цетнерів був збудований у першій половині XVII століття родиною тодішніх власників села Цетнерів для захисту місцевого населення від татарських набігів. В пам'ять про жертви тих часів у північно-західній околиці села 1906 року споруджено кам'яний пам'ятник з старовинним хрестом нагорі та написом: «Пам'яти в ХІІІ—XVII вв. побитих і полонених татарами на могилах і полях накваських предкам своїм посвящают вдячні наквашанє. 1906…»[6]. Замок розташовувався неподалік будівлі колишнього дитячого садочка й до наших днів не зберігся.

Школа

[ред. | ред. код]

У 1859 році в селі була заснована однокласова школа з руською (українською) мовою викладання[11].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: ВПЗ с. Накваша. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  2. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 2 січня 2021.
  3. Прогноз погоди в с. Накваша. weather.in.ua. Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 2 січня 2021.
  4. а б Відстані від села Накваша. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  5. а б в г Підкамінська громада. pidkaminska-gromada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  6. а б в г Василь Стрільчук, Андрій Корчак, Володимир Булишин (2 вересня 2015). На межі територій та епох… — Накваша — село на витоках Ікви з більш ніж 500-річною історією (З циклу «Поселення навколо Бродів»). namezhi.com.ua. На межі території та епох. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018.
  7. а б в г ІМСУ, 1968.
  8. Б. В. Смерека Золочівський комплекс у Львівській землі Руського воєводства: власники, територія і населення у XVI ст. (за даними фіскальних джерел) [Архівовано 12 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Наукові праці історичного факультету: збірка наукових праць / Запорізького національного університету. — 2016. — вип. 45. — том 1. — С. 18.
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. Накваша. Церква Св. Юрія 1795. rada.info. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 2 січня 2021.
  11. Nakwasza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 889. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]