Ліберальна протестантська теологія
| Християнство |
|---|
 |
 Категорія •  Портал |
Ліберальна теологія (англ. Liberal theology[1]) або ліберальна протестантська теологія (нім. Liberale protestantische Theologie) — напрям богословської думки в протестантизмі, що виник наприкінці XVIII — початку XIX ст. та користувався великою популярністю в др. половині XIX ст. і до кінця Першої світової війни. Була заснована на працях німецького філософа і теолога Фрідріха Шляєрмахера[2][3]. У момент свого зародження ліберальна теологія прагнула змінити християнство, зробити його більш сучасним, відповідним рівню науки[4] і здатним стати інструментом для вирішення «земних» моральних і політичних питань. Предтеча ліберальної теології зазнала впливу ідей Просвітництва, а також німецьких ідеалістів Іммануїла Канта та Георга Гегеля[5].
Особливу увагу при цьому приділялося доказам розумності та суспільної корисності вчення Христа, а також віру в те, що люди здатні подолати свою гріховність своїми ж силами[6]. Також, ліберали погодилися і прийняли раціоналістичну критику Біблії і догматичних традицій, заперечували супранатуралізм[7] в Біблії і вважали, що особиста віра людини більш первинна за догматику. Християнство, при цьому, зводилося до етичних категорій[8] та особистого емоційного відчуття Бога[9].
Окрім Шлаєрмахера, представниками напрямку були: Альбрехт Рітчль[en], Ернст Трьольч та Адольф фон Гарнак.
Протягом історії християнства зміни у суспільному житті зобов'язували християнських апологетів давати актуальні і засновані на біблійному тексті відповіді на сучасні питання з боку секулярного світу, зберігаючи консервативним власне богослов'я. Ця позиція залишалася незмінною до кінця XVIII – початку XIX століття, коли виникло явище теологічного модернізму, що розглядається більшістю дослідників прикладом секуляризації і пристосувальної діяльності християнської церкви. У християнському богослов'ї відбувається виразний поворот від старих релігійних концепцій до нових, у яких ключове значення стала грати етика. Християнство перестає розглядатися як релігійне вчення і починає вважатися морально-етичним[10].
Подібні зміни виникли в середовищі німецьких лютеран, деякі з яких запропонували переглянути традиційні християнські богословські погляди і воліли розглядати Біблію як спотворені розповіді про природні історичні події, а християнське богослов'я — як звичайну придуману людьми теорію. Біблійне розуміння Бога при цьому замінювалося ідеєю Творця, що не втручається в справи світу[11].
Найбільш значущим для формування ліберальної теології були праці німецького філософа і богослова Шлейєрмахер. Крім цього, значний вплив надали Фердинанд Баур і Тюбінґенська школа. Найбільша популярність даної течії припадає на кінець XIX століття — початок XX століття.
Після Першої світової війни і наступної після неї кризи уявлень про можливості соціального прогресу людини, популярність ліберальної теології значно знизилася, їй на зміну прийшла діалектична теологія[12].
Із врахуванням ліберального спрямування, дослідники виділяють такі основні історичні етапи розвитку протестантської теології[13]:
- ортодоксальна теологія XVI— поч. XVIII століття (з періоду Реформації).
- неопротестантська, або ліберальна теологія XVIII—XIX ст.
- «теологія кризи», або діалектична теологія, яка з'явилася після I світової війни.
- радикальна, або «нова» теологія, що розповсюдилася після Другої світової війни (сформувалася в результаті діяльності Дітріха Бонхьоффера)
Характерні риси богослов'я ліберального протестантизму[10]:
- Позиція антропоцентризму, в рамках якої першочерговими називаються і розглядаються проблеми людини та її світу, і лише потім — воля Бога. Даний підхід повністю протилежний ортодоксальному протестантизму Лютера і Кальвіна, для яких людина обговорюється виключно в контексті свого ставлення до Бога, перебуваючи при цьому в залежному від Бога стані.
- Заявлені як базові положення християнства історичний оптимізм і впевненість у здатності людини змінити в кращу сторону самого себе і людські взаємини, суперечили богословському світогляду Лютера і Кальвіна, які зберігали песимізм і фаталізм в своїх поглядах на людську природу і світ в цілому.
- Спроба зближення богослов'я і світської науки з визнанням за останньою важливої ролі в процесі розвитку суспільства.
Основні позиції ліберальної теології[14][15][16]:
- Богопізнання неможливе. Наблизитися до «вищої реальності» можна лише на рівні людських емоцій і шляхом дотримання моральних доктрин.
- Виникнення християнства аналогічне до виникнення інших релігій і викликане звичайними історичними та соціальними процесами.
- Бог не відкривав себе людям.
- Ісус був ідеалом моральної людини, яка, проте, не закладала віровчальних доктрин.
- Сучасне богослов'я має вивчати історію виникнення християнства, не беручи до розгляду категорії надприродного.
