Лепа Радич
Лепа Радич | |
---|---|
серб. Лепа Радић | |
Народилася | 19 грудня 1925 Gašnicad, Градишка, Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців |
Померла | 8 лютого 1943[1][2] (17 років) Босанська Крупа, Боснія і Герцеговина, Незалежна Держава Хорватія[1][2] ·повішення[1][2] |
Поховання | невідомо |
Країна | Королівство Югославія |
Діяльність | партизанка |
Знання мов | сербська |
Учасник | Югославський фронт Другої світової війни |
Партія | Комуністична партія Югославії (1943) |
Нагороди | |
Лепа Светозара Радич (серб. кир.: Лепа Светозара Радић; 19 грудня 1925 — 8 лютого 1943) — югославська партизанка сербського походження. Нагороджена орденом Народного героя в 1951 році за участь у русі опору проти німецьких окупантів під час Другої світової війни — ставши наймолодшим лауреатом на той час . Її стратили у віці 17 років за те, що вона стріляла по німецьких військових.[3]
Радич народилася в сім'ї боснійських сербів[4][5] 19 грудня 1925 року в селі Гашниця біля Босанської Градишки. Після закінчення початкової школи в сусідній Бистриці вона відвідувала перший клас жіночої ремісничої школи в Босанській Крупі, а інші класи закінчила в школі в Босанській Градишці.[6]
Лепа була працьовитою і серйозною, а також цікавилася читанням передової літератури.[6] Вона розвивала свої принципи під сильним впливом свого дядька Владети Радича, який долучився до робітничого руху.[7]
Належала до членів Союзу комуністичної молоді Югославії (SKOJ), а у віці 15 років вступила до Комуністичної партії Югославії.
10 квітня 1941 року, після нацистського вторгнення в Югославію, було створено марінеткову Незалежну Державу Хорватія.
У листопаді 1941 року Лепа Радич та інші члени сім'ї були заарештовані усташами, але Лепі та її сестрі Дарі вдалося втекти з в'язниці 23 грудня 1941 року.[6][7] Після втечі вступила до 7-ї партизанської роти 2-го Країнського загону.[6]
У лютому 1943 року у битві на Неретві Лепа Радич відповідала за транспортування поранених до притулку в Грмечі. Під час бою проти 7-ї добровольчої гірської дивізії СС Принца Ойгена її схопили та перевезли до Босанської Крупи, де після кількаденних тортур у спробі отримати інформацію, її засудили до смерті через повішення.
В останні хвилини перебування на ешафоті німці запропонували врятувати життя в обмін на імена членів партизанського опопру, але вона відмовилася від їхньої пропозиції зі словами: «Я не зрадниця свого народу. Ті, про кого ви питаєте, відкриються, коли їм вдасться знищити всіх вас, лиходіїв, до останньої людини»[8] . Лепі Радич було лише 17 років, коли її публічно стратили.
-
Повішення Лепи Радич, лютий 1943 року
-
Повішена Лепа Радич
-
Місце народження в Гашниці, оригінальний будинок був зруйнований війною
-
Бюст Лепи Радич у меморіальному парку Бистриця
- ↑ а б в г Dispatch P. Yugoslav partisan Lepa Radić executed by Nazis — 2020.
- ↑ а б в г All That's Interesting This Teenage Freedom Fighter Never Backed Down — Even When The Nazis Sent Her To Die — 2018.
- ↑ Jancar-Webster, Barbara (1990). Women & revolution in Yugoslavia, 1941-1945. Arden Press. с. 100. ISBN 0-912869-10-0.
- ↑ Tapalaga ✒️, Andrei (29 жовтня 2019). The Bravery of Yugoslavian Partisans. Medium (англ.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 15 травня 2020.
- ↑ Britain, Young Communist League of (11 лютого 2019). International Women's Day 2019: Lepa Radić. Young Communist League of Britain (англ.). Процитовано 15 травня 2020.
- ↑ а б в г Jasmina Čaušević, ред. (2014). Women Documented: Women and Public Life in Bosnia and Herzegovina in the 20th century (PDF). Gender Edition. Т. 4. Sarajevo: Sarajevo Open Center. с. 46—47. ISBN 978-9958-536-19-9.
- ↑ а б Radić Svetozara Lepa. Narodni heroji Jugoslavije [National Heroes of Yugoslavia] (сербо-хорв.). Belgrade: Mladost. 1975.
- ↑ Kovačević, Dušanka (1977). Women of Yugoslavia in the National Liberation War. Belgrade: Conference for Social Activities of Yugoslav Women. с. 45. OCLC 22230663.