Лео Вейнер
Лео Вейнер | |
---|---|
угор. Weiner Leó | |
250px | |
Основна інформація | |
Дата народження | 16 квітня 1885[1][2][…] |
Місце народження | Будапешт, Австро-Угорщина[4][5] |
Дата смерті | 13 вересня 1960[4][1][…] (75 років) |
Місце смерті | Будапешт, Угорська Народна Республіка[4][5] |
Поховання | Керепеші |
Громадянство | Угорщина |
Віросповідання | юдаїзм[6] |
Професія | композитор, педагог |
Освіта | Будапештська музична академія |
Вчителі | Ганс фон Кесслер[7] |
Відомі учні | György Ferenczyd, Mihály Kuttnerd, Péter Komlósd, Victor Aitayd, György Terebesid, János Starkerd і Георг Шолті |
Інструменти | фортепіано |
Мова | угорська |
Жанри | класична музика |
Заклад | Музична академія Ференца Ліста[7] |
Нагороди | |
Премії | Премія імені Кошута Заслужений артист УНР |
Файли у Вікісховищі |
Лео Вейнер (угор. Weiner Leó, 16 квітня 1885, Будапешт — 14 листопада 1960, Будапешт) — угорський композитор, один з провідних музичних педагогів першої половини ХХ століття. Двічі лауреат державної премії імені Кошута (1950, 1960).
Перші уроки гри на піаніно отримав від свого брата. Пізніше навчався у Іштвана Томана, закінчив Будапештську музичну академію по класу композиції Ганса фон Кесслера. Ще будучи студентом, за серенаду для оркестру отримав ряд нагород, в тому числі стипендію ім. Ференца Ліста, премії ім. Фолькмана і Еркеля.
З 1908 викладав теоретичні предмети в альма-матер; з 1912 — професор композиції, з 1920 — професор камерної музики, вів клас камерного ансамблю. Викладав також в школі Фодора.
У 1949 пішов на пенсію як почесний професор, продовжуючи викладати до кінця свого життя.
Серед його відомих учнів: Антал Дораті, Андре Ґертлер, Петер Комлош, Янош Старкер, Фріц Райнер, Ференц Сабо, Ґеорґ Шолті, Дердь Шебек, Ласло Галас.
У ранніх творах Вейнера можна виявити сліди впливу романтичної музики від Бетховена до Мендельсона, пізніше — французьких імпресіоністів.
У числі найбільш відомих творів Вейнера — сюїта для оркестру «Чонгор і Тюнде» (1903).
Крім того, серед помітних композицій Вейнера: струнні тріо, три струнних квартети, дві скрипкові сонати, п'ять дивертисментів для оркестру, симфонічна поема, а також численні камерні та фортепіанні п'єси.
- У 1950 і 1960 — Премія імені Кошута;
- 1960 — Заслужений артист УНР;
- У Будапешті проводиться Міжнародний конкурс імені Лео Вейнера.
- Биография Л. Вейнера [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Magyar életrajzi lexikon [Архівовано 23 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Magyar Rádió
- Hungaroton [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117749516 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bayerisches Musiker-Lexikon Online
- ↑ Magyarországi felsőoktatási intézmények (1580-1918)
- ↑ а б Вейнер, Лео // Варлен — Венглейн (БСЭ1) — 1928. — Т. 9. — С. 192.
- Народились 16 квітня
- Народились 1885
- Уродженці Будапешта
- Померли 13 вересня
- Померли 1960
- Померли в Будапешті
- Поховані на кладовищі Керепеші
- Музична академія Ференца Ліста
- Лауреати премії імені Кошута
- Заслужені художники Угорщини
- Композитори XXI століття
- Композитори XX століття
- Кавалери Великого Хреста ордена Заслуг (Угорщина)
- Кавалери ордена «Pour le Mérite»
- Випускники Музичної академії Ференца Ліста
- Угорські музиканти
- Угорські педагоги
- Угорські композитори
- Люди на марках