Лінійна функція
Ліні́йна фу́нкція — в математиці, позначає два споріднені поняття:
- Лінійну функцію в елементарній математиці,
- Лінійне відображення у вищій математиці.
Лінійна функція задається рівнянням:
- .
Лінійна функція зростає при кутовому коефіцієнті та спадає при . Графіком лінійної функції є пряма лінія, що проходить через точку паралельно графіку функції . Якщо , графік лінійної функції є пряма, паралельна осі абсцис, що проходить через точку на осі ординат.[1]
Функція виду проходить через початок координат, і утворює з віссю абсцис кут, тангенс якого дорівнює коефіцієнту пропорційності .[2]
Лінійним відображенням (лінійним перетворенням, лінійним оператором) називається відображення векторного простору в векторний простір
що має властивість лінійності:[3]
- (адитивність)
- (однорідність)
Лінійний оператор — найважливіше поняття лінійної алгебри, завдяки якому вона отримала свою назву.
У функціональному аналізі розглядаються неперервні лінійні оператори між топологічними векторними просторами, але означення «неперервний» зазвичай опускається.
Для функцій, які не є лінійними (тобто досить довільних), коли хочуть підкреслити деякі характеристики, вживають термін нелінійні функції. Зазвичай це відбувається, коли функціональну залежність спочатку наближають лінійною, а потім переходять до вивчення більш загального випадку, часто починаючи з молодших ступенів, наприклад розглядаючи квадратичні поправки.
Те ж відноситься і до вживання слова нелінійні щодо інших об'єктів, що не мають властивості лінійності, наприклад — нелінійні диференціальні рівняння.
- Основні елементарні функції // Вища математика в прикладах і задачах / Клепко В.Ю., Голець В.Л.. — 2-ге видання. — К. : Центр учбової літератури, 2009. — С. 177. — 594 с.