Княгинин (Кам'янець-Подільський район)
| село Княгинин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район |  Кам'янець-Подільський район
| ||||
| Тер. громада | Кам'янець-Подільська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA68020110050054598 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1428 | ||||
| Населення | 766 мешканців (1998 рік) | ||||
| Поштовий індекс | 32363 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°36′37″ пн. ш. 26°27′42″ сх. д. / 48.61028° пн. ш. 26.46167° сх. д. | ||||
| Водойми | Жванчик, Суржа | ||||
| Місцева влада | |||||
| Карта | |||||
  Княгинин | |||||
 Княгинин | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Княги́нин — село в Україні, у Кам'янець-Подільській міській громаді, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Місцева легенда про походження назви засвідчує:
|
|
|
Проте історики дотримуються іншої думки. У працях краєзнавця Юхима Сіцінського є відомості, за якими Княгинин, знову ж таки за легендами, заснував невідомий кам’янецький князь, котрий полював у сусідніх лісах і знайшов це гарне місце. Саме тут він вирішив побудувати замок для своєї дружини.
Село Княгинин розташоване за 16 кілометрів автодорогами від Кам'янця-Подільського біля річки Жванчик у південно-західній частині Кам'янець-Подільського району.
Княгинин умовно ділиться на декілька районів - є тут Симаківка, Петрівка, Климівка, Долина, урочище Футейка.
Княгинин знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі». Але діяльність людини призводить до зміни клімату та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження.
На околиці села виявлено городище, воно належало давньоруському населенню і входило до складу Галицько-Волинського князівства. Городище багатошарове. Колись тут було розташоване трипільське поселення; крім того, зустрічається матеріал скіфського часу. Воно входило до ряду тих військових фортець, які захищали південно-західні кордони Галицько-Волинського князівства від нападів зовнішніх ворогів. Знаходиться на правому березі річки Жванчик, на високому скелястому мисі, урочища «Городисько». Городище являє собою укріплення мисовидного типу. Територія мису в трьох місцях перерізана валами. Городище – пам’ятка археології IX – XIII століть.[2]
Відоме з XV століття, у давніх актах згадується від 1428 року, як надання короля Ягайла для Вратслава Даниловича.
24 лютого 1436 року польський король Владислав III Варненчик записав Варціславу Вишковичу з Данилковичів 100 гривень на село Княгинин за заслуги в обороні Поділля.
У 1613 році був напад татар на село.
Церква Божої матері згадується з 1739 році. Нова кам’яна церква Різдва Богородиці збудована в 1790 – 1822 роках на кшталт костелу.[3] В церкві була ікона трьох святителів з написом:
|
|
|
|
Урочищі «Футейка» на південний захід від села – у печері були одвірки, гарно висічені з каменю. За переказами, тут жив розбійник Волос (Волох), або Алексей Добущак.[4]
Селом якийсь час володіли поміщик Гумецький, якому належала сусідня Рихта, та поміщик Конецпольський. Згодом частину придбав Августин Тржецький, іншу - Микола Рожаловський. І саме донька останнього, вийшовши заміж за Розенберга, отримала в якості весільного подарунка увесь Княгинин.
Двоповерховий особняк, збудований у 1817 році Миколаєм Рожаловським, було зруйновано. У 1842 році Алойзі Орсіні-Розенберг збудував двоповерховий будинок у стилі неокласицизму. З передньої сторони на першому поверсі був портик з трьома аркадами на другому поверсі з чотирма квадратними стовпами, які підтримують трикутний фронтон. Садиба була зруйновано комуністами.[5]
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський Голодомор.
Підчас Другої світової війни зверх 200 людей було мобілізовано, із них повернулося тільки половина. У 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
В період 1953-1963 роки село повністю електрифікували, збудували медичний пункт, завершили перебудову школи.
З 1991 року в складі незалежної України.
12 червня 2020 року шляхом об'єднання Кам'янець-Подільської міської ради обласного значення та Колибаївської і частини Довжоцької сільських територіальних громад, село увійшло до складу Кам'янець-Подільської міської громади.[6] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
За даними на 1998 року: дворів — 294, мешканців — 766.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 687 осіб.[7]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,27 % |
| російська | 0,58 % |
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Поблизу села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення «Три горби». Також поряд зі селом є печери «Вівтар» та «Симаківка». Між селами Княгинин та Нагоряни розташований заказник Лазарево.
-
В'їзд у село -
Церква Свято-Різдва Пресвятої Богородиці -
Віковічний дуб - символ села -
Колишня панська комора -
Сільський клуб -
Дитячий садок -
Дитячий майданчик -
Центр села -
Річка Жванчик біля села -
Каньйон річки Жванчик біля села
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- ↑ «Легенди Кам'янеччини» зібрання Кам'янець-Подільської центральної районної бібліотеки
- ↑ Давньоруське городище.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Церква Різдва богородиці.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Княгинин с.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Antoni Urbański: ''Pro memoria: 4-ta serja rozgromionych dworów kresowych, (IV cz. książki Memento kresowe). Warszawa: 1929, s. 11.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області»
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Гарнага І. Княгинин: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1972. — 16 вересня. — С. 4.
- Волохівський Віталій. Княгинин відзначив своє 575-річчя: Через роки… // Край Кам'янецький. — 2004. — 10 лютого. — С. 1.
- Kniahinin, wieś, powiat kamieniecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 192. (пол.) — S. 192. (пол.)