Перейти до вмісту

Мюмтаз Сойсал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мюмтаз Сойсал
тур. Mümtaz Soysal
 
Народження: 15 вересня 1929(1929-09-15)[1]
Зонґулдак, Зонгулдак (іл)
Смерть: 11 листопада 2019(2019-11-11)[2] (90 років)
Стамбул, Туреччина
Поховання: Цвинтар Зінджирлікую
Країна:  Туреччина
Освіта: Галатасарайський ліцей, юридичний факультет Анкарського університетуd і Лондонська школа економіки та політичних наук
Партія: Республіканська народна партія
Шлюб: Севгі Сойсал[3]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Осман Мюмтаз Сойсал[4] (тур. Osman Mümtaz Soysal; 15 вересня 1929(1929вересня15), Зонгулдак, Туреччина — 11 листопада 2019, Стамбул, Туреччина) — турецький професор конституційного права, політолог, політик, правозахисник, в'язень сумління, старший радник, колумніст і письменник.

1994 році став 30-м міністром закордонних справ. 1961 року був членом парламенту Установчих зборів, а у 1991—1999 роках — Великих національних зборів.

Брав активну участь у розробці конституцій Туреччини (1961) і Республіки Конго (2006). Був конституційним радником президента Північного Кіпру Рауфа Денкташа.

Обраний до Міжнародного виконавчого комітету Amnesty International у вересні 1974 року як перший турецький член і перший колишній в'язень сумління. У 1976—1978 роках обіймав посаду віцеголови організації. 1978 року став першим лавреатом премії ЮНЕСКО за освіту в галузі прав людини.

Як відданий кемаліст наполегливо працював проти політики приватизації та ініціатив турецького уряду, особливо 1990-х років. У квітні 1994 року заснував Центр розвитку громадського підприємництва, а 1996 року організацію перетворили на фонд.

Був членом Республіканської народної партії, Соціал-демократичної популістської партії та Демократичної лівої партії. 2002 році разом з багатьма науковцями заснував Незалежну республіканську партію та був першим головою партії з 2002 до 2014 рік[5].

Ранні роки та кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 15 вересня 1929 року в Зонгулдаку, Туреччина, в сім'ї військовика Османа Мухтара та його дружини Саміє. Закінчив ліцей Галатасарай та вступив до Університету Анкари, де здобув ступінь у галузі політичних наук, а потім — юридичних[6].

Став професором конституційного права в університеті Анкари. Увійшов до Установчих зборів Туреччини після військового перевороту 1960 року та брав участь у написанні Конституції Туреччини 1961 року[6].

Був учасником лівої політики. 1961 року заснував політичний журнал «Yön»[7]. Він також став деканом на факультеті політичних наук університету Анкари, який на той час був знаний своєю лівою політикою.

Арешт

[ред. | ред. код]

Внаслідок державного перевороту 1971 року втратив посаду декана. Незадовго до арешту працював головним редактором щойно заснованого щотижневого політичного журналу «Ортам»[8]. За комуністичну пропаганду засуджений на шість років і восьми місяців позбавлення волі та отримав довічну заборони обіймати державні посади. Після 14 місяців проведених за ґратами помилуваний[6]. У період ув'язнення потрапив до списку в'язнів сумління Amnesty International[9]. 1974 року став першим колишнім в'язнем сумління, який працював у Міжнародному виконавчому комітеті Amnesty International[10]. Працював у раді організації до 1976 року, ставши її заступником голови.

Подальша кар'єра

[ред. | ред. код]

1991 року як член Соціал-демократичної популістської партії переміг на виборах до Великих національних зборів в коаліції з Партією вірного шляху прем'єр-міністра Сулеймана Деміреля. Критикував політики уряду як член зборів. Прем'єр-міністр Тансу Чілер призначила його міністром закордонних справ, але через чотири місяці він подав у відставку[6][11][12].

У 1974—1991 роках писав для щоденної газети «Міллєт»[13], у 1991—2001 роках — для «Hürriyet»[14] і після 2001 року — для «Джумхурієт»[13].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Був одружений з Севгі Сойсал (до її смерті 1976 року). Пізніше одружився з Севінч Карасапан Сойсал, яка була дочкою дипломата Джелала Тевфіка Карасапана[15]. У нього було дві дочки, Дефне (1973) і Фунда (1975), а також два пасерби.

Помер у 90 років 11 листопада 2019 року у своєму будинку в Бешикташі, Стамбул, Туреччина[16]. Похований на цвинтарі Зінджирлікую після релігійної похоронної служби в мечеті Зінджирлікую[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ http://www.cumhuriyet.com.tr/haber/siyaset/1701370/mumtaz-soysali-yitirdik.html
  3. ↑ https://www.aa.com.tr/tr/turkiye/mumtaz-soysalin-vefatinin-uzerinden-bir-yil-gecti/2038237
  4. ↑ TÜRKİYE BÜYÜK MİLLET MECLİSİ. web.archive.org. 23 грудня 2021. Процитовано 29 листопада 2024.
  5. ↑ Bağımsız Cumhuriyet Partisi on Facebook. Facebook. Архів оригіналу за 30 квітня 2022.[користувацьке джерело]
  6. ↑ а б в г Former Turkish FM, constitutional law professor Mümtaz Soysal dies aged 90. Daily Sabah. 11 листопада 2019.
  7. ↑ Özgür Mutlu Ulus (8 грудня 2010). The Army and the Radical Left in Turkey: Military Coups, Socialist Revolution and Kemalism. I.B.Tauris. с. 21. ISBN 978-0-85771-880-8.
  8. ↑ Ayla Acar (2012). A Review in Opposition in the Period 12th March (1971): Ortam (PDF). İletişim Fakültesi Dergisi (Turkish) (42): 6—8.
  9. ↑ Mümtaz Soysal | Biyografi.Net. www.biyografi.net. Процитовано 29 листопада 2024.
  10. ↑ The History of Amnesty International. Amnesty International. 2011. Процитовано 22 січня 2012.
  11. ↑ Démission. 30 novembre 1994. Процитовано 19 août 2022.
  12. ↑ Sa fiche biographique sur le site d'internet du ministère des Affaires étrangères
  13. ↑ а б в Mümtaz Hoca yaşama veda etti. Milliyet (тур.). 12 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  14. ↑ Mümtaz Soysal - Tüm Köşe Yazıları. Hürriyet (тур.). Процитовано 13 листопада 2019.
  15. ↑ Mümtaz Bey'e dokunmadan... Hürriyet (тур.). 11 жовтня 1998. Процитовано 31 березня 2024.
  16. ↑ Prof. Dr. Mümtaz Soysal hayatını kaybetti! Mümtaz Soysal kimdir? (тур.). A Haber. 11 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мюмтаз_Сойсал&oldid=44118105