Наука. Ліберальна теологія приймає біологічну еволюцію, еволюцію людини, мільярдний вік Землі, а також, критику Біблії[17].
Гомосексуальність. У минулому мейнстрім-протестанти (ортодокси) становили більшість американського протестантизму. Число членів основних протестантських церков США досягло свого піка в 1950-і роки. Однак, починаючи з 1960-х років, їх чисельність скорочується. Більшість священнослужителів основних протестантських церков США[18], Великобританії[19], Німеччини[20], Нідерландів[21] та ін. країн підтримують політику захисту прав сексуальних меншин[22][23].
- ↑ Løland, Ole Jakob (July 2021). Usarski, Frank (ed.). "The Solved Conflict: Pope Francis and Liberal Theology" (PDF). ISSN 2509-9957.
- ↑ Campbell, Ted (1 січня 1996). Christian Confessions: A Historical Introduction (англ.). Westminster John Knox Press. ISBN 978-0-664-25650-0.
- ↑ Либеральная теология | Понятия и категории. ponjatija.ru. Процитовано 5 жовтня 2022.
- ↑ Фролов, 1991, с. 220—221.
- ↑ Gjesdal, Kristin (28 травня 2009). Gadamer and the Legacy of German Idealism. Cambridge University Press. с. 156. ISBN 978-0-521-50964-0.
- ↑ Дробницкий, Кон, 1970.
- ↑ Harnack, Adolf von. What is Christianity? Lectures Delivered in the University of Berlin during the Winter-Term 1899–1900. Christian Classics Ethereal Library.
- ↑ Chisholm (1911). "Ritschl, Albrecht". Cambridge University Press. с. 367—368.
- ↑ Schleiermacher on the Different Methods of Translating. www.bible-researcher.com. Процитовано 8 лютого 2023.
- ↑ а б Жук Ю. В. «Социально-этическая направленность либеральной теологии и её влияние на развитие протестантской теологической мысли XX века» [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.] // «Наука. Релігія. Суспільство» № 2’2009
- ↑ Никонов, 1994.
- ↑ Хегглунд Б. История теологии / Перевод со шведского — В. Володин. — СПб.: «Светоч», 2001. ISBN 5-7443-0058-9. — гл. 34. Теология начала XX века. Современные направления и идеи с. 341
- ↑ Мозговой Л. И. Религиоведение, учебник. [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Woodhead, Linda; Fletcher, Paul (2002). Religions in the Modern World: Traditions and Transformations (англ.). Psychology Press. ISBN 978-0-415-21783-5.
- ↑ Boston Collaborative Encyclopedia of Western Theology: Friedrich Schleiermacher. people.bu.edu. Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ Modernism: Christian Modernism | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ Liberal Christianity. Wikipedia (англ.). 13 вересня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ archive.ph. archive.ph. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Goodstein, Laurie (16 липня 2009). Episcopal Bishops Give Ground on Gay Marriage. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ EKD-Stellungnahme «Verläßlichkeit und Verantwortung stärken».
- ↑ The Uniting Protestant Churches in the Netherlands and homosexuality. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Homosexuality and Lutheranism. Wikipedia (англ.). 11 грудня 2021. Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ LGBT Identification by Religious Affiliation.
- Громадка Й. Л. Перелом в протестантской теологии. — М. : Прогресс, 1993. — ISBN 5-01-004046-8.
- Либеральное христианство // Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. — М. : Политиздат, 1991. — С. 220—221.
- Либеральное христианство // Словарь по этике / Под. ред. О. Г. Дробницкого и И. С. Кона. — 2-е изд. — М. : Политиздат, 1970.
- Мень А. В. Барт // Библиологический словарь: В 3 т. — М. : Фонд имени Александра Меня, 2002. — Т. 1: А—И. — 680 с.
- Мень А. В. Либерально-протестантская школа экзегезы // Библиологический словарь: В 3 т. — М. : Фонд имени Александра Меня, 2002. — Т. 2: К—П. — 560 с.
- Несмиянова О. В., Семанов A. M. Протестантская теология // Религиоведение: энциклопедический словарь / Под ред. А. П. Забияко, А. Н. Красникова, Е. С. Элбакян. — М. : Академический проект, 2006. — 1256 с. — ISBN 5-8291-0756-2.
- Никонов К. И. Глава XV Протестантская философия и теология // Основы религиоведения. Учеб / Ю. Ф. Борунков, И. Н. Яблоков, М. П. Новиков, и др.; Под ред. И. Н. Яблокова. — М. : Высшая школа, 1994. — С. 212-222. — ISBN 5-06-002849-6.
- Хегглунд Б.[en]. История теологии / Пер.с швед. В. Ю. Володин; Под ред. А. М. Прилуцкого. — СПб : Светоч, 2001. — 370 с. — 2000 екз. — ISBN 5-7443-0058-9. Архівовано березень 17, 2005 на сайті Wayback Machine.
- Ліберальна теологія [Архівовано 6 грудня 2016 у Wayback Machine.]; Протестанська теологія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія