Перейти до вмісту

Кулемет Льюїса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Льюїс Lewis

Lewis
Типручний кулемет
ПоходженняВелика Британія Велика Британія
США США
Історія використання
На озброєнні19141953
ОператориЗбройні сили Великої Британії, збройні сили Бельгії, Російська імперія/СРСР та див. Країни-оператори
ВійниПерша світова війна,
Громадянська війна і інтервенція в Росії,
Друга світова війна,
Корейська війна
Історія виробництва
РозробникАйзек Льюїс (Isaac Lewis)
Розроблено1910
ВиробникArmes Automatiques Lewis SA
Birmingham Small Arms (BSA)
Savage arms
Виготовлення19131942
ВаріантиАвіаційний кулемет «Льюїс» Mk.4,
тип 92 (кулемет)
Характеристики
Вага11,8 кг
Довжина1283 мм
Довжина ствола666 мм

Набій.303 British
.30-06 Springfield
Калібр7,62-мм
Діявідведення порохових газів, поворотний затвор
Темп вогню550 постр/хв
Дульна швидкість747 м/с
Дальність вогню
Максимальна1830 м
Система живленнядисковий магазин на 47 або 97 патронів
Прицілвідкритого типу

Кулемет Льюїса у Вікісховищі

«Льюїс»Lewis») — британський кулемет часів Першої світової війни. Був створений в 1913 році.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Ідея належала Семюелю Макліну (англ. Samuel Maclean), але втілив її капітан американської армії Айзек Льюїс. За початковим задумом, це мав бути станковий кулемет, з водяним охолодженням, проте згодом Льюїс перейшов до ідеї розробки ручного кулемета з примусовим повітряним охолодженням ствола.

Льюїс не зумів переконати керівництво в необхідності прийняти на озброєння його конструкцію, вийшов у відставку і залишив США в 1913 році. Спочатку він виїхав до Бельгії, і незабаром — до Великої Британії. У Бельгії для виробництва кулемета він у Льєжі заснував компанію Armes Automatique Lewis. У Великій Британії Льюїс тісно співпрацював із компанією Birmingham Small Arms (BSA) з метою подолати деякі труднощі, що виникли при виробництві цієї зброї.

Виробництво кулемета почалося на заводах BSA (Англія), і першою на озброєння РК Льюїса прийняла бельгійська армія в 1913 році, а бойове хрещення «Льюїс» отримав у 1914 році, з початком Першої світової війни. До кінця 1930-х він був знятий з озброєння, однак із початком Другої світової війни його повернули після часткової модернізації, під час якої були зняті радіатори, а дві сошки були замінені однією телескопічною.

Крім армійських, були й авіаційні варіанти.

Льюїс в Росії і СРСР

[ред. | ред. код]

У Росії кулемети «Льюїс» з'явилися в 1917 році (9 600 кулеметів американського і 1 800 — англійського виробництва). Кулемети «Льюїс» використовувалися і в ході Громадянської війни. Зокрема, кулеметами «Льюїс» була озброєна особиста охорона батька Махна — «люйсісти»[1].

Кулемети «Льюїс» залишалися на військових складах аж до німецько-радянської війни. Ймовірно, використовувався на її початковому етапі — відома фотографія кулеметників з «Льюїсом», що маршу́ють на параді 7 листопада 1941 року перед відходом на фронт.

Також такі кулемети стояли на естонських підводних човнах типу «Калев» британського виробництва, що увійшли до складу радянського Балтійського флоту в 1940 році.

Навчальні стрільби

У Другій Світовій війні

[ред. | ред. код]

До початку Другої Світової війни в британській армії кулемети Льюіса в основному були замінені на досконаліші кулемети «Брен», проте після евакуації з Франції (в умовах дефіциту стрілецької зброї), запаси кулеметів, що знаходилися на складах у кількості 58 963 шт. були спішно передані до підрозділів другого ешелону.

У Німеччині трофейні кулемети використовувалися під найменуванням MG 137 (e). Восени 1944 року, при формуванні в Німеччині батальйонів фольксштурму, для їх озброєння було передано 2891 шт. 6,5-мм кулеметів Lewis M1920 з арсеналів окупованої Голландії.

Система

[ред. | ред. код]

Автоматика кулемета працює за принципом відводу порохових газів. Кулемет складається з таких основних частин і механізмів: ствол з радіатором і кожухом, ствольна коробка з кришкою і механізмом подачі, потиличник з прикладом, руків'я (ручка) керування вогнем зі спусковим механізмом, затвор, затворна рама, зворотно-бойова пружина з коробкою, магазин і сошка.

LewisGunParts1.jpg
Конструкція кулемету Льюїса

Замикання каналу ствола здійснюється поворотом затвора, бойові упори якого входять у поперечні пази ствольної коробки. Поворот затвора при запиранні здійснюється криволінійним пазом на затворі і підставкою затворної рами. Ударний механізм ударникового типу, закріплений на стійці затворної рами. Спусковий механізм дозволяє вести тільки автоматичний вогонь. Набої під час стрільби подаються з дискового магазина з багатошаровим (у 2 або 4 ряди, місткістю у 47 і 97 патронів відповідно) розміщенням, який приводиться в обертальний рух механізмом подачі. Механізм подачі набоїв важільного типу, приводиться в дію виступом хвоста затвора, який входить до криволінійного паза важеля подачі.

Кулемет Льюїса в кінематографі

[ред. | ред. код]
  • У фільмі «Чорний ворон» про боротьбу українських повстанців проти окупаційної комуністичної влади в 1920-х роках
  • У фільмі «Біле сонце пустелі» йдеться про те, що боєць Сухов користується саме «Льюїсом». Однак насправді у фільмі був знятий інший відомий кулемет — ДП з фальш-кожухом ствола, що робить його зовні схожим на кулемет Льюїса (за іншою версією — ДП із диском, замаскованим накладною фальш-кришкою з ребрами під «Льюїс»; зброя має чітко видимий дерев'яний приклад, у ДП був складаний телескопічний металевий упор).
  • У фільмі «Свій серед чужих, чужий серед своїх» також йдеться про те, що осавул Бриль у виконанні Микити Михалкова користується саме кулеметом «Льюїс». Але можливо, це така ж імітація, як і у фільмі «Біле сонце пустелі».
  • Партія кулеметів «Льюїса» у першому сезоні серіалу «Гострі картузи» відіграє ключову роль
  • Кулемет типу «Льюїс» часто використовувався в радянських художніх фільмах про Громадянську війну, що дало привід одному з кінокритиків назвати його «черговим, концертним Льюїсом» за аналогією з роялем.

Країни-оператори

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]


Див. також

[ред. | ред. код]

Тип 92 — японський авіаційний кулемет 1930-х років. Ліцензійна копія британського кулемету «Льюїс».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. html П. Аршинов «Історія махновського руху»
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 червня 2017. Процитовано 11 березня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Skennerton, Ian (2001). Small Arms Identification Series No. 14:.303 Lewis Machine Gun. Gold Coast QLD (Australia): Arms & Militaria Press. ISBN 0949749 42 7.

Посилання

[ред. | ред. код]