Мала подорожня книжка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мала подорожня книжка
Малая падарожная кніжка
«Мала подорожня книжка», Франциск Скорина, 1522 рік.
Жанрзбірка богослужбових книг
АвторФранциск Скорина
Мова
Написанопоч. XVI ст.
Опубліковано1522
ВидавництвоQ20464537?
Видання1522

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

«Мала подорожня книжка» — збірка, видана Франциском Скориною, яка мала служити людям, які за характером своєї діяльності багато часу витрачали на дорогу, що призвело до назви та складу, а також до її видавничого формату 1/12 аркуша. До збірки, про що свідчить її детальний зміст, Скорина планував включити: Псалтир, Часослов, 8 акафістів та 10 канонів, Шестидневець, Соборник (включає короткі «Свята» та «Великдень» з інформацією з астрономії та цивільного календаря, післямову). Невідомо, чи всі планові частини збірки були об'єднані видавцем в одну книгу і чи видав Скорина загальну титульну сторінку з назвою «Мала подорожня книжка». Сліди такої титульної сторінки не збереглися. Назва збірки, яка давно і міцно увійшла в наукове використання — авторська — тому перший друкар сам її титулував у детальному змісті, наданому ним після «Великодня». Не всі частини «Малої подорожної книжки» однаково збереглися.

Псалтир

[ред. | ред. код]

Це 2-е видання Псалтиря (1522 рік) Скорини, воно було зроблене як перша частина «Малої подорожньої книжки» після переїзду з чеської Праги до Вільнюса. Це видання Псалтиря започаткувало друкарську справу у Великому князівстві Литовському. За кількістю збережених примірників Псалтир посідає перше місце серед інших частин «Малої подорожньої книжки», що збереглася у 9 примірниках.

Часослов

[ред. | ред. код]

Церковно-богослужбова книга, що містить молитви щоденних церковних служб, призначена для вжитку священиків, читців і співаків. Назва походить від слова «часи» (години) — частини церковної служби добового кола богослужінь.

Акафісти і канони

[ред. | ред. код]

Акафіст до Ісуса Христа

[ред. | ред. код]

За змістом, наведеним у «Малій подорожній книжці», Скорина називає цей акафіст твором якогось Теоктиста, тоді як у вміщеному в ньому акровірші читається: «Делал доктор Скоринич Францискус». Можливо, Скорина переписав чужий текст, використав акафіст іншого автора, щоб скласти необхідний акровірш. У ленінградському комплекті видань Скорини на титульному аркуші цього акафіста є гравюра, в центрі якої — Діва з Ісусом Христом, а по обидва боки — два ангели. Під гравюрою надруковано заголовок: «Починаеться акафіст пресладкому імені господа нашего Ісуса Христа, глаголемы по вся дни». Текст післямови до цього акафісту надрукований червоною фарбою з кориці. Вона відкривається гравюрою з написом: «Господь наш Ісус Христос во храме навчаеть законовчителей Іудейских».

Шестидневець

[ред. | ред. код]

Четвертий компонент «Малої подорожньої книжки» «Шестидневець короткий на весь тиждень, починаючи з суботи, за звичаєм усіх східних церков». Займає 36 аркушів друкованого тексту, але ні передмовою, ні післямовою видавця не супроводжуються.

Історія вивчення

[ред. | ред. код]

Іван Доброславський вперше ввів «Малу подорожню книжку» в наукове використання у 1796 році. Доброславський також знав про загальну післямову до книги, але не розголошував її змісту. У 1813 році Василь Сопіков описав Псалтир, який вважав незалежним виданням, надрукованим у Вільнюсі близько 1525 року, а також 14 акафістів і канонів. У 1825 році Петро Кеппен вперше назвав Шестидневець і Соборник, як і Доброславський, частиною одного видання. У 1849 році Іван Сахаров у «Хронологічному живописі слов'яно-руської бібліографії» описав 16 акафістів і канонів у «Малій подорожній книжці», вводячи в науковий обіг раніше невідомий акафіст і канон Ісуса. У 1878 році Іван Каратаєв у «Описі слов'яно-руських книг, надрукованих кириличними літерами» охарактеризував видання як «Малу подорожню книжку». Владимиров Петро також вважав «Малу подорожню книжку» одним виданням.

У радянські часи існували думки, що кожна з книг є окремим виданням, вказуючи на окреме фоліювання, вихідні дані та власну титульну сторінку. Час публікації мав бути 1525 рік, після вільнюського Апостола. Однак, знайшовши копію повного «Великодня» в Копенгагені, дата публікації була визначена 1522 роком. До середини 1970-х років видання мало назву «Малий подорожній буклет», а в 1975 році після твору Ярослава Ісаєвича встановлено сучасну назву книги.

Книги «Малої подорожної книжки» збереглися у відносно невеликій кількості: найпоширенішими є Псалтир та Часослов (по 9 примірників у кожній), найрідкіснішими є Каяльний канон (2 екземпляри), Соборник та Шестидневець (по 4 примірника у кожному) та «Великдень», як невід'ємна частина Соборника, що зберігся лише в одній копії в Копенгагені.

Література

[ред. | ред. код]
  • Скарына Ф. Творы: Прадмовы, сказанні, пасляслоўі, акафісты, пасхалія / Уступ. арт., падрыхт. тэкстаў, камент., слоўнік А. Ф. Коршунава, паказальнікі А. Ф. Коршунава, В. А. Чамярыцкага. —Мн.: Навука і тэхніка, 1990. —207 с.: іл. С.174—175, 179—180. ISBN 5-343-00151-